- Presiding judge (HACC) : Salandiak O.Ya.
- Lawyer : Plavana O.O.
- Prosecutor : Kymlyk R.V., Yasyr O.M.
Справа № 991/6271/20
Провадження1-кс/991/6458/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2020 року м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я., з участю секретаря судових засідань Зубріцької А.М., власника майна ОСОБА_1 , представника власника майна - адвоката Плавана О.О., прокурора Кимлика Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона просить скасувати арешт грошових коштів, які їй належать та перебувають на рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритому в Київській філії АТ «Місто Банк» (МФО 380593, м. Київ, Несторівський провулок, 6), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 у справі № 757/6750/20-к.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. від 19.02.2020 у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, задоволено клопотання про арешт майна прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Ясира О.М. та накладено арешт на зазначене майно з метою конфіскації майна як виду покарання та збереження речових доказів. На думку прокурора, підозрюваний у кримінальному провадження ОСОБА_2 вчиняв дії з приховування та маскування походження цих коштів, тому вважає, що грошові кошти є предметом кримінального правопорушення, одержаним внаслідок вчинення злочину.
Заявниця вважає ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. від 19.02.2020, якою накладено арешт на грошові кошти, необґрунтованою, а захід забезпечення таким, в застосуванні якого відпала потреба.
Заявниця не є підозрюваною, обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні, а тому до її майна не може бути застосована норма конфіскації майна як виду покарання, на яку посилається слідчий суддя в ухвалі, постановленій 19.02.2020. Отже, слідчий суддя не врахував всі обставини провадження та 19.02.2020 наклав арешт на майно, яке не належить підозрюваному ОСОБА_2 .
Також, при постановленні ухвали слідчий суддя не врахував те, що прокурором подано клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, в якому досудове розслідування було зупинено.
Крім того, заявник стверджує, що в порушення приписів кримінального процесуального законодавства, прокурор у своєму клопотанні про накладення арешту, не зазначив фактів, аргументів, обставин, які б підтверджували наявність визначених законом підстав для накладення арешту, визначених ч. 2 ст. 170 КПК України.
Зазначає, що арештовані грошові кошти набуті нею на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а отже, набуті на законних підставах. Попереднім власником грошових коштів була мати заявниці - ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Арештовані грошові кошти мають законне походження, що підтверджується документально, так як у власності ОСОБА_2 до подій, щодо яких проводиться досудове розслідування, перебувало майно і грошові кошти більшої вартості. Зокрема, у грудні 2016 році ОСОБА_2 було відчужено належні йому облігації внутрішньої державної позики на загальну суму 55,2 млн грн (майже 11 млн доларів США) та у грудні 2007 року відчужено акції ВАТ «Київоблгаз» на загальну суму 10,09 млн грн (близько 2 млн доларів США). Отже, ОСОБА_2 було відчужено належні йому цінні папери на загальну суму приблизно 13 млн доларів США. Відомості про зазначені доходи внесено до декларацій про доходи, подані до фіскальних органів. У період з 18 липня 2006 року по 27 квітня 2007 року здійснені перерахування з рахунків «Aeropartner LLC» на суму близько 1,2 млн доларів США, а з квітня 2007 року по 01 березня 2009 року - на суму близько 6 млн доларів США на рахунки, які не мають відношення до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стороною обвинувачення не доведено факт належності арештованих грошових коштів до майна, на яке може бути накладено арешт.
Також заявник посилається на той факт, що з тексту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_2 своїми умисними діями заволодів грошовими коштами у загальній сумі 7,2 млн. доларів США, що поряд з сумою арештованих грошових коштів - 234 000 000 гривень (9,7 млн. доларів США), свідчить про неспівмірність вартості арештованого майна розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
ОСОБА_1 також у своєму клопотанні зазначає, що на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з порушенням принципу розумності строку, усі особи, яким інкриміновано вчинення злочинів у змові з ОСОБА_2 , у зв`язку із закінченням строків давності, звільнені від кримінальної відповідальності зі скасуванням арешту їх майна. Кримінальне провадження не спрямоване на досягнення передбачених законом цілей, є політично мотивованим. Подальше обмеження права власності є надмірним втручанням в права ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного заявник стверджує, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 є незаконною та необґрунтованою, а отже арешт підлягає скасуванню.
Особа, яка звернулась із клопотанням, ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання підтримала, пояснення надала аналогічні тексту клопотання та просила задовольнити у повному обсязі.Зазначила, що внаслідок накладення арешту на грошові кошти, які належать їй, порушено її право як власника майна. Зокрема, вона позбавлена можливості отримувати дохід від відсотків за депозитним вкладом, який перебуває на арештованому рахунку.
Представник власника майна - адвокат Плаван О.О. у судовому засіданні клопотання підтримав та додатково пояснив, що застосований захід забезпечення кримінального провадження не відповідає завданням, визначеним у кримінальному процесуальному кодексі України, арешт на грошові коши накладено безпідставно. Також зазначив, що арештовані грошові кошти мають законне походження, оскільки попередньо отримані ОСОБА_2 в наслідок відчуження належного йому майна. Після смерті матері - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 стала власницею грошових коштів на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Зазначив, що арешт грошових коштів незаконно застосовано у зупиненому кримінальному провадженні. Просив скасувати арешт грошових коштів, які на праві власності належать ОСОБА_1 та перебувають на банківському рахунку у АТ «Місто банк».
Прокурор Кимлик Р.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Додатково надав матеріали на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_2 підозри.
Заслухавши доводи заявника, представника заявника, прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідча суддя встановила наступні обставини та дійшла наступних висновків.
Генеральною прокуратурою України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 19.07.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000640, в якому 21.01.2015 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Так, 23 березня 2005 року Указом Президента України № 530/2005 «Про призначення ОСОБА_2 генеральним директором Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг спеціального призначення» ОСОБА_2 призначено генеральним директором Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг спеціального призначення «Укрспецекспорт» (ідентифікаційний код - 21655998). Компанія «Укрспецекпорт» є уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
ОСОБА_2 разом із службовими особами ДП «Укрспецекспорт», діючи за попередньо змовою із представником компанії «Aeropartner LLC» ОСОБА_5 , за пособництва ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вчинили шляхом зловживання своїм службовим становищем у 2004-2008 роках заволодінням чужим майном - державними коштами, що надійшли згідно із зовнішньоекономічними контрактами від іноземних замовників. Так, у період з січня 2005 року по липень 2008 року з рахунків ДП «Укрспецекспорт» на користь компаній «Aeropartner LLC» та «Aeropartner LLP» перераховано загалом 7 585 882,53 доларів США та 69 000,00 Євро за консультаційні та агентські послуги, яких у дійсності не було. Окрім цього, ОСОБА_2 вчинив підроблення - умисно склав неправдиві документи, а саме два доповнення до угоди від № USE-17.3-22-ДК-04 від 08.12.2004 та п`ять актів виконаних робіт по цій угоді і видав вказані акти, що спричинило тяжкі наслідки.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 у справі № 757/6750/20-к задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокуратора Ясира О.М. та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме грошові кошти, які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Київській філії АТ «Місто Банк» (МФО 380593, м. Київ, Несторівський провулок, 6). Клопотання розглядалось у відсутність власника майна.
Постановою першого заступника Генерального прокурора від 20.02.2020 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000640 від 19.07.2014, доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя дійшла висновку, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 у справі № 757/6750/20-к визначено дві підстави для накладення арешту.
Зокрема, арешт на грошові кошти накладено з метою збереження речових доказів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Хоча в ухвалі відсутні посилання на зазначену норму, а також відсутні належні, співвідносні із положеннями процесуального закону мотиви, з яких виходив слідчий суддя під час визначення такої підстави, із тексту ухвали вбачається, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було встановлено, що грошові кошти мають відношення до кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для провадження ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні даного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. Дане формулювання міститься у статті 98 КПК України, у зв`язку з чим слідча суддя дійшла висновку про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів на вищезазначене майно (т. 1 а.с. 19-21).
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Нормами ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що в такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Належність вказаних грошових коштів до подій вчинених кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, у якому ОСОБА_2 оголошено підозру за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на переконання слідчої судді, не підтверджується дослідженими доказами як на час розгляду даної справи, так і на час винесення ухвали від 19.02.2020.
Такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні доказів, винесених сторонами на розгляд слідчої судді.
Встановлено, що 18.08.2014 ОСОБА_2 згідно договору № КІ/0811/USA банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в доларах США, відкрив на своє ім`я у АТ «Місто Банк» рахунок № НОМЕР_3 , на який зарахував 10 млн 200 доларів США 18.08.2014 (т. 2 а.с. 17).
10.11.2014 на підставі заяви ОСОБА_2 , достроково розірвано договір банківського вкладу та гроші у повній сумі 10 млн. 200 доларів США зараховано на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий ним у Київській філії АТ «Місто Банк» (т. 2 а.с. 68-69,89-90). 10.11.2014 грошові кошти у сумі 10 млн 200 доларів США перераховано з поточного рахунку ОСОБА_2 - № НОМЕР_4 , на депозитний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий ОСОБА_2 на ім`я його матері ОСОБА_3 у Київській філії АТ «Місто Банк» (т. 2 а.с. 89).
У 2019 році донька ОСОБА_3 - ОСОБА_1 успадкувала все майно, яке належало матері, в тому числі депозитний вклад, який знаходився в АТ «Місто Банк» (т. 1 а.с. 37-40, т. 2 а.с. 94). 17 січня 2020 року між АТ «Місто Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № КІ/4390/UAH. Грошові кошти згідно зі свідоцтва про спадщину за заповітом від 23.12.2019 перераховані з депозитного рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_5 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_6 . У подальшому грошові кошти у сумі 9 700 000 дол США на підставі заяви ОСОБА_1 було перераховано на продаж на український міжбанківський валютний ринок (т. 1 а.с. 33-34). 17.01.2020 та 20.01.2020 грошові кошти у загальній сумі 234,57 млн гривень, отримані від продажу валюти, зараховані на рахунок № НОМЕР_7 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 та в подальшому, перераховані на інший належний їй рахунок № НОМЕР_1 , на якому і були арештовані (т. 1 а.с. 23-26).
В матеріалах клопотання міститься дослідження головного управління ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України фінансових операцій, проведених ОСОБА_2 за період з 26.12.2006 по 08.09.2014, з висновком невідповідності їх обсягів отриманим доходам останнього, що може свідчити про спрямованість таких операцій на легалізацію (відмивання) доходів, одержаний злочинним шляхом, приховування чи маскування джерела походження вказаних коштів (т. 2 а.с. 1-70).
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не підозрюється у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014 ні на час розгляду даного клопотання, ні на час накладення арешту 19.02.2020, підстав вважати, що кошти, на які накладено арешт, як на кошти отримані внаслідок вчинення ним злочину, передбаченого ст. 209КПК України, у слідчої судді немає (т. 1 а.с. 150-195). Доказів на вчинення такого кримінального правопорушення іншими особами не надано та такі відомості відсутні у витягу із ЄРДР (т.1 а.с. 144-146), що також підтвердив прокурор, який приймав участь у судовому засіданні ОСОБА_8 .
Також прокурором в судовому засіданні не обґрунтовано та не доведено наявності «інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин» вважати, що саме арештовані грошові кошти є предметом кримінальних правопорушень, передбачених статтями ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2 , якими могли б бути відомості про внесення у 2014 році на депозитний рахунок ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 10 000 200 доларів США, які є саме тими коштами, у заволодінні якими упродовж періоду квітня 2005 року - липня 2008 року в сумі 7 428 637,83 доларів США, що за офіційним курсом НБУ загалом становило 37 253 809,03 грн (т. 1 а.с. 193), підозрюється останній. З наданих та досліджених матеріалів кримінального провадження не вдалося прослідкувати зв`язок із подіями щодо зловживання ОСОБА_2 службовим становищем та заволодіння майном, які мали місце у 2005-2008 роках, та внесенням через шість років - у 2014 році, грошових коштів на депозитний рахунок у розмірі більшому, ніж зазначено у повідомленні про підозру (т. 1 а.с. 150-195). Не обґрунтовано таке і в ухвалі від 19.02.2020 про накладення арешту, у якій рух коштів ОСОБА_2 по рахунках встановлений лише з 10.11.2014 року.
Також слідчим суддею під час постановлення ухвали 19.02.2020 не оцінено те, що сума грошових коштів, на які накладено арешт, а саме 234,57 млн гривень є більшою зарозмір завданої інкримінованими органом досудового розслідування діями ОСОБА_2 шкоди, який становить 7 428 637,83 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 37 253 809,03 грн на момент вчинення злочину. Саме по собі внесення ОСОБА_2 грошових коштів на депозитний рахунок не визначає їх статус речових доказів без встановлення їх відповідності критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК.
За наведених обставин, слідча суддя, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшла переконання, що майно (грошові кошти), на які накладено арешт, не мають ознак речових доказів у кримінальному провадженні.
Крім того, постановляючи ухвалу від 19.02.2020, слідчим суддею також наведено і норми п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідно до яких арешт можливий з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Дійсно, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України). Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, яка інкримінується ОСОБА_2 , на момент вчинення кримінального правопорушення (квітень 2005 року - липень 2008 року) передбачала такий вид покарання, як конфіскація майна, що було підставою накладення 19.02.2020 арешту на грошові кошти з метою конфіскації майна як виду покарання у даному випадку.
Разом з тим, ч. 5 ст. 170 КПК України передбачає вичерпний перелік осіб, на майно яких може бути накладено арешт відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, серед яких підозрюваний, обвинувачений, засуджений або юридична особа, щодо майна якої здійснюється провадження. ОСОБА_1 не відноситься до жодної з перерахованих осіб у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014 , а накладення арешту з метою конфіскації майна третьої або іншої особи як виду покарання не передбачено законом.
Дана норма кореспондується із положенням ст. 59 КПК України, відповідно до якої покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Тобто кримінальним законом передбачена конфіскація майна лише засудженого, що знову ж таки передбачає доведення суду належності коштів, на які накладено арешт особі, яка може бути засудженою (підозрюваний, обвинувачений - фізична особа). При цьому джерело походження майна, яке чи частина якого підлягає конфіскації, що вирішується при розгляді кримінального провадження по суті, не має значення. Оскільки слідчим суддею, яким перевіряється обґрунтованість накладення 19.02.2020 арешту на майно ОСОБА_1 , встановлено, що такий арешт накладено з метою конфіскації на майно особи, яка є відмінною від особи підозрюваної у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014, вважати накладення арешту в цій частині обґрунтованим не виявляється можливим.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчий суддя повинен перевіряти факт продовження існування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та обґрунтованість накладення арешту.
Обґрунтованість прийнятого рішення досягається повнотою, всебічністю та безпосередністю дослідження матеріалів справи, на які посилаються сторони під час судового засідання, правильною оцінкою таких доказів, переконливим та логічним мотивуванням висновку суду, який відповідає встановленим обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні, а також встановлені обставини повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Таким чином при перевірці обґрунтованості накладення 19.02.2020 арешту на майно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014 не встановлено надання повної та вичерпної оцінки встановленим досудовим розслідуванням обставинам справи, не встановлено наявності ознак як речових доказів грошових коштів, розміщених на рахунку ОСОБА_1 , які були зараховані від ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_3 , а згодом, з призначенням платежу «перерахування грошових коштів згідно свідоцтва про спадщину за заповітом від 23.12.2019» - на рахунок ОСОБА_1 . За таких обставин слідчою суддею встановлено, що арешт 19.02.2020 року у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України накладено необгрунтовано.
Хоча слідчою суддею встановлено, що на момент подачі прокурором до Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна - 13.02.2020 (т. 1 а.с. 138-143), а також постановлення 19.02.2020 слідчим суддею ухвали про арешт грошових коштів, які перебували на рахунках ОСОБА_1 , діяла постанова старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Лодочникова Д.О. від 26.12.2018 про зупинення досудового розслідування (т. 4 а.с. 25) та захід забезпечення застосовано у зупиненому провадженні, дане посилання особи, яка звернулась із скаргоюяк на підставу його скасування відхиляються слідчою суддею, так як під час розгляду клопотання в порядку ст. 174 КПК України слідчий суддя не перевіряє законність ухвали про накладення арешту майна, що є виключною компетенцією суду апеляційної інстанції. Дане твердження випливає із змісту частини другої статті 370 КПК України, відповідно до якої законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Особа, яка звернулась із клопотанням мала право оскаржити ухвалу про накладення арешту до суду апеляційної інстанції, право на поновлення процесуального строку на його оскарження, однак, таким правом не скористалась, як вбачається із пояснення адвоката Плавана О.О.
Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Порядок застосування вказаних заходів ґрунтується на чіткій презумпції, що жоден захід забезпечення кримінального провадження (у тому числі й заходів забезпечення) не може бути застосованим, якщо слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою особою не буде належно доведено виключну необхідність застосування таких заходів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції", заява № 31107/96, п. 58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. 69 і 73). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50).
У сукупності викладеного, слідча суддя вважає, що ухвала від 19.02.2020 не містить належного обґрунтування накладення арешту, а тому слідча суддя дійшла висновку про наявність підстав для скасування накладеного нею арешту із зазначеної підстави.
Також слідчою суддею не встановлено обставин, які можуть зашкодити у повному та всебічному проведенні досудового розслідування, у разі скасування арешту грошових коштів.
На підставі викладеного, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 131, 132, 170, 174, 309, 372 КК України,
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту грошових коштів - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений 19.02.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. у справі № 757/6750/20-к, на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ), та перебувають на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Київській філії АТ «Місто Банк» (МФО 380593, м. Київ, Несторівський провулок,6).
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідча суддя Саландяк О.Я.