Document No. 92065455

Справа № 991/6803/20

Провадження1-кс/991/6992/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020,

УСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив просить обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовує тим, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Детективами Національного бюро, у тому числі, у період з 01.06.2020 по 12.06.2020, під керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001590, у межах якого ОСОБА_6 у 2019 році повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 01.06.2020 ОСОБА_6, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підпорядковуються йому у всіх питаннях, що стосуються господарської діяльності, обслуговування та ведення кримінальних проваджень, які зачіпають особисті інтереси ОСОБА_6, перебуваючи у постійній комунікації з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, увійшовши у змову з ними з метою надання неправомірної вигоди службовим особам правоохоронних органів за прийняття процесуальних рішень у провадженні № 42014000000001590 у власних інтересах, керував вчиненням кримінального правопорушення, керуючи діями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 при реалізації вказаного злочинного умислу.

При цьому ОСОБА_7 увійшла у змову з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою забезпечення надання неправомірної вигоди службовим особам правоохоронних органів за прийняття процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні на користь ОСОБА_6 .

На виконання вказаного злочинного умислу, ОСОБА_9 01.06.2020 зателефонував ОСОБА_10 (відомості щодо якого змінено в порядку та на підставі п. а) ч. 1 ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»), з яким будучи з 2016 року знайомим та перебуваючи у дружніх стосунках, та запросив його для проведення зустрічі за місцем роботи ОСОБА_9 в приміщенні ГУ ДПС в м. Києві.

Оскільки ОСОБА_10 не міг прибути для участі у вказаній зустрічі з огляду на зайнятість, то він попросив ОСОБА_9 провести перемовини телефоном, на що останній погодився та надіслав ОСОБА_10 в месенджері Телеграм текстовий файл з відомостями про кримінальне провадження № 42014000000001590 в частині, що стосується ОСОБА_6 .

На телефонний дзвінок ОСОБА_10, що надійшов ОСОБА_9, після отримання вказаного файлу, останній повідомив ОСОБА_10, що певні особи, яких він не назвав, повідомили про намір надати кошти в сумі 1 млн. доларів США за зміну підслідності у кримінальному провадженні № 42014000000001590 з визначенням її за слідчими Національної поліції, або в сумі 2 млн. доларів США за закриття вказаного кримінального провадження службовими особами Національного бюро. Також ОСОБА_9 висловив ОСОБА_10 прохання передати пропозицію зміни підслідності або закриття провадження за отримання коштів у зазначених сумах керівнику Головного підрозділу детективів Національного бюро ОСОБА_11 .

Наступного дня 02.06.2020 ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що відмовляється вчиняти зазначені дії.

Після одержання такої відмови ОСОБА_9, не бажаючи відмовлятися від реалізації спільного з іншими співучасниками злочинного умислу, пізніше того ж дня зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що особи, в інтересах яких він діє та яких він не назвав, повідомили про власну готовність надати за прийняття зазначених процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 42014000000001590 кошти у більшій сумі, а саме 5 млн. доларів США.

На вказану нову пропозицію ОСОБА_10 відповів, що отримає додаткову інформацію стосовно кримінального провадження № 42014000000001590, після чого вони з ОСОБА_9 домовляться про нову зустріч, на що останній погодився.

Наступного дня, 03.06.2020, ОСОБА_10 повідомив про вказані обставини співробітникам Національного бюро, та на підставі такого повідомлення розпочато кримінальне провадження № 52020000000000473.

04.06.2020 ОСОБА_10 текстовим повідомленням в месенджері Телеграм повідомив ОСОБА_9 про свою готовність провести ще одну зустріч 05.06.2020, на що він надав згоду.

05.06.2020, під час зустрічі у службовому кабінеті в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві по вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_10 додаткові відомості щодо кримінального провадження № 42014000000001590, зокрема, що в рамках провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні двох кримінальних правопорушень. Надалі ОСОБА_9 зателефонував певній особі, яка, за його словами, безпосередньо займається цим питанням, та повідомив про щойно отриману від ОСОБА_10 інформацію та запитав про конкретний спосіб, у який потребується закрити кримінальне провадження № 42014000000001590. У відповідь вказана особа повідомила, що потребується закриття кримінального провадження щодо всіх кримінальних правопорушень про підозру у вчиненні яких повідомлено ОСОБА_6, для того, щоб останній міг повернутися в Україну. В ході подальшої розмови ОСОБА_9 також повідомив ОСОБА_10, що закриття вказаного кримінального провадження потребується здійснити до 14.06.2020 для того, щоб ОСОБА_6 міг повернутися в Україну саме на день свого народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У ході цієї ж розмови ОСОБА_9 повідомив, що спілкувався із особами, які представляють ОСОБА_6, щодо способу надання неправомірної вигоди та в ході такого спілкування йому повідомлено, що кошти буде передано в обмін на відповідну постанову про закриття кримінального провадження.

Крім того, наприкінці розмови ОСОБА_9 домовився з ОСОБА_10, що останній має з`ясувати, чи можливим буде прийняття рішення про закриття кримінального провадження згідно із обумовленими умовами, а саме, до 14.06.2020 за всіма злочинами, у вчиненні яких підозрювався ОСОБА_6, та в обмін на 5 млн. доларів США, у який спосіб це може бути здійснено а також, що ОСОБА_10 зателефонує ОСОБА_9 для повідомлення цієї інформації.

09.06.2020 ОСОБА_9 ініціював розмову з ОСОБА_10, надіславши відповідне текстове повідомлення месенджером Телеграм. Під час наступної розмови між ними ОСОБА_9 поцікавився, чи має ОСОБА_10 будь-яку нову інформацію з питання, яке вони обговорювали раніше, а саме, щодо передачі коштів службовим особам за прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 . На це ОСОБА_10 відповів, що ще досі очікує на таку інформацію.

10.06.2020 під час зустрічі в службовому кабінеті ОСОБА_9, в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві, ОСОБА_12 повідомив йому інформацію про те, яким саме чином може бути реалізовано намір ОСОБА_9 із забезпечення закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6, а саме, що повноваження на це наявні у заступника Генерального прокурора керівника САП ОСОБА_13, та що, відповідно, саме він буде тією службовою особою, якій варто надати неправомірну вигоду за таке закриття, а також, що для цього захиснику ОСОБА_6 необхідно подати до Національного бюро відповідне клопотання, яке буде передано до САП і у зв`язку саме з яким ОСОБА_13 буде прийнято рішення про закриття провадження.

Одразу після цього ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив їй про необхідність захисникам ОСОБА_6 терміново подати до Національного бюро відповідне клопотання про закриття кримінального провадження. Під час цієї розмови ОСОБА_9 також попросив ОСОБА_7 зустрітися з ним, щоб вони вдвох обговорили детальніше свої дії з передачі ОСОБА_7 неправомірної вигоди за закриття провадження щодо ОСОБА_6 .

У подальшому ОСОБА_7 забезпечила подання такого клопотання до Національного бюро.

Пізніше ОСОБА_9 на його телефон було надіслано текст зазначеного клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, який він переслав на телефон ОСОБА_10 .

У ході розмови ОСОБА_9 також повідомив ОСОБА_10, що сам отримає кошти від ОСОБА_7, для подальшої передачі йому цих коштів в обмін на відповідну постанову про закриття кримінального провадження. Також ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10, що суму коштів, яку буде отримано від осіб, в інтересах яких від діяв, для забезпечення ним закриття вказаного кримінального провадження, збільшено з 5 до 6 млн. доларів США. Наприкінці розмови ОСОБА_9 домовився з ОСОБА_10 про узгодження ними місця передачі неправомірної вигоди 11.06.2020.

11.06.2020 ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_10 для уточнення, яким саме буде формулювання правової підстави закриття ОСОБА_13 вказаного кримінального провадження, на що отримав від ОСОБА_10 відповідь.

Вранці 12.06.2020 ОСОБА_6, здійснюючи керівництво вчиненням кримінального правопорушення, надав згоду ОСОБА_7 залучити до передачі неправомірної вигоди пізніше того дня ОСОБА_8 . Також надав вказівку ОСОБА_8 взяти участь разом з ОСОБА_7 у здійсненні такої передачі та сприяти останній у її здійсненні, та отримував звіти від ОСОБА_7 про її дії протягом дня.

Пізніше, того ж дня, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зустрілася з ОСОБА_10 в будівлі ГУ ДПС у м. Києві по вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, після чого вказані особи отримали від ОСОБА_10 постанову заступника Генерального прокурора керівника САП ОСОБА_14 від 12.06.2020 про закриття кримінального провадження № 42014000000001590 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

Після ознайомлення з текстом вказаної постанови, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 повідомила, що має зауваження до викладеної у ній правової підстави закриття провадження (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України замість п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України), та що врахування висловлених ними зауважень є умовою передачі ОСОБА_10 неправомірної вигоди для ОСОБА_13 . Крім того, ОСОБА_8 надав конкретні пропозиції щодо виправлення формулювань вказаної постанови, а також запропонував самостійно забезпечити виготовлення тексту такої постанови або надати його в електронному вигляді ОСОБА_10 для забезпечення останнім підписання цього тексту ОСОБА_13 .

Після цього ОСОБА_6, будучи поінформованим ОСОБА_7 про хід виконання вказаного злочинного умислу, доручив їй керівництво подальшими діями інших співучасників, а саме: при забезпеченні протягом 12.06.2020 винесення постанови ОСОБА_13 про закриття кримінального провадження з подальшою передачею за це останньому неправомірної вигоди.

Після пред`явлення ОСОБА_10 того ж дня ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 постанови заступника Генерального прокурора керівника САП ОСОБА_13, з урахуванням зауваження, ОСОБА_7, реалізовуючи отримане раніше того ж дня доручення ОСОБА_6, надала згоду на те, що вказана постанова відповідає їхнім вимогам. Відтак ОСОБА_9 провів ОСОБА_10 в окреме приміщення, де надав останньому можливість перерахувати кошти, які призначалися для подальшої передачі ОСОБА_13 .

Після того ОСОБА_9 з ОСОБА_10 повернулися до приміщення в будівлі ГУ ДПС у м. Києві, де продовжували перебувати ОСОБА_8 з ОСОБА_7 . В цей час ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 почали наполягали на тому, що обумовлену раніше між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суму неправомірної вигоди зможе бути надано лише після відображення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань закриття кримінального провадження №42014000000001590 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, однак врешті-решт ОСОБА_7, реалізовуючи отримане раніше того ж дня доручення ОСОБА_6, надала згоду на передачу такої неправомірної вигоди ОСОБА_10 для ОСОБА_13 без виконання цієї умови.

ОСОБА_9, завершуючи реалізацію їх спільного з ОСОБА_8 і ОСОБА_7 умислу, провів ОСОБА_10 до місця передачі коштів, надав йому кошти в сумі 5 млн. доларів США для передачі ОСОБА_13 як неправомірну вигоди за прийняття вказаного процесуального рішення про закриття кримінального провадження, і залишив собі 1 млн. доларів США із загальної суми коштів, які були надані йому для сприяння винесенню вказаного процесуального рішення.

Посилаючись на вказані обставини, детектив зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється в організації надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

01.07.2020 у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 ОСОБА_6, у спосіб, передбачений ст. 278, 135 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри повністю підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні.

Органом досудового розслідування встановлено, що 01.02.2018 ОСОБА_6 покинув територію України в пункті пропуску «Одеса» в напрямку Французької Республіки (м. Париж).

Відповідно до даних з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», доступ до якої надано згідно Угоди від 29.08.2015 про інформаційне співробітництво та організацію взаємодії, укладеної між Державною прикордонною службою України та Національним антикорупційним бюро України, ОСОБА_6 залишивши територію України 01.02.2018, до теперішнього часу на територію України не повертався.

Як зазначає детектив, органу досудового розслідування достеменно відомо, що на теперішній час ОСОБА_6 на території України відсутній. Ймовірне місце його перебування Республіка Кіпр або Об`єднані Арабські Емірати.

Зважаючи на викладене, у зв`язку з наявністю підстав вважати, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування, 28.07.2020 винесено постанову про оголошення його у міжнародний розшук.

28.07.2020 матеріали щодо вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення виділено з основного кримінального провадження, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, в окреме провадження, якому присвоєно № 52020000000000473.

29.07.2020 орган досудового розслідування звернувся до Робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу щодо організації міжнародного розшуку ОСОБА_6 .

Детектив стверджує, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також наявні обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що у разі незастосування запобіжного заходу підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, характер вчиненого кримінального правопорушення, застосування до ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, не зменшить до прийнятного рівень зазначених ризиків.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного у порядку ст. 278 КПК України, підозра є необґрунтованою, оскільки відсутні докази того, що у ОСОБА_6 наявний мотив до надання неправомірної вигоди, так як, наявні достатні докази для підтвердження відсутності вини ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42014000000001590. Зазначені детективом в клопотанні ризики не підтверджені доказами, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_6 може їх вчинити, тому підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

У ході судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено, що 01.07.2020 у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 старшим детективом Національного бюро ОСОБА_5, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27- ч. 4 ст. 369 КК України.

У зв`язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_6 та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто у день його складення, органом досудового розслідування вжито заходів із вручення його у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальнимкодексом України для вручення повідомлень.

Вказане повідомлення разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного того ж дня, тобто 01.07.2020, направлено засобами поштового зв`язку ОСОБА_6 за відомим місцем його реєстрації, об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Колос» - для вручення ОСОБА_6, що підтверджується описами вкладення до листа та фіскальними чеками, накладними АТ «Укрпошта».

Разом з цим, 01.07.2020 о 15:40 годині повідомлення про підозру під підпис вручено дорослому члену сім`ї - матері ОСОБА_6 ОСОБА_15 .

Окрім цього, 01.07.2020 детективом текст письмового повідомлення про підозру направлено на телефонний номер, щодо якого, за результатами проведення слідчих дій отримані відомості, які дають підстави стверджувати, що він перебуває у користуванні ОСОБА_6, що підтверджується протоколами огляду від 22.06.2020 та від 27.07.2020.

Вказане дає підстави для висновку, що органом досудового розслідування виконано вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 01.07.2020.

Надаючи оцінку запереченням сторони захисту, слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації, не повідомляє про зміну місця свого проживання або переховується від органів досудового розслідування полягає не в обов`язку осіб, якими отримано процесуальний документ, що призначений для такої особи, повідомити її про надходження процесуального документу, а в тому що про надходження цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

Запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити, зокрема, такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

На підтвердження причетності ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення детективом надано матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні, а саме копії:

- протоколів допитів свідка ОСОБА_10 про зміст його спілкування безпосередньо з ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 щодо передачі неправомірної вигоди службовим особам Національного бюро та САП для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 42014000000001590;

- протоколів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_9, в яких зафіксовано зміст вказаного спілкування щодо передачі неправомірної вигоди;

- протоколів виготовлення, передачі, огляду речових доказів, а саме, постанов про закриття кримінального провадження № 42014000000001590, флеш-носіїв, отримуваних від підозрюваних, та які містили проект вказаної постанови, телефону ОСОБА_10 з відомостями про отримання ним проекту клопотання про закриття кримінального провадження №42014000000001590;

- протоколів огляду речей і документів від 22.06.2020, в якому зафіксовано листування між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншими особами з приводу передачі неправомірної вигоди;

- матеріалів кримінального провадження № 42014000000001590, з яких вбачаються обставини повідомлення про підозру ОСОБА_6, та іншими матеріалами.

Висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_6 підозри зводяться до оцінки наданих до клопотання доказів щодо їх належності та допустимості.

Однак, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (частина 1 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Крім того, слідчий суддя враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення як обставина, яка впливає на вибір слідчим суддею виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення підозрюваним тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри та чим нижчим є рівень її обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання підозрюваною особою у хід досудового розслідування чи переховування її від правосуддя, і навпаки.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_6 .

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, який є тяжким злочином та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Тому, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При цьому, окрім врахування тяжкості кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6, слідчий суддя враховує факт переховування підозрюваного від органів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а також у іншому кримінальному провадженні, в якому він також має статус підозрюваного.

Також враховано матеріальний стан підозрюваного, зокрема, відповідно до даних «Єдиного вікна податкової звітності» ОСОБА_6 протягом лише 2018 року отримав доходи на суму понад 52 млн. грн.

Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про наявність ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування або/та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на інших підозрюваних слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що ОСОБА_6 може впливати на співучасників злочину підозрюваних ОСОБА_16 та ОСОБА_8 . Так, виявлене в ході розслідування листування між ОСОБА_6 та ОСОБА_17 свідчить про підпорядкованість її та ОСОБА_8 ОСОБА_6 .

Слідчий суддя вважає доведеними стороною обвинувачення наявність ризику того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить сам факт спроби ОСОБА_6 здійснити підкуп співробітників правоохоронних органів в іншому кримінальному провадження для уникнення кримінальної відповідальності.

Водночас, з урахуванням критеріїв, що мають враховуватися при встановленні наявності того чи іншого ризику, на які наявне посилання вище, слідчий суддя дійшов висновку, що обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, у зв`язку із чим цей ризик не враховується слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава.

З огляду на викладене, а також з наведених вище характеристик кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, та вагомості встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти цим ризикам.

28 липня 2020 року старшим детективом Національного бюро винесено постанову, якою оголошено у кримінальному провадженні міжнародний розшук ОСОБА_6, яка разом із матеріалами 30.07.2020 надіслана для виконання Робочому апарату Укрбюро Інтерполу.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Тобто положення ч. 6 ст. 193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про оголошення в міжнародний розшук.

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).

Винесена детективом або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Слідчий (детектив) вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол так і поза нею.

Так за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не перебуває в міжнародному розшуку, оскільки компетентні органи країни мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про відсутність її міжнародного розшуку, оскільки наявність/відсутність такої інформації не є обов`язковою умовою міжнародного розшуку особи.

Слідчий суддя також враховує, що відомості про оголошення у міжнародний розшук внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у випадку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, після затримання цієї особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Аналіз положень наведеної статті дає підстави для висновку, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 176-178, 183, 193, 196, 281, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_6 і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин з часу його доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду слідчим суддею, судом за його участю у встановленому законом порядку.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1