- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
- Lawyer : Marfina V.V.
- Prosecutor : Skybenko O.I.
Справа № 991/7697/20
Провадження1-кс/991/7911/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., прокурора Скибенка О.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Марфіна В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О.І. про продовження строку обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О.І. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в якому він просив продовжити на 60 днів покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.07.2019 та продовжені неодноразово ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду обов`язки, а саме:
- прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, а також від спілкування із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу, прокурор послався на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким корупційним злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Крім того, зазначив, що враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, матеріальний стан можна прийти до вмотивованого висновку про те, що в разі не продовження терміну дії обов`язків ОСОБА_1 завдяки своєму становищу негативно впливатиме на хід кримінального провадження, безпосередньо впливатиме на учасників кримінального провадження, переховуватиметься від сторони обвинувачення та суду, іншим чином перешкоджатиме кримінальному провадженню.
З огляду на те, що 20.07.2020 здійснено повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017, наразі триває процедура відкриття матеріалів іншій стороні у порядку ст. 290 КПК України, однак, враховуючи факт продовження існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_1 на даний час має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що вказує на неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом скасування або зменшення обсягу обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, що визначені ухвалою слідчого судді, яких зобов`язаний дотримуватися підозрюваний ОСОБА_1 у зв`язку із внесенням ним застави, прокурор просив продовжити на 60 днів строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив задовольнити із зазначених вище підстав, наполягав на тому, що саме в такому обсязі, в якому покладені на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, вони здатні забезпечувати його процесуальну поведінку. Крім того, зазначив, що підозра є обґрунтованою, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зникли і не зменшилися, триває процедура ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, при цьому, обсяг матеріалів кримінального провадження є досить значним, а тому ознайомлення з матеріалами провадження 8 підозрюваних та їх захисників займе тривалий час, за такого просив продовжити строк дії покладених раніше обов`язків ще на 60 днів.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості, вважав, що у його задоволенні слід відмовити, а в разі задоволення клопотання прокурора, задовольнити його частково, відмовивши у продовженні строку дії наступного обов`язку: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; надав письмові заперечення, згідно яких в обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що:
- підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є необґрунтованою та безпідставною, за відсутності достатніх доказів, які б прямо підтверджували версію сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, а наведені стороною обвинувачення факти та інформація не можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити правопорушення, яке йому інкримінується. При цьому, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою (директором) ТОВ «Експоюг», не може розглядатися як суб`єкт скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки не мав жодних владних повноважень (в розумінні примітки до ст. 364 КК України) по відношенню до майна, яке є предметом кримінального правопорушення (не є спеціальним, а є загальним суб`єктом).
- заявлені стороною обвинувачення ризики, які передбачені статтею 177 КПК, є необґрунтованими, відсутні докази того, що ризики, передбачені п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, знову з`явилися, а в частині інших ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слідчим суддею ухвалою від 24.07.2020 р. визнано підтвердженими, відсутні докази того, що вони явно не зменшилися. Отже, зазначені в клопотанні прокурора ризики носять формальним характер, базуються виключно на припущеннях, а тому не можуть бути підставами для продовження дії обов`язків підозрюваного, що підтверджується наступними обставинами: 1) підозрюваний ОСОБА_1 має постійне місце проживання, сім`ю в України, при цьому відсутнє будь-яке майно за кордоном, що виключає можливість переховуватися саме за межами країни, здав закордонні паспорти до ДМСУ; протягом досудового розслідування, усвідомлюючи потенційну можливість отримати статус «підозрюваного», тричі вилітав за межі країни та повертався назад, що свідчить про відсутність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів слідства/суду; 2) ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному проваджені не підтверджений матеріалами клопотання, оскільки, ОСОБА_1 обмежено у спілкуванні лише з двома свідками ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), при цьому ОСОБА_2 вже допитаний з приводу обставин кримінального правопорушення та жодних показів відносно ОСОБА_1 не надав; в матеріалах відсутній протокол допиту ОСОБА_3 , що вказує на відсутність в ньому доказового значення, за такого, не має сенсу ОСОБА_1 впливати на свідків, які не дають щодо нього показів;
- в клопотанні прокурором не розкрито питання необхідності продовження строку дії того чи іншого обов`язку; при цьому, такий обов`язок як не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_1 зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду, носить виключно формальний характер та подібне обмеження його прав і свобод вже не потрібно для задоволення потреб слідства на даній стадії, враховуючи те, що з моменту дії попередньої ухвали ОСОБА_1 подавалось органу досудового розслідування три клопотання про надання йому дозволу на виїзд за межі населеного пункту, які були задоволенні в повному обсязі.
Підозрюваний позицію захисника підтримав, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Дослідивши матеріали клопотання прокурора, заслухавши пояснення та заперечення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про початок досудового розслідування у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000785 від 10.11.2017 за підозрою, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
25.07.2019 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
26.07.2019 р. слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в сумі 2500000 грн. 29.07.2019 ОСОБА_1 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням заставодавцем застави. Покладено на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Термін дії обов`язків, у разі внесення застави, слідчим суддею визначено до 21.09.2019 включно.
16 вересня 2019 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000785 продовжено до 6-ти місяців, тобто до 25.01.2020 р.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.09.2019 строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.07.2019, було продовжено на 60 днів, тобто до 20.11.2019 включно.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2019 р. продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 19.01.2020 р.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.01.2020 продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 19.03.2020, за виключенням носіння електронного засобу контролю.
11 березня 2020 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000785 продовжено до 12-ти місяців, тобто до 25.07.2020 р.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 12.05.2020.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 05.07.2020.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.06.2020 продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 25.07.2020.
20.07.2020 р. ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
20.07.2020 року прокурором у кримінальному провадженні прийнято рішення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні 52017000000000785 від 10.11.2017 та про достатність зібраних доказів для складання обвинувального акту, повідомлено підозрюваного ОСОБА_1 про відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту згідно ст. 290 КПК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.07.2020 р. продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 24.09.2020 р. включно.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
У клопотанні прокурор посилається на наявність наступних ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
При вирішенні питання про продовження строку покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також той факт, що останній підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, при цьому ч. 5 ст. 191 КК України є корупційним злочином, за яке правопорушнику має бути призначена виключно реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Частиною 5 ст. 191 КК України охоплюється, серед іншого, поняття заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
В свою чергу, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. При цьому, в даному випадку особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні, та в такий спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб, тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні. На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майно офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.
Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд.
Так, суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, з урахуванням таких кваліфікуючих обставин як за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191) може бути лише службова особа, поняття якої закріплено у Примітці 1 і 2 до ст. 364 КК України
Відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 26.04.2002 « Про судову практику у справах про хабарництво», Листа Міністерства юстиції України від 03.11.2006 № 22-48-548, роз`яснено, що адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо. Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 є засновником та фактичним керівником суб`єкта господарської діяльності, а саме, - ТОВ «Експоюг» (код ЄДРПОУ 32521921, м. Одеса, вул. Балківська, 130а), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 1-8, Том 2), а також протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 25.07.2019 (а.с. 153-154, Том 2).
Отже, ОСОБА_1 будучи керівником зазначеного підприємства, зокрема, наймає
працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності, що тягне за собою набуття ним організаційно-розпорядчих повноважень щодо найманих працівників - право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо.
За такого, враховуючи вищезазначені роз`яснення, ОСОБА_1 на момент вчинення кримінального правопорушення у розумінні примітки 1 ст. 364 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі обіймав посаду на підприємстві ТОВ «Експоюг», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а саме, - виконував обов`язки щодо здійснення керівництва зазначеним підприємством.
Отже, посилання сторони захисту на ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_1 не може розглядатися як суб`єкт скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки не мав жодних владних повноважень (в розумінні примітки до ст. 364 КК України) по відношенню до майна, яке є предметом кримінального правопорушення (не є спеціальним, а є загальним суб`єктом), до уваги не приймається, оскільки відповідно до положень Примітки 1 ст.364 КК України, службовими особами є особи, які, зокрема, обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. В свою чергу, керівник приватного підприємства в силу покладених на нього повноважень безпосередньо виконує обов`язки щодо здійснення керівництва таким підприємством.
Що стосується доводів сторони захисту щодо необгрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри та відсутності достатніх доказів, які б прямо підтверджували версію сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, то відповідні доводи також не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому, стороною захисту не зазначено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри (зміненої підозри), а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри є вочевидь необгрунтованим.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, частини 1 статті 177 КПК України та існування яких стало підставою для покладення на підозрюваного зазначених в ухвалі слідчого судді обов`язків, на даний час продовжують існувати.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку, оскільки злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
При цьому, на даний час підозрюваний продовжує володіти достатніми майновими активами, наявність яких дає підстави для висновку про достатність ресурсів для життя підозрюваного за межами України, має сталі зв`язки з громадянами іноземних держав, що підвищує ймовірність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, слідчим суддею встановлено, що про відсутність перешкод для підозрюваного ОСОБА_1 покинути територію України свідчить також і його обізнаність та досвід перетину державного кордону України, враховуючи ту обставину, що підозрюваний протягом останніх років неодноразово виїжджав за межі України, в тому числі і на тривалий період.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
В свою чергу, ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 буде незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що більшість свідків у кримінальному провадженні є співробітниками ТОВ «Агат 2016» та ПП «Імпо-Укр-Груп», в тому числі і ОСОБА_2 , який є директором ПП «Імпо-Укр-Груп», що безпосередньо підпорядковані ОСОБА_1 , який є керівником та засновником ТОВ «Експоюг», що надає йому потенційну можливість і в подальшому впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності, зокрема, підозрюваний зможе чинити вплив шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, враховуючи те, що станом на теперішній час показання вже опитаних свідків не відповідають іншим матеріалам кримінального провадження, а саме огляду телефонних з`єднань, що дає підстави вважати про нещирість їх показань, можливо викликану вказівками ОСОБА_1 .
За такого, метою продовження строку покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання можливим спробам останнього переховуватися від слідства та суду, а також негативно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017.
Твердження прокурора про наявність інших ризиків слідчим суддею до уваги не береться, оскільки не знайшло свого підтвердження під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків.
Ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на даний час не підтверджується, враховуючи ту обставину, що досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування мав можливість допитати свідків, отримати відповідні покази, зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі завершено, зокрема, 20.07.2020 р. здійснено повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 (а.с. 232-233, Том 2), наразі триває процедура ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а отже всі необхідні речі та документи, що мають доказове значення для даного кримінального провадження, отримані органом досудового розслідування та перебувають у його володінні.
Існування ризику того, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинить новий злочин або продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, не підтверджено матеріалами клопотання, враховуючи його процесуальну поведінку протягом здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017.
В свою чергу, доводи сторони захисту щодо відсутності в матеріалах клопотання доказів на підтвердження того, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають значення у кримінальному провадженні) знов з`явився після встановлення його відсутності попередньою ухвалою слідчого судді про продовження строку дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків, з урахуванням посилання прокурора в клопотання на його існування, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки як вбачається зі змісту клопотання прокурора, останній не зазначав, що встановлено наявність відповідного ризику.
Що стосується вимоги прокурора про покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду, з метою запобігання переховування останнього від органу досудового розслідування/суду, то в цій частині клопотання не підлягає задоволенню з огляду на процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 протягом останнього часу, який відповідно до неодноразових дозволів на тимчасовий виїзд із населеного пункту, в якому проживає останній (від 26.05.2020 р., від 16.06.2020 р., від 25.06.2020 р.), наданих органом досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_1 відповідно до клопотань сторони захисту, тимчасово виїжджав за межі населеного пункту, в якому він проживає, та після цього повертався, з огляду на відповідні обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що у подальшому продовженні обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_1 зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду, покладеного на підозрюваного, немає потреби, оскільки таке обмеження підозрюваного є невиправданим на даній стадії кримінального провадження, а запобігти ризику переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та/або суду можливо шляхом покладення саме таких мінімальних обов`язків, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, які на нього покладені.
Отже, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя виходить з того, що з урахуванням внесеної застави на даний момент існують мінімальні ризики того, що підозрюваний буде переховуватись від слідства та суду, ухилятись від покладених на нього процесуальних обов`язків та впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а тому саме такі обов`язки, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, які на нього покладені, можуть запобігти цим ризикам.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом. Таким чином, саме таким повинно бути формулювання даного обов`язку.
При цьому, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків на два місяці, з огляду на те, що останньому 20.07.2020 р. було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, при цьому, 20 липня 2020 року здійснено повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017, та відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту згідно ст. 290 КПК України, наразі триває процедура відкриття матеріалів іншій стороні у порядку ст. 290 КПК України, а враховуючи значний обсяг матеріалів кримінального провадження, є достатні підстави вважати, що стороні захисту необхідний значний час для ознайомлення з відповідними матеріалами, що свідчить про доцільність продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків саме на два місяці, який є таким, що відповідає передбаченому законом строку.
З огляду на вищевикладене, враховуючи продовження існування мінімальних ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на неможливість запобігання вказаним ризикам у разі, якщо покладені на підозрюваного попередньою ухвалою слідчого судді обов`язки не будуть продовжені, слідчий суддя вбачає підстави для часткового задоволення клопотання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-179, 194, 199, 309, 376 КПК України слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, а саме:
1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, а також від спілкування із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Попередити підозрюваного ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О.І.
Строк дії ухвали - до 21 листопада 2020 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя А.В.Біцюк