- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 317/2973/18
Провадження № 11-кп/991/63/20
У Х В А Л А
13 жовтня 2020 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Калугіна І. О., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2020 року,
В С Т А Н О В И В:
Зміст оскаржуваного рішення
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000000814 від 04 квітня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
01 вересня 2020 року від ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання з проханням: визнати незаконним вилучення під час обшуку від 26 травня 2018 року детективами НАБУ автомобіля марки Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного Mazda 3; скасувати арешт, накладений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 червня 2018 року на частку майна, яке належить їй на праві спільної сумісної власності, а саме на 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 ; скасувати арешт, накладений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 червня 2018 року на майно, яке належить їй на праві власності, а саме на 1/2 частини автомобіля Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 ; зобов`язати прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гречишкіна В. В., детективів НАБУ Ковтуцького М. М. та Васильчука В. А. , начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області, у яких вказаний автомобіль знаходиться на відповідальному зберіганні, повернути його разом із свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим 22 лютого 2014 року.
07 вересня 2020 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, якою задовольнити її клопотання. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та постановленою із грубим порушенням Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Мотиви суду
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, суддя-доповідач вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження, з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Проте, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 494/6/18).
Окрім цього, у постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».
Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК України законодавча техніка, зокрема в п. 3 ст. 392 КПК України встановлено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, в тому числі інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина 2 статті 392 КПК України визначає, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачені частиною першою цієї статті.
За положеннями п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судовим провадженням вважається кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.
Так, у провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000000814 від 04 квітня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Відповідно до апеляційної скарги ОСОБА_1 оскаржується ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, яка в свою чергу постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції.
Згідно ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому у відкритті провадження слід відмовити.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню згідно КПК України, суддя-доповідач враховує позицію Європейського суду з прав людини.
Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 08 січня 2008 року «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Отже, відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням того судового рішення, що не підлягає оскарженню згідно КПК України, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 392, 399 КПК України, суддя
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2020 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя І. О. Калугіна