Document No. 91113735

Справа № 991/5247/20

Провадження №11-сс/991/640/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Глотова М. С., Чорненької Д. С.

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: представник власника майна адвокат Нєнов Д. І., власниця майна ОСОБА_1 , прокурор Скибенко О. І.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Нєнова Дениса Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.06.2020 про арешт майна за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О. І. у кримінальному провадженні № 42017000000004969, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2017.

Історія провадження

1.25.06.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду в кримінальному провадженні № 42017000000004969 (далі також - ухвала слідчого судді) задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенко О. І. (далі - прокурор САП) про арешт майна.

2.27.07.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Нєнова Д. І. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді. В апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

3.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на кошти в сумі 50 000 000 (п`ятдесят мільйонів) гривень, що знаходяться на відкритому в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк» банківському рахунку: номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Оскарженою ухвалою слідчого судді встановлено заборону відчужувати зазначені кошти з вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій.

4.Слідчий суддя обґрунтував задоволення клопотання слідчого тим, що: (1) 04.05.2020 ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 4 статті 369, частини 3 статті 209, частини 3 статті 28 - частинами 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК); (2) слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (3) інкриміновані ОСОБА_2 кримінальні правопорушення, передбачені частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частинами 3, 4 статті 358 КК, передбачають призначення покарання у виді конфіскації майна, яка не є альтернативним покаранням, а тому у випадку призначення покарання, з метою забезпечення реальності виконання вироку, на цій стадії є доцільним накласти арешт на майно підозрюваного, зазначене в клопотанні прокурора; (4) враховуючи, що на теперішній час суд не може виділити частку кожного з подружжя у належному їм майні (грошових коштах, розміщених на банківському рахунку), слідчий суддя переконаний, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, є правові підстави для арешту майна, яке належить дружині ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ; (5) є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання для запобігання наявним ризикам, визначеним статтею 170 КПК.

Вимоги і доводи апеляційної скарги

5.В апеляційній скарзі висловлені такі вимоги: (1) поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді; (2) скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора САП у кримінальному провадженні № 42017000000004969 про арешт майна (грошових коштів у сумі 50 000 000 (п`ятдесят мільйонів) грн на банківському рахунку) відмовити.

6.Необхідність поновлення строку апеляційного оскарження обґрунтовується тим, що, керуючись правовою позицією, викладеною у абзаці 4 пункту 13 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-559/0/4-13 від 05.04.2013 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», апелянт спочатку звернувся до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали в порядку статті 174 КПК, а потім, не погоджуючись із вказаним рішенням, оскаржив ухвалу слідчого судді про арешт майна в апеляційному порядку. Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.07.2020 у справі № 991/5585/20 (провадження № 1-кс/991/5748/20) відмовлено в скасуванні арешту. Резолютивну частин ухвали проголошено 10.07.2020, а повний її текст виготовлено 15.06.2020, отримано повний текст ухвали було 16.07.2020. Зазначені обставини вважає поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження.

7.Вимоги апеляційної скарги щодо результату її розгляду по суті мотивовані таким: (1) усі грошові кошти у розмірі 50 млн грн, що знаходяться на поточному банківському рахунку, який належить ОСОБА_1 , є особистою власністю останньої, що підтверджується Договором про розподіл майна подружжя від 07.10.2019 (пункти 3.1, 3.2 Договору); (2) належність арештованих на банківському рахунку грошових коштів саме ОСОБА_1 підтверджується долученими до апеляційної скарги довідками АБ «Укргазбанк», заявами на переказ готівки, випискою з особового рахунку від 15.07.2020; (3) покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яка є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності (стаття 49 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК)); (4) підстава можливої конфіскації майна як виду покарання для накладення арешту під час досудового розслідування кримінального провадження може бути застосована лише до майна, яке належить на праві власності підозрюваному безпосередньо; (5) ухвалою слідчого судді не дотримано вимог закону щодо розумного та співмірного обмеження права власності апелянта завданням кримінального провадження, не враховано негативні наслідки арешту майна для третьої особи - ОСОБА_1 , при цьому наведена практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиції учасників провадження

8.У судовому засіданні представник власниці майна адвокат Нєнов Д. І. та власниця майна ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

9.Прокурор заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення.

Оцінка та мотиви Суду

10.Враховуючи вимоги і доводи апеляційних скарг та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, Суд повинен перевірити: (1) наявність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, у разі прийняття Судом рішення про поновлення строку апеляційного оскарження (2) доводи апеляційної скарги щодо правових підстав накладення арешту на майно та належності арештованих грошових коштів.

(1) Щодо клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді

11.Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК). Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абзац 2 частини 3 статті 395 КПК).

12.Оскаржувана ухвала була постановлена 25.06.2020 без участі власниці майна (та її представника), які не повідомлялись про час та дату проведення вказаного судового засідання, та копія судового рішення яким не надсилалась. Вказане підтверджується змістом оскаржуваної ухвали та матеріалами провадження.

13.Повний текст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.07.2020 у справі № 991/5585/20 (провадження № 1-кс/991/5748/20), якою відмовлено в скасуванні арешту майна, представник апелянта отримав 16.07.2020, а вже 21.07.2020 (у межах 5-денного строку) подав апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку, що підтверджується штампом оператора поштового зв`язку на опису вкладення до поштового відправлення та штрих-кодом поштового конверту.

14.Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (частина 2 статті 117 КПК).

15.Як зазначив представник власниці майна при оскарженні ухвали слідчого судді він керувався положеннями резолютивної частини оскаржуваної ухвали слідчого судді, де зазначено таке: «Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України»; а також та положенням абзацу 4 пункту 13 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-559/0/4-13 від 05.04.2013. У ньому зазначено наступне: «Слід звернути увагу суддів судів апеляційної інстанції, що у разі подання особами, визначеними у статті 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв`язку з необґрунтованістю його накладення вони мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання може залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно особи, перелік яких визначено у частині 1 статті 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абзац 2 частини 2 статті 174 КПК), а потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі статтею 309 КПК».

16.Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ як суд касаційної інстанції узагальнював судову практику, надавав методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення, давав спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз`яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації (статті 31, 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010).

17.Суд звертає увагу, що положення інформаційних листів, зокрема, Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-559/0/4-13 від 05.04.2013 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» не можуть скасовувати дію норм КПК, зокрема, щодо обов`язковості дотримання строку на апеляційне оскарження (стаття 395 КПК).

18.У той же час Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на «якість закону» як елемент принципу законності. Зокрема, зазначав, що згідно з принципом законності, чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (наприклад - Броньовський проти Польщі від 22.06.2004 (заява № 31443/96, § 147)). Дотримання вимог «якості закону» забезпечується, зокрема, шляхом конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону, що є фактором, який призводить до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення. Судові органи мають повно і послідовно тлумачити точне значення загальних положень закону та розсіювати будь-які сумніви щодо його тлумачення (рішення ЄСПЛ у справі Гудвін проти Сполученого Королівства, рішення від 20.05.1994, заява №17488/90, пункт 33, Гожелік та інші проти Польщі, рішення від 17.02.2004, заява № 44158/98, пункт 65).

19.Враховуючи неоднозначність викладених рекомендацій в цитованих апелянтом положеннях абзацу 4 пункту 13 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-559/0/4-13 від 05.04.2013 у взаємозв`язку із нормами КПК щодо строків апеляційного оскарження, положення резолютивної частини ухвали слідчого судді щодо необхідності застосування порядку, передбаченого статтею 174 КПК, та помірність пропущеного строку у зв`язку із зверненням до слідчого судді із клопотанням про скасування накладеного арешту на майно в порядку статті 174 КПК, Суд знаходить можливість в цьому конкретному випадку визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та вважає за необхідне поновити представнику власника майна адвокату Нєнову Д. І. цей строк.

(2) Перевірка законності та обґрунтованості накладення арешту на грошові кошти

20.Суд частково відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав накладення арешту на грошові кошти у сумі 50 000 000 (п`ятдесят мільйонів) грн з огляду на таке.

21.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен серед іншого враховувати: a) правову підставу для арешту майна; b) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК); с) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; d) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).

Щодо правових підстав накладення арешту на майно

22.У клопотанні прокурора САП про арешт майна від 25.06.2020 необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обґрунтовується серед іншого загрозою його відчуження з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов (том 1 а. с. 11-13)).

23.Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення конфіскації майна (пункт 3 частини 2 статті 170 КПК) та про належність предмету арешту майна ОСОБА_2 як співвласнику (на праві спільної сумісної власності подружжя) зазначеного у клопотанні майна, яке перебуває на банківському рахунку його дружини.

24.Враховуючи, що слідчий суддя не знайшов підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а прокурор не оскаржив ухвалу слідчого судді в цій частині, Суд, керуючись частиною 1 статті 404 КПК, не перевіряє наявність вказаної підстави для арешту майна. Крім того, у судовому засіданні прокурор визнав, що в цьому випадку єдиною можливою підставою для застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна є необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання (16:38 звукозапису судового засідання від 28.07.2020).

25.Слідчим суддею правильно встановлено, що інкриміновані ОСОБА_2 кримінальні правопорушення, передбачені частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК, передбачають можливість призначення покарання у виді конфіскації майна.

26.Наявність правових підстав для конфіскації як виду покарання, обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, факт перебування підозрюваного у шлюбі з ОСОБА_1 апелянтом не ставиться під сумнів.

Чи може бути конфісковане майно іншого з подружжя засудженого?

27.Правова позиція власника майна полягає в тому, що слідчий суддя не врахував той факт (оскільки розгляд клопотання прокурора відбувався без повідомлення підозрюваного та інших учасників), що: (1) підстава можливої конфіскації майна як виду покарання для накладення арешту під час досудового розслідування кримінального провадження може бути застосована лише до майна, яке належить на праві власності підозрюваному безпосередньо; (2) усі арештовані кошти у сумі 50 000 000 грн, що знаходяться на поточному банківському рахунку, який належить ОСОБА_1 , є особистою власністю останньої, що підтверджується Договором про розподіл майна подружжя від 07.10.2019.

28.Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина 1 статті 50 КК).

29.Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина 1 статті 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

30.Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом (частина 1 статті 371 ЦК).

31.Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (частина 1 статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

32.Наведені норми свідчать про те, що конфіскація майна як вид покарання не може бути застосована до частки іншого з подружжя, що є в спільній сумісній власності з засудженим.

33.Такий висновок узгоджується також і з практикою ЄСПЛ. Так, у справі Денисова та Мойсеєва проти Росії (постанова від 01.04.2010, заява № 16903/03, § 64-65) ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Підставою для цього було накладення арешту на майно (а згодом і його конфіскація) дружини на підставі вироку суду, ухваленого щодо її чоловіка. Отже, втручання в індивідуальні права особи є непропорційним, якщо не веде до досягнення правомірних цілей.

34.Таким чином, застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не повинно зачіпати майнових прав іншого з подружжя підозрюваного (частку в спільній сумісній власності іншого з подружжя) через неможливість в подальшому застосування конфіскації майна як виду покарання до такої частки. Якщо ж допустити таке обмеження майнових прав, то воно не буде переслідувати легітимну мету - забезпечення у майбутньому можливу конфіскацію майна як виду покарання за вироком суду.

Щодо оцінки належності арештованих грошових коштів дружині підозрюваного на праві особистої приватної власності

35.Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 та 3 статті 368 Цивільного кодексу України).

36.Статтею 69 Сімейного кодексу України (далі - СК) передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

37.Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

38.Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам. Згідно частини 3 статті 13 ЦК не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

39.Апелянтом на підтвердження належності арештованих грошових коштів дружині підозрюваного на праві особистої приватної власності надано Суду Договір про розподіл майна подружжя від 07.10.2019, укладений в простій письмовій формі.

40.Як вбачається з тексту цього Договору (пункт 3.1) готівкові кошти у сумі 82 000 000 (вісімдесят два мільйони) грн, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , передаються у власність Сторони 1, тобто ОСОБА_1 . Сторона 2 ( ОСОБА_2 ) отримала годинник вартістю 2 511 411,2 грн (вартість визначена за домовленістю сторін) (пункти 2 та 3.4 Договору). Належність наведеної суми готівкових коштів на праві спільної сумісної власності до підписання зазначеного договору підтвердила і ОСОБА_1 у судовому засіданні.

41.Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 у справі № 711/10526/16-ц (провадження № 61-39840св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2019 у справі № 461/12463/15-ц (провадження № 61-9637 св 18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2019 у справі № 638/8669/18 (провадження № 61-11371св19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 14-712цс19 (провадження № 638/18231/15-ц).

42.Враховуючи: (1) очевидно нееквівалентний розподіл спільно нажитого майна у формі готівкових грошових коштів, за яким підозрюваний ОСОБА_2 фактично відступив близько 40 000 000 (сорока мільйонів) грн із спільної сумісної власності своїй дружині, не отримавши жодного зустрічного задоволення; (2) дату підписання Договору (07.10.2019), що слідує за датою постановлення слідчим суддею Вищого антикорупційного суду (04.10.2019) ухвали про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді застави) та відповідає початку проміжку часу, в який ОСОБА_1 частинами внесла заставу за ОСОБА_2 , Суд розцінює укладання Договору про розподіл грошових коштів подружжя як зловживання правом та намагання вивести ці кошти з-під можливої кримінальної (у частині конфіскації майна як виду покарання, зокрема з метою уникнення можливого звернення стягнення на кошти, внесені в якості застави як запобіжного заходу, після розгляду судом обвинувального акту по суті) чи цивільно-правової відповідальності у зв`язку із кримінальними правопорушеннями, у зв`язку із якими ОСОБА_2 повідомлено про підозру. Такий висновок також пов`язаний із твердженням ОСОБА_1 у судовому засіданні. Так, на запитання Суду чому відбувся такий нерівноцінний розподіл спільного сумісного майна у вигляді грошових коштів за договором, вона відповіла, що «у неї діти, а на її чоловікові ( ОСОБА_2 ) були вже судові розслідування, … і тому вирішили таким чином обговорити всі ці моменти» (16:29-16:30 звукозапису судового засідання від 28.07.2020).

43.З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав розцінювати арештовані грошові кошти як такі, що належать ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності і вважає їх спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 .

Щодо недопустимості надмірного втручання у права і свободи ОСОБА_1 з урахуванням обставин цього провадження

44.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами статті 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

45.При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

46.З урахуванням висновків, які наведені вище [застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не повинно зачіпати майнових прав іншого з подружжя підозрюваного (частку в спільній сумісній власності іншого з подружжя) через неможливість в подальшому застосування конфіскації до такої частки (у випадку засудження особи), оскільки в такому випадку легітимна мета не зможе бути досягнута] Суд вважає, що слідчий суддя (1) обґрунтовано дійшов висновку, що майно, на яке прокурор просив накласти арешт, є спільною сумісною власністю подружжя, (2) разом з тим, накладаючи арешт, слідчий суддя не врахував наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для ОСОБА_1 , яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні, а отже її право власності на майно не може бути обмежено з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

47.У судовому засіданні прокурор підтвердив, що на даному етапі немає підстав для твердження, що конфіскація майна як вид покарання зможе бути застосована до всієї суми грошових коштів у розмірі 50 млн грн, арешт на яку накладений оскаржуваною ухвалою; така можливість є лише щодо частки, що становить 50 % від цієї суми, враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у спільній сумісній власності (16:41 звукозапису судового засідання від 28.07.2020).

48.Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11.12.2017, підлягає арешту не все майно у вигляді грошових коштів на банківському рахунку, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , а лише одна друга частина зазначеного майна, що відповідає частці підозрюваного ОСОБА_2 .

49.Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).

50.У відповідності до вимог статті 173 КПК Суд враховує наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, достатність даних, які вказують на вчинення кримінальних правопорушень саме ОСОБА_2 , а тому клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених статтею 170 КПК, підлягає частковому задоволенню.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

51.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

52.Слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора, не врахував, що накладення арешту на усі грошові кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя, є надмірним втручанням в майнові права ОСОБА_1 через неможливість застосування конфіскації майна як виду покарання до її частки у випадку можливого засудження її чоловіка - ОСОБА_2 .

53.Враховуючи наведене, Суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. У зв`язку з цим - ухвалу слідчого судді слід скасувати, та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора.

54.Керуючись статтями 26, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

2.Поновити представнику власника майна адвокату Нєнову Д. І. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.06.2020.

3.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.06.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11.12.2017 скасувати.

4.Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна задовольнити частково.

5.Накласти арешт на частину майна підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на кошти в сумі 25 000 000 (двадцять п`ять мільйонів) гривень, що знаходяться на відкритому в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 03087, м. Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, код банку 320478) банківському рахунку: номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

6.Встановити заборону відчужувати зазначені кошти з вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій.

7.Надати Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) детективам Національного антикорупційного бюро України, які входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11.12.2017, деталізовану довідку про виконання цієї ухвали, із зазначенням часу виконання ухвали та інформації про залишок коштів на зазначеному в ухвалі рахунку на момент накладення арешту та виконання цієї ухвали.

8.Клопотання прокурора в іншій частині залишити без задоволення.

9.Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошений 31.07.2020 о 14 годині 45 хвилин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді Д. С. Чорненька

М. С. Глотов