- Presiding judge (HACC) : Voronko V.D.
- Secretary : Cherevach I.I.
Справа № 991/4965/20
Провадження1-кс/991/5116/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Черевач І.І., представника заявника скарги Волкотруб О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу керівника Юридичного управління Національного агентства з питань запобігання корупції Любченка Ярослава Павловича на постанову детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Теницького Є.О. від 18.05.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000131 від 19.02.2019,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, в якій керівник Юридичного управління НАЗК просив скасувати постанову детектива НАБУ Теницького Є.О. від 18.05.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000131 від 19.02.2019.
В обґрунтування поданої скарги заявник посилається на те, що за результатами перевірки декларацій ОСОБА_3 за 2015, 2016 та 2017 роки встановлено недостовірність задекларованих відомостей на загальну суму 29 294 516,02 грн (корпоративні права - 5 454 248,00 грн та сума отриманих (нарахованих) доходів - 23 840 268,02 грн).
19.02.2019 Національне антикорупційне бюро України зареєструвало кримінальне провадження № 52019000000000131.
18.05.2020 детективом Четвертого відділу детективів другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Теницьким Є.О. була винесена постанова про закриття кримінального провадження за цим фактом у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.
Не погодившись з вищевказаною постановою, заявник звернувся до слідчого судді з цією скаргою.
У судовому засіданні представник НАЗК Волкотруб О.О. підтримала викладені у скарзі вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Детектив Теницький Є.О. не прибув у судове засідання, надіславши на електронну поштову скриньку ВАКС заяву про відкладення розгляду скарги, посилаючись на зайнятість в невідкладних слідчих діях.
Слідчий суддя не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги, зазначаючи при цьому, що судові засідання з розгляду цієї скарги проводилися неодноразово, мало місце відкладення її розгляду з підстав надання учасникам провадження повністю скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, надавши слідчому судді всі необхідні для розгляду документи.
Як вбачається з поданих матеріалів, у справі наявні письмові заперечення детектива НАБУ Теницького Є.О. з приводу поданої скарги, у задоволенні якої він просить відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно зі ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, серед яких, пунктом 3 ч. 1 вказаної статті КПК України передбачено право заявника, потерпілого, його представника чи законного представника оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Як визначено ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1-2 та 6 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Як слідує з наявних матеріалів справи, 18 травня 2020 року детективом Четвертого відділу детективів другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Теницьким Є.О. винесена постанова про закриття кримінального провадження № 52019000000000131 від 19.02.2019 за ознаками корупційних правопорушень, передбачених ст. 366-1 КК України, за фактом можливого внесення народним депутатом України ОСОБА_3 завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2015, 2016 та 2017 роки.
Приводом до реєстрації кримінального провадження послугували матеріали повних перевірок НАЗК (до повноважень якого належать здійснення в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції», контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) декларацій особи за 2015, 2016 та 2017 роки, поданих народним депутатом України ОСОБА_3 , у результаті яких винесено рішення: № 1968 від 07.09.2018, № 1969 від 07.09.2018 та № 1970 від 07.09.2018 - щодо виявлення ознак правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ст. 366-1 КК України.
Згідно вказаних висновків, ОСОБА_3 у деклараціях відображено відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме встановлено недостовірність задекларованих відомостей на загальну суму 29 294 516,02 грн (корпоративні права - 5 454 248,00 грн та сума отриманих (нарахованих) доходів - 23 840 268,02 грн).
За твердженнями заявника, постанова НАБУ про закриття кримінального провадження № 52019000000000131 від 19.02.2019 за ознаками корупційних правопорушень, передбачених ст. 366-1 КК України, прийнята з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічно, повно і неупереджено дослідження обставин кримінального провадження.
Так, підставою для закриття кримінального провадження щодо недекларування корпоративних прав є висновок про те, що ОСОБА_3 у деклараціях правильно відобразила розмір часток у статутному капіталі юридичних осіб ТОВ «Асторія-Сіті», ТОВ «Триора», ОК «Батіліман», ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш».
Однак, на думку НАЗК, цей висновок є необгрунтованим, оскільки заявником під час проведення повної перевірки декларації ОСОБА_3 за 2015, 2016 та 2017 роки встановлено, що у розділі 8 «Корпоративні права» декларації ОСОБА_3 відобразила відомості про частки у статутних капіталах господарських товариств: ТОВ «Асторія-Сіті», ТОВ «Триора», ОК «Батіліман», ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш», які нею були фактично сплачені, а не ті, які були задекларовані до сплати під час реєстрації юридичних осіб.
Відображені ОСОБА_3 відомості щодо корпоративних прав у деклараціях за 2015, 2016 та 2017 роки не відповідають даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується також укладеними нею договорами управління корпоративними правами від 27.11.2012 та 10.01.2014, інформація відповідно до яких відображена у Реєстрі. Також зазначено, що в деклараціях за 2018 та 2019 роки містяться аналогічні відомості про корпоративні права.
НАЗК наголошує, що висновок аналогічного змісту зробив також Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.11.2019 у справі № 640/19806/18 за позовом ОСОБА_3 до Національного агентства про визнання протиправними та скасування рішень.
Тож заявник вважає, що висновок, який міститься в оскаржуваній постанові, щодо відсутності кримінального правопорушення в частині декларування недостовірних відомостей про корпоративні права не підтверджений доказами та суперечить як положенням Закону, так і висновкам Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/19806/18.
Отже, ОСОБА_3 у розділі 8 декларації «Корпоративні права» повинна була зазначити належну їй частку у статутних (складених капіталах) товариств, грошове та відсоткове вираження яких зазначено в установчих документах товариств та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У зв`язку з цим у разі внесення часток у статутні капітали юридичних осіб виникає фінансове зобов`язання і, у разі перевищення порогу декларування (50 ПМ) воно повинно бути відображене у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації.
Таким чином, під час проведення досудового розслідування детективи Національного антикорупційного бюро України в оскаржуваній постанові зазначили, що ОСОБА_3 задекларувала частки статутних капіталів у грошовому вираженні, які були нею фактично придбані (сплачені), а не ті, які були задекларовані до сплати під час реєстрації юридичних осіб та відображені в Реєстрі, не надавши при цьому правової оцінки не відображеним фінансовим зобов`язанням у деклараціях.
Крім того, у скарзі зазначено, що в оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження від 18.05.2020 в частині недекларування відомостей про дохід, отриманий від ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» у сумі 23 840 268,02 грн, встановлено, що ця сума є процентами за фінансовим кредитом в іноземній валюті, котрі були прощені (анульовані) ОСОБА_3 в силу положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
В рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації за 2015 рік, поданої ОСОБА_3 , вона не відобразила відомості про дохід (ознака доходу 127 - інші доходи), отриманий від ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг», код ЄДРПОУ 36593523, у сумі 23 840 268,02 гривень.
Заявник зазначає, що інформація про те, що кошти в сумі 23 840 268,02 грн є процентами за договором, під час проведення повної перевірки в Національному агентстві була відсутня, оскільки своїм правом надати пояснення та підтвердні документи з цього приводу ОСОБА_3 не скористалась.
Копії кредитного договору від 23.09.2008 № 12-09/ФО, договору від 20.11.2015 № 28-3_69, додаткового договору до кредитного договору від 23.09.2008 №12-09-08/ФО, додаткового договору №2 до кредитного договору від 23.09.2008 №12-09-08/ФО та договору про припинення зобов`язання прощенням боргу від 20.11.2015 були надані ОСОБА_3 лише як додаток до позовної заяви про визнання незаконними та скасування рішень Національного агентства від 07.09.2018 № 1968 та від 07.09.2018 № 1980.
Відповідно до змісту договору про припинення зобов`язання прощенням боргу від 20.11.2015 ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» повністю звільняє боржника ОСОБА_3 від виконання його зобов`язань (загальна сума зобов`язань 67 893 950,27 гривень) з погашення всієї заборгованості за кредитним договором на користь кредитора у розмірі 43 973 950,27 грн, з яких: сума основної заборгованості за кредитним договором становить 20 134 291,25 гривень; сума нарахованих процентів за користування кредитом - 23 839 659,02 гривень.
Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до доходу віднесено, зокрема, основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, таким чином сума основної заборгованості є доходом ОСОБА_3 та мала бути відображена в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації.
Таким чином, під час проведення досудового розслідування, як зазначає у скарзі заявник Любченко Я.П. , детективами НАБУ необгрунтовано не взято до уваги, також і той факт, що, крім відсотків у сумі 23 839 659,02 грн, ОСОБА_3 був прощений залишок суми основної заборгованості у розмірі 20 134 291,25 грн, що в розумінні Закону є також доходом і підлягає декларуванню відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 46 Закону.
Також НАЗК не погоджується з висновками, які містяться в оскаржуваній постанові, щодо недекларування відомостей про доходи від реалізації автомобіля.
Так, підставою для закриття кримінального провадження є висновок про те, під час досудового розслідування даних відсутні докази того, що ОСОБА_3 подала у своїх деклараціях завідомо недостовірні відомості, а також, що можливості зі збирання нових доказів фактично вичерпано.
При цьому, з оскаржуваної постанови вбачається, що, окрім перевірки місця знаходження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , інші обставини не перевірялися та не встановлювалися, зокрема, оскаржувана постанова не містить посилання на пояснення ОСОБА_3 та інші процесуальні дії, які було вчинено.
Згідно з висновками, які містяться в оскаржуваній постанові, відомості про те, що ОСОБА_3 отримала будь-який дохід від передачі автомобіля або від подальшого його продажу та взагалі була обізнана з фактом продажу цього майна, під час досудового розслідування не одержано.
Відповідно до п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про отримані доходи, наявні грошові активи.
Враховуючи зазначене, НАЗК повідомляє, що ОСОБА_3 повинна була зазначити відомості або про отриманий дохід у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації або про право вимоги коштів, отриманих в результаті продажу автомобіля, у розділі 12 «Грошові активи» декларації.
А відтак, наявні обставини, за твердженнями заявника НАЗК, вказують на те, що постанова про закриття кримінального провадження є необгрунтованою та немотивованою.
Заперечуючи проти скарги, детектив НАБУ повідомив, що у Законі відсутнє чітке зазначення того, яка частка статутного капіталу (задекларована або фактично сплачена) повинна бути зазначена у декларації. Таке регламентування також було відсутнє і у Роз`ясненнях НАЗК щодо заповнення електронних декларацій, які були чинним на час подання ОСОБА_3 досліджуваних у даному кримінальному провадженні декларацій. У діянні ОСОБА_3., яка задекларувала фактично сплачені (а не заплановані до сплати під час реєстрації юридичних осіб) частки до статутних капіталів ТОВ «Асторія-Сіті», ТОВ «Триора», ОК «Батіліман», ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» прямого порушення вимог Закону не було. Якщо у цьому питанні і виникають якісь сумніви щодо вини особи, то вони, відповідно до ст. 17 КПК України, у будь-якому разі повинні тлумачитись на користь особи.
Разом з тим, детектив зазначив, що посилання представника НАЗК на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, як на безапеляційну підставу для висновку про необгрунтованість постанови про закриття кримінального провадження є недоречним, оскільки у своїй постанові суд лише констатував вірність висновку НАЗК про недотримання ОСОБА_3 вимог п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону «Про запобігання корупції» через те, що відображені нею відомості щодо її корпоративних прав у деклараціях за 2015, 2016, 2017 роки не відповідають даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є офіційним джерелом інформації для Національного агентства під час повної перевірки декларацій.
До того ж, детектив зауважив, що питання стосовно зазначення ОСОБА_3 у декларації суми прощеної заборгованості у розмірі 20134291,25 грн, як ще однієї підстави порушення Закону України «Про запобігання корупції», не піднімалось НАЗК у ході досудового розслідування та не було предметом дослідження у зазначеному кримінальному провадженні і, як наслідок, воно не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Із заперечень детектива НАБУ слідує, що в ході досудового розслідування ОСОБА_3 показала, що автомобіль, який перебував у її власності, після анексії АРК залишився на півострові. ОСОБА_3 видала довіреність мешканцю АРК ОСОБА_4 , який начебто пообіцяв переправити даний автомобіль з АРК до материкової частини України. Після цього тільки у 2018 році з повідомлень НАЗК вона дізналась про те, що даний автомобіль ОСОБА_4 було реалізовано ОСОБА_5 за 144913 грн у 2016 році. Однак, в ході слідства встановити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та провести з ними необхідні слідчі дії не виявилось можливим, а будь-які дані про обізнаність ОСОБА_3 щодо факту продажу автомобіля відсутні.
Крім того, вартість автомобіля (144913 грн як зазначено у листі Регіонального сервісного центру МВС України або навіть 348237,13 грн - розрахунок середньоринкової вартості на сайті Мінекономрозвитку) менше, ніж гранична межа для настання відповідальності за ст. 366-1 КК України (400000 грн).
Варто зазначити, що відповідальність за ст. 366-1 КК України настає у разі подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей. У ході розслідування встановлено, що всі виявлені щодо ОСОБА_3 порушення зумовлені неоднозначним застосуванням деяких положень законодавства або відсутністю у неї достовірної інформації для внесення необхідних даних до декларації. Жодним доказом не підтверджується наявність у ОСОБА_3 умислу на декларування саме завідомо недостовірних відомостей.
В ході судового засідання слідчим суддею встановлено, що подані ОСОБА_3 декларації за 2015 та 2016 року підпадають під дію строку давності, визначеного ст. 49 КК України, за якою, зокрема, встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Як вбачається з поданих учасниками провадження матеріалів, мова йде саме про декларування недостовірної інформації особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкція ст. 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації» передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сто п`ятдесят до двохсот сорока годин, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Слідчим суддею встановлено, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення стосовно декларування недостовірної інформації за 2015, 2016 роки належить до злочинів невеликої тяжкості, за якими строк давності сплив. До того ж, слід зазначити, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України, є злочином невеликої тяжкості, й у 2015 і 2016 роках ст. 366-1 КК України не належала до корупційних злочинів, вичерпний перелік яких наведено у примітці до ст. 45 КК України.
Отже, аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що питання віднесені до кримінального правопорушення за ст. 366-1 КК України стосовно декларування ОСОБА_3 недостовірної інформації за 2015, 2016 роки підпадають під дію ст. 49 КК України, вирішення яких наразі є недоцільним, оскільки зі спливом строку давності формально ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Стосовно ж декларації, поданої ОСОБА_3 за 2017 рік, то слідчий суддя погоджується з доводами детектива НАБУ про те, що неповне декларування часток у статутному капіталі ТОВ «Асторія-Сіті», ТОВ «Триора», ОК «Батіліман», ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» на суму 54542448 грн зумовлене тим, що ОСОБА_3 декларувала лише ті частки статутних капіталів у грошовому вираженні, які були нею фактично придбані (сплачені), а не ті, які були задекларовані до сплати під час реєстрації юридичних осіб.
Разом з тим, варто зауважити, що строк досудового розслідування закінчився 19.05.2020, а постанова детектива НАБУ винесена 18.05.2020, тобто в передостанній день судового слідства, що, в свою чергу, викликає сумнів в можливості продовження строку досудового розслідування у разі скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги керівника Юридичного управління НАЗК Любченка Я.П. про скасування постанови детектива НАБУ Теницького Є.О. від 18.05.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000131 від 19.02.2019. З огляду на що у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги керівника Юридичного управління Національного агентства з питань запобігання корупції Любченка Ярослава Павловича про скасування постанови детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Теницького Є.О. від 18.05.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000131 від 19.02.2019 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя В.Д. Воронько