Search

Document No. 91490554

  • Date of the hearing: 11/09/2020
  • Date of the decision: 11/09/2020
  • Case №: 991/6743/20
  • Proceeding №: 12014000000000164
  • Instance: HACC AC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC AC) : Kaluhina I.O.
  • Judge (HACC AC) : Hlotov M.S., Chornenka D.S.
  • Secretary : Lysytsia Yu.S.

Справа № 991/6743/20

Провадження № 11-сс/991/708/20

Слідчий суддя: Мовчан Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Глотова М. С., Чорненької Д. С.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Слюсара Андрія Адамовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою на повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25 квітня 2017 року,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката Слюсара А. А.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

11 серпня 2020 року адвокат Слюсар А. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою, в якій просив скасувати повідомлення заступника Генерального прокурора України Столярчука Ю. В. від 07 квітня 2017 року про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25 квітня 2017 року; зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) у цьому кримінальному провадженні невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту постановлення ухвали вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а також відомостей щодо набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного.

12 серпня 2020 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження за вищезазначеною скаргою.

Відмовляючи у відкритті провадження слідчий суддя дійшов висновку, що положення п. 10 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо оскарження повідомлення про підозру ОСОБА_1 застосовуватися не можуть, оскільки повідомлення про підозру та відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року, тобто до введення в дію п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Отже, скарга адвоката Слюсара А. А. подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням адвокат Слюсар А. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 17 серпня 2020 року подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі особа, яка подала апеляційну скаргу, ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2020 року та постановлення нової ухвали, якою призначити новий розгляд у Вищому антикорупційному суді за скаргою адвоката Слюсара А. А.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат Слюсар А. А. посилається на те, що п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено право оскарження повідомлення про підозру, а, в силу положень ч. 1 ст. 5 КПК України, ця норма повинна застосовуватись при прийнятті рішення за його скаргою, незалежно від дати внесення відомостей в ЄРДР у цьому кримінальному провадженні. Крім того, зазначає, що навіть, якби слідчий суддя вважав, що в даному випадку має місце правова колізії, він повинен був в оскаржуваній ухвалі зазначити мотивацію й аргументи, з яких він виходив при вирішенні цієї колізії, чого зроблено не було. Але, навіть, якби в цій ситуації дійсно існувала правова колізії, то, виходячи з конституційного принципу правової визначеності та основоположного значення забезпечення гарантій прав та свобод людини для діяльності держави ця колізії підлягала б вирішенню на користь норми з найбільш сприятливим для приватної особи правовим режимом. Отже, на думку адвоката Слюсара А. А., оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат Слюсар А. А. в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.

Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Слюсара А. А., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, дослідивши матеріали провадження, які надійшли від слідчого судді, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 55 Конституції України - кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (параграф 1, ст.ст. 303-308 цього Кодексу).

У даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування стороною захисту оскаржено до слідчого судді повідомлення про підозру в порядку пункту 10 частини 1 статті 303 КПК України.

Однак, частину 1 статті 303 КПК України було доповнено пунктом 10 щодо можливості оскарження під час досудового розслідування повідомлення про підозру на підставі Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року. Це доповнення набрало чинності 15 березня 2018 року та було введено в дію з 16 березня 2018 року, не має зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін (пункт 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Тобто, шляхом прямої вказівки в Законі України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року визначено питання щодо дії норми пункту 10 частини 1 статті 303 КПК України.

Зміст норми, передбаченої пунктом 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року сформульовано зрозуміло та чітко, що унеможливлює будь-яке двозначне тлумачення щодо його дії в часі та виключає правову невизначеність при застосуванні в частині оскарження повідомлення про підозру, обумовлює повну прогнозованість судової процедури.

Разом з тим, слід зазначити, що принцип незворотності дії в часі матеріального закону та випадки його зворотної дії отримали конституційне закріплення в статті 58 Конституції України. Правила дії в часі кримінального матеріального закону та правила дії кримінального процесуального закону є відмінними. На відміну від кримінального матеріального закону, кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе (постанова Верховного Суду України від 17.12.2015 у справі № 5-205кс15).

Як вбачається з матеріалів судового провадження, відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 42017000000001246 були внесені 25 квітня 2014 року.

07 квітня 2017 року ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12014000000000164 від 01 квітня 2014 року заступником Генерального прокурора України Столярчуком Ю. В. повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Отже, як повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, так і відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 12014000000000164 від 01 квітня 2014 року, з якого у подальшому виділене кримінальне провадження № 42017000000001246 від 25 квітня 2017 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 16 березня 2018 року, тобто до набуття чинності відповідних змін, які зворотної дії не мають та не застосовують до таких кримінальних проваджень в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, сторона захисту подала скаргу в межах кримінального провадження, до якого не застосовується зазначений вище пункт КПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). Саме з цих підстав слідчий суддя відмовив у її задоволенні, не розглядаючи скаргу по суті, та з таким висновком погоджується і колегія суддів.

При цьому, скарга на повідомлення про підозру в межах кримінальних проваджень, розпочатих до 15 березня 2018 року, може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України (частина 2 статті 303 КПК України). Тобто в цих випадках етап судової перевірки вчинення органом досудового розслідування певних процесуальних дій законодавцем перенесено на стадію судового провадження, що не порушує сутності конституційного права особи на судовий захист.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Отже, слідчий суддя, встановивши, що скаргу було подано на рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає оскарженню, згідно з положеннями ст. 303 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті провадження за скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Слюсара А. А.

При цьому, колегія суддів вважає, що відмова слідчого судді у відкритті провадження за скаргою у зв`язку із оскарженням рішення, оскарження якого не передбачене процесуальним законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому, істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Слюсара А. А., з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну адвоката Слюсара Андрія Адамовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: І. О. Калугіна

Судді: М. С. Глотов

Д. С. Чорненька