Document No. 91697683

Справа № 761/24033/19

Провадження 1-кп/991/204/19

УХВАЛА

17 вересня 2020 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючий ОСОБА_1,

судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення:

прокурор ОСОБА_5,

сторона захисту:

обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції між Вищим антикорупційним судом та Перечинським районним судом Закарпатської області кримінальне провадження №52019000000000177 за обвинуваченням:

- ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Прага, Чеська республіка, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, частинами 3, 4 ст. 358 КК України,

- ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Порошково Перечинського р-ну Закарпатської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

у с т а н о в и в:

1. У Вищому антикорупційному суді (далі суд) перебуває кримінальне провадження №52019000000000177 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, частинами 3, 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України.

2. Захисники обвинуваченого ОСОБА_6 адвокати ОСОБА_12 та ОСОБА_9 подали клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. У клопотанні вони посилаються на те, що обвинувальний акт не відповідає нормам КПК України, оскільки складений з порушенням п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: не містить належним чином сформульованого обвинувачення, не зазначено форму вини, наявність корисливого мотиву та корисливої мети, зазначені лише деякі фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування. Окрім того, в обвинувальному акті в частині інкримінування ОСОБА_6 ст.191 КК України, не визначено, які конкретно його дії (вчинені ним безпосередньо або в співучасті) полягають у незаконному безоплатному оберненні чужого майна на свою користь чи користь іншої особи. Також захисники посилаються на те, що обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України є спеціальний суб`єкт кримінального правопорушення особа, якій майно ввірене або у віданні якої перебуває, або службова особа, проте, з тексту обвинувального акта вбачається, що сторона обвинувачення розглядає ОСОБА_6 як службову особу на момент вчинення ним діяння, передбаченого ст. 191 КК України. За таких обставин, дії ОСОБА_6 не відповідають ознакам юридичного складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України. Формулювання пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, передбаченого частинами 3, 4 ст. 358 КК України також не є конкретним за змістом і не відповідає фактичним обставинам, встановленим досудовим розслідуванням. Всупереч вимогам КПК України, обвинувальний акт не містить наведених ознак складу кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_6 .

3. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 подала клопотання про повернення прокурору обвинувального акта, посилаючись на те, що обвинувальний акт є необґрунтованим, складений з порушенням чинного законодавства, та таким, що унеможливлює об`єктивний, повний, усесторонній розгляд справи. Він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки правова кваліфікація не відповідає фактичним обставинам справи та формулюванню обвинувачення. В обвинувальному акті формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_6 є неконкретним в частині способу вчинення кримінальних правопорушень, адже він не мав статусу службової особи, в його управлінні не перебували земельні ділянки, на той час ОСОБА_6 не виконував організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Окрім того, в обвинувальному акті не зазначено потерпілого, проте, наявність потерпілого є обов`язковою складовою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України. До того ж, в обвинувальному акті не зазначено причинний зв`язок між діями обвинувачених і матеріальною шкодою, що спричинена потерпілому. Захисник також звертає увагу суду, що обвинувальний акт є неналежно затвердженим, з порушенням положення ч.1ст.291 КПК України, адже не скріплений мокрою печаткою. Таким чином, захисник вважає, що зазначене вище вказує на невідповідність обвинувального акта вимогам ч.2ст.291 КПК України, тому він підлягає поверненню.

4. Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_10, також подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Обґрунтовуючи клопотання, захисник зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та підлягає поверненню, так як не скріплений печаткою, а відтак, не набув статусу офіційного документа. Також, на його думку обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, наявністю обов`язкових елементів, а саме викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, адже в обвинувальному акті ОСОБА_7 має статус підозрюваного, а не обвинуваченого, а за таких обставин в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення. Зазначене на думку захисника є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

5. У підготовчому судовому засіданні захисники та обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 клопотання про повернення обвинувального акта підтримали.

6.Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта та просив у їх задоволенні відмовити. При цьому прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає як вимогам ст. 291 КПК України, так і містить виклад фактичних обставин злочинів, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочинів, а тому підстави для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акта відсутні.

7. Вирішуючи заявлені клопотання, суд виходить із такого.

8. Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

9. Відповідно до пункту 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

10. Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам КПК України.

11. Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний актскладається слідчим,дізнавачем,після чогозатверджується прокурором.Обвинувальний актможе бутискладений прокурором,зокрема,якщо вінне погодитьсяз обвинувальнимактом,що бувскладений слідчим,дізнавачем. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9)дату тамісце йогоскладення тазатвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5)довідка проюридичну особу,щодо якоїздійснюється провадження,у якійзазначаються:найменування юридичноїособи,її юридичнаадреса,розрахунковий рахунок,ідентифікаційний код,дата імісце державноїреєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

12. На переконання суду, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, адже містить відомості, вичерпний перелікяких зазначеноу ст.291КПК України.Окрім того,до обвинувальногоакта додано реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки усіх підозрюваних (наразі обвинувачених) про отримання його копій.

13. Також суд наголошує, що обставини, викладені в обвинувальному акті, такі як формулювання обвинувачення, фактичні обставини та правова кваліфікація (у т. ч. суб`єкт кримінального правопорушення, тощо), на які посилаються в клопотаннях захисники ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті.

14. До цього ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому обсязі, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування, при цьому суд позбавлений процесуальної можливості вимагати від сторони обвинувачення вказувати чи не вказувати ті обставини, які були чи не були відповідно нею встановлені. Суд виходить з того, що формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті так, як це вважав за необхідне прокурор, при цьому суд не може вийти за межі своєї компетенції у підготовчому судовому засіданні, під час якого фактичні обставини справи судом не досліджуються.

15. Судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується виключно питання щодо відповідності обвинувального акта вимогам закону і відповідно щодо можливості або неможливості призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.

16. КПК Українине надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором формулювання обвинувачення, зобов`язувати його змінювати це формулювання, оскільки, як вже зазначалося вище, визначення форми та обсягу обвинувачення належить виключно до повноважень прокурора, який згідно з ч. 1 ст. 36 КПК України є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

17. Окрім того, як вбачається із самого обвинувального акта, він підписаний детективом і прокурором та затверджений прокурором з відбитком мокрої печатки. Тому твердження адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_8, що обвинувальний акт не набув статусу офіційного документа, оскільки не скріплений відбитком мокрої печатки є хибним. Оремо суд зазначає, що КПК Українивзагалі не встановлює вимоги проставляння відтиску мокрої печатки на підпис прокурора.

18. Підсумовуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору із зазначених підстав слід відмовити.

19. Разом з тим, судом на підставі підпункту 5 пункту 4 розділу 2Прикінцевих та перехідних положень поставлено на обговорення питання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав того, що з 1 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 2617-VІІІ), яким врегульовано особливості досудового розслідування кримінальних проступків та їх судового розгляду, з урахуванням вимог глави 25 КПК України. І відповідно до ст. 12 КК України, одне із кримінальних правопорушень, інкриміноване ОСОБА_6, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, визначено як кримінальний проступок щодо якого передбачено особливий порядок здійснення досудового розслідування та судового розгляду.

20. Прокурор вважає, що обвинувальний акт не підлягає поверненню, оскільки кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є злочинами пов`язаними між собою з кримінальним проступком, передбаченим ч. 4 ст. 358 КК України, а отже, їх доцільно розглядати в одному провадженні.

21. Обвинувачені та їх захисники у вирішенні цього питання послалися на розсуд суду.

22. Вирішуючи питання про повернення обвинувального акта прокурору, суд виходить із наступного.

23. Відповідно до ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

24. Відповідно до ст. 12 КК України визначено класифікацію кримінальних правопорушень. Так, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

26.Відповідно дочастин 3-6ст.12КК України,злочини поділяютьсяна нетяжкі,тяжкі таособливо тяжкі.Нетяжким злочиномє передбаченецим Кодексомдіяння (діячи бездіяльність),за вчиненняякого передбаченеосновне покаранняу видіштрафу врозмірі небільше десятитисяч неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян абопозбавлення воліна строкне більшеп`яти років. Тяжкимзлочином єпередбачене цимКодексом діяння(діячи бездіяльність),за вчиненняякого передбаченеосновне покаранняу видіштрафу врозмірі небільше двадцятип`яти тисячнеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянабо позбавленняволі настрок небільше десятироків. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

27. Отже, з огляду на санкцію ч.5ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 є кримінальним правопорушенням, та класифікується як особливо тяжкий злочин.

28. Окрім того, з огляду на санкції статей, діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, передбачені ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 358 КК України є кримінальними правопорушеннями, які класифікуються як особливо тяжкий та нетяжкий злочини відповідно. Натомість, зважаючи на санкцію, діяння, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, яке інкримінується ОСОБА_6 є кримінальним проступком.

29.Частиною 1ст.334КПК Українипередбачено,що матеріаликримінального провадження,у томучислі матеріалищодо кримінальногопроступку тащодо злочину,можуть об`єднуватисяв однепровадження абовиділятися вокреме провадженняухвалою суду,на розглядіякого вониперебувають,згідно зправилами,передбаченими статтею217цього Кодексу.

30. Отже, питання об`єднання в одне провадження або виділення в окреме провадження вирішується судом на стадії судового розгляду, натомість це кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження.

31. Водночас, відповідно до ч. 2 ст.217 КПК України не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

32. Згідно з підпунктом 3 пункту 4 розділу 2Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VІІІ у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 цього кодексу, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 КПК України. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.

33. Підпунктом 5 пункту 4 розділу 2Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VІІІ визначено, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимогглави 25 КПК України.

34. З урахуванням вище наведеного, враховуючи, що ОСОБА_6 згідно з обвинувальним актом висунуто обвинувачення, зокрема щодо злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, який визначений як кримінальний проступок, обвинувальний акт не призначено до судового розгляду, а вирішення питання про об`єднання в одне кримінальне провадження проступку та злочинів входить згідно з підпунктом 3 пункту 4 розділу 2Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VІІІ до компетенції органів досудового розслідування, суд вважає за необхідне обвинувальний акт з додатками повернути прокурору для виконання вимог глави 25 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями371, 372, 375, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, який внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000177 від 28 лютого 2019 року, заобвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, частинами 3, 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України повернути прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора для виконання вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3