- Presiding judge (HACC) : Salandiak O.Ya.
- Secretary : Zubritskoi A.M.
- Lawyer : Rak T.S.
Справа № 991/6746/20
Провадження1-кс/991/6934/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я., з участю секретаря Зубріцької А.М., заявника - адвоката Рак Т.С., детектива Квакуші А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відеоконференцзв`язку із Центральним апеляційним господарським судом скаргу адвоката Рак Тетяни Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 29 липня 2020 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018,
ВСТАНОВИЛА:
12.08.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Рак Т.С., подана на підставі п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Квакуші А.С. від 29 липня 2020 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2020 скарга визначена на розгляд слідчій судді Саландяк О.Я.
Ухвалами від 12.08.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду, постановлено проводити судове засідання з розгляду скарги в режимі відеоконференції з Центральним Апеляційним господарським судом.
Вимоги скарги обґрунтовані таким.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Міністерства доходів і зборів України своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, та входження їх до злочинної організації з метою створення та організації схем, спрямованих на ухилення ряду підприємств від сплати податків та зборів.
29.07.2020 детектив Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Квакуша А.С. виніс постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв`язку із оголошенням підозрюваних у розшук.
Зазначену постанову заявниця вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з таких обставин.
1. ОСОБА_1 не набув процесуального статусу підозрюваного.
Порядок вручення письмового повідомлення про підозру передбачений статтями 276-279 КПК України. У разі встановлення факту тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення особі про підозру здійснюється у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 135 КПК України. В такому випадку повідомлення мало бути вручено у день його складення за місцем проживання під розписку дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Працівниками Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури під час проведення 24.05.2017 обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що останній за місцем реєстрації тимчасово не проживає. 29.05.2017 слідчий Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Якимчук О.О. склав повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні № 42016000000003536 від 18.11.2016. В порушення вимог ч. 2 ст. 135 КПК України зазначене повідомлення 30.05.2017 направлено поштовим відправленням за вказаною адресою, тобто не в день його складення - з порушенням строків проведення процесуальних дій, встановлених ст. 278 КПК України. Будь-які поштові відмітки про отримання ОСОБА_1 чи дорослими членами його сім`ї зазначеного поштового відправлення у органу досудового розслідування відсутні. Окрім цього, інших даних або документів, які б підтверджували вручення повідомлення про підозру у день його складення під розписку дорослому члену сім`ї ОСОБА_1 або житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання, або адміністрації за місцем його роботи немає.
Наведене у сукупності, на думку сторони захисту, дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 не набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 18.11.2016, оскільки органом досудового розслідування порушено ст. 278, 125, 136 КПК України при обранні способу та порядку вручення йому повідомлення про підозру від 29.05.2017.
Також посилається на незаконність повторного повідомлення ОСОБА_1 про підозру, складеного 29.05.2017, шляхом його вручення 29.05.2018 представнику КП «ЖИЛСЕРВІС-2» ДМР за адресою реєстрації ОСОБА_1 .
2. ОСОБА_1 не був належним чином викликаний органом досудового розслідування для повідомлення йому про зміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2018.
По-перше, повістка про виклик ОСОБА_1 до органу досудового розслідування для вручення йому повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри направлена з м. Києва до м. Дніпро з порушенням норм ч. 8 ст. 135 КПК України, відповідно до якої, особа має отримати повідомлення не пізніше ніж за три дні до дня виклику. Так як конверт з повісткою прибув до поштового відділення у м. Дніпро 06.03.2018 о 11 год 08 хв, навіть у разі вручення зазначеного конверту ОСОБА_1 , він би не мав змоги прибути 06.03.018 на 12 год 30 хв в м. Київ до слідчого для вручення повідомлення, що є поважною причиною неприбуття особи на виклик.
На думку захисника, органом досудового розслідування створені умови для неможливості прибуття ОСОБА_1 у вказаний слідчим час та ознайомлення зі змінами до повідомлення про підозру. Наслідком чого є позбавлення ОСОБА_1 права ознайомитися з правами підозрюваного та отримати їх роз`яснення, особисто отримати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, чим порушено вимоги ст. 42, 135, 276-279 КПК України, та порушено право ОСОБА_1 на захист, гарантований ст. 20 КПК України, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу повідомленої підозри, право брати особисту участь у кримінальному провадженні, залучити захисника, обраного на власний розсуд.
По-друге, орган досудового розслідування систематично надає недостовірну інформацію слідчим суддям стосовно направлення повістки про виклик ОСОБА_1 за місцем нібито його фактичного проживання, при цьому зазначає адресу, на яку направлені виклики, яка є адресою фактичного місця проживання іншої особи - ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . Окрім цього, зазначене поштове відправлення не вручено та повернуто за зворотною адресою - до органу досудового розслідування.
По-третє, орган досудового розслідування направив повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не в день його складення - 06.03.2018, а 07.03.2018 о 00 год 28 хв. Також лист не містив опис вкладення, де мало бути зазначено, що лист містить повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 . Зазначене підтверджується фіскальним касовим чеком від 07.03.2018 № 00013676500002, виданий КМД ПАТ «Укрпошта», в якому час оплати користувачем послуг зазначено 00 год 28 хв. Наданий органом досудового розслідування слідчому судді опис вкладення зазначеного поштового відправлення, який містить штемпель поштового відділення із датою 06.03.2018, не містить прізвища особи -працівника пошти, який поставив відбиток штампу. Зазначений лист не був вручений ОСОБА_1 , а тому повернутий за зворотною адресою - органу досудового розслідування.
По-четверте, враховуючи, що повідомлення про підозру від 29.05.2017 не було направлено ОСОБА_1 у визначений КПК України спосіб, зміна такої підозри повідомленням від 06.03.2018 у законний спосіб неможлива.
Отже, 29.05.2017 ОСОБА_1 не набув процесуального статусу підозрюваного в розумінні ч. 1 ст. 42 КПК України.
3.Процесуальної дія - повторне повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 29.05.2017 та 06.03.2018 проведена 08.05.2020 незаконно та в позапроцесуальний спосіб.
По-перше, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 після повідомлення 29.05.2017 та 06.03.2018 про підозру набув статусу підозрюваного, про що внесені відомості в ЄРДР. Разом з тим, стороною обвинувачення 08.05.2020 засобами поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_1 нібито повторно повідомлено про підозру, складену 29.05.2017, та про зміни до раніше повідомленої підозри від 06.03.2018, згідно із описом вкладення до зазначеного листа. Чинним законодавством не передбачено повторного проведення процесуальної дії з повторного повідомлення особі про одну і ту ж підозру у вчиненні кримінального правопорушення ні шляхом особистого повторного вручення особі про підозру, ні шляхом вжиття повторних заходів з повідомлення особі про підозру, передбачених ст. 135 КПК України. Отже, процесуальна дія, яка полягала у повторному повідомленні ОСОБА_1 про підозру, проведена у позапроцесуальний спосіб, тому є незаконною.
По-друге, процесуальна дія з повторного повідомлення про підозру 08.05.2020 проведена у зупиненому кримінальному провадженні, що суперечить положенням ст. 280 КПК України.
По-третє, слідчий склав повідомлення про підозру 29.05.2017, направив його у спосіб, встановлений КПК України для вручення повідомлень, 30.05.2017, тобто не вдень його складення. Потім, 29.05.2018 (через один рік після його складення) та 08.05.2020 (через три роки після його складення) повторно направив зазначене повідомлення у спосіб, передбачений ст. 135 КПК України, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 278 КПК України. Окрім цього, відсутні докази направлення повідомлення про підозру від 29.05.2017 у зазначені дати, оскільки відсутні описи вкладення із зазначеними датами.
По-четверте, ОСОБА_1 29.05.2017, 06.03.2018, 29.05.2018, 08.05.2020 повідомлено про підозру в особливо тяжкому злочині, про зміну раніше повідомленої підозри в особливо тяжкому злочині без обов`язкової участі у зазначених процесуальних діях законно призначеного захисника, чим порушені вимоги ч. 1 ст. 52 КПК України та порушено права ОСОБА_1 на захист.
4.Відсутність підстав для оголошення ОСОБА_1 у розшук.
Матеріали досудового розслідування не містять належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності та що місце його знаходження не встановлено. Зокрема, наявні у матеріалах копії повісток, які повернулися без вручення їх адресату, не є підтвердженням належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки до слідчого у розумінні вимог КПК України щодо вручення повідомлень. Такі повістки були направлені із порушенням строку, визначеному ч. 8 ст. 135 КПК України. За адресами куди надсилалися повістки ОСОБА_1 не проживав та відповідно не мав змоги отримувати кореспонденцію. Під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , працівникам ГВП ГПУ повідомив сусід, що ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою більше 10 років, що зафіксовано під час відеозапису слідчої дії. Крім цього, повістка про виклик до ГВП ГПУ на 29.05.2017 направлена в порушення вимог ч. 8 ст. 135 КПК України, згідно з якою вона має бути вручена не пізніше, ніж за три дні до дня, коли особа зобов`язана прибути за викликом. Одноразова неможливість вручення процесуального документа не може сама по собі свідчити про те, що особа переховується від органів слідства. Підтвердження про вручення повідомлення про підозру для передачі ОСОБА_1 дорослим членам сім`ї останнього чи представнику житлово-експлуатаційної організації у органу досудового розслідування відсутні з огляду на те, що в такі способи повідомлення не вручалося.
Постанова про оголошення розшуку ОСОБА_1 від 29.05.2017 прийнята до направлення повідомлення про підозру ОСОБА_1 у спосіб, передбачений ст. 135 КПК України, 30.05.2017. Отже, станом на 29.05.2017 ОСОБА_1 не міг вважатися підозрюваним, тому не міг бути оголошеним у розшук.
Належні та допустимі докази, які б підтверджували, що органом досудового розслідування до оголошення ОСОБА_1 в розшук було вжито всіх заходів щодо виклику останнього до органу досудового розслідування, в матеріалах справи відсутні. Зазначене свідчить про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про виклики до слідчого в порядку ст. 135, 136, 137, 138 КПК України, з огляду на що підстави для оголошення його в розшук відсутні.
Постанова про оголошення ОСОБА_1 у розшук протизаконна, безпідставна та прийнята передчасно, оскільки неявка ОСОБА_3 на виклик слідчого не є процесуальною підставою для оголошення розшуку останнього.
Органом досудового розслідування до зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні не виконано всіх слідчих, процесуальних, розшукових дій, тому не дотримано обов`язкових вимог ч. 2 ст. 280 КПК України при прийнятті постанови про зупинення досудового розслідування.
5. Незаконність оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук.
11.02.2019 прокурором відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Зваричем С.С. винесена постанова про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_1 . Підставою для прийняття такого рішення стала неявка ОСОБА_1 на виклик до слідчого 29.05.2017. Оскільки виклик ОСОБА_1 до слідчого на цю дату здійснено із порушенням вимог, передбачених ч. 8 ст. 135 КПК України, це дає підстави для висновку, що оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_1 є безпідставним. Прокурором документально не підтверджено перетин ОСОБА_1 державного кордону та перебування його за межами України. В інформації від Державної прикордонної служби України містяться дані, що ОСОБА_1 останній раз повернувся з-за кордону 06.10.2016 та більше Державний кордон України на виїзд не перетинав, відповідно, знаходиться на її території. Матеріали досудового розслідування не містять доказів надіслання запиту про розшук до Генерального секретаріату Інтерполу або Національного центрального бюро Інтерполу, що підтверджується листом Комісії по контролю за файлами Інтерполу від 13.12.019. Отже, підтвердження оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук відсутнє, що свідчить про те, що фактичний міжнародний розшук ОСОБА_1 не розпочався.
6. Незаконність постанови про зупинення досудового розслідування від 29.07.2020.
В обґрунтування цього твердження в клопотанні зазначено таке:
- постанова містить посилання лише на п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, без посилання на ст. 110 КК України;
- мотивувальна частина постанови містить посилання на відомості про перебування підозрюваних за межами України, які нібито містяться, однак в дійсності не відображені у постанові про оголошення розшуку підозрюваного від 29.05.2017. Зокрема, у постанові від 29.05.2017 відсутні будь-які дані з яких можливо дійти висновку, що підставою для її винесення були відомості про перебування підозрюваних за межами України;
- до прийняття постанови про зупинення досудового розслідування органом досудового розслідування не виконано всі слідчі, процесуальні, розшукові дії для здійснення розшуку підозрюваного, тобто постанова не містить підтвердження, що всі слідчі та розшукові дії у кримінальному провадженні були виконані;
- посилання на набуття 29.05.2017 ОСОБА_1 статусу підозрюваного не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджено належними доказами, тому постанова про оголошення розшук ОСОБА_1 від 29.05.2017 є незаконною та безпідставною;
- направлені 08.05.2020 ОСОБА_1 повістки про виклик складені з істотним порушенням вимог КПК України, тому є неналежними доказами виклику останнього до органу досудового розслідування. Зокрема, у тексті повісток зазначено, що ОСОБА_1 викликається до НАБУ для вручення повідомлення про підозру та участь в інших процесуальних діях, що свідчить про те, що зазначені дії спрямовані на забезпечення подальших процесуальних (слідчих) дій та вручення повідомлення про підозру, що також є процесуальною дією, яку заборонено проводити у зупиненому провадженні відповідно до ч. 5 ст. 280 КПК України. Також, при складанні повісток від 08.05.2020 про виклик ОСОБА_1 на 14.05.2020 та 20.05.2020 детективом не враховано введення в Україні обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням епідемії коронавірусу COVID-19, введених постановою Кабінету Міністрів України№ 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; Окрім цього, повістки направлялися, начебто, за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яка є адресою проживання іншого фігуранта кримінального провадження - ОСОБА_2 , до якого ОСОБА_1 не має жодного відношення. У органу досудового розслідування відсутні докази належного отримання ОСОБА_1 повістки про виклик, яка направлялася на адресою: АДРЕСА_1 , так як останній за вказаною адресою більше десяти років не проживає.
Так як стосовно ОСОБА_1 не здійснюється спеціальне досудове розслідування, публікація повісток від 08.05.2020 про виклик останнього на офіційному веб-порталі НАБУ здійснена в позапроцесуальний спосіб та не може вважатися належним повідомленням ОСОБА_1 про виклик до органу досудового розслідування.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 неодноразово зупинялося та поновлювалося (дев`ятнадцять разів). Попередні постанови про зупинення досудового розслідування є ідентичними та скасовувалися слідчими суддями у зв`язку із порушенням вимог ст. 2, 110, 280, 281 КПК України.
Отже, Рак Т.С. вважає постанову детектива від 29.07.2020 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 прийнятою без урахування фактичних обставин кримінального провадження, з істотними порушеннями вимог ст. 280 КПК України, з недотриманням вимог статей 42, 110, 135, 136, 138, 276, 278, 279, 281 КПК України, тобто незаконною.
Позиції сторін у судовому засіданні.
У судовому засіданні адвокат Рак Т.С. вимоги скарги з наведених у ній підстав підтримала. Просила скаргу задовольнити та скасувати постанову детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Квакуші А.С. від 29 липня 2020 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018. Додатково зазначила, що згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку датою приймання поштового відправлення вважається дата, яка зазначається у розрахунковому документі (чеку). Зазначена інформація підтверджує те, що всупереч положенням статті 278 КПК України повідомлення про підозру було надіслано ОСОБА_1 не у день його складення - 29.05.2017, а 30.05.2017. Зазначене спростовує висновок органу досудового розслідування, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру 29.05.2017.
Детектив Квакуша А.С. у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, посилаючись на необґрунтованість викладених у ній доводів, просив відмовити у її задоволенні. Подав письмові заперечення на скаргу, в яких послався на обґрунтованість повідомленої 29.05.2017 ОСОБА_1 підозри. Зазначив, що чинний КПК України передбачає, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення підозрюваному слідчим або прокурором безпосередньо, а у випадку неможливості такого вручення - або шляхом надіслання його поштою та врученням працівником органу зв`язку, або ж під розписку дорослому члену сім`ї підозрюваного чи інший особі, яка з нею проживає, або житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання підозрюваного або адміністрації за місцем роботи підозрюваного. Слідчі Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у порядку, передбаченому КПК України, вжили всіх можливих та вичерпних заходів, спрямованих на вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру. Зокрема, за місцем проживання ОСОБА_1 спочатку була надіслана повістка про виклик до Головної військової прокуратури для вручення повідомлення про підозру. Після цього, у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 , письмове повідомлення про підозру було надіслано засобами поштового зв`язку за місцем його проживання з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У такий же спосіб надсилалося і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. З цих підстав детектив стверджує, що ОСОБА_1 набув процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні, а доводи адвоката Рак Т.С. про те, що підозрюваний ОСОБА_1 не набув процесуального статусу підозрюваного є такими, що не відповідають дійсності.
Крім того, детективами Національного антикорупційного бюро України, з метою забезпечення дотримання прав підозрюваного ОСОБА_1 , встановлених п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 42 КПК України, повторно 08.05.2020 засобами національного оператора поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» було направлено за усіма відомими органу досудового розслідування місцями проживання підозрюваного ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , повістки про виклик на 14.05.2020 та 20.05.2020 для вручення повідомлень про підозру і проведення інших процесуальних дій за участі підозрюваного, повідомлення про підозру від 29.05.2017, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2018 цінними листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень та описами вкладення до листів.
Органом досудового розслідування вживаються додаткові заходи по виклику ОСОБА_1 до органу досудового розслідування, у тому числі, через публікацію оголошень на офіційному веб-порталі Національного антикорупційного бюро України та 08.05.2020 за усіма відомими адресами надіслано повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
У зв`язку із тим, що місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено, 02.06.2020 детективами обґрунтовано винесено постанову про оголошення підозрюваного у розшук. 24.07.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/5677/20 (1-кс/991/5842/20) скасовано постанову про зупинення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42018000000000675 від 22.03.2018. В день отримання зазначеної ухвали - 29.07.2020, детективами Національного антикорупційного бюро України по кримінальному провадженню № 42018000000000675 було винесено постанову про зупинення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з переховуванням підозрюваних по даному кримінальному провадженню, в тому числі ОСОБА_3 , від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності та не встановленням їх фактичного місцезнаходження. Тому винесення постанови про зупинення досудового розслідування є правомірним, постанова відповідає вимогам, наведеним у ст. 110 КПК України, та містить зміст обставин, які стали підставою для її винесення та мотиви прийняття такого рішення.
Вказав, що у провадженні слідчого судді Вищого антикорупційного суду був ідентичний предмет судового спору, за яким адвокат Рак Т.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 подавала скаргу на постанову про зупинення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42018000000000675. 15.07.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду по справі № 991/5207/20 (1-кс/991/5360/20) адвокату Рак Т.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні скарги на постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженню № 42018000000000675 від 22.03.2018. Зазначеною ухвалою встановлено, що орган досудового розслідування вжив необхідних заходів, що передбачені КПК України для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Оцінюючи набуття ОСОБА_1 на момент прийняття рішення про зупинення досудового розслідування слідчий суддя також врахував той факт, що зокрема, адвокат Рак Т.С. здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 з 15.03.2017. Протягом цього часу адвокат неодноразово брала участь при розгляді скарг та клопотань у цьому кримінальному провадженні, ознайомлювалася з матеріалами досудового розслідування, про що свідчать надані нею до клопотання документи. При цьому, адвокат діяла у статусі захисника, який обумовлюється наявністю конкретного підозрюваного, захист якого здійснюються у відповідному кримінальному провадженні. На момент винесення постанови про зупинення досудового розслідування від 02.06.2020 ОСОБА_1 набув процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018. Надіслання органом досудового розслідування повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за місцем реєстрації ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , є підтвердженням належного виконання органом досудового розслідування вимог щодо вручення повідомлення про підозру, згідно з ч 1 ст. 278 та ч. 2 ст. 135 КПК України.
До заперечень долучено копії конвертів, які повернулися на адресу Національного антикорупційного бюро України із відмітками «за закінченням терміну зберігання», роздруківки оголошень про виклик ОСОБА_1 з веб-порталу Національного антикорупційного бюро України.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги слідча суддя дійшла таких висновків.
На підставі документів, наявних у матеріалах скарги, слідча суддя встановила, що Національним антикорупційним бюро України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Зазначене кримінальне провадження виділене в окреме провадження із кримінального провадження № 42018000000000563 від 13.03.2018, яке в свою чергу виділялось із кримінального провадження № 42016000000003536 від 18.11.2016.
29.05.2017 слідчим Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, за погодженням із прокурором складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. Повідомлення про підозру надіслано засобами поштового зв`язку (цінний лист № 0303108518645) за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями фіскального чеку із відміткою про дату та час операції 30.05.2017 о 00 год 30 хв (т. 1 а.с. 85, т. 2 а.с. 69) та описом вкладення у цінний лист із відміткою пошти на штампі - 29.05.2017 (т. 1 а.с. 86, т. 2 а.с. 69). За змістом скарги та заперечень детектива вбачається, що повідомлення про підозру не було вручено адресату та повернулося на адресу органу досудового розслідування за закінчення терміну зберігання. 29.05.2017 слідчим винесено постанову про оголошення ОСОБА_1 у розшук. Підставою для оголошення у розшук стала неявка ОСОБА_1 на виклик слідчого до Генеральної прокуратури України (т. 1 а.с. 124-125).
Матеріали скарги містять копію повістки про виклик ОСОБА_1 до слідчого Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на 29.05.2017, що була надіслана 26.05.2017 за місцем реєстрації останнього за адресою: АДРЕСА_1 . 03.07.2017 ця повістка повернулася на адресу Генеральної прокуратури України без вручення адресату (т. 1 а.с. 80-84, 90, т. 2 а.с. 64-68).
06.03.2018 слідчим Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Якимчуком О. за погодженням із прокурором складено повідомлення про зміну ОСОБА_3 раніше повідомленої підозри за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. З метою вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за місцем реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та за місцем, яке за версією органу досудового розслідування, є місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ) слідчим були надіслані відповідні повістки про виклик до Генеральної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на 06.03.2018 о 12 год 30 хв. Як вбачається із копій фіскальних чеків, описів вкладення у цінний лист ці повістки були надіслані 03.03.2018. Із змісту скарги вбачається, що ці повістки повернулися на адресу Генеральної прокуратури України без вручення адресату (т. 1 а.с. 107-115).
06.03.2018 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри разом із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки були надіслані за місцем реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та за місцем, яке за версією органу досудового розслідування, є місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ). Відомості про надіслання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за адресою АДРЕСА_2 підтверджуються описом вкладення у цінний лист із відміткою пошти про відправлення - 06.03.2018 та фіскальним чеком із відміткою про дату та час операції 06.03.2018 о 23 год 24 хв; за адресою АДРЕСА_1 описом вкладення у цінний лист із відміткою пошти про відправлення - 06.03.2018 та фіскальним чеком із відміткою про дату та час операції 07.03.2018 о 00 год 28 хв. За змістом заперечень прокурора за жодною із адрес кореспонденція вручена не була та повернулася до Генеральної прокуратури України (т. 1 а.с. 116-123).
За змістом скарги, орган досудового розслідування вручив повістки про виклик, повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри працівнику Комунального підприємства «Жилсервіс-2» (т. 2 а.с. 91-93).
Повторно, 08.05.2020 засобами національного оператора поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» направлено за місцем реєстрації та за місцем, яке за версією органу досудового розслідування, є місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно повістки про виклик на 14.05.2020 та 20.05.2020 для вручення повідомлень про підозру і проведення інших процесуальних дій за участі підозрюваного, повідомлення про підозру від 29.05.2017, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2018 цінними листами та описами вкладення до листів (т. 2 а.с. 61-62).
Органом досудового розслідування 15.05.2020 опубліковано оголошення на офіційному веб-порталі Національного антикорупційного бюро України про виклик ОСОБА_1 до НАБУ для вручення повідомлення про підозру та участі в інших процесуальних діях у кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 56-60).
29.07.2020 детектив Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Квакуша А.С.виніс постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018, у тому числі, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку із оголошенням його у розшук.
У постанові детектив посилається на обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення: повідомлення ОСОБА_1 29.05.2017 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України; винесення 29.05.2017 процесуального рішення про оголошення розшуку, у тому числі ОСОБА_1 з підстав не встановлення його фактичного місцезнаходження та нез`явлення без поважних причин на виклик слідчого; відсутність на момент прийняття рішення про зупинення досудового розслідування відомостей щодо місцезнаходження ОСОБА_1 ; виконання усіх слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, проведення яких необхідне та можливе на існуючій стадії досудового розслідування.
Предметом оскарження є вказане вище рішення детектива про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадження № 42018000000000675 від 22.03.2018.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України - параграф 1, статті 303-308.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст. 306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, розглядаються слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням відповідних положень глави 26 цього Кодексу. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст. 307 КПК України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Адвокат Рак Т.С. як захисник підозрюваного ОСОБА_1 є особою, яка має право на оскарження постанови детектива про зупинення досудового розслідування (а.с. т. 2 а.с. 12-15).
Підстави, порядок та умови зупинення досудового розслідування передбачені Главою 23 КПК України. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру, зокрема, у разі якщо підозрюваного оголошено у розшук. Тобто, можливість зупинення досудового розслідування, у тому числі у зв`язку із оголошенням особи у розшук передбачена лише після повідомлення особі про підозру у порядку, визначеному ст. 276-278 КПК України та набуття нею процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Згідно зі ч. 1 ст. 281 КПК України підозрюваний оголошується у розшук у разі якщо його місцезнаходження невідоме або він перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови якщо він був належним чином повідомлений про такий виклик.
Отже, зупинення досудового розслідування з підстав, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, передбачає існування формальних підтверджень наведених обставин і обґрунтовану констатацію відповідних фактів посадовими особами органів досудового розслідування, зокрема, нез`явлення на виклики слідчого, прокурора (п. 2 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017).
Відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
З огляду на наведені правові норми, враховуючи обставини, на які посилається заявник в обґрунтування вимог, при розгляді скарги слідча суддя має перевірити такі обставини:
- набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні;
- наявність підстав для зупинення досудового розслідування у зв`язку із оголошенням у розшук;
- факт виконання всіх слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, проведення яких необхідне та можливе на момент зупинення досудового розслідування та всіх дій для здійснення розшуку підозрюваного;
- дотримання вимог КПК України щодо процесуального оформлення рішення про зупинення досудового розслідування.
Щодо процесуального статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України). Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України). Такий спосіб вручення повідомлення про підозру, передбачає, що особа, якій такий документ адресувався, зможе дізнатися про його надходження з усіх доступних джерел, а не тільки від правоохоронних органів чи суду.
Слідча суддя встановила, що у зв`язку із неможливістю вручення повідомлення про підозру, яке складене 29.05.2017, було надіслано за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У такий же спосіб органом досудового розслідування надсилалося і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2018. Заявниця не оспорює ту обставину, що ця адреса є місцем реєстрації ОСОБА_1 , однак, стверджує, що останній більше 10 років за вказаною адресою не проживає. Зазначене твердження спростовується такими обставинами.
За визначенням наведеним у ст. 29 Цивільному кодексі України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрацією є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. Тобто реєстрація місця проживання є певним способом повідомлення особою держави про обране нею місце проживання та саме ця адреса є єдиною, яка відома державі. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Слідча суддя відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_1 більше 10 років не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , так як вони спростовуються доданими до скарги матеріалами. Так, у договорі про надання правової допомоги № 11/5С від 11.05.2017, укладеним між адвокатом Кухаровим О.О. та ОСОБА_1 , підписаним останнім, міститься адреса проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 97-98). Тобто, підозрюваний за 17 днів до повідомлення про підозру особистим підписом засвідчив, що проживає за вказаною адресою. Підтвердження про проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою також містить договір про надання правової допомоги від 15.03.2017, укладений між ОСОБА_1 та, в тому числі, адвокатом Рак Т.С. (т. 2 а.с. 12-13). Отже, твердження захисника, що підозрюваний на момент надіслання повідомлення про підозру не проживав за адресою, де він зареєстрований, є завідомо неправдивими, так як були достеменно відомими адвокату. Також відповідь ПАТ «Укрпошта» № 9-П-04_3239 від 08.08.2017 на звернення дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_6 також надіслано за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 90), що засвідчує факт проживання сім`ї ОСОБА_1 за вказаною адресою, зазначення даної адреси в офіційних документах, у тому числі для листування, а відтак в органу досудового розслідування та слідчого судді відсутні будь-які розумні підстави вважати інакше. Оглянутий у судовому засіданні відеозапис проведення обшуку у помешканні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не спростовує тих обставин, що сам ОСОБА_1 та його дружина визнали вказану адресу офіційною, тим більше, що при наданні дозволу на проведення обшуку слідчі судді в силу положень статті 235 КПК України повинні встановлювати та зазначати в ухвалі серед іншого особу, якій належить житло, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться.
Слідча суддя відхиляє доводи захисника, що датою приймання поштового відправлення вважається дата, яка зазначається у розрахунковому документі (чеку) та що зазначена інформація є підтвердженням того, що повідомлення про підозру, всупереч положенням статті 278 КПК України, було надіслано ОСОБА_1 не у день його складення - 29.05.2017, а 30.05.2017, а повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри було складено 06.03.2018, а направлено 07.03.2018.
Згідно листа ПАТ «Укрпошта» № 39-Т-04-873 від 29.04.2020, датою приймання поштового відправлення вважається дата, яка зазначається у розрахунковому документі (чеку) (т. 1 а.с. 89). Зазначена інформація спростовується нормами діючого законодавства.
Приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються для пересилання, відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, чинних 29.05.2017, тобто на момент відправлення слідчим повідомлення про підозру.
Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, відповідно до зазначених Правил.
Отже, надання послуги поштового зв"язку складається із декількох дій, серед яких приймання поштового відправлення передує сплаті за послуги поштового зв`язку, а отриманий в результаті оплати є підтвердженням про надання відповідних послуг, а не підтвердженням приймання поштового відправлення.
Окрім того, відповідно до п.61 вказаних правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Норм, які б зобов"язували працівника пошти проставляти на описі вкладення поштового відправлення прізвище особи, який проставив відбиток штампу, вказані вище правила не містять, а тому посилання адвоката Рак Т.С. у цій частині не можуть бути прийняті до уваги.
З огляду на встановлене вище, надіслання органом досудового розслідування повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за місцем реєстрації ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено відповідними штемпелями ПАТ «Укрпошта» на описах вкладень до листів, якими направлялися повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, дата на яких співпадає із днем складення зазначених документів (т. 2 а.с. 69, 84-85) та є підтвердженням належного виконання органом досудового розслідування вимог щодо вручення повідомлення про підозру, згідно із ч 1 ст. 278 та ч. 2 ст. 135 КПК України.
Вказане свідчить, що орган досудового розслідування вжив необхідних заходів, що передбачені КПК України, для вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Оцінюючи набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного на момент прийняття рішення про зупинення досудового розслідування слідча суддя також враховує той факт, що адвокат Рак Т.С. здійснює представництво інтересів ОСОБА_3 з 15.03.2017. Протягом цього часу адвокат неодноразово брала участь при розгляді скарг та клопотань у кримінальному провадженні, ознайомлювалася з матеріалами досудового розслідування, про що свідчать надані нею до клопотання документи.
Правом на оскарження рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України наділене вичерпне коло осіб, серед яких, зокрема, підозрюваний, його захисник чи законний представник. Набуття особою процесуального статусу підозрюваного визначене нормами ч. 1 ст. 42 КПК України. Подання скарги особою, яка не є підозрюваною або її захисником, виключає розгляд скарги, яка на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України підлягає поверненню особі, яка її подала.
Окрім цього, залучений підозрюваним ОСОБА_1 захисник представляє його інтереси в суді під час розгляду усіх клопотань сторони обвинувачення, та подає у кримінальному провадженні до суду свої клопотання, скарги. Тобто, Рак Т.С. достовірно відомо про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні та про заходи, направлені на встановлення місцезнаходження підозрюваного, що свідчить про об`єктивну можливість повідомлення підозрюваного щодо необхідності його явки до органу досудового розслідування. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити правилам адвокатської етики (ч. 5 ст. 27 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а ст. 18, 26 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України від 15.02.2019, зобов`язує адвоката інформувати клієнта про правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт, про можливий результат виконання доручень, про хід та результати виконання доручення, щодо правової позиції у справі.
Наведене дає підстави для висновку, що на момент винесення постанови про зупинення досудового розслідування від 29.07.2020 ОСОБА_3 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018, тому захисник Рак Т.С. користується правами захисника підозрюваного згідно чинного кримінального процесуального законодавства.
Щодо наявності підстав для зупинення досудового розслідування у зв`язку із оголошенням ОСОБА_3 у розшук.
Зі змісту оскаржуваної постанови від 29.07.2020 вбачається, що підставою для зупинення досудового розслідування є оголошення розшуку ОСОБА_1 на підставі постанови слідчого Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 29.05.2017 (т. 1 а.с. 58) та постанови про оголошення розшуку ОСОБА_3 від 02.06.2020 (т. 1 а.с. 60), згідно з наданими у судовому засіданні детективом поясненнями.
За змістом постанови слідчого Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 29.05.2017 та постанови детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Квакуші А.С. про оголошення розшуку ОСОБА_1 від 02.06.2020 підставами для оголошення розшуку ОСОБА_1 стала неявка ОСОБА_1 на виклик слідчого до Генеральної прокуратури України та виклики детектива (т. 1 а.с. 124-125, т. 2 а.с. 49-50).
Відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч. 8 ст. 135 КПК України).
Із наявних матеріалів справи вбачається, що повістка про виклик до слідчого на 29.05.2017 була надіслана за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 26.05.2017 о 18 год 05 хв.
Тобто менше, ніж за три дні до дати проведення процесуальної дії, зазначеної у виклику. 03.07.2017 ця повістка повернулася на адресу Генеральної прокуратури України без вручення адресату (т. 1 а.с. 80-84, 90, т. 2 а.с. 64-68). Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 повідомлявся про необхідність явки до слідчого у інший спосіб або, що він викликався до слідчого на інші дати, матеріали скарги не містять.
Вказане дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність явки до слідчого.
З огляду на зазначені обставини, на підставі яких винесено постанову від 29.05.2020 про оголошення ОСОБА_1 у розшук, ненадання детективом доказів на підтвердження обставин, які стали підставою для оголошення розшуку, висновок слідчого про переховування ОСОБА_1 та відсутність даних про його місцезнаходження є передчасним. Одноразова неможливість вручення процесуального документа не може сама по собі свідчити про те, що особа переховується від органів слідства.
Ідентичне обґрунтування містить постанова про оголошення у розшук підозрюваного від 02.06.2020. У постанові зазначено, що 08.05.2020 засобами національного оператора поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» направлено за місцем реєстрації та за місцем, яке за версією органу досудового розслідування, є місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно повістки про виклик на 14.05.2020 та 20.05.2020 для вручення повідомлень про підозру і проведення інших процесуальних дій за участі підозрюваного, а саме повідомлення про підозру від 29.05.2017, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2018 цінними листами та описами вкладення до листів (т. 2 а.с. 61-62).Також зазначено, що органом досудового розслідування 15.05.2020 опубліковано оголошення на офіційному веб-порталі Національного антикорупційного бюро України про виклик ОСОБА_1 до НАБУ для вручення повідомлення про підозру та участі в інших процесуальних діях у кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 56-60). За версією органу досудового розслідування, детективами вжито всіх заходів задля виклику підозрюваного, встановлення його місцезнаходження.
Слідча суддя відхиляє доводи детектива щодо належного виклику підозрюваного.
Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати, в тому числі, підозрюваного у встановлених цих кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії, відповідно до ч. 1 ст. 133 КПК України.
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено повторне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість віднесення такої дії до передбаченої КПК України процесуальної дії. Отже, виклики підозрюваного для повторного вручення повідомлень про підозру і проведення інших процесуальних дій за участі підозрюваного на 14.05.2020 та 20.05.2020 є безпідставними та такими, що не передбачені КПК України. Про виклик для допиту чи про проведення реальних процесуальних дій у постанові від 02.06.2020 року про оголошення розшуку ОСОБА_1 не зазначено. Дотримання прав підозрюваного ОСОБА_1 , як про це зазначено у постанові про оголошення його у розшук не визначається статтею 133 КПК України як підстава для виклику підозрюваного слідчим, а відтак визначається слідчою суддею такою, що не грунтується на законі.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як встановлено в ході судового розгляду детективом 02.06.2020 винесено дві окремі постанови про оголошення в розшук ОСОБА_1 (т.2 а.с. 51-52) та про зупинення досудового розслідування кримінального провадження№ 42018000000000675 від 22.03.2018 (т.1 а.с. 174), остання з яких скасована в судовому порядку на час проведення судового засідання (т.2 а.с.7-11), а відтак їй надана оцінка слідчим суддею. Однак слідча суддя звертає увагу, що детективом при винесенні цих двох постанов не дотримано положень ч.2 ст. 281 КПК України. Як встановлено із пояснень детектива, кримінальне провадження є складним, із великою кількістю підозрюваних, однак механізм передбачений ч.3 ст. 283 КПК України ним не використаний, разом з тим посилання на постанову від 02.06.2020 про оголошення ОСОБА_1 в розшук відсутні в оскаржуваній постанові від 29.07.2020 року, тому, що як він пояснив у судовому засіданні "такі відомості багато писати". За таких підстав вважати оскаржувану постанову про зупинення досудового розслідування достатньо вмотивованою неможливо, адже встановити із неї відомості про наявність постанови від 02.06.2020 про оголошення розшуку ОСОБА_1 не вбачається можливим, особливо з урахуванням того, що це вже третя постанова про оголошення у розшук підозрюваного, яка досліджена слідчим суддею відносно ОСОБА_1 , одна із яких стосується оголошення у міжнародний розшук без достатніх для того підстав. Таким чином слідча суддя, враховуючи вимоги до змісту та форми процесуального рішення, наведені у ст. 110 КПК України, а саме, що постанова повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, а також мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України приходить до висновку про недотримання детективом вказаного положення.
Крім того із тексту постанови (т.1 а.с. 175) вбачається, що виклики, які здійснені з метою забезпечення прав підозрюваного на 14.05.2020, 20.05.2020 - вручення повідомлення про підозру від 29.05.2017, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2018 року були здійснені у зупиненому кримінальному провадженні, що відповідно до ч. 1 статті 282 КПК України потребує відновлення.
У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи.
Враховуючи встановлені обставини, слідча суддя дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги адвоката Рак Т.С., поданої в інтересах ОСОБА_1 , про скасування постанови детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Квакуші А.С. від 29 липня 2020 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018.
Керуючись ст. 303, 304, 306, 309, 372 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Скаргу адвоката Рак Тетяни Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 29 липня 2020 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018, - задовольнити.
Постанову детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 29 липня 2020 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 - скасувати.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідча суддя О.Я. Саландяк