- Presiding judge (HACC AC) : Semennykov O.Yu.
- Judge (HACC AC) : Mykhailenko D.H., Pankulych V.I.
- Secretary : Taran L.V.
справа № 991/6034/20
провадження №11-сс/991/646/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді Семенникова О.Ю.,
суддів: Михайленка Д.Г., Панкулича В.І.,
секретаря судового засідання Таран Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 липня 2020 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 22 липня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається очевидна відсутність відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень та є необхідними для внесення їх до ЄРДР.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ОСОБА_1 28 липня 2020 року звернулась до Апеляційної палати ВАКС з апеляційною скаргою на вищевказане судове рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначила, що слідчим суддею при розгляді скарги не враховано імперативні вимоги положень ст.214 КПК щодо недопущення відмови у прийнятті та реєстрації заяви про вчинення кримінальне правопорушення та обов`язку слідчого, дізнавача, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР.
Також, на спростування висновку слідчого судді, ОСОБА_1 вказала на те, що подана нею заява від 14 липня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення містила всі відомості, передбаченні ч.5 ст.214 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК), які повинні вноситись до ЄРДР, натомість слідчий суддя не наділений повноваженнями надавати оцінку обставинам, викладеним в заяві про вчинення кримінального правопорушення на предмет наявності чи відсутності складу злочину.
У зв`язку з чим ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити скаргу на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ в повному обсязі.
Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала клопотання, в якому викладені в апеляційній скарзі доводи підтримала та просила розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.
Прокурор Пономаренко В.П. в судове засідання не з`явився, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив суд розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора, ухвалу слідчого судді, як вмотивовану та законну, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З урахуванням викладеного, відповідно до ч.4 ст.405 КПК України колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників провадження.
Мотиви суду.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно з вимогами ч.4 ст.214 КПК, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 20 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до слідчого судді ВАКС зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ. В обґрунтування зазначеної скарги ОСОБА_1 вказала на порушення уповноваженою особою НАБУ вимог ст.214 КПК щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за її заявою від 14 липня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення.
В оскаржуваному рішенні слідчим суддею зазначено, що зі змісту заяви ОСОБА_1 слідує, що остання розцінює як злочин звернення народного депутата в якому він просив внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування, кваліфікуючи це як вимоги і пропозиції з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування мотивів прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, з огляду на відсутність очевидних обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 22 липня 2020 року щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ.
При цьому, оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей до ЄРДР за її заявою, суд враховує таке.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.
Згідно з ч.1 ст.2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18), за якою "...положеннями ст.3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин....."
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
В аспекті викладеного такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 від 17 червня 2020 року, згідно з п. 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Також, колегія суддів ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки, Великої Палати Верховного Суду, слідчий суддя повинен з`ясувати наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст.214 КПК, колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно встановлено, що в поданій 14 липня 2020 року заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 кваліфікує як зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, саме звернення народного депутата ОСОБА_3 до директора НАБУ, на підставі якого 24 березня 2017 року внесені відповідні відомості до ЄРДР за №52017000000000209, однак ОСОБА_1 не вказала обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, з чим закон безпосередньо пов`язує внесення відомостей до ЄРДР.
На думку колегії суддів, заява ОСОБА_1 за своїм змістом та суттю є висловленням незгоди з направленим зверненням народного депутата до НАБУ. При цьому заява ОСОБА_1 не містить обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, оскільки положеннями ст.16 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено право народного депутата на депутатське звернення, в тому числі до правоохоронного органу, яким є НАБУ.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги процесуального законодавства, порушень інших норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними адвокатом в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги адвоката Дригваль Н.П., підлягають залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 117, 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 липня 2020 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
Семенников О.Ю. Михайленко Д.Г. Панкулич В.І.