Document No. 91310023

Справа № 991/5756/20

Провадження1-кс/991/6535/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.,

захисника Мірошника О. М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурорів Грищука М.О., Кимлика Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Мірошника Олександра Миколайовича на бездіяльність Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42016110350000102,

ВСТАНОВИЛА:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Мірошника О. М. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора Венедіктової І. В., яка полягає у ненаданні відповіді на заяву про зміну підслідності у кримінальному провадженні № 42016110350000102, подану 22.06.2020.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 22.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора Венедіктової І. В. із заявою про зміну підслідності вказаного кримінального провадження, яке на даний час розслідується Національним антикорупційним бюро України. В цій заяві ОСОБА_1 просив Генерального прокурора доручити здійснення досудового розслідування Державному бюро розслідувань. Однак адвокат зазначає, що 09.07.2020 він отримав відповідь від начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури М. Кравченка, в якій зазначено про те, що підстави для повторного визначення підслідності у кримінальному провадженні відсутні, оскільки Генеральним прокурором 08.11.2019 визначена підслідність цього провадження. Вважаючи автора відповіді неналежним суб`єктом, оскільки заява подавалася Генеральному прокурору, а не прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, захисник робить висновок про порушення Генеральним прокурором приписів абз. 2 ч. 5 ст. 218 КПК України. Вважає, що Генеральний прокурор Венедіктова І. В. вчинила бездіяльність, яка полягає у нерозгляді клопотання, а саме ненадання відповіді на заяву про зміну підслідності у кримінальному провадженні №42016110350000102, подану ОСОБА_1 22.06.2020.

У зв`язку з цим захисник просить визнати незаконною бездіяльність Генерального прокурора Венедіктової І. В., зобов`язати її надати відповідь на заяву про зміну підслідності по суті та вирішити питання про зміну підслідності зазначеного кримінального провадження.

В судовому засіданні захисник підтримав заявлену скаргу та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що детективи Національного антикорупційного бюро України не можуть здійснювати об`єктивне досудове розслідування, оскільки його керівництво було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та їм оголошено догани. Це мало місце у зв`язку з обставинами кримінального провадження, оскільки детективи НАБУ мали особисту зацікавленість у розслідуванні. Отже, не думку захисту, досудове розслідування цього кримінального провадження в НАБУ супроводжується глибинним конфліктом інтересів.

Підозрюваний підтримав думку захисника, додатково повідомив обставини досудового розслідування під час перебування справи у провадженні військової прокуратури

Прокурор заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що сторона захисту звернулася з заявою про зміну підслідності у кримінальному провадженні, а така форма звернення не передбачена КПК України. Генеральний прокурор не має встановленого законом обов`язку розглядати цю заяву, однак доручила її розгляд прокурору, який розглянув її, отже питання про визначення підслідності є вичерпаним. У випадку, якщо сторона захисту вбачає упередженість детективів, вона має право скористатися правом на відвід.

Заслухавши доводи учасників провадження та дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла таких висновків.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим кодексом строк. Зазначена норма закону дозволяє звернутися до суду із скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків слідчого чи прокурора, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_1 22.06.2020 звернувся із заявою про зміну підслідності кримінального провадження до Генерального прокурора Венедіктової І. В. Дослідивши зміст заяви ОСОБА_1 від 22.06.2020 та встановивши його правову природу, слідчий суддя дійшла висновку, що по суті ця заява є клопотанням про вчинення процесуальних дій у розумінні КПК України, право подання і розгляду якого передбачене ст. 220 цього Кодексу.

З матеріалів скарги вбачається, що 09 липня 2020 року захисник отримав відповідь від 06.07.2020 № 16/1/2-214/7-17 від начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури М. Кравченка щодо відсутності підстав для повторного визначення підслідності у кримінальному провадженні №42016110350000102.

Згідно із ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

З аналізу вказаної норми слідує, що відповідний обов`язок у встановленому порядку розглянути клопотання покладений на уповноважену особу, якими є слідчий, дізнавач, прокурор. Згідно з п. 17, 15 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчим є, зокрема, службова особа Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень; прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» та діє у межах своїх повноважень. Водночас ч. 2 ст. 36 КПК України передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 7, та статтею 26 КПК України закріплена диспозитивність кримінального провадження. Згідно з нею слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує тільки ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Разом з цим, відповідно до ст. 1, 2 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Завданнями кримінального провадження є, серед іншого, те, щоб до кожного учасника була застосована належна правова процедура

Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» внесено зміни до пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" КПК України. Зазначеною нормою встановлено, що підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом для слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду";

2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З урахуванням зазначених вище вимог закону, які визначають підсудність, слідчим суддям Вищого антикорупційного суду підсудні скарги, подані в порядку ст.303 КПК України на дії або бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України або їх процесуальних керівників (прокурорів). У відповідності ж до п. 1 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» процесуальними керівниками у досудових розслідуваннях, що здійснюються НАБУ є прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка функціонує у Генеральній прокуратурі на правах самостійного структурного підрозділу. Очолює Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру її керівник - заступник Генерального прокурора. А у відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень.

Отже, зважаючи на вказані норми законодавства, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду уповноважений розглядати скарги на бездіяльність прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, підсудному Вищому антикорупційному суду. Однак з матеріалів скарги не вбачається, що Генеральний прокурор Венедіктова І. В. входить до складу групи прокурорів, які здійснюють таке процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016110350000102.

Посилання скаржника на норму абз 2 ч. 5 ст. 218 КПК України не спростовує вказаного вище висновку. Так, вказаною нормою передбачено, що спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник. Разом з тим, слідчий суддя не вбачає ознак такого «спору про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ», оскільки матеріали скарги підтверджують, що підслідність у кримінальному провадження №42016110350000102 згідно з постановою Генерального прокурора від 08.11.2019 була визначена за НАБУ і на даний час досудове розслідування у ньому здійснюється вказаним органом. Водночас згідно з приписами Закону України «Про прокуратуру» заступником Генерального прокурора за посадою є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, рішення чи бездіяльність якого може бути предметом оцінки слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Однак адвокат Мірошник О. М. не надав доказів звернення до керівника САП - заступника Генерального прокурора із відповідним клопотанням, яке було не розглянуте в порядку ст. 220 КПК України ним або іншими уповноваженими прокурорами САП, а в скарзі просить дослідити обставини бездіяльності саме Генерального прокурора.

В судовому засіданні скаржник акцентував увагу на тому, що прокурор М. Кравченко не мав права надавати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 22.06.2020, оскільки вона була адресована Генеральному прокурору, а тому відповідь на заяву мала надати безпосередньо Генеральний прокурор Венедіктова І. В. Однак, слідчий суддя відхиляє таке твердження сторони захисту з таких мотивів. Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 просить вирішити питання про зміну підслідності у кримінальному провадженні №42016110350000102. Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Відповідно до наявних у справі матеріалів 13.08.2020 перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищук М. О. виніс постанову про виділення матеріалів кримінального провадження, згідно з якою з матеріалів кримінального провадження №42016110350000102 в окреме провадження виділені матеріали, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 369 КК України; виділені матеріали зареєстровані за номером 52020000000000521. А у відповідності до постанови Генерального прокурора Венедіктової І. В. від 18.08.2020 у цьому кримінальному провадженні визначена група прокурорів, серед яких зазначений начальник другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравченко М. М. Отже, вказана особа є уповноваженим прокурором на розгляд клопотань підозрюваного ОСОБА_1 , які направляються прокурору у кримінальному провадженні за підозрою останнього.

Статтею 220 КПК України встановлений процесуальний порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування. Клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. При чому встановлений у ч. 2 ст. 220 КПК України порядок передбачає два способи реагування за наслідками розгляду заявлених клопотань:

1) повідомлення особи, яка заявила клопотання, про результати розгляду;

2) вмотивована постанова про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання. Копія постанови вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Отже, стаття 220 КПК України наділяє прокурора повноваженнями як задовольнити клопотання сторони захисту, так і відмовити (повністю або частково) з винесенням постанови, в якій мають бути викладені мотиви такої відмови. В свою чергу слідчий суддя для встановлення факту бездіяльності щодо розгляду клопотання уповноважений дослідити обставини виконання цього обов`язку у передбачений триденний строк. Разом з тим, бездіяльність прокурора може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним процесуальним реагуванням на нього.

Так встановлено, що у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 22.06.2020 захиснику був направлений лист від 06.07.2020 № 16/1/2-214/7-17 від уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №42016110350000102 - начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури М. Кравченка, в якому повідомлялося про відсутність підстав для повторного визначення підслідності у вказаному кримінальному провадженні. Разом з тим, з огляду на приписи ч. 2 ст. 220 КПК України у разі повної або часткової відмови в задоволенні клопотання прокурор зобов`язаний був винести вмотивовану постанову. Однак матеріали скарги не містять такого належного процесуального рішення прокурора за результатами розгляду клопотання (заяви) від 22.06.2020. Отже з матеріалів скарги вбачається наявність ознак, які могли б свідчити про неналежне процесуальне реагування уповноваженого прокурора на подане клопотання.

Однак не зважаючи на це, слідчий суддя не має процесуальних повноважень для зобов`язання уповноваженого прокурора розглянути клопотання у порядку, визначеному ст. 220 КПК України, оскільки це виходить за межі вимог заявленої скарги. Так, в судовому засіданні захисник Мірошник О. М. наполягав на тому, що відповідна бездіяльність щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 була допущена саме Генеральним прокурором і просив слідчого суддю Вищого антикорупційного суду зобов`язати саме вказаного суб`єкта вчинити дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну підслідності. Водночас, скаржник не надав доказів того, що Венедіктова І. В. , яку він просить зобов`язати розглянути заяву, входить (входила) до групи прокурорів у кримінальному провадженні №42016110350000102, а під час розгляду скарги встановлено, що за її дорученням заява фактично була розглянуто уповноваженим прокурором. Також зміст прохальної частини скарги адвоката Мірошника О. М. в інтересах ОСОБА_1 не містить альтернативи у визначені суб`єкту, якого скаржник просить зобов`язати розглянути клопотання, крім Генерального прокурора (як-то уповноважених прокурорів САП, керівника САП). Тому в силу приписів ст. 26 КПК України слідчий суддя не має права і повноважень виходити за межі заявлених стороною у скарзі вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

В судовому засіданні не встановлено бездіяльності Генерального прокурора як особи, уповноваженої розглянути подане ОСОБА_1 клопотання (заяву) від 22.06.2020, а встановити таку бездіяльність інших уповноважених у цьому кримінальному провадженні прокурорів, скаржник не просить, що обумовлює відмову у задоволенні скарги адвоката Мірошника О. М.

Керуючись ст. 1, 2, 7, 26, 220, 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні скарги адвоката Мірошника Олександра Миколайовича на бездіяльність Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42016110350000102 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 03.09.2020.

Слідчий суддя В.В. Михайленко