Document No. 92240774

Справа № 991/2461/20

Провадження1-кс/991/5390/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Козачини С.С.,

захисника Солодка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, остання адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адвоката,

у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Означене клопотання розподілено слідчому судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 24.06.2020.

1. Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України за фактами зловживання службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб, заволодіння грошовими коштами державного бюджету України в особливо великому розмірі, їх подальшої легалізації, а також умисного знищення офіційних документів.

В обґрунтування клопотання детектив посилається на такі фактичні обставини, встановлені у ході досудового розслідування.

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 за товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Мандарин Ойл» визнано право власності на 24 627,097 тонн мазуту марки М-100. Вказане майно попередньо було придбано у ТОВ «ТД «Ресурси» на підставі договору поставки від 04.07.2008 №27/05м за 38 172 000,65 грн. за кошти, отримані за кредитним договором укладеним із ПАТ «Родовід Банк».

У подальшому на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 та стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» 54 179 613,40 грн. вартості мазуту марки М-100.

На початку 2013 року ОСОБА_3 , маючи можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та достовірно знаючи про наявність судового рішення про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн., за попередньою змовою із ОСОБА_4 вирішили розробити протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великому розмірі шляхом створення видимих правових підстав для звернення до Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України рішення від 21.04.2009 та ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009.

З цією метою 13.09.2013 представник ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» ОСОБА_5 на прохання адвоката Логвинського Г.В. та відповідно п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) звернувся до ЄСПЛ із заявою проти України, до якої включив відомості про нібито невиконання остаточного рішення у вигляді ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» 54 179 613,40 грн., не зазначивши у ній факту відступлення ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» права вимоги щодо вказаної заборгованості на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, а також не вказавши, що виконавче провадження № 13930081, у якому державним виконавцем винесено постанову про його зупинення, розпочатого за заявою ТОВ «ТД «Ресурси», а не ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», яке до органів державної виконавчої служби із наказом про його виконання не зверталося.

29.01.2015 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надійшов лист, в якому ЄСПЛ просив висловити позицію Уряду України щодо 5 000 справ, які перебувають на розгляді ЄСПЛ про невиконання судових рішень, у тому числі й щодо справи за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл»» проти України щодо виконання рішення та ухвали господарського суду м. Києва від 21.04.2009 та від 12.05.2009 у справі № 41/207.

02.03.2015 виконуючим обов`язки Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_6 на виконання доручення Міністра юстиції України від 26.02.2015 систематизовано інформацію про стан розгляду судами України справи №41/207, де, серед іншого, зазначено, що в судовому порядку підтверджено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго», а тому загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», складає 38 187 861,76 грн.

Незважаючи на це, всупереч низці діючих на той час положень нормативних документів, якими визначався порядок мирного врегулювання спорів у справах, які розглядалися ЄСПЛ, 22.07.2015 ОСОБА_7 , діючи як Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для прийняття рішення ЄСПЛ про порушення державою Конвенції за дії або бездіяльність ПАТ «Київенерго» чи ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», їх посадових осіб у справі № 63403/13 відсутні, а також достовірно знаючи про необхідність виплати державою, з урахуванням обмеженого розміру відповідної бюджетної програми на 2015 рік, грошових коштів на виконання інших рішень ЄСПЛ у справах проти України, які стали остаточними (ПрАТ«НВО «Агрокомплекс» - 27 000 000 євро, East/West Alliance Limited - 5 000 000,00 євро справедливої сатисфакції, Industrialexport S.A. - 5 180 264,20 доларів США), діючи в інтересах ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та на виконання вказівок Першого заступника Міністра юстиції України ОСОБА_8 , яка діяла згідно відведеної їй ОСОБА_4 злочинної ролі, шляхом зловживання своїм службовим становищем, підписав декларацію про дружнє врегулювання спору (далі - Декларація), яку цього ж дня надіслав до ЄСПЛ.

У Декларації ОСОБА_7 , незважаючи ні на відступлення ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» права вимоги щодо такої заборгованості ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, ні на раніше скероване на адресу ЄСПЛ повідомлення про зарахування однорідних зустрічних вимог між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» та відповідно зменшення суми виплати до 38 187 861, 76 грн, від імені Уряду України взяв зобов`язання виконати відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів в розмірі 54 179 613,40 грн.

20.10.2015 за результатами розгляду декларації про дружнє врегулювання спору п`ятою секцією ЄСПЛ справу за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» № 63403/13 проти України вилучено з реєстру справ, у зв`язку з вирішенням спору відповідно до підпункту «b» пункту 1 статті 37 Конвенції та через те, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 Конвенції (in fine).

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , будучи обізнаними про існування виконавчого провадження № 28501095 про стягнення з ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № 22.1/277-КЛТ-08 від 08.07.2008 на загальну суму 77 326 552,25 грн., винесення постанови про накладення арешту на всі банківські рахунки ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та усвідомлюючи загрозу можливого стягнення з ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів, отриманих на підставі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, вирішили залучити до реалізації плану по заволодінню коштами помічника народного депутата ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_1 та її помічника ОСОБА_9

Роль ОСОБА_1 полягала у забезпеченні втрати юридичної сили прийнятих у виконавчому провадженні № 28501095 рішень щодо накладення арешту на всі банківські рахунки ТОВ «Золотий Мандарин Ойл».

З цією метою ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , 26.01.2016 подали до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 28501095 по стягненню з ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Родовід Банк», після чого підготували та подали в інтересах ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 у справі № 2/84 з проханням поновити строк на апеляційне оскарження. Київський апеляційний господарський суд поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив провадження за апеляційною скаргою, поданою ОСОБА_1 , що призвело до повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 28501095 та зняття арешту із банківських рахунків ТОВ «Золотий Мандарин Ойл».

Крім цього, ОСОБА_1 сприяла у поверненні як помилково сплачених грошових коштів у сумі 44 996 789,76 грн., перерахованих Державною казначейською службою згідно з рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 на рахунок ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», відкритий у ПАТ «КБ «Преміум», що викликано ліквідацією та відкликанням Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «КБ «»Преміум» та впровадженням у зв`язку із цим обмежень та заборон із користування грошовими коштами на рахунках цього банку.

Так, ОСОБА_1 , 18.02.2016 звернулася до одного із акціонерів ПАТ «КБ «Преміум», а саме ОСОБА_10 із проханням прискорити повернення грошових коштів до Державної казначейської служби України, який відповідно до ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначив для проведення термінових з цих питань переговорів уповноважених, окрім нього та ОСОБА_11 , працівників ПАТ «КБ «Преміум» - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

У подальшому на підставі платіжних доручень від 22.02.2016 №810 та від 24.02.2016 №918, засвідчених підписом ОСОБА_8 , Міністерством юстиції України перераховано через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» 9 182 823,64 грн та 44 996 789,76 грн (всього 54 179 613,40 грн), які у повному обсязі вже через декілька днів (до 01.03.2016) з метою приховання дійсного джерела походження цих грошових коштів перераховані особами, наділеними можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», на користь іншої підконтрольної їм юридичної особи із ознаками фіктивності ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а надалі із рахунку останнього - на користь ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Оптторг».

Детектив вважає, що такими діями ОСОБА_1 сприяла у заволодінні за вищевказаною схемою грошовими коштами з Державного бюджету України на загальну суму 54 179 613,40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та згідно з приміткою до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

У клопотанні зазначено такі підстави для звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

- наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином; наявність ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Поряд із цим детектив зазначає, що повідомлення про підозру у зв`язку із неможливістю його вручення ОСОБА_1 у день складення, відповідно до вимог ст. ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.

У зв`язку із переховуванням ОСОБА_1 та відсутністю достовірної інформації про її місцезнаходження, з 26.02.2020 її оголошено у міжнародний розшук.

Крім цього детектив посилається на обставини, які підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про існування кримінального провадження щодо неї та складення повідомлення про підозру.

2. Доводи сторони обвинувачення

Прокурор Козачина С.С. клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням уточнень щодо строку застосування запобіжного заходу підтримав у повному обсязі. Зазначив, що зібрані на теперішній час докази свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, що їй інкримінується та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи факт переховування ОСОБА_1 та оголошення її у міжнародний розшук вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності.

За твердженням сторони обвинувачення обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотанні умов та обставин є необхідним заходом для досягнення дієвості кримінального провадження та запобігання існуючим ризикам.

3. Доводи сторони захисту.

Захисник Солодко Є.В. проти задоволення клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив.

В обґрунтування своїх заперечень послався серед іншого на такі обставини:

- відсутність підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу з тих підстав, що воно подано не у порядку та спосіб, передбачений ст. 184 КПК України;

- відсутність підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у зупиненому кримінальному провадженні;

- ненабуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні. Захисник зазначає, що на дату складення повідомлення про підозру (22.01.2020) органу досудового розслідування було достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 тривалий час проживає у Ізраїлі, а тому вручення їй повідомлення про підозру у порядку, визначеному ч. 2 ст. 135 КПК України є протиправним. Також вважає, що врученню повідомлення про підозру у порядку, передбаченому для вручення повідомлень має передувати вжиття заходів із встановлення місцезнаходження особи, але таких заходів орган досудового розслідування не вживав. Оскільки ОСОБА_1 повідомила про адресу свого місця проживання у Ізраїлі повістки про її виклик та повідомлення про підозру мало б бути надіслано за вказаною нею адресою у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України. Захисник також стверджує, що повідомлення про підозру було вручено неповноважній особі, а тому органом досудового розслідування не дотримано вимог для вручення повідомлення про підозру відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України. Крім того, під час здійснення такої процесуальної дії, як повідомлення особі про підозру, органом досудового розслідування не була забезпечена участь захисників;

- необґрунтованість підозри, недоведення події кримінального правопорушення. За твердженням захисника підозра ОСОБА_1 ґрунтується на очевидно недопустимих доказах, про що, зокрема свідчить ухвалення ЄСПЛ рішення про відмову знімати імунітет з одного із фігурантів у цьому кримінальному провадженні. Рішення ЄСПЛ приймалося на підставі тих же документів, що долучені до матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 . Вважає, що з огляду на рішення ЄСПЛ прийняте за результатами розгляду клопотання про зняття імунітету з ОСОБА_4 , усі докази, що були зібрані у цьому кримінальному провадженні до 06.07.2020 не є доказами у розумінні КПК України, і не можуть бути використані у доказуванні. Також захисник стверджує про те, що дії у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 є звичайною адвокатською діяльністю та не можуть бути підставою для кримінальної відповідальності. Крім того захисник посилається на те, що частина із наданих стороною обвинувачення доказів не відповідає вимогам національного законодавства щодо форми та порядку посвідчення;

- недоведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;

- безпідставність оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук. Захисник стверджує, що матеріали досудового розслідування з урахуванням обізнаності органу досудового розслідування про відсутність останньої на території України не містять відомостей щодо її належного виклику. За твердженням захисника місце реєстрації особи не є тотожним поняттю місце проживання особи, а тому, враховуючи факт постійного проживання ОСОБА_1 на території Ізраїлю, надіслання органом досудового розслідування повідомлень про виклик за адресою: АДРЕСА_1 вважає безпідставним. Також вказав, що згідно з відповіддю Комісії з контролю за файлами Інтерполу та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України запитів про публікацію синього чи червоного оповіщень щодо ОСОБА_1 не виявлено, відомостей в Інформаційній системі Інтерполу не зареєстровано. Оскільки Інтерпол не здійснює заходів із розшуку ОСОБА_1 , то твердження сторони обвинувачення про її перебування у розшуку є безпідставними. Матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження факту внесення до ЄРДР відомостей про оголошення ОСОБА_1 у розшук та звернення із запитом до НЦБ задля отримання співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав щодо міжнародного розшуку Шевкопляс М.П., який не було повернуто у передбаченому порядку.

Крім того, захисник просив врахувати, що у зв`язку із запровадженням ряду карантинних обмежень, як в Україні, так і в Ізраїлі ОСОБА_1 не має можливості прибути на територію України.

До матеріалів клопотання додано документи на підтвердження викладених у запереченнях доводах.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

З огляду на те що ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Крім наведеного, ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

4.1. Щодо статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні та дотримання вимог із повідомлення особи про підозру

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Із матеріалів клопотання вбачається, що 22.01.2020 заступником Генерального прокурора Чумаком В.В. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

За результатами виходу за місцем реєстрації ОСОБА_1 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макаром О.І., якому доручено здійснити повідомлення про підозру, було встановлено факт відсутності ОСОБА_1 за місцем реєстрації.

У зв`язку із цим, повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України, було вручено начальнику житлово-експлуатаційної дільниці № 411, в межах обслуговування якої знаходиться будинок за місцем реєстрації ОСОБА_1 , що підтверджується копією дислокації житлових будинків, які знаходяться на обслуговуванні ЖЕД-411 Дніпровського району м. Києва.

Вручення повідомлення про підозру за адресою: АДРЕСА_1 , узгоджується із вимогами КПК України та відповідає ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за змістом якої офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції ведеться із особою за адресою зареєстрованого місця проживання.

Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що на момент складення повідомлення про підозру органу досудового розслідування було відомо про те, що ОСОБА_1 тривалий час перебуває за межами України, на території Ізраїлю, у зв`язку із чим повідомлення про підозру мало б вручатися у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України.

Так заява адвоката Мазурка М.Д. від 26.12.2019, подана до Національного антикорупційного бюро України в інтересах ОСОБА_1 не містить відомостей, ані про країну у які перебуває ОСОБА_1 , ані адреси її місця перебування чи інших засобів зв`язку.

Тобто на момент складення повідомлення про підозру останньою відомою адресою місця перебування ОСОБА_1 була квартира АДРЕСА_1 .

Про адресу постійного місця перебування у Ізраїлі ОСОБА_1 повідомила лише 03.02.2020. З місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 відповідно до наданих стороною захисту документів, знята лише 28.08.2020, а до цього часу ця адреса відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вважалася адресою за якою мало здійснюватися офіційне листування.

Слідчий суддя також враховує ту обставину, що ОСОБА_1 обізнана із тим, які обставини розслідуються у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017. Це вбачається із змісту заяв ОСОБА_1 від 03.02.2020, 29.02.2020, 29.03.2020, 03.04.2020, 22.04.20220, що надсилалися на адресу Національного антикорупційного бюро України та Вищого антикорупційного суду, та підтверджується власне фактом укладення договору із адвокатами про захист його інтересів у цьому кримінальному провадженні. Обставина обізнаності ОСОБА_1 із здійснення щодо неї досудового розслідування підтверджується матеріалами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіоконтролю особи - ОСОБА_15 від 17.02.2020.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 набула у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваної, а тому щодо неї може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

4.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:

- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;

- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;

- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

За змістом клопотання та повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме пособництві у заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Згідно з приміткою 4 до ст. 185 КК України, особливо великими розмірами у розумінні ст. 191 КК України є сума яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Згідно із п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

За цією нормою Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, що мало місце у 2013-2016 рр.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2013 складав 1147,00 грн., на 01.01.2014 - 1218,00 грн., на 01.01.2015 - 1218,00 грн. 01.01.2016 - 1378,00 грн.

Тобто відповідальність за ч. 5 ст. 191 КК України КК України могла наступати у разі вчинення злочину у розмірі 413 400 грн.

В свою чергу у клопотанні йдеться про заволодіння грошовими коштами у сумі 54 179 613,40 грн.

У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи з метою встановлення причетності/непричетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення у якому вона підозрюється:

- протокол засідання МРГ № 5 від 21.12.2015, відповідно до якого узгоджено порядок перерахування на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» 54 179 613,40 грн. на підставі рішення ЄСПЛ;

- протоколи за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій, де в електронних інформаційних системах зафіксовано факт пересилання 08.12.2015 ОСОБА_8 на електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлення із заголовком «Fwd: переклад ухвали, яке містить прикріплений файл - документ Word з назвою «ТОВ Золотий Мандарин Ойл», де міститься чорновий варіант перекладу рішення ЄСПЛ у справі №63403/13 за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до України;

- матеріали за результатами тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні Міністерства юстиції України, зокрема, які підтверджують факт ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження № 28501095 про стягнення з ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» грошових коштів на користь ПАТ «Родовід Банк» та подальше звернення її помічниці до органів ДВС з метою перешкоджання стягненню коштів на користь ПАТ «Родовід Банк», а також факт ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження № 12501/3946/15 та звернення її помічниці в інтересах ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та містять, у тому числі, копію ухвали про прийняття апеляційної скарги ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 у справі № 2/84;

- протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 06.10.2017, який на момент подій, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні обіймав посаду старшого державного виконавця ДВС Міністерства юстиції України за фактом інформування ним ОСОБА_8 щодо неможливості повного виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у зв`язку із відсутністю остаточного рішення національного суду, яке підлягало виконанню та зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» по зберіганню протягом тривалого проміжку часу мазуту, майнові права щодо якого і були предметом спору між юридичними особами;

- протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 31.10.2017, який на момент подій, що розслідуються у кримінальному провадженні обіймав посаду державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС, згідно з яким останній стверджував про те, що ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» не було використано всі можливі механізми національного захисту до моменту звернення в ЄСПЛ;

- стенограма допиту свідка ОСОБА_9 від 28.08.2018, зокрема за фактом подання апеляційної скарги у справі про стягнення з ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» грошових коштів за кредитним договором, укладеним із ПАТ «Родовід Банк»

- протокол огляду мобільного телефону від 22.08.2018, що був вилучений у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_9 , що містить інформацію щодо факту надання ОСОБА_1 вказівок для ОСОБА_9 на вчинення дій, спрямованих на вжиття заходів для стягнення грошових коштів з Державного бюджету України на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» зимою 2016 року;

- договір від 10.04.2013 № 1004, про відступлення права вимоги ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» до ПАТ «Київенерго» за рішенням від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009 господарського суду м. Києва у справі №41/207 в розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «Іссахар-3евулун Імпорт-Експорт» та документи, що підтверджують перерахування ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» коштів ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за цим договором;

- заява представника ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» Карамана І.В. до ЄСПЛ від 13.09.2013 проти України про стягнення 54 179 613,40 грн. через невиконання рішення від 21.04.2009 та ухвали від 12.05.2009 господарського суду м. Києва у справі № 1/207 про стягнення з ПАТ «Київенерго» 54 179 613,40 грн.;

- заява представника ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» Карамана І.В. від 17.07.2015 до Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ ОСОБА_7 щодо дружнього врегулювання спору;

- декларація Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ ОСОБА_7 про дружнє врегулювання спору від 22.07.2015;

- рішення п`ятої секції ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою № 63403/13 щодо вилучення заяви ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» з реєстру справ у зв`язку із вирішенням спору в значенні підпункту «b» пункту 1 статті 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 (in fine).

- платіжні доручення від 12.02.2016 № 378 та від 22.02.2016 № 810 на підставі яких ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» перераховано грошові кошти у розмірі 44 996 789,76 грн. (які згодом повернуті на рахунок ДКСУ) та 9 182 823,64 грн.;

- платіжне доручення від 24.02.2016 № 918, засвідчене підписом ОСОБА_8 , на підставі якого ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» перераховано з Державного бюджету України 44 996 789, 76 грн;

- заяви ПАТ «Київенерго» про зарахування зустрічних однорідних вимог на адресу ТОВ «Золотий Мандарин Ойл»;

- доповідна записка начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Крайчинської С.С. щодо обставин, пов`язаних із виконанням рішення Європейського суду з прав людини за яким розпочато процедуру виплати на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн.;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи від 06.04.2018, на якому відображено зміст розмов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 та директора ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_20 , якого інструктують щодо змісту та обсягу показань, які йому необхідно надавати детективам Національного антикорупційного бюро України та повідомляють історію спірних правовідносин між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго»;

- протокол огляду речей від 15.08.2018, відповідно до якого в мобільних телефонних пристроях ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_21 виявлено листування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_22 щодо обставин стягнення з ПАТ «Київенерго» вартості мазуту марки М-100, переданого на зберігання від ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та працівниками ПАТ «КБ «Преміум» ОСОБА_12 і ОСОБА_13 щодо сприяння усуненню останніми, перешкод, пов`язаних з неможливістю розпорядження грошовими коштами, перерахованими 12.02.2016 на рахунок підприємства у цьому банку;

- протокол огляду від 13.03.2020 картки пам`яті № 4583 від 22.01.2020

- висновок судово-економічної експертизи від 10.12.2019 № 157/7, яким підтверджено факт завдання збитків державі в особі Міністерства юстиції України в розмірі 54 179 613,40 грн.;

- матеріали, надані на підтвердження легалізації доходів, отриманих ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» за результатами виконання рішення ЄСПЛ у справі №63403/13.

На підставі сукупності досліджених документів, слідчий суддя дійшов висновку про те, що дійсно могли мати місце обставини про які зазначає орган досудового розслідування і що до їх вчинення може бути причетна ОСОБА_1 .

Доводи сторони захисту цього висновку не спростовують. Слідчий суддя відхиляє доводи захисника про недопустимість доказів, наданих в обґрунтування клопотання через висновки, наведені у Рішенні ЄСПЛ від 06.07.2020 щодо порушення імунітету члена родини судді ЄСПЛ, гарантованого ст.1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітет Ради Європи 1996, оскільки у змісті цього документа розкриваються питання, пов`язані із забезпеченням органом досудового розслідування гарантій особи, яка наділена імунітетом. Означене рішення не містить посилання на конкретні слідчі (розшукові) чи процесуальні дії або обставини, які визнано такими, що порушують вимоги Конвенції.

Зміст цього рішення не спростовує факт можливого вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у цьому кримінальному провадженні та причетність до нього ОСОБА_1 .

Також слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

На етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Отже вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

4.3. Щодо існування ризиків

В обґрунтування клопотання детектив посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду;

- ризик знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За змістом клопотання ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду викликаний: тяжкістю покарання за злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 ; наявністю достатніх майнових ресурсів (належність квартири АДРЕСА_1 , площею 43,7 кв.м та автомобіля Honda CR-V 2015 року випуску; наявність статусу співзасновника ТОВ «Юридична компанія «Анкіл»); наявністю паспорта громадянина України для виїзду за кордон; систематичними неявками за викликом до органу досудового розслідування; можливість безперешкодного перетину державного кордону поза межами прикордонного контролю або з використанням інших документів, які посвідчують особу, відомості про наявність яких в органу досудового розслідування відсутні; оголошенням ОСОБА_1 у міжнародний розшук.

Існування ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення детектив обґрунтовує: встановленням факту надання фіктивним директорам ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» вказівок щодо підписання тих чи інших документів, вжиттям заходів для формування уявлення останніми про правомірність вчинюваних дій, в той же час, готуючи особисто або через ОСОБА_9 документи, які мали на меті приховати сліди вчинення кримінального правопорушення або сформувати в пересічного громадянина уявлення про нібито правомірність вчинюваних дій.

В обґрунтування існування ризику незаконного впливу на свідків детектив посилається на: встановлення фактів підбурення ОСОБА_1 фіктивних директорів ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» до дачі завідомо неправдивих показань органу досудового розслідування; існування у ОСОБА_1 тісних з`язків із одним із організаторів протиправної схеми - ОСОБА_4 ; встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином детектив обґрунтовує: можливістю використання зв`язків ОСОБА_4 серед представників різних об`єднань громадян, у тому числі правозахисних груп, з метою формування суспільної думки щодо необхідності безумовного виконання рішень ЄСПЛ, висвітлення їх за допомогою викривленої інформації для здійснення тиску на інших, з метою схилити їх до приховання від слідства наявних у їх розпорядженні відомостей, речей і документів, зміни або знищення таких речей і документів; медійною активністю інших фігурантів кримінального провадження шляхом розміщення у Фейсбуці публікацій негативного змісту щодо діяльності Національного антикорупційного бюро України.

Оцінюючи доводи щодо існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування, з огляду на таке.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Злочин передбачений ч. 5 ст. 191 КК України є особливо тяжким корупційним злочином відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення цього злочину КК України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи існування цього ризику слідчий суддя також враховує, що у кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння коштами Державного бюджету України на суму понад 54 млн. грн., а також факт залишення нею території України. Так відповідно до інформації Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 15.05.2019 року перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Бориспіль-D» в напрямку Держави Ізраїль та до теперішнього часу на територію України не поверталась, у зв`язку із чим постановою детектива від 26.02.2020 оголошено міжнародний розшук підозрюваної. Згідно з матеріалами, наданими стороною захисту ОСОБА_1 змінила ім`я та на законних підставах проживає у Ізраїлі.

Посилання сторони обвинувачення на наявність у ОСОБА_1 фінансових ресурсів для тривалого переховування від органів досудового розслідування слідчий суддя при оцінці існування ризику переховування не враховує. Так, в обґрунтування цієї обставини детектив посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , площею 43,7 кв.м, автомобіля Honda CR-V 2015 року випуску, частки у статутному капіталі ТОВ «Юридична компанія «Анкіл». Проте, на думку слідчого судді, цих майнових ресурсів недостатньо, для того, щоб стверджувати, що ця обставина може впливати на ризик переховування підозрюваної. Крім того, як вбачається із наданих детективом матеріалів ОСОБА_1 є власником лише 1 % частки у статутному капіталі ТОВ «Юридична компанія «Анкіл» у сумі 4 000 грн.

Втім недоведення цієї обставини не впливає на висновок слідчого судді щодо існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Обґрунтованим вважає слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків слідчий суддя, у першу чергу, виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Крім наведеного, висновку щодо існування цього ризику можна дійти з огляду на характер взаємозв`язків ОСОБА_1 з іншими фігурантами цього кримінального провадження, кола їх зв`язків та характеру кримінального правопорушення у вчиненні якого вона підозрюється.

Разом з цим слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення не довела існування ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. У контексті цього ризику одного лише посилання на характер вчиненого кримінального правопорушення недостатньо для висновку про існування цього ризику. Сторона обвинувачення не конкретизує, документи якого характеру намагається чи намагатиметься знищити чи приховати ОСОБА_1 . Доказів на підтвердження вчинення таких дій орган досудового розслідування не надав.

Зважаючи на наведені обставини, недоведеним вважає слідчий суддя також факт існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Здійснення іншими підозрюваними та певними організаціями публікацій у мережі Фейсбук, які стосуються обставин цього кримінального провадження чи діяльності Національного антикорупційного бюро України є лише висловленням свого бачення щодо обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні та не є свідчення перешкоджання кримінальному провадженню. Спростування тієї чи іншої інформації щодо діяльності НАБУ, яка на думку детектива, є неправдивою та негативно впливає на ефективність їх роботи здійснюється за законодавчо визначеною процедурою, у тому числі у судовому порядку.

Отже, оскільки сторона обвинувачення не довела існування ризиків знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то в такому разі вони не враховуються при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.

4.4. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя:

- з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1

- доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри;

- доведення стороною обвинувачення існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадження;

- з урахуванням розміру суми щодо заволодіння якою проводиться досудове розслідування (сумі 54 179 613,40 грн. );

- з урахуванням тривалого перебування ОСОБА_1 за межами України та її обізнаності про здійснення кримінального провадження,

вважає, що цих обставин, у сукупності із наданими документами достатньо для того, щоб обрати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В свою чергу, достатніх документів на спростування доводів, наведених детективом в обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, сторона захисту не надала. Так само, як і не надала документів, які мають враховуватися при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.

Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час, обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

4.5. Щодо оголошення підозрюваної у міжнародний розшук

Із матеріалів клопотання вбачається, що постановою старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро Рокуня С.В. від 26.02.2020 оголошено міжнародний розшук ОСОБА_1 .

Підставою для оголошення розшуку ОСОБА_1 стала неявка останньої за викликами Національного антикорупційного бюро України від 10.02.2020, 21.02.2020 та 27.02.2020 та наявність інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», згідно з якими ОСОБА_1 15.05.2019 перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Бориспіль-D» в напрямку Держави Ізраїль та на момент оголошення розшуку на територію України не поверталась.

02.03.2020 постанова про оголошення розшуку ОСОБА_1 надіслана до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.

Документи на підтвердження інформації щодо постійного перебування підозрюваної ОСОБА_1 в Державі Ізраїль були надані стороною захисту лише 07.05.2020.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Тобто положення ч. 6 ст. 193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про оголошення в міжнародний розшук.

Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).

Винесена детективом або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Слідчий (детектив) вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол так і поза нею.

Так за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не перебуває в міжнародному розшуку, оскільки компетентні органи країни мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про відсутність її міжнародного розшуку, оскільки наявність/відсутність такої інформації не є обов`язковою умовою міжнародного розшуку особи.

Отже з урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.

4.6. Щодо строку дії ухвали про тримання під вартою

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у випадку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, після затримання цієї особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Аналіз положень наведеної статті дає підстави для висновку, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком встановленим ч.1 ст.197 КПК України.

Отже з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя також враховує, що відповідно п.п. 4 розділу VІ Наказу Міністерства Юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження» підставою для здійснення екстрадиції розшукуваного в Україну для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його зміну на більш м`який запобіжний захід є саме ухвала компетентного суду про тримання особи під вартою.

Оцінюючи запречення щодо неможливості розгляду клопотання у зупиненому кримінальному провадженні, слід зазначити, що КПК України визначає обов`язок відновлення досудового розслідування зокрема для вчинення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) та процесуальних дій. Зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні не впливає на можливість розгляду цього клопотання. Також, як вбачається з наданих матеріалів, клопотання подане до зупинення досудового розслідування.

Викладене дає підстави для задоволення клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 194, 281, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 задовольнити.

Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, остання адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_1 не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин з часу її доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду слідчим суддею, судом за її участю у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін