- Presiding judge (HACC): Shkodin Ya.V.
- Judge (HACC): Zadorozhna L.I., Koliush O.L.
- Prosecutor : Podhorets S.V.
cправа № 757/38626/17-к
провадження №1-кп/991/150/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«21» вересня 2020 р. м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого: Шкодіна Я.В.,
суддів: Задорожної Л.І., Коліуша О.Л.,
за участю секретаря: Ахундової В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час судового засідання клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави і застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розміру, у кримінальному провадженні № 42016000000004089 від 27 грудня 2016 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Григоріополі Молдавської РСР, громадянина Республіки Молдови, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в Україні мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - Подгорця С.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
перекладача - Теряєва Д.О.,
заставодавця - ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, у якому ухвалою суду від 05 листопада 2019 року призначено підготовче судове засідання.
25.03.2020 судове засідання не відбулося через неявку учасників кримінального провадження. Судове засідання було відкладено на 30 квітня 2020 року.
30.04.2020 судове засідання не відбулося через неявку учасників кримінального провадження. Судове засідання було відкладено на 12 червня 2020 року.
12.06.2020 судове засідання не відбулося через неявку сторони захисту. Від захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 червня 2020 року надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з запровадженим карантином на усій території України. В даному клопотанні захисники повідомили суд, що обвинувачений ОСОБА_1 також не зможе бути присутнім у судовому засіданні по причині COVID-19. Протокольною ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.06.2020 було визнано неявку захисників та обвинуваченого ОСОБА_1 неповажною. Судове засідання було відкладено на 15 липня 2020 року.
15.07.2020 судове засідання не відбулося через неявку сторони захисту. 14.07.2020 електронною поштою від захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з запровадженим карантином на усій території України і посиленням епідеміологічної обстановки. Захисники повідомили суд, що обвинувачений ОСОБА_1 також не зможе бути присутнім у судовому засіданні по причині COVID-19. Також, захисники просили перенести завчасно заплановане судове засідання на 24.07.2020. Протокольною ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.07.2020. було визнано неявку захисників та обвинуваченого ОСОБА_1 неповажною та відповідно до ч.8 ст.182 КПК України було ініційовано питання про стягнення застави з заставодавця ОСОБА_1 (брата обвинуваченого). Судове засідання було відкладено на 24 липня 2020 року.
23 липня 2020 року прокурором через канцелярію суду було подане клопотання про звернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_1 у розмірі 1 378 000 грн., в дохід держави та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, а саме 1100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 416 700 грн., із покладенням строком на 2 місяці обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`являвся за викликом суду у судові засідання, призначені на 25.03.2020, 30.04.2020, 12.06.2020, 15.07.2020, без поважних причин і не повідомляв про причини своєї неявки, що є порушенням покладеного на нього обов`язку та свідчить про наявність ризику переховування від суду. Крім того, прокурор вказав, що оскільки свідки (експерти, спеціалісти) сторони обвинувачення судом ще не допитані, існує ризик і того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_1 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді, а також на те, що підчас судового розгляду стороною захисту вживаються заходи з метою його затягування шляхом постійного заявлення клопотань про відкладення судових засідань. Наведені обставини, на думку прокурора, свідчать про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що у сукупності з обґрунтованою підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та, з урахуванням попередньої неналежної поведінки обвинуваченого, яка свідчить про неспроможність раніше встановленої застави забезпечити виконання обов`язків, є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.
24 липня 2020 року судове засідання було відкладено для необхідності надання часу стороні захисту для ознайомлення з матеріалами клопотання прокурора про звернення застави.
21 вересня 2020 року в судове засідання з`явилися усі сторони. Під час судового засідання стороні захисту було запропоновано надати пояснення з приводу відсутності в судових засіданнях 12.06.2020 та 15.07.2020 та ініційованих судом питань, а також поданого прокурором клопотання про звернення застави.
Захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили суд, що зверталися до суду із заявами про перенесення розгляду справи щодо усіх названих судових засідань, у яких в якості поважності причин неприбуття до суду посилалися на запроваджений з 12.03.2020 на всій території України карантин у зв`язку з коронавірусною хворобою (COVID-19). Захисник ОСОБА_2 просив суд врахувати його похилий вік та незадовільний стан здоров`я як обставини, які спонукали його подавати клопотання про відкладення судових засідань в умовах пандемії, а також те, що ні він, ні інший захисник ОСОБА_3 не відвідували судові засідання в межах розгляду інших справ, у яких вони є захисниками. Захисники також наголосили, що попередньо обговорювали обставини неможливості прибуття в судові засідання з обвинуваченим ОСОБА_1 та вважали достатнім подання заяв про відкладення цих судових засідань лише ними, що також передбачено умовами договору про надання правової допомоги, і саме тому, обвинувачений не звертався із такими заявами безпосередньо, прислуховуючись до думки своїх захисників.
Захисники обвинуваченого проти задоволення клопотання прокурора заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_1 завжди сумлінно виконувалися покладені на нього як на обвинуваченого обов`язки; підстав вважати, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, немає; обвинувачений не з`являвся у судові засідання з поважних причин (карантин, запроваджений на всій території України у зв`язку з коронавірусною хворобою) і повідомляв суд про причини неявки через клопотання захисників. Як зазначила сторона захисту, в подальшому неявка обвинуваченого у призначені судові засідання допускатися не буде.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думки своїх захисників і просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Додав, що заставодавцем є його рідний брат, який має на утриманні двох дітей та перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Заставодавець ОСОБА_1 (брат обвинуваченого) проти задоволення клопотання прокурора заперечував і просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши думки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд зазначає про наступне.
Під час проведення досудового розслідування до підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30.12.2016 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1 378 000 грн.
04.01.2017 зазначену суму застави внесено ОСОБА_1 (брат обвинуваченого), після чого обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено з-під варти, у зв`язку з чим він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та покладено обов`язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, які на теперішній час припинили свою дію.
Згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Частина 9 ст. 182 КПК України зазначає, що питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 не з`являвся та не повідомляв про причини своєї неявки в судові засідання, призначенні на 25 березня 2020 року, 30 квітня 2020 року, 12 червня 2020 року, 15 липня 2020 року, про дати та час яких був повідомлений належним чином.
Так, належне повідомлення обвинуваченого про судове засідання 25.03.2020 підтверджується його розпискою від 20.02.2020; про судове засідання 30.04.2020 - заявою захисника ОСОБА_2 від 29.04.2020 про перенесення розгляду справи, у якій зазначено про погодження цього питання з обвинуваченим ОСОБА_1 ; про судове засідання 12.06.2020 - рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення обвинуваченому ОСОБА_1 від 30.04.2020; про судове засідання 15.07.2020 - рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення обвинуваченому ОСОБА_1 від 15.06.2020.
При цьому, суд приймає до уваги той факт, що про відкладення судових засідань 25.03.2020 та 30.04.2020 просила не лише сторона захисту, а й прокурор (про відкладення судового засідання 30.04.2020 - також і перекладач), а тому суд встановив і підтвердив в даному судовому засіданні свої попередні рішення щодо неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого лише у двох випадках, а саме: 12.06.2020 та 15.07.2020.
Крім доводів щодо неналежного виконання обвинуваченим ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо явки за викликом в судові засідання, прокурор обґрунтовує своє клопотання наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, на його думку, обвинувачений може переховуватися від суду; впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Однак, з цього клопотання вбачається, що заявляючи про існування наведених ризиків, прокурор фактично посилається лише на зазначену поведінку обвинуваченого щодо нез`явлення у судові засідання та неповідомлення про причини таких неявок, що, на його думку, свідчить про ймовірність втечі і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом його затягування. Будь-яких інших переконливих фактів, що, дійсно, могли б свідчити про наявність вказаних ризиків прокурор не навів.
Водночас, суд зазначає, що вказані процесуальні порушення були допущенні обвинуваченим внаслідок отриманих юридичних порад від своїх захисників, а також в період запровадження карантину на всій території України у зв`язку з коронавірусною хворобою та враховує той факт, що до зазначених обставин обвинувачений ОСОБА_1 сумлінно відвідував усі судові засідання, призначені у даному кримінальному провадженні та дотримувався належної поведінки. Тож, вказані обставини у своїй сукупності не дають підстав для висновку, що допущення обвинуваченим наведених порушень у співвідношенні із його належною процесуальною поведінкою протягом усього часу розгляду кримінального провадження, мають такі негативні наслідки, які могли б зумовити необхідність звернення застави в дохід держави.
Підсумовуючи, під час розгляду в судовому засіданні ініційованого судом питання про звернення застави та аналогічного клопотання прокурора, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність умов та належних правових підстав для звернення застави в дохід держави.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави, для розгляду його клопотання в частині застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави більшого розміру немає законних підстав.
Разом з тим, оскільки в судових засіданнях були встановленні факти порушення обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків щодо явки до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 146 КПК України суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов`язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення у розмірі, передбаченому ст. 139 КПК України (від 0,5 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Колегія суддів підтверджує свої попередні рішення та вважає, що неявка обвинуваченого ОСОБА_1 без поважних причин у судові засідання 12.06.2020 та 15.07.2020, про які він був повідомлений належним чином, є підставою для накладення на нього грошового стягнення в розмірі 2 (двох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, визначаючи розмір грошового стягнення, суд враховує, зокрема, систематичність неявок обвинуваченого та ігнорування ним безпосереднього обов`язку - прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.
Жодних доказів поважності відсутності в судових засіданнях, які відбулися 12.06.2020 та 15.07.2020, стороною захисту не було надано, а колегією суддів не встановлено.
При цьому, суд наголошує, що обов`язок обвинуваченого, який передбачений п.1 ч.7 ст. 42 КПК України не може бути делегований (переданий) іншим особам, у тому числі захисникам.
Під час обговорення 21.09.2020 питання неповажності причин неприбуття захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання 12.06.2020 та 15.07.2020 суд виходить з наступного.
Правовий режим карантину, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 211), не запровадив обмежень щодо роботи судів України та не встановив будь-яких інших заборон, які б унеможливлювали прибуття до суду.
Перелік поважних причин неприбуття особи на виклик наведено у ст. 138 КПК України, однією з яких є: обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини). За умови наявності епідемії, поважною слід вважати лише ту причину неприбуття особи на виклик, яка набуває ознак обставини непереборної сили (надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно роблять неможливим прибуття до суду). Отже, слід довести, що така обставина призвела до унеможливлення виконання покладених обов`язків.
Стороною захисту не було надано суду будь-яких доказів, які б належним чином підтверджували наявність обставин непереборної сили (дотримання обвинуваченим та захисниками режиму самоізоляції, обсервації або тяжкої хвороби та перебування на лікуванні, тощо).
Посилання захисника ОСОБА_2, на похилий вік та необхідність дотримання самоізоляції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року № 255 «Про внесення змін до Постанови № 211» є переконливими для суду, але такі обставини виключають участі з цих підстав захисника ОСОБА_2 , який досяг 60-річного віку, лише в одному судовому засіданні, призначеному на 30.04.2020 і не є поважною причиною відсутності в судових засіданнях, які відбулися 12.06.2020 та 15.07.2020. Така обставина, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (далі - Постанова № 392), якою, згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 435 «Про внесення змін до Постанови № 392», дозволено особам, які досягли 60-річного віку, з 05.06.2020 не дотримуватися зобов`язання щодо самоізоляції у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, а з 22.06.2020 вимога щодо самоізоляції таких осіб взагалі перестала існувати, відповідно до змін, внесених до Постанови № 392 Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».
Що стосується існуючих проблем зі здоров`ям захисника ОСОБА_2 , які були озвучені ним тільки в судовому засіданні 21.09.2020 та які, з його слів, стали однією з причин неможливості прибути у судові засідання, то у своїх клопотаннях про відкладення судових засідань він про це не зазначав та документів на підтвердження зазначених обставин не надавав.
Крім того, з метою перевірки слів захисників стосовно того, що у зв`язку з карантином вони не відвідували судові засідання і в інших справах, суд, за їх згодою, безпосередньо в судовому засіданні перевірив їх доводи шляхом пошуку відповідних даних в Єдиному державному реєстрі судових рішень (загальному доступі).
За результатами такого пошуку було встановлено, що у період дії карантину ОСОБА_2 брав участь у наступних судових засіданнях: 08.05.2020 (справа № 761/26103/18; http://reyestr.court.gov.ua/Review/89273406) в Шевченківському районному суді міста Києва; 04.06.2020 (справа №372/4053/19, http://reestr.court.gov.ua/Review/90253403), 23.06.2020 (справа № 759/14821/16-ц, http://reestr.court.gov.ua/Review/90168498), 22.07.2020 (справа № 761/15583/20, http://reyestr.court.gov.ua/Review/90667228) в Київському апеляційному суді.
Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про введення стороною захисту суда в оману. При цьому, суд враховує і той факт, що захисники самостійно підтвердили свою участь в судових засіданнях в межах лише двох інших справ, а саме: 29.05.2020 в Шевченківському районному суді міста Києва у справі № 761/15583/20 під час вирішення питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу (http://reyestr.court.gov.ua/Review/89571464) та 24 липня 2020 року в Київському апеляційному суді у справі № 759/4149/17 під час перегляду вироку (http://reestr.court.gov.ua/Review/90706282).
При цьому, захисники не змогли пояснити суду таку непослідовну свою позицію та свою участь в інших судових інстанціях, попри запроваджений карантин у державі.
З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини, які б об`єктивно унеможливлювали прибуття захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання, призначені на 12.06.2020 та 15.07.2020, відсутні, а посилання на запроваджений карантин у державі у своїх клопотаннях є нещирістю з метою переконати суд в поважності причин неприбуття, в незалежності від тактичних чи інших міркувань, пов`язаних з захистом інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 .
Зі змісту ч. 1 ст. 324 КПК України, якщо причина неприбуття в судове засідання є неповажною, суд порушує питання про відповідальність адвоката, який не прибув, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката.
Правилами адвокатської етики, затвердженими Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року, зокрема ст. 7, передбачено, що у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
При цьому, надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво адвокат зобов`язаний компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення, виходячи з переваг інтересів клієнта (ст. 8, 11 Правил адвокатської етики).
Згідно зі ст. ст. 12, 17 цих Правил, всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання.
Відповідно до ст. 26 Правил, адвокат зобов`язаний інформувати клієнта про його законні права та обов`язки; повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.
Погоджуючись на захист та представництво обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли на себе обов`язок на здійснення такого представництва компетентно і добросовісно, з дотриманням чинного законодавства та виходячи з переваг інтересів свого клієнта, роз`яснювати йому права та обов`язки таким чином, щоб він міг виважено та належно ними користуватися.
Втім, у судовому засіданні захисники самі визнали, що надавали обвинуваченому поради стосовно необов`язковості повідомлення безпосередньо ним самим про причини неявки в судові засідання. Будучи юридично обізнаними особами та досвідченими професіоналами, вони мали би усвідомлювати, що надання подібних рекомендацій може призвести до негативних наслідків для обвинуваченого ОСОБА_1 , до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, враховуючи те, що ст. 42 КПК України передбачає права та обов`язки безпосередньо обвинуваченого і такі права не можуть бути передані (делеговані) іншим особам, у тому числі захисникам.
При цьому, як вбачається з поданих 20.03.2020, 29.04.2020, 10.06.2020 клопотань про перенесення слухання справи 25.03.2020, 30.04.2020 та 12.06.2020, «питання перенесення розгляду кримінального провадження з обвинуваченим ОСОБА_1 погоджено», без зазначення жодних конкретних обставин неможливості прибуття в судові засідання саме обвинуваченого із підтвердженням таких обставин відповідними доказами.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що повністю довіряючи та покладаючись на думку своїх захисників, вважав їх роз`яснення вірними та не розумів, що порушує вимоги процесуального закону, колегія суддів вважає, що захисники належним чином не виконали покладені на них Правилами адвокатської етики обов`язки щодо ефективності здійснення його захисту, досконало не врахували всіх обставин, що стосуються вказаного питання та можливих правових наслідків прийнятого ними на власний розсуд рішення.
Крім того, Правила адвокатської етики вимагають дотримання адвокатом принципів чесності та порядності під час здійснення професійної діяльності у суді.
Відповідно до ст. 7 Правил адвокатської етики, адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам. Будь-які тактичні дії, які пов`язані з захистом Клієнта повинні бути законними та співмірними з ризиками та наслідками, які такі дії можуть спричинити. Колегія суддів вважає, що цих принципів адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не дотримались, оскільки надали суду неправдиву інформацію стосовно невідвідування ними судових засідань, як захисників в межах розгляду інших справ.
В судовому засіданні були встановлені факти недобросовісної поведінки адвокатів щодо введення суду в оману, але норми КПК України не надають право суду встановлювати наявність або відсутність у діях (бездіяльності) адвоката складу дисциплінарного проступку, натомість вирішення цих питань, згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» належить до компетенції кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
На підставі викладеного, не констатуючи наперед у діях адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу дисциплінарного проступку, однак, виконуючи вимоги ч.1 ст. 324 КПК України, суд вважає за необхідне порушити перед кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області питання про їх відповідальність.
Керуючись ст. ст. 139, 144-147, 182, 372 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави і застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави більшого розміру - відмовити.
Накласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Григоріополь Молдавської РСР, громадянина Республіки Молдови, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в Україні за адресою: АДРЕСА_2 , грошове стягнення у розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.
Порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області питання про дисциплінарну відповідальність адвокатів:
- ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 від 06.11.1993; видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 06.11.1993 № 2, адреса робочого місця відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України: АДРЕСА_3 );
- ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 13.09.2012; видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 07.09.2012 № 250, адреса робочого місця відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України: АДРЕСА_3 ).
Копію ухвали направити до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
На підтвердження сплати обвинуваченим ОСОБА_1 грошового стягнення, надати суду оригінал платіжного доручення.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.
Головуючий Шкодін Я.В.
Судді Задорожна Л.І.
Коліуш О.Л.