Document No. 91490532

Слідчий суддя у 1-й інстанції: Хамзін Т.Р.Справа № 991/5449/20

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-сс/991/632/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Калугіної І. О., Чорненької Д. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

представника Лисенка В. А.,

прокурора Семака І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Лисенка Володимира Анатолійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2020 року в кримінальному провадженні №42020000000000860,

В С Т А Н О В И Л А:

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка В. А. надійшла апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.07.2020.

І. Зміст оскаржуваного рішення.

1.1. 03.07.2020 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) задовольнив та наклав арешт на майно, що належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя шляхом заборони його відчуження та розпорядження, а саме на: (1) квартиру загальною площею 96,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 229177180000; (2) квартиру загальною площею 83,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 21939972; (3) легковий автомобіль PORSCHE CAYENNE, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 ; (4) легковий автомобіль JAGUAR XF, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , vin: НОМЕР_4 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

1.2. Свою ухвалу слідчий суддя мотивував тим, що: (1) детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), в якому ОСОБА_2 повідомлено про підозру; (2) існує обґрунтована підозра на цій стадії кримінального провадження, що дає підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна; (3) ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 та їй належать дві квартири та два автомобілі, а тому відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК), ч. ч. 1, 3 ст. 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) це майно є спільною сумісною власністю подружжя; (4) вказане майно може бути об`єктом конфіскації в разі визнання ОСОБА_2 винуватим за ч. 4 ст. 368 КК; (5) незастосування до майна арешту шляхом заборони відчуження та розпорядження може призвести до його приховування, пошкодження, відчуження, а таке втручання в право власності особи є пропорційним.

ІI. Вимоги і доводи апеляційної скарги та заперечень на неї.

2.1. В апеляційній скарзі представник Лисенко В. А. просить: (1) ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.07.2020 скасувати; (2) постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити частково, накласти арешт на майно зареєстроване за ОСОБА_1 та таке, що належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, шляхом заборони його відчуження, а саме: (а) квартиру загальною площею 96,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний №229177180000; (б) квартиру загальною площею 83,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний №21939972; (в) легковий автомобіль Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_6 ; (3) у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на автомобіль Jaguar FX, д.н.з. НОМЕР_3 , vin: НОМЕР_4 відмовити.

2.2. Свої вимоги представник мотивував тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчий суддя: (1) під час розгляду клопотання в закритому судовому засіданні без виклику власника майна помилково обмежився застосуванням загальної презумпції, закріпленої у ст. 60 СК; (2) внаслідок неповноти судового розгляду зробив висновок про необхідність накладення арешту на автомобіль Jaguar FX, який не відповідає фактичним обставинам справи, адже вказаний транспортний засіб у період із 21.10.2016 по 06.02.2020 перебував у користуванні ОСОБА_1 та був придбаний за її приватні кошти, одержані від підприємницької діяльності, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя; (3) не врахував положення ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України та наклав арешт на частку майна ОСОБА_1 , яка не є підозрюваною; (4) застосувавши у тому числі такий спосіб арешту як заборона розпорядження майном не дотримався вимоги про розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, адже це є занадто обтяжливим заходом для ОСОБА_1 , який перешкоджає їй здати вказане майно в оренду; (5) застосування лише заборони відчуження відповідатиме меті арешту, буде співмірним та враховуватиме інтереси третіх осіб.

2.3. У запереченнях прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника.

2.4. Мотивуючи свої доводи прокурор зазначив, що: (1) ч. 2 ст. 60 СК встановлює спростовну презумпцію, тобто учасник провадження може подати суду докази щодо перебування майна у статусі особистої приватної власності дружини/чоловіка; (2) позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-801цс16, на яку посилається апелянт, не є обов`язковою для врахування відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та була спростована висновками Верховного Суду, зокрема постановою від 25.07.2018 у справі №308/11958/14-ц; (3) кошти, набуті ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності, хоча теоретично й дозволяли їй придбати Jaguar FX, але є спільною сумісною власністю подружжя; (4) представником не доведено обставин, передбачених ст. 57 СК, які б свідчили про придбання ОСОБА_1 автомобіля Jaguar FX в особисту приватну власність; (5) арештоване майно належить підозрюваному в цілому, а не частково, оскільки доказів виділення часток не наведено; (6) всупереч доводам апеляційної скарги, надання майна в оренду є формою користування, а не розпорядження річчю.

ІII. Позиції учасників провадження.

3.1. Представник Лисенко В. А. апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у ній. Зазначив, що його незгода з оскаржуваним рішенням полягає в тому, що транспортний засіб Jaguar FX придбаний за приватні кошти ОСОБА_1 , отримані від підприємницької діяльності, та не є спільною сумісною власністю подружжя, а заборона розпоряджатися арештованим майном є занадто обтяжливою для ОСОБА_1 , адже перешкоджає його передачі в оренду. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності інших учасників провадження.

3.2. Прокурор Семак І. А. вважав вимоги представника не обґрунтованими та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Проти розгляду апеляційної скарги без участі інших учасників провадження не заперечував.

3.3. Інші учасники апеляційного провадження, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, клопотань про розгляд справи за їхньої обов`язкової участі чи про відкладення судового засідання не надіслали. Проте, від ОСОБА_1 через її представника - адвоката Лисенка В. А. до суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що: (1) із 2003 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 і приблизно з 2005-2006 року вона є фізичною особою - підприємцем та займається відповідною діяльністю; (2) співпрацюючи з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 шляхом укладення договору позички у жовтні 2016 року було забезпечено службовим автомобілем Jaguar FX, зареєстрованим на ТОВ «СМ Лубрикантс»; (3) у період із 2016 року до початку 2020 року вона користувалась зазначеним транспортним засобом для виконання службових завдань; (4) на початку 2020 року ОСОБА_1 для подальшого використання у господарській діяльності придбала Jaguar FX у власність за особисті приватні кошти, отримані від господарської діяльності, по залишковій ціні, оскільки закінчився термін гарантії, та зареєструвала його на своє ім`я; (5) Jaguar FX використовувався нею виключно для ведення підприємництва, оскільки з 2012 року у її родині завжди був автомобіль-позашляховик для сімейних потреб.

IV. Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників, дослідивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів встановила наступне.

4.1. Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, за фактом вимагання службовими особами органів державної влади неправомірної вигоди (а. с. 7).

4.2. У межах вказаного кримінального провадження 26.06.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, а саме «в проханні надати для себе неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням наданого їй службового становища, та в одержанні такої вигоди», вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, оголошено та роз`яснено права підозрюваного (а. с. 13-20).

4.3. Як вбачається з актового запису про шлюб №26 від 01.02.2003, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 55-56).

4.4. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,3 кв. м., реєстраційний №229177180000, із 27.11.2013, а квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 83,6 кв. м., реєстраційний №21939972, із 30.01.2008 перебувають у власності ОСОБА_1 (а. с. 57-60).

4.5. Із відповіді начальника ТСЦ №8048 РСЦ МВС в м. Києві Дзюби О. №8048/783 від 01.07.2020 та реєстраційних карток транспортних засобів вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано наступні транспортні засоби: (1) PORSCHE CAYENNE, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікатор НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_7 ; (2) JAGUAR XF, номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікатор НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_8 (а. с. 62-65).

4.6. Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №ЯСЮ-000337 ТОВ «СМ-Лубрікантс» придбало легковий автомобіль JAGUAR XF НОМЕР_4 ціною 42 920,00 Євро (а. с. 85-97).

4.7. На підставі договору позички транспортного засобу від 21.10.2016 ТОВ «СМ-Лубрікантс», в особі директора ОСОБА_6 , передано ФОП ОСОБА_1 у тимчасове безоплатне користування наземний самохідний транспортний засіб марки JAGUAR, моделі XF, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_9 , строком до 31.12.2020 (а. с. 98-101).

4.8. Згідно з додатковою угодою №2 від 06.02.2020 до Договору позички транспортного засобу від 21.10.2016, ТОВ «СМ-Лубрікантс», в особі директора ОСОБА_6 , та ФОП ОСОБА_1 розірвали зазначений договір (а. с. 102, 103).

4.9. 07.02.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на легковий автомобіль JAGUAR, моделі XF, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_3 (а. с. 104).

4.10. Договору, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на вищевказаний транспортний засіб, суду не надано.

4.11. У відповідності до податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 у 2017 році отримала дохід у сумі 804135,03 грн; у 2018 році - 864596,92 грн; у 2019 році - 991866,07 грн (а. с. 105-115).

4.12. 02.07.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором, про арешт майна від 01.07.2020 (а. с. 1-6).

4.13. 03.07.2020 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу, якою задовольнив вищевказане клопотання та наклав арешт на майно, що належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, шляхом заборони його відчуження та розпорядження, а саме: (1) квартиру загальною площею 96,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 229177180000; (2) квартиру загальною площею 83,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 21939972; (3) легковий автомобіль PORSCHE CAYENNE, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 ; (4) легковий автомобіль JAGUAR XF, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , vin: НОМЕР_4 , зареєстровані на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 (а. с. 67, 71-73).

4.14. 24.07.2020 представник ОСОБА_1 - Лисенко В. А. подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 03.07.2020 (а. с. 77-84, 118).

4.15. 29.07.2020 прокурор надіслав на електронну адресу суду заперечення на вказану апеляційну скаргу (а. с. 132-135).

V. Мотиви і висновки колегії суддів.

Надаючи оцінку обставинам, встановленим під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів виходь із такого.

(§1) Межі перегляду оскаржуваної ухвали

5.1. У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява №49684/99 від 27.09.2001, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: «…Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…».

5.2. Тому, вирішуючи на які саме аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, надавати відповіді в ухвалі за результатами її розгляду, зважаючи на положення ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваної ухвали у межах доводів, викладених у апеляційній скарзі.

5.3. У відповідності до ч. 1 ст. 370 КПК «судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим».

5.4. Із урахуванням вищенаведеного та доводів, вказаних в апеляційній скарзі Лисенка В. А. , колегія суддів під час апеляційного розгляду має з`ясувати чи: (1) може бути накладено арешт на автомобіль JAGUAR XF як майно ОСОБА_2 із метою його подальшої конфіскації як виду покарання; (2) пропорційним втручанню у право власності особи є застосований слідчим суддею спосіб арешту майна у вигляді заборони розпорядження ним.

(§2) Щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості арешту майна

5.5. У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» («Uzan and others v. Turkey») від 05.03.2019, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08 ЄСПЛ дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.

5.6. В Україні застосування арешту майна в у кримінальному провадженні регулюється ст. ст. 132, 170-173 КПК. При цьому, випадки, коли слідчий суддя в арешті майна повинен відмовити, визначені ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 173 КПК.

5.6.1. Так, у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК «арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна…».

5.6.2. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК «завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження...».

5.6.3. Поруч із наведеним п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК визначає, що «арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи».

5.7. У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК «при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу)».

5.7.1. Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК «у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна <…>».

5.7.2. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК «покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються». Згідно з ч. 2 ст. 59 КК «конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу». У відповідності до ч. 2 ст. 52 КК «конфіскація майна є додатковим видом покарання».

5.7.3. Як вбачається з досліджених матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК (див. п. п. 4.1.-4.2. цієї ухвали), за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тобто, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , згідно з ч. 6 ст. 12 КК вважається особливо тяжким.

5.7.4. Із урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що на майно підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №42020000000000860 може бути накладено арешт із метою подальшої його конфіскації як виду покарання.

5.8. Правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України, що передбачає п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України.

5.8.1. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 355 ЦК «майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно)».

5.8.2. Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК «спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом».

5.8.3. У відповідності до ст. 61 СК «об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя <…>.

5.8.4. Враховуючи вказані вище норми, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті такого майна.

5.8.5. Як вбачається зі ст. 52 ЦК «фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна».

5.8.6. Тобто, за загальним правилом на майно фізичної особи - підприємця, отримане від підприємницької діяльності, поширюється режим спільної сумісної власності подружжя. Проте, зазначене майно, яке придбане за кошти від підприємницької діяльності і використовується виключно у такій діяльності, а не в інтересах сім`ї, можна розглядати як особисту приватну власність особи відповідно до ст. 57 СК, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові по справі №6-1327цс15 від 18.05.2016.

5.8.7. Із матеріалів судової справи вбачається, що легковий автомобіль JAGUAR XF, зареєстрований за ОСОБА_1 07.02.2020, тобто у період її перебування у шлюбі з підозрюваним ОСОБА_2 . І хоча ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, але доказів, які б підтверджували, що автомобіль JAGUAR XF, належний їй, придбано останньою виключно за особисті приватні кошти, отримані від підприємницької діяльності, використовується нею задля ведення господарської діяльності, а не в інтересах сім`ї, та як наслідок не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя, колегії суддів надано не було.

5.8.8. Вказане, на думку колегії суддів, дає підстави вважати, що на транспортний засіб JAGUAR XF поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, як правильно встановив у оскаржуваному рішенні слідчий суддя.

5.8.9. Не спростовують вищезазначених висновків і надані копії податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , які лише свідчать про наявність у неї доходів, необхідних для купівлі такого автомобіля, але не доводять використання відповідного транспортного засобу з 07.02.2020 виключно для цілей ведення господарської діяльності, а не в інтересах сім`ї.

5.9. Із питанням оскарження судового рішення про арешт автомобіля JAGUAR XF з підстав його належності подружжю на праві спільної сумісної власності особа, яка подала апеляціййну скаргу, не зверталась. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в її межах відповідно до ст. 404 КПК.

5.10. Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК «у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб».

5.10.1. Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, обґрунтованим висновок слідчого судді, що незастосування до майна арешту шляхом заборони відчуження та розпорядження може призвести до його приховування, пошкодження, відчуження, а таке втручання в право власності особи є пропорційним застосовуваному заходу забезпечення кримінального провадження.

5.10.2. При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги представника, колегія суддів погоджується із запереченнями прокурора, що надання майна в оренду і отримання від такої діяльності прибутків є формою користування, а не розпорядження річчю. Адже, за змістом ст. 317 ЦК користування може здійснюватися шляхом вчинення фактичних дій (користування особистими речами, проживання в будинку, користування автомобілем тощо), а також шляхом вчинення юридичних дій (надання речі в оренду і одержання від такої діяльності відповідних прибутків). Натомість право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну (зміна фізичної сутності речі аж до повного її знищення) і юридичну долю речі (передача права власності іншій особі або відмова від права на річ).

5.10.3. Отже, на переконання колегії суддів, обраний слідчим суддею спосіб арешту майна є найменш обтяжливим для його власників.

5.11. Не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду й інші доводи апеляційної скарги представника.

(§3) Висновки

5.12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

5.12.1. Так, відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК «за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу».

5.12.2. Оскільки майно, на яке слідчим суддею накладено арешт, на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 і може бути предметом конфіскації як виду покарання, яке до нього як підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення може бути потенційно застосоване, враховуючи пропорційність застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 131, 132, 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Лисенка Володимира Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2020 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:І .О. Калугіна

Д. С. Чорненька