Document No. 92091701

справа № 991/7232/20

провадження №11-сс/991/844/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2020 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката Позняка Олександра Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.10.2020 р. про відмову у задоволенні скарги, -

ВСТАНОВИЛА:

08 жовтня 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника Позняка О.М. про скасування постанови старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В. про зупинення досудового розслідування від 05.08.2020 р. у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., що розслідується за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, а також постанову детектива НАБУ від 05.08.2020 р. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. Посилається на те, що досудове розслідування в цьому провадженні здійснюється поза межами розумного строку, а його зупинення призведе до залишення перебування ОСОБА_1 в статусі підозрюваного на невизначений термін, що є порушенням права на справедливий суд. Зазначає, що подання заперечень на оскаржувану ухвалу слідчого судді під час підготовчого провадження не відновить порушених прав підозрюваного, у зв`язку з чим, посилаючись на положення ст. 6 Конвенції, ст. 8 Конституції України, вважає, що вона має бути переглянута апеляційним судом на стадії досудового розслідування.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали, надані на її обґрунтування, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено у ст. 309 КПК України. Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги про скасування постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні у цьому переліку відсутня, а отже, її оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Частиною 3 ст. 309 КПК України визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто, у разі незгоди учасників кримінального провадження з ухвалами слідчого судді, не зазначеними у переліку, наведеному у ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, їх законність перевіряється судом першої інстанції під час підготовчого провадження.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала не входить до переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбаченої ч. 4 ст. 399 КПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню згідно КПК України, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо умов прийнятності апеляційної скарги.

Зокрема, практикою Європейського суду з прав людини вироблено сталу правову позицію про те, що, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.

Отже, «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

Таким чином, право особи на апеляційне оскарження презюмується, проте, з урахуванням особливостей апеляційного провадження в межах встановленого національного правового порядку. При цьому, накладення обмежень щодо умов прийнятності апеляційної скарги допускається, але за умови, що такі обмеження застосовуються з легітимною метою та мають розумну пропорційність.

Перекладаючи зазначені висновки у площину правовідносин, що розглядаються, суддя-доповідач вважає, що передбачені кримінальним процесуальним законом обмеження щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді в даному випадку не можуть суттєво вплинути на права та законні інтереси апелянта.

В даному випадку питання щодо зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, досліджене слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, не може суттєво погіршити становище підозрюваного, а тому відсутність законодавчої можливості оскарження такої ухвали в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування, з наданням можливості її оскарження на стадії підготовчого провадження, не суперечить критерію розумної пропорційності.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.

За наведених вище обставин, посилання захисника на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норми Конституції України, як на підставу для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді всупереч передбаченим кримінальним процесуальним законом обмеженням, є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Позняка Олександра Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.10.2020 р. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя В.В. Чорна