Document No. 91800256

Справа № 991/7540/20

Провадження №11-сс/991/786/20

суддя 1 інст. Михайленко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Халітова С.І.,

захисника підозрюваного Ярошевича М.І.,

прокурор та підозрюваний ОСОБА_1 у судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника Ярошевича Максима Івановича, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000504 від 18 червня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2020 року частково задоволено клопотання детектива та накладено арешт на майно ОСОБА_1 :

- житловий будинок, реєстраційний номер - 621496332231, загальною площею 128,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер 2611093001:16:012:0021, площею 1,1372 га;

- земельна ділянка, кадастровий номер 2611093001:16:012:0022, площею 0,2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер 2611093001:16:011:0014, площею 1,5132 га, за адресою: Івано-Франківська обл., м.Яремче, с.Яблуниця;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3223186800:04:004:0020, площею 0,1682 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будинок, реєстраційний номер майна 3529089, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартира, реєстраційний номер майна 8093548, загальною площею 43 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3.

Підставою прийняття рішення слідчий суддя зазначає наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення - зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки для держави та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Інкримінований йому злочин є підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов). У кримінальному провадженні подано цивільний позов Фонду державного майна України в розмірі 20 130 234 грн 16 коп. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, посилаючись на її незаконність, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, захисник підозрюваного ОСОБА_1 - Ярошевич М.І. 18 вересня 2020 року подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу у частині задоволення клопотання та постановити нову ухвалу про відмову у його задоволенні. В іншій частині ухвалу слідчого судді просить залишити без змін. Підставою для скасування ухвали слідчого судді від 11 вересня 2020 року зазначає: 1) цивільний позов не відповідає вимогам ЦПК України, він поданий неуповноваженою, на його думку, особою, його підзахисний не зазначений як відповідач; 2) відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення його підзахисним кримінального правопорушення за ч.2 ст.364 КК України; 3) порушення права власності, так як арешт накладено без законних підстав.

У судовому засіданні захисник підозрюваного Ярошевич М.І. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовільнити.

Інші учасники апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п.4 ч.2 ст.170 КПК України).

Згідно з ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У матеріалах клопотання міститься копія цивільного позову Фонду державного майна України і слідчим суддею ухвалено рішення про накладення арешту на майно підозрюваного в сумі, спів розмірній сумі цивільного позову.

Колегія суддів вважає, що невідповідність цивільного позову в частині відсутності даних підозрюваного ОСОБА_1 не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, так як цивільний позов був поданий до оголошення йому підозри. Щодо доводів сторони захисту подання цивільного позову неуповноваженою особою, колегія суддів вважає, що на даній стадії кримінального провадження вирішення такого питання є передчасним, так як ці питання є предметом розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а тому не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000504 від 18 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, в тому числі, за підозрою колишнього виконувача обов`язків генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ОСОБА_1 .

У матеріалах кримінального провадження містяться докази, а саме: договори оренди та додаткові угоди, листи Міністерства інфраструктури України, протоколи засідання конкурсної комісії щодо визначення умов та строку проведення конкурсу на право оренди державного майна; протоколи допиту свідків; рекомендації Антимонопольного комітету України від 16 березня 2017 року; звіт з оцінки вартості права оренди приміщення; рецензія на звіт з оцінки вартості права оренди приміщень; аудиторський звіт ДАС України від 17.10.2019 № 05-21/2; висновки експертів, які були досліджені слідчим суддею під час судового розгляду.

У матеріалах кримінального провадження відсутні докази, що укладення договорів підозрюваним відповідало вимогам ч.4 ст.9 Закону України «Про оренду державного та колективного майна» від 10.04.1992 року із змінами та доповненнями, чинними на час їх укладення. Цього не спростовано стороною захисту і при розгляді апеляційної скарги. Тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст.364 КК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри ОСОБА_1 за ч.2 ст.364 КК України тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту. Накладення арешту на нерухоме майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав і жодним чином не обмежує реалізацію ОСОБА_1 правомочностей щодо володіння та користування нерухомим майном, окрім права розпоряджатися ним. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності, яке полягає у тимчасовій забороні відчужити майно, що за своєю сутністю є найменш обтяжливим способом арешту та не призведе до порушення конституційних прав особи, яка ним володіє. Таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження.

З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи. Жодних негативних наслідків арешту нерухомого майна ОСОБА_1 для третіх осіб не вбачається, так як все майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному на праві приватної власності.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, зі з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вірного вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим, та не вбачає підстав для його скасування з доводів, зазначених вище.

Керуючись ст. ст. 170-173, 303, 304, 309, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Ярошевича Максима Івановича залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2020 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна