Document No. 91164941

Справа № 991/6267/20

Провадження №11-сс/991/694/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5, ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №22020120000000019 від 17 липня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2020 року в кримінальному провадженні №22020120000000019 від 17 липня 2020 року частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 . Застосовано до останнього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2020 року скасувати, як незаконну та необґрунтовану у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і постановити нову, якою клопотання детектива задовольнити повністю. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1051000 гривень, з покладенням на підозрюваного наступних обов`язків: 1) прибувати до слідчих (детективів НАБУ), які здійснюють досудове розслідування, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному проваджені, та суду за першою вимогою; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Київ/Київська область), без дозволу слідчих, прокурорів або суду; 3) повідомляти слідчих, прокурорів та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування із підозрюваними ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, потерпілими ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, свідками ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 ; 5) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду закордон, всі інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги прокурор зазначає, що висновки слідчого судді першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а застосований слідчим суддею запобіжний захід не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі підозрюваного внаслідок його м`якості. На думку сторони обвинувачення, застосований щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не зможе в повній мірі забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків. Крім цього, прокурор не погоджується з доводами слідчого судді про недостатність матеріалів для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч.1 ст. 255 КК України. Згідно позиції обвинувачення, основною метою діяльності створеної ОСОБА_11 злочинної організації було встановлення контролю над ВККС України та ВРП. При цьому ОСОБА_11, здійснюючи керівництво створеною ним злочинною організацією, діючи з метою досягнення кінцевої мети злочинної організації захоплення державної влади в особі органу суддівського врядування, залучив до протиправної діяльності злочинної організації ОСОБА_7, в подальшому одержав від останнього неправомірну вигоду нематеріального характеру (накази про оголошення конкурсу та призначення учасника злочинної організації ОСОБА_18 членом ВККС України) за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (винесення 13 березня 2019 року суддею ОАСК ОСОБА_13 ухвали про забезпечення позову в інтересах ОСОБА_7 ). При цьому, на думку прокурора, підозрюваний ОСОБА_7 не міг не усвідомлювати, що ОСОБА_11 в силу займаної адміністративної посади голови ОАСК та тривалого строку перебування на посаді має позаслужбові стосунки із суддями ОАСК та може вплинути на прийняття ними необхідних ОСОБА_7 рішень, у тому числі за його позовами, які знаходяться у провадженні суддів ОАСК. Оголошення конкурсу, забезпечення перемоги у конкурсі та подальше призначення на посаду члена ВККС України заздалегідь визначеної підконтрольної особи ( ОСОБА_18 ) для того, щоб надалі це допомогло уникнути кваліфікаційного оцінювання суддями ОАСК, у тому числі учасниками злочинної організації, перешкодити роботі ВККС України носять явно злочинний характер та є нічим іншим, як участю ОСОБА_7 у злочинах, вчинюваних злочинною організацією. Крім того, визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких підозрюється останній і призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованих діянь, серед яких, у тому числі ч.1 ст. 255 КК України (санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років), може стати підставою та мотивом, у випадку необрання запобіжного заходу, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання. Враховуючи задекларовані доходи підозрюваний ОСОБА_7 має фінансову можливість тривалий час переховуватись від слідства та суду. Також існує високий ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, які можуть бути використані як докази, зокрема документи, що знаходяться за місцем зберігання в ДСА України. Вищевикладене дає підстави стверджувати, про наявність достатніх ризиків переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та хибність висновків слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисників та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження,детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року, виділене із кримінального провадження №42014100020000046 від 25 лютого 2014 року, за підозрою: ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 1 ст. 109 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України; ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч .1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369-2, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ст. 351-2 КК України та за фактами вчинення інших кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст.343, ч. 2 ст 344, ч. 3 ст. 369 КК України.

За версією органу досудового розслідування голова Окружного адміністративного суду міста Києва (далі за текстом ОАСК) ОСОБА_11, перебуваючи у м. Києві, у період з початку лютого 2019 року, але не пізніше 14 лютого 2019 року (більш точні час та місце органом досудового розслідування не встановлені), побоюючись бути визнаним Вищою кваліфікаційною комісією судів України (далі за текстом - ВККС) таким, що не відповідає займаній посаді та у подальшому бути звільненим, бажаючи уникнути проведення кваліфікаційного оцінювання та залишитися на посаді, вирішив створити та очолити злочинну організацію з метою встановлення контролю над ВККС та Вищою радою правосуддя (далі за текстом ВРП), тобто захопити державну владу в особі державного колегіального органу суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України (державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів) та конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади.

Завдання Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_7, який відповідно до ч. 23 ст. 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) за результатами проведення публічного конкурсу призначає члена ВККС України, полягало у забезпеченні проведення публічного конкурсу з добору кандидатів на посаду члена ВККС, призначення членом ВККС особи, запропонованої ОСОБА_11 та звільнення діючого члена ВККС ОСОБА_24, призначеного у 2014 році за квотою Державної судової адміністрації України.

Вказані дії він мав вчинити в обмін на здійснення ОСОБА_11 впливу на прийняття суддею ОАСК ОСОБА_13 необхідних ОСОБА_7 рішень у адміністративній справі №640/2298/19 за його позовом до Комісії при ВРП.

Бажаючи зберегти за собою посаду Голови ДСА України та розуміючи, що раніше знайомий йому ОСОБА_11 у силу займаної ним посади голови ОАСК має вплив на суддів ОАСК, ОСОБА_7 не пізніше 13 лютого 2019 році, перебуваючи у м. Києві (більш точні дата і місце органом досудового розслідування не встановлені) запропонував ОСОБА_11 неправомірну вигоду нематеріального характеру у вигляді використання службових повноважень Голови ДСА України за здійснення останнім впливу на прийняття суддею ОСОБА_13 рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у адміністративній справі №640/2298/19, якою буде заблоковано призначення на посаду нового Голови ДСА України. На цю пропозицію ОСОБА_11 погодився, домовившись із ОСОБА_7 про те, що неправомірна вигода має бути надана у вигляді забезпечення ним проведення публічного конкурсу з добору кандидатів на посаду члена ВККС, призначення членом ВККС запропонованої ним особи та звільнення діючого члена ВККС ОСОБА_24, призначеного у 2014 році за квотою Державної судової адміністрації України з підстав закінчення у останнього строку повноважень шляхом посилання на ймовірну колізію правових норм, пов`язаною із наявністю змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині строків повноважень членів ВККС.

12 березня 2019 року ОСОБА_7, діючи відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_11 повторно подав до ОАСК заяву про забезпечення позову із вимогою про зупинення дії рішення Комісії при ВРП, прийнятого за результатами розгляду п. 9 порядку денного засідання, закріпленого протоколом № 2 від 15 лютого 2019 року, яким визначено переможцем конкурсу на посаду голови ДСА України ОСОБА_25 .

Цього ж дня ОСОБА_11 узгодив із суддею ОСОБА_13 текст відповідної ухвали про задоволення заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову.

13 березня 2019 року суддя ОАСК ОСОБА_13 постановив ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову у адміністративній справі № 640/2298/19, зупинивши дію рішення Комісії при ВРП, прийнятого за результатами розгляду п. 9 порядку денного засідання, закріпленого протоколом № 2 від 15 лютого 2019 року про визначення переможцем конкурсу на посаду Голови ДСА ОСОБА_25 .

Зі свого боку ОСОБА_7 12 березня 2019 року видав наказ №252 від 12.03.2019 «Про проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом ВККС», тим самим вчинивши дії спрямовані на проведення публічного конкурсу з добору кандидатів на посаду члена ВККС для призначення у подальшому членом ВККС запропонованої ОСОБА_11 особи за квотою ДСА України.

У період з 12 березня 2019 року до 06 травня 2019 року, ОСОБА_11, перебуваючи у невстановленому місці повідомив ОСОБА_7 про необхідність призначення членом ВККС за квотою ДСА України ОСОБА_18 замість діючого члена ВККС ОСОБА_24 .

На виконання раніше досягнутих домовленостей 06 травня 2019 року ОСОБА_7 видав наказ №156/к про призначення ОСОБА_18 членом ВККС за квотою ДСА України та припинив виконання повноважень ОСОБА_24 .

У подальшому ухвалу ОАСК від 13 березня 2019 року про забезпечення позову у справі №640/2298/19 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, якою вказану ухвалу залишено без змін, постановою Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 640/2298/19.

Звертаючись до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді застави детектив НАБУ зазначав, що зібрані на даний час докази свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369-2, ст. 351-2 КК України, яка обґрунтовує подальше досудове розслідування та підтверджує існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. На його думку, застосування більш м`якого запобіжного заходу, на цій стадії досудового розслідування, не зможе забезпечити досягнення дієвості кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам, з чим слідчий суддя в повній мірі не погодився, належним чином мотивувавши своє рішення з приводу чого колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст.177 КПК Українислідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя при прийнятті рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов висновку, що дії підозрюваного ОСОБА_7, пов`язані з виданням наказу про проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначенням членом ВККС України ОСОБА_18 та припиненням повноважень ОСОБА_24, могли бути неправомірною вигодою нематеріального характеру ОСОБА_11 за вплив останнім на прийняття суддею ОАСК ОСОБА_13 рішення про задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_7 у адміністративній справі №640/2298/19, а також, що вчиненням цих дій він штучно створив перешкоди у роботі ВККС України. Наведене дало підстави слідчому судді для висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до подій та обставин, які орган досудового розслідування кваліфікує за ч.1 ст. 369-2 та ст. 351-2 КК України, що підтверджується зібраними доказами та вказує на наявність обґрунтованої підозри за ч.1 ст. 369-2 та ст. 351-2 КК України, а також про існування ризиків, передбаченихст.177 КПК України, зокрема наявність ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному проваджені, тобто про існування обставин, передбачених ч.1ст.194 КПК України.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

У даному кримінальному провадженні, зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 369-2 та ст. 351-2 КК Україниє вірогідною. В даній частині висновок слідчого судді сторонами не оспорюється, а отже колегія суддів не вбачає підстав для перевірки рішення слідчого судді в цій частині.

Крім того, слідчий суддя не визнав можливої причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України, вказавши на відсутність в матеріалах клопотання доказів на підтвердження обґрунтованості підозри в цій частині. Даючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості висновку слідчого судді колегія суддів зазначає, що такі доводи прокурора фактично ґрунтуються на можливості усвідомлення ОСОБА_7 його участі у злочинах, які вчиняються злочинною організацією. Разом з тим, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували такі доводи прокурора матеріали провадження не містять, в судовому засіданні прокурором не наведені і колегією суддів не встановлені. Зокрема, згідно клопотання детектива і апеляційної скарги прокурора підозра ОСОБА_7 обґрунтовується документами та матеріалами НСРД, які підтверджують його зацікавленість в результатах розгляду клопотання про забезпечення позову до комісії при ВРП щодо результатів конкурсу на посаду голови ДСА при цьому останній мав забезпечити проведення конкурсу та призначення на посаду члена ВККСУ особи, в якій був заінтересований голова ОАСК ОСОБА_11 . Розгляд відповідного клопотання ОСОБА_7 здійснював суддя ОАСК ОСОБА_13 . Будь-яких даних, які б підтверджували обізнаність ОСОБА_7 з участю інших осіб в створеній ОСОБА_11, на думку прокурора, злочинній організації матеріали провадження не містять. Між тим, згідно ч.4 ст.28 КК України до складу злочинної організації як стійкого ієрархічного об`єднання має входити п`ять чи більше осіб, а отже усвідомлення ОСОБА_7 участі в злочинах, вчинюваних злочинною організацією має підтверджуватись у тому числі й обізнаністю останнього з дійсною наявністю ієрархічного об`єднання, яке налічує відповідну кількість учасників, має мету, спрямовану на безпосереднє вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів. Ані в клопотанні, ані в доданих до нього матеріалах, ані в апеляційній скарзі прокурора не наведені дані, які б підтверджували усвідомлення ОСОБА_7 таких обставин, тобто мету, ієрархічність, кількість учасників створеної, на думку прокурора, злочинної організації, а отже слідчий суддя дійшов вірного висновку про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 в цій частині. Такий висновок слідчого судді колегія вважає вірним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги прокурора його не спростовують, а отже колегією суддів відхиляються.

Крім того, квота ДСА України для призначення члена ВККС України становить лише одну особу, отже навіть в разі призначення, за версією органу досудового розслідування, за вказівкою ОСОБА_11 . ОСОБА_7 членом ВККС України ОСОБА_18, це не може безумовно свідчити про усвідомлення підозрюваним мети створення, на думку прокурора, злочинної організації - захоплення державної влади в особі державного колегіального органу суддівського врядування, оскільки одна особа не має можливості істотно вплинути на рішення вищевказаного колегіального органу (ВККС України). Іншого стороною обвинувачення під час апеляційного розгляду не доведено, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність стороною обвинувачення лише ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що підозрюваний тривалий час обіймає посаду голови ДСА України та набув авторитет та зв`язки серед суддів, осіб, які займають керівні посади у різних судових органах та органах державної влади, та може прямо чи опосередковано використати свій авторитет та знайомства.

Отже, слідчий суддя обґрунтовано застосував допідозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Колегія суддів погоджується, що такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючому ризику, є пропорційним та співмірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані стороною обвинувачення і захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також дані, які характеризують особу підозрюваного. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді особистого зобов`язання. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2020 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309,404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3