Document No. 92240763

Справа № 991/7838/20

Провадження1-кс/991/8056/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., розглянувши скаргу адвоката Дригваль Наталії Петрівни на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Дригваль Наталії Петрівни на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві ОСОБА_1 від 14.09.2020 року про вчинення народним депутатом України VIII скликання ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якій просила зобов`язати уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в зазначеній заяві, розпочати за цією заявою досудове розслідування та протягом 24 годин з моменту реєстрації таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Скарга обґрунтована тим, що 14.09.2020 р. ОСОБА_1 направила до Національного антикорупційного бюро України заяву № 411 від 14.09.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення, в якій викладаються відомості про можливе вчинення ОСОБА_2 (станом на 21.02.2017 р. був народним депутатом України) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яка була отримана 16.09.2020 р. згідно інформації з офіційного веб-сайту «Укрпошта». 17.09.2020 р. під час розмови з посадовою особою канцелярії НАБУ було з`ясовано, що відомості, викладені в заяві не були зареєстровані в строк та в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України, що на думку заявника свідчить про бездіяльність уповноважених осіб НАБУ. Оскільки, відомості за даною заявою у порушення вимог ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань на даний час службовими особами Національного антикорупційного бюро України не внесено, заявник звернувся з даною скаргою.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2020 року провадження за вищезазначеною скаргою відкрито.

Особа, що звернулась із скаргою - ОСОБА_1 , надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутністю , в якому зазначила, що викладені у скарзі доводи підтримує в повному обсязі.

Від детектива Гюльмагомедова Д.О. надійшли письмові заперечення, в яких зазначив, що заява ОСОБА_1 № 411 від 14.09.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення за своєю суттю не містить даних, які б вказували на можливі ознаки порушення норм матеріального права ОСОБА_2 , настання істотної шкоди в результаті дій останнього, тобто, які б давали підстави припустити про наявність кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, про що було повідомлено заявнику. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 вже подавала до НАБУ аналогічну заяву, яка 10.06.2020 р. була розглянута із одночасним повідомленням заявника про відсутність підстав для внесення таких відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, що було оскаржено до Вищого антикорупційного суду в рамках справи № 991/5242/20. Просив залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а також в якості додатку надав копії листів-відповідей адвокату Дригваль Н.П., зокрема, і копію відповіді від 21.09.2020 р. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 № 411 від 14.09.2020 р.

Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи положення статті 306 КПК України та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності особи, яка подала скаргу, та особи, бездіяльність якої оскаржується.

Слідчий суддя, ознайомившись із матеріалами скарги, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України).

Положення ст. 214 КПК України в свою чергу перебувають у тісному взаємозв`язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016, № 139 (зареєстрований в Мінюсті України 05.05.2016 за № 680/28810), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Такими даними є посилання у повідомленні про кримінального правопорушення на фактичні обставини, що підтверджують наявність складу відповідного кримінального правопорушення.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Враховуючи приписи ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України можливо зробити висновок, що однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18, за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки Великої Палати Верховного Суду, слідчий суддя повинен з`ясувати наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Національного антикорупційного бюро України із заявою № 411 від 14.09.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення, в якій викладаються відомості про можливе вчинення ОСОБА_2 (станом на 21.02.2017 р. був народним депутатом України) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Листом № 0432-252/33122 від 21.09.2020 р. детективом НАБУ заявника було повідомлено, що за результатами вказаної заяви встановлено, що за змістом та суттю вона ідентична Вашим попереднім чотирьом заявам про вчинення кримінального правопорушення від 03.06.2020 р. № 284, від 09.07.2020 р. № 347, від 14.07.2020 р. № 354 та від 25.08.2020 р. № 394, які вже були розглянуті НАБУ, та 10.06.2020 р. за результатами розгляду заяви про кримінальне правопорушення стосовно дій ОСОБА_2 , які можуть містити ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, прийнято рішення про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування (а.с. 25).

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону кримінального правопорушення і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв`язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться в повідомленні про кримінальне правопорушення, за відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Стаття 364 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження за якою відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як зловживання владою або службовим становищем.

При цьому, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, має три обов`язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

В свою чергу, зловживання владою характеризується як вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред`явлення вимог і прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою.

Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є спричинення таким злочином тяжких наслідків.

Отже, виходячи з положень статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КПК України)/ спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України).

В свою чергу, слідчим суддею вірно встановлено, що в заяві ОСОБА_1 № 411 від 14.09.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення йдеться мова про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме - зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене народним депутатом ОСОБА_2 , та кваліфікує як зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, саме депутатське звернення народного депутата ОСОБА_2 від 21.02.2017 р. до директора НАБУ, нібито на підставі якого 24 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та зареєстровано кримінальне провадження за №52017000000000209.

Однак, у вказаній заяві відсутні будь-які конкретні фактичні дані про використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби народним депутатом України ОСОБА_2 під час скерування на адресу НАБУ депутатського звернення народного депутата України ОСОБА_2 від 21.02.2017 р., з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки; не зазначено фактичних обставин, наявність яких може свідчити про достатні підстави вважати щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з чим вищезазначені положення закону безпосередньо пов`язують внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Так, при дослідженні змісту заяви ОСОБА_1 встановлено, що її зміст та суть фактично зводиться до висловлення незгоди заявника з направленим зверненням народного депутата України ОСОБА_2 до НАБУ разом із додатком у вигляді заяви народного депутата України ОСОБА_4 від 20.02.2017 р., а також до аналізу відповідного депутатського звернення, в заяві фактично викладається думка заявника щодо відсутності у народного депутата України повноважень щодо розгляду звернень інших депутатів та щодо звернення до органів досудового слідства/дізнання з вимогами/пропозиціями з питань, що стосуються проведення дізнання та досудового слідства у конкретних кримінальних справах, а тому, на думку заявника, ОСОБА_2 , звертаючись до НАБУ з депутатським зверненням, вчинив зловживання своєю владою, умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи народного депутата ОСОБА_4 , надав Директору НАБУ вимоги з питань, що стосуються проведення досудового слідства, тим самим втрутився в роботу органів і посадових осіб, які здійснюють функції досудового розслідування, що спричинило тяжкі наслідки, а отже вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України; при цьому, така думка заявника має виключно суб`єктивний, а не об`єктивний характер, оскільки викладена за відсутності зазначення в заяві фактичних даних (обставин), які б підтверджували, що існують достатні підстави вважати, що само по собі депутатське звернення народного депутата ОСОБА_2 від 21.02.2017 р. до директора НАБУ кваліфікується як вчинення ОСОБА_2 зловживання владою з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи народного депутата ОСОБА_4 , як втручання ОСОБА_2 в роботу НАБУ, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, в заяві відсутні передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а незгода заявника з направленим зверненням народного депутата України ОСОБА_2 до НАБУ разом із додатком у вигляді заяви народного депутата України ОСОБА_4 від 20.02.2017 р., не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування за ч. 2 ст. 364 КК України. Припущення заявника про наявність в діях народного депутата України ОСОБА_2 ознак злочину за ч. 2 ст. 364 КК України ґрунтуються на суб`єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві № 411 від 14.09.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення обставин, оскільки злочинність дій ОСОБА_2 не підтверджується ніякими об`єктивними даними, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Депутатське звернення до правоохоронного органу або його посадової особи може бути розглянуто регіональним підрозділом цього органу, до компетенції якого безпосередньо належить вирішення порушених народним депутатом питань. Керівник регіонального підрозділу зобов`язаний надати відповідь народному депутату з дотриманням строків, визначених цією статтею (ч. 2 ст. 16 Закону).

Отже, положеннями ст.16 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено право народного депутата на депутатське звернення, в тому числі до правоохоронного органу або його посадової особи, зокрема, до Національного антикорупційного бюро України/його директора, а за такого, звернення ОСОБА_2 з депутатським зверненням від 21.02.2017 р. до директора НАБУ не є незаконним та протиправним.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що невнесення уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві ОСОБА_1 № 411 від 14.09.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення, відповідає положенням ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 № 139, оскільки викладені у зазначеній заяві відомості не свідчать про вчинення народним депутатом України ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення даної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 303-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК