- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
- Judge (HACC AC): Bodnar S.B., Pankulych V.I.
- Secretary : Rymarenko M.S.
- Lawyer : Yakovtsia K.I.
- Prosecutor : Vasylenkov B.M.
Справа № 991/6590/20
Провадження №11-сс/991/692/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Панаіда І.В.,
суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Римаренко М.С.,
прокурора Василенкова Б.М.,
захисника Яковця К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Яковця Кирила Івановича, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2020 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №52020000000000450 від 17 липня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2020 року в рамках кримінального провадження №52020000000000450 від 17 липня 2020 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) Довженка А.С. про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання до 02 жовтня 2020 року включно. Визначено суму застави в розмірі 630 600,00 грн.
На підозрюваного, у разі внесення застави, покладено наступні обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлені про підозру ОСОБА_1 у кримінальному проваджені №52020000000000450 від 17 липня 2020 року, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; носити електронний засіб контролю.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Яковець К.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а в разі обрання нового запобіжного заходу, обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник послався на неправильність кваліфікації органом досудового розслідування дій його підзахисного, відсутність у ОСОБА_1 повноважень на здійснення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в АТ «Харківобленерго», провокацію злочину зі сторони правоохоронних органів, а також порушення правил підслідності вказаного кримінального правопорушення, оскільки відсутня будь-яка з обов`язкових умов, передбачених ст. 216 КПК України. Крім цього, захисник вказав на недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та відсутність підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу відносно його підзахисного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення його захисника, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити вищенаведені дії, передбачені частиною 1 зазначеної статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчою групою детективів НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000450 від 17 липня 2020 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 369 КК України.
ОСОБА_1 підозрюється у тому, що вчинив підбурювання ОСОБА_2 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди у сумі 1 320 000 грн. службовій особі АТ «Харківобленерго», за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 369 КК України, а також у вчиненні закінченого замаху на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великому розмірі, а саме заволодінні грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 1 320 000 грн. тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України.
Очевидних ознак неправильності кваліфікації органом досудового розслідування дій ОСОБА_1 стороною захисту не представлено.
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив НАБУ послався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 369 КК України, що підтверджується зібраними на стадії досудового розслідування доказами, зокрема: протоколами допиту свідка ОСОБА_2 про зміст його спілкування безпосередньо з ОСОБА_4 щодо передачі неправомірної вигоди службовим особам АТ «Харківобленерго»; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо- та відеоконтролю, в яких зафіксовано зміст вказаного спілкування щодо передачі неправомірної вигоди; протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, в якому ідентифіковано та вручено ОСОБА_2 1 320 000,0грн., як предмет неправомірної вигоди; протоколом обшуку службового кабінету ОСОБА_1 , під час якого виявлено та вилучено 1 320 000,0 грн.
Підозрюваний ОСОБА_1 є службовою особою державного органу адже на час вчинення інкримінованого злочину обіймав посаду директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації.
З огляду на наведене, доводи захисника стосовно порушення правил підслідності колегією суддів сприймаються критично, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального корупційного правопорушення, передбаченого ст.369 КК України, підслідність якого відповідно положень п.2 ч.5 ст.216 КПК України віднесена до НАБУ.
З ухвали слідчого судді вбачається, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 369 КК України; наявність реальних ризиків, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України; недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.
З висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і колегія суддів.
Керуючись положеннями ст.182 КПК України, при постановленні ухвали про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст.177 та 178 КПК України, які викладені у мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні, як альтернативний запобіжний захід.
Виходячи з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначені розміру застави суд врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_1 , його вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до категорії особливо тяжких.
Доводи апеляційної скарги про завищений розмір встановленої слідчим суддею застави не знайшли підтвердження з огляду на майновий стан підозрюваного ОСОБА_1 відповідно до відомостей його декларації та враховуючи, у тому числі й те, що 07 серпня 2020 року така застава була внесена. Отже, такі твердження колегією суддів не приймається, оскільки слідчий суддя вмотивовано, з урахуванням майнового стану підозрюваного, визначив розмір застави.
За викладених обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування, забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_1 на даний час колегія суддів вважає недостатнім. Крім того, слідчий суддя, відповідно до вимог процесуального закону, застосував альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах, визначених ст.182 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 630 600,00 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень, яку встановив слідчий суддя, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та розмір визначеної слідчим суддею застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Доводи захисника Яковця К.І. про наявність провокації на вчинення злочину з боку працівників правоохоронних органів, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.
У рішенні ЄСПЛ по справі "Раманаускас проти Литви" судом наведені ознаки провокації (підбурювання) до злочину вчиненому працівниками правоохоронних органів. Так, відповідно до п.55 цього рішення, провокація злочину має місце, коли поліцейські або особи, які діють за їх вказівками не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто порушення справи та здобуття доказів, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який у іншому разі не був би вчинений. Аналізуючи це та інші рішення, що постановлені судом у справах про провокацію (підбурювання) до злочину, вчинені працівниками правоохоронних органів (рішення у справах "Тейшейро де Кастро проти Португалії", "Худобін проти Росії", "Баннікова проти Російської Федерації", "Веселов та інші проти Російської Федерації" та інші) можливо зробити висновок про те, що однією із умов, що вказує на наявність провокації є ініціатива на вчинення злочину зі сторони співробітників правоохоронних органів, однією із форм якої є пропозиція вчинити злочин, за відсутності даних, які б указували на те, що без такої ініціативи злочин був би вчинений.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відеоконтролю особи, між ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 відбувались багаторазові особисті зустрічі, спілкування телефоном та у мессенджерах (т.2 а.с.27-35), під час яких ОСОБА_1 переконував ОСОБА_2 у необхідності надання підозрюваному грошей з метою подальшої їх передачі керівнику АТ «Харківобленерго» для підключення до електромереж, особисто гарантуючи позитивне і швидке вирішення даного питання (т. 2 а. с. 115-119, 120-124, 125-130, 131-136, 137-139, 140-142). Зміст розмов свідчить про відсутність схиляння підозрюваного ОСОБА_1 до можливих неправомірних дій. Навпаки, вбачається його зацікавленість у підбурюванні ОСОБА_2 до надання неправомірної вигоди службовій особі, створення у ОСОБА_2 переконання про вигідність надання неправомірної вигоди, обговорення суми, послідовності передачі грошових коштів, строків оформлення документації у разі такої передачі, необхідності і достатності спілкування саме з ОСОБА_1 , а не працівниками АТ «Харківобленерго» для вирішення питання підключення електромереж, запевнення в обов`язковості виконання взятих ОСОБА_1 зобов`язань у разі отримання обумовленої грошової суми, необхідності оплати офіційних платежів за підключення електромереж.
Наведене вказує на активну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 в ході ймовірного вчинення інкримінованого йому діяння. З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає доводи захисника щодо провокації злочину, оскільки очевидних ознак провокації матеріали клопотання не містять. Разом з тим, остаточна оцінка вказаним обставинам має надаватись під час судового провадження при розгляді справи по суті на підставі дослідження всіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів.
Окрім того, слід зазначити, що викладені в апеляційній скарзі доводи адвоката Яковця К.І. є взаємовиключними, оскільки захисник, стверджуючи про необґрунтованість підозри через неправильну кваліфікацію інкримінованого злочину, провокацію злочину, недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто відсутність взагалі підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу, при цьому однак просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід, що не пов`язаний з триманням під вартою.
Посилання захисника на безпідставність покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі обов`язки передбачено КПК України, їх покладення на підозрюваного належним чином обґрунтовано і має на меті забезпечення своєчасного і всебічного розслідування кримінального провадження.
Таким чином, під час постановлення оскаржуваного рішення слідчий суддя в сукупності врахував обставини, що характеризують особу підозрюваного, його репутацію, місце роботи, сімейний стан, а також можливе покарання в разі визнання його винуватим та обґрунтовано застосував до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави і покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді винесена з дотриманням вимог кримінального і кримінального процесуального законів, є обґрунтованою і належним чином мотивованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2020 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №52020000000000450 від 17 липня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Панаід
Судді С.Б. Боднар
В.І. Панкулич