- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
- Judge (HACC AC): Nykyforov A.S., Pavlyshyn O.F.
- Secretary : Hetsko I.V.
- Prosecutor : Sydorenko V.A.
справа № 991/6882/20
провадження №11-сс/991/722/20
слідчий суддя: Воронько В.Д.
доповідач: Чорна В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Чорної В.В.,
суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,
при секретарі судового засідання Гецко І.В.,
за участі особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Левченка І.І.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
прокурора - Сидоренка В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Левченка Івана Івановича - захисника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2016 року за № 42016000000003517, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.08.2020 р. про продовження строку тримання під вартою, -
в с т а н о в и л а:
26 серпня 2020 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 09 вересня 2020 року передано судді - доповідачу.
Ухвалою від 09.09.2020 р. апеляційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.08.2020 р. задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено підозрюваному ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20.10.2020 року включно, з одночасним визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 грн., та покладенням на підозрюваного, за умови внесення ним застави, ряду обов`язків.
В апеляційній скарзі адвокат Левченко І.І. просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Левченко І.І. зазначив, що рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнято з істотними порушеннями КПК України та норм європейського права, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На думку захисника, органом досудового розслідування не доведено причетності його підзахисного до вчинення інкримінованого злочину, повідомлення про підозру здійснено у спосіб, не передбачений КПК України, у зв`язку з чим підозра є необґрунтованою. Також, слідчим суддею не надано оцінки обставинам, які переконують, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, а також даним, які вказують на наявність зазначених у клопотанні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду захисник обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не переховувався від органів досудового розслідування, оскільки не скоював інкримінованих йому кримінальних правопорушень та взагалі не знав, що перебуває у розшуку. Також, посилається на соціальну поведінку, спосіб життя його підзахисного, наявність на утриманні батьків похилого віку та дітей 2000 та 2006 року народження, а також інші дані, що характеризують його особу. Вважає, що можливість впливу на свідків виключається перебуванням останніх за межами України, в тому числі, можливо, на тимчасово окупованих територіях Луганської , Донецької областей, а також АРК Крим.
3.Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник Левченко І.І. просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання. Водночас, у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, просив обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, оскільки стороною обвинувачення наявності ризиків не доведено, повідомлення про підозру у передбачений законом спосіб його підзахисному не вручено, від органів досудового слідства та суду ОСОБА_1 не переховувався, має на утриманні неповнолітніх дітей.
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу свого захисника.
Прокурор Сидоренко В.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на наявність істотних ризиків, зокрема, переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, а також можливості впливу на свідків. Вважає, що застосування інших запобіжних заходів не буде необхідним та достатнім на даному етапі досудового розслідування.
4.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
4.1 Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.
До Вищого антикорупційного суду 17.08.2020 року надійшло клопотання прокурора від 14.08.2020 р. про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_1 строку тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативною можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за умови внесення застави.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003517 від 17.11.2016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
17 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, яке направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку у спосіб, передбачений ст.ст. 135, 278 КПК України, за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 , а також через житлово-експлуатаційну організацію.
19 серпня 2020 року у кримінальному провадженні № 42016000000003517 щодо ОСОБА_1 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, КК України (а.с. 110-124).
З протоколу вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 19.08.2020 із зазначенням часу з 17 год. 03 хв. по 17 год. 08 хв. вбачається, що детектив НАБУ Дерій Н.О. у присутності адвоката Стужука А.О. у приміщенні Державної установи «Київський слідчий ізолятор» вручила підозрюваному ОСОБА_1 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри на 15-ти арк. з додатками на 90 арк. (а.с. 125).
У протоколі міститься відмітка про відмову в отриманні захисником Стужуком А.О. повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, яка засвідчена понятими.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим клопотанням, прокурором зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання понад десять років позбавлення волі, а також наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились. Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строків тримання під вартою зазначено: особлива складність провадження, необхідність виконання вимог ст.ст. 290, 293 КПК України, а саме надання стороні захисту достатнього часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, складення обвинувального акту та реєстру досудового розслідування.
4.2 Мотиви слідчого судді.
При розгляді клопотання слідчий суддя погодився з його доводами щодо фактичних обставин скоєння ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та надав оцінку наявності обґрунтованої підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.
Зокрема, слідчий суддя зазначив, що матеріали кримінального провадження свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а наведені у клопотанні детектива обставини і додані до нього матеріали у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що підозрюваний міг вчинити інкримінований злочин за попередньою змовою з іншими особами за обставин, наведених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри. При цьому слідчий суддя зазначив, що на даному етапі слідчий суддя не вирішує питання щодо наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та доведеності вини у його вчиненні.
Вирішуючи питання щодо доведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, наведених у клопотанні, слідчий суддя зазначив, що матеріали кримінального провадження свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання не зменшились, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчинених злочинах, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, характер та суспільну небезпеку самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється, скоєння злочину у складі злочинної організації, із задіянням значної кількості фізичних та матеріальних ресурсів.
Також, слідчий суддя врахував, що досудове розслідування наразі триває, і для його завершення органу досудового розслідування ще необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій.
Зважаючи на наявність ризиків, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, та враховуючи, що заявлені ризики, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, наразі не зникли, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваному на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням на підозрюваного, за умови внесення ним застави, ряду обов`язків.
5. Встановлені обставини та мотиви суду апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 176 КПК України встановлено, що запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Отже, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, при обранні запобіжного заходу оцінці підлягає недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
5.1 Щодо обґрунтованості підозри.
Відповідно до вимог ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Однак, наявність в матеріалах кримінального провадження письмового повідомлення про підозру, обґрунтованого посиланням на певні докази, саме по собі не дає підстав для встановлення наявності або відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення в розумінні вимог діючого кримінального процесуального кодексу України.
Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи:
1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення;
2) вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання;
3) доведення інформації до відома особи, щодо якої прийнято рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту згідно з вимогами статті 278 КПК України.
Саме на порушення вимог КПК України на етапі доведення інформації до відома особи шляхом вручення тексту повідомлення про підозру і посилається адвокат Левченко І.І. в апеляційній скарзі.
Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).
За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру, згідно з вимогами ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Обставини вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, складеного 17.10.2016 року, вже неодноразово досліджувалися слідчим суддею та колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при розгляді клопотань органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу та його продовження, а також при перегляді ухвал слідчого судді за результатами їх розгляду в апеляційному порядку.
Постановою прокурора від 14.01.2020 р. кримінальне провадження № 42016000000003517 від 17.11.2016 в частині підозри ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КК України.
Стосовно вручення ОСОБА_1 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, КК України від 19.08.2020 р., в апеляційній скарзі немає жодних посилань на неналежність її вручення або необґрунтованість, тому суд апеляційної інстанції не надає оцінки цим обставинам.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, що свідчать про неналежність вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 .
Стосовно доводів адвоката Левченка І.І. щодо недоведеності органом досудового розслідування причетності його підзахисного до вчинення інкримінованих йому злочинів, внаслідок чого підозра, на його думку, є необґрунтованою, колегія суддів зазначає наступне.
У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не визначено ані поняття «обґрунтована підозра», ані єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» є нижчим стандартом доведення, ніж «переконання поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд зазначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом «обґрунтована», залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні прокурора та відтворений в ухвалі слідчого судді.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того, колегія суддів відзначає, що предметом апеляційного розгляду наразі є не рішення слідчого судді, прийняте за результатами оскарження повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, а лише встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, необхідної для продовження запобіжного заходу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та зазначає, що підозра у вчиненні останнім кримінального правопорушення є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане належним чином встановлено слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали та не спростовано стороною захисту під час апеляційного розгляду.
При цьому, колегія суддів враховує, що оцінка ступеню обґрунтованості підозри належним чином вже була надана як під час застосування слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вирішення питань про продовження строків тримання його під вартою (а.с. 42, 43-49), так і під час апеляційного перегляду зазначених рішень слідчого судді.
5.2 Щодо наявності ризиків
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про відсутність ризиків, встановлених слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, а також недоведеність стороною обвинувачення обставин, що свідчать про неможливість застосування жодного з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами п.1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя погодився з доводами клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо доведеності обставин, які свідчать про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також можливості незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які не зменшились.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_1 був затриманий за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 37-40).
Будучи допитаним в якості підозрюваного 21.01.2020 року, ОСОБА_1 пояснив, що за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 він не проживає, зазначена реєстрація була необхідна йому для роботи, з пропискою допомогли знайомі. Фактичним місцем його мешкання є адреса, зазначена у протоколі допиту у м. Лозова Харківської області (а.с. 80-82).
Водночас, матеріали провадження не містять жодних документів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 правових підстав для постійного проживання у м. Лозова Харківської області.
Надання ж стороною захисту завірених захисником Доманським А.О. копій довідки довільної форми від 17.06.2020 р., складеної від імені ОСОБА_4 (а.с. 136), та від 19.02.2020 р., складеної від імені ОСОБА_5 (а.с. 135), а також копії договору оренди житлового приміщення від 17.06.2020 р. (а.с. 138-139), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не може слугувати таким підтвердженням, оскільки оригінали зазначених документів, які раніше неодноразово надавались суду у незавіреному вигляді, суду не надані, а особи, які їх надали, в судове засідання жодного разу не з`явились, не засвідчили їх справжність, та, незважаючи на сплив тривалого часу з моменту їх складання, не підтвердили станом на вересень 2020 року свою згоду на проживання ОСОБА_5 у житлових приміщеннях, які належать їм на праві власності, у зв`язку з чим колегія суддів позбавлена можливості перевірити викладені у зазначених документах відомості.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, який зберігається і наразі.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Отже, за наявності відомостей про те, що у даному кримінальному провадженні є свідки, на яких може впливати підозрюваний, враховуючи велику кількість фізичних та матеріальних ресурсів злочинної організації, у складі якої ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених злочинів, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов вірного висновку про неможливість їм запобігти у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При цьому, слідчим суддею оцінено всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим; вік та стан здоров`я підозрюваного, сімейний стан, міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання.
Колегія суддів погоджується з наведеною в оскаржуваній ухвалі слідчого судді оцінкою вищезазначених обставин та зазначає про недоведеність наявності у підозрюваного ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, у тому числі наявності у нього родини й утриманців, постійного місця роботи, тощо.
При цьому, довідки від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про надання згоди на його проживання не спростовують вищезазначених висновків суду, оскільки, як вже зазначалося вище, не підтверджують наявності у ОСОБА_1 правових підстав для постійного проживання у м. Лозова Харківської області.
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, що передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення, останній може продовжити переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про намір ухилитися від слідства і суду може свідчити, зокрема, не проживання за адресою реєстрації, у зв`язку з чим його було оголошено у розшук. У зв`язку з відсутністю контролю за частиною державного кордону на сході країни, де згідно фабули інкримінованих підозрюваному злочинів можуть переховуватись інші співучасники, залишається також ризик незаконного перетину підозрюваним державного кордону України.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно також містити виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Матеріалами провадження підтверджено, що постановою заступника Генерального прокурора України від 28.02.2020 р. продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003517 від 17.11.2016 року за підозрою ОСОБА_1 до 12 місяців. Підставою для продовження строку досудового розслідування зазначено великий обсяг слідчих та процесуальних дій, який необхідно виконати з метою проведення повного, всебічного та об`єктивного розслідування та прийняття законного та обґрунтованого рішення. Крім того, зазначено, що неможливість проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій без продовження строку досудового розслідування обумовлено їх значним обсягом та складністю кримінального провадження (а.с. 19-20). Крім того, обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строків тримання під вартою зазначено про необхідність виконання вимог ст.ст. 290, 293 КПК України, а саме надання стороні захисту достатнього часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, складення обвинувального акту та реєстру досудового розслідування.
Зокрема, матеріалами провадження підтверджено, що 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 та його захиснику повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування (а.с. 140-142).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою об`єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення терміну дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
5.3. Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а також обґрунтованості розміру застави.
Враховуючи всі вищенаведені обставини, стадію досудового розслідування, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді щодо неможливості їм запобігти у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Щодо розміру застави, визначеного слідчим суддею, колегія суддів вважає, що слідчим суддею було враховано тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вид і розмір покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, скоєння злочину у складі злочинної організації, розмір заподіяних кримінальним правопорушенням матеріальних збитків, сімейний та майновий стан підозрюваного.
Колегія суддів також вважає, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів межах, яка у грошовому виразі становить 168 160 грн., була мотивовано визнана слідчим суддею такою, яка не буде заздалегідь непомірною для підозрюваного та не призведе до неможливості виконання застави, з огляду на майновий стан підозрюваного.
Таким чином, доводи захисника щодо можливості застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу та необґрунтованості застосованого слідчим суддею розміру застави, спростовуються наведеними вище обставинами.
6. Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника Левченка І.І. - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника Левченка Івана Івановича - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.08.2020 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Чорна
судді А.С. Никифоров
О.Ф. Павлишин