- Presiding judge (HACC AC) : Chornenka D.S.
- Judge (HACC AC) : Hlotov M.S., Kaluhina I.O.
- Secretary : Lysytsia Yu.S.
- Prosecutor : Kymlyk R.V.
Справа № 991/5955/20
Провадження №11-сс/991/635/20
суддя 1 інст. Саландяк О.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Чорненької Д.С.,
суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисиці Ю.С.,
прокурора Кимлика Р.В.,
власника майна ОСОБА_1 ,
представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Тетарчук І.В.,
представник власників майна ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвокат Марфін В.В. та власник майна ОСОБА_2 не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 липня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку в кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я. від 24 липня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна (грошових коштів), подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.1 ст.212 (чинна до 25.09.2019), ч.3 ст.209, ч. 3 ст.27 ч.3 ст.212, ч.5 ст.191, ч.4 ст.191, ст.366-1, ч.4 ст.368, ч.1 ст.369 КК України, у якому також підозрюються також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України. Ухвала обгрунтована тим, що ОСОБА_1 не є підозрюваним у кримінальному провадженні, тимчасово вилучене майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 і не є особистою власністю ОСОБА_1 . Грошові кошти не мають відношення до даного кримінального правопорушення. Крім того, на вилучених грошових купюрах відсутні сліди злочину, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що є предметом доказування у даному кримінальному провадженні, внесення даних до ЄРДР за ст.366-1 КК України за фактом вилучених коштів не визначає їх статусу як речового доказу в цьому провадженні, а відтак, підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти за п.1 ч.2 ст.170 КПК, на яку посилався прокурор у своєму клопотанні, слідчим суддею не встановлено.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, посилаючись на ненадання судом належної оцінки доводів, викладених у клопотанні та не врахування судом ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, що спричинило невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор 27 липня 2020 року подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна, тимчасово вилученого під час обшуку в повному обсязі. Підставами для скасування ухвали зазначає те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 діючи з корисливою метою швидкого незаконного збагачення, розробили схему постачання комплектуючих для військової техніки до державних підприємств, а також ухилення від сплати податків з таких операцій. В результаті такої діяльності із використанням ТОВ «Оптимумспецдеталь» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали у власне розпорядження кошти у сумі понад 40 млн грн, одержані внаслідок ухилення від сплати податків. З метою маскування незаконного походження таких коштів та зміни їх форми в готівкову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було прийнято рішення про вчинення фінансових операцій з ними, а саме переказ на банківські рахунки низки суб`єктів господарювання, підконтрольних іншим особам. В ході досудового розслідування отримано відомості, які, на думку, прокурора, можуть свідчити про те, що ОСОБА_3 надав директору ДП «Ізюмський приладобудівний завод» ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 500 000 грн та 18 300 доларів США за укладення з ДП «ІПЗ» та оплату договору від 26.04.2016 № 3076 із ТОВ «Оптимумспецдеталь», що було підконтрольне ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також зазначає, що здійснюється досудове розслідування за фактом внесення недостовірних відомостей ОСОБА_1 до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2019 рік, зокрема в частині готівкових коштів, що наявні у нього та його родини, доходів, отриманих ним та членами його сім`ї, нерухомого та цінного рухомого майна. Крім того, відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», поданої ОСОБА_1 за 2019 рік, серед його членів родини тільки у його власності перебувають грошові кошти в готівковій формі. Під час проведення обшуку за адресою: Харківська обл., Харківський район, Пісочинська селищна рада, садівниче товариство «Зернятко», земельна ділянка № НОМЕР_1 дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не змогла назвати власника виявлених грошових коштів та пояснити джерело їх походження чи суму коштів, що виявлені, проте у подальшому додала письмові зауваження до протоколу обшуку, в яких зазначила, що вказані кошти належать їй і отримані неї від продажу квартири, яка на даний час зареєстрована на праві власності за нею ж. Зазначене вище, на думку прокурора, дає підстави вважати, що вилучені кошти є грошима, що набуті кримінально протиправним шляхом, та умисно приховувались ОСОБА_1 , шляхом їх зберігання у будівлі, що вже придатна для проживання, та використовується його членами родини для проживання, проте ОСОБА_1 задекларована як об`єкт незавершеного будівництва, в якому він особисто не проживає.
Представник власника майна адвокат Марфін В.В. подав заперечення проти задоволення апеляційної скарги прокурора, так як вважає, що вона є необґрунтованою. На його думку, ухвала від 24 липня 2020 року законною та такою, що не підлягає скасуванню. Вважає, що прокурор не навів жодної ознаки вилучених грошових коштів як речового доказу та не надав суду постанову про визнання вилучених грошових коштів речовим доказом у даному кримінальному провадженні. За текстом апеляційної скарги прокурор САП викладає обставини кримінального провадження №42016110350000102, які детально слідчим суддею вивчались і їм надана правильна правова оцінка. Вважає, що опис фактичних обставин кримінального правопорушення жодним чином не дає права накласти арешт на вилучені грошові кошти, що на праві власності належать ОСОБА_2 , яка документально підтвердила їх походження та надала суду відповідні документи. При цьому, процесуальний статус ОСОБА_1 у кримінальному провадженні (свідок) свідчить про базування викладених прокурором, як «встановлених» у ході досудового розслідування, обставин виключно на припущеннях та неналежних і недопустимих в розумінні ст.87 КПК України доказах (як приклад, допит ОСОБА_4 , як свідка з чужих слів та в подальшому - як підозрюваного). Наголошує на тому, що факт внесення до ЄРДР відомостей про нібито умисне внесення ОСОБА_1 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» за 2019 рік теж не дає права на арешт вилученого у його дружини та належного їй майна. Досліджений у судовому засіданні на прохання прокурора відеозапис обшуку низької якості не підтвердив зміст складеного, начебто, за його результатами протоколу, на який посилається у своїй апеляційній скарзі прокурор (зокрема, про начебто слова ОСОБА_2 , що вона не пам`ятає суму вилучених грошових коштів та їх власника). Жодним чином не доведено прокурором під час розгляду клопотання, що вилучені у дружини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в будівлі, де вона проживає, а ОСОБА_1 - ні, грошові кошти мають хоч якесь відношення до коштів, які за хибною та не доведеною думкою прокурора мають «кримінально протиправний характер» та стосуються події кримінального правопорушення, що розслідується НАБУ в рамках кримінального провадження №42016110350000102. Натомість стороною захисту було доведено як джерело походження цих коштів, так і законний характер їх походження. Вважає, що апеляційна скарга прокурора САП має формальний характер без конкретизації допущених слідчим суддею помилок, що суперечить п.4 ч.2 ст.396 КПК України згідно якого особа, яка подала апеляційну скаргу повинна обґрунтувати в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, що оскаржується. Описовий виклад апеляційної скарги співпадає з описовою частиною самого клопотання про арешт майна та події, які слідчим суддею детально були досліджені, і яким була надана правова оцінка, доповнень до апеляційної скарги після отримання повного тексту ухвали слідчого судді прокурором не подавалось, що свідчить про відсутність обґрунтувань її незаконності після ознайомлення з повним текстом. Також, за приписом ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку зокрема на рухоме чи нерухоме майно, грошові кошти, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Грошові кошти ОСОБА_2 перебувають у її власності, як добросовісного набувача та не можуть згідно наведених вище норм права та фактичних обставин справи бути визначені, як речові докази, що вкотре виключає правові підстави їх арешту. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 липня 2020 року залишити без змін.
20 серпня 2020 року на доповнення обгрунтування заперечень преставник ОСОБА_7 надав копію ухвали про зобов`язання детективів повернути вилучені кошти, а 31 серпня 2020 року - копію акту приймання- передачі грошових коштів, які отримала ОСОБА_2
08 вересня 2020 року прокурор надав доповнення до апеляційної скарги, які фактично дублюють підстави, зазначені в раніше поданій апеляційній скарзі. Крім цього, зазначив додаткову підставу для арешту грошових коштів - майно, здобуте злочинним шляхом.
У судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу з доповненнями підтримав, просив задовільнити її в повному обсязі.
Представник власника майна ОСОБА_1 - адвокат Тетарчук І.В. та ОСОБА_1 пітримали заперечення на апеляційну скаргу, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Вислухавши доповідь судді, доводи сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали провадження, колегія суддів прийшла до таких висновків.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів дані вимоги закону слідчим суддею були дотримані.
Згідно положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України). У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч.3 ст.170 КПК України). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз.2 ч.1 ст.170 КПК України).
Частиною 1 ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 ст.98 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п.п.1, 2, 5, 6 ч. 2 ст.173 КПК України).
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону. При цьому, прокурор не навів жодної ознаки вилучених грошових коштів як речового доказу та не надав суду постанову про визнання вилучених грошових коштів речовим доказом у даному кримінальному провадженні, чи майном, отриманим злочинним шляхом. На думку колегії суддів, обставини кримінального провадження №42016110350000102 детально слідчим суддею вивчались і їм надана правильна правова оцінка. Твердження прокурора щодо наявності ознак речового доказу базуються виключно на припущеннях, оскільки прокурором не доведено під час розгляду клопотання, що вилучені грошові кошти, мають відношення до коштів, які стосуються події кримінального правопорушення, яке розслідується НАБ України в рамках кримінального провадження №42016110350000102. Крім того, факт внесення до ЄРДР відомостей про умисне внесення ОСОБА_1 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» за 2019 рік не можуть бути підставою для арешту майна у цьому кримінальному провадженні.
Колегія суддів також зауважує, що виклад апеляційної скарги співпадає з описовою частиною самого клопотання про арешт майна про події, які слідчим суддею детально були досліджені і яким була надана правова оцінка.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 309, 395, 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 липня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку в кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Д.С. Чорненька
судді: М.С. Глотов
І.О. Калугіна