Document No. 92240835

справа № 991/7704/20

провадження №11-сс/991/818/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

за участю прокурора ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_6,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу прокурора четвертого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2020 року про відмову у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №42015000000001624 від 29 липня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 (далі прокурор) про застосування запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному ОСОБА_6, у кримінальному провадженні № 42015000000001624 від 29 липня 2015 року.

Рішення слідчого судді мотивовано наявністю обґрунтованої підозри та не доведеністю прокурором існування жодного із ризиків на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, при цьому слідчий суддя, відповідно до положень ч. 3 ст.194Кримінального процесуальногокодексу України (далі КПК), зобов`язав підозрюваного прибувати до органів Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) за кожною вимогою детективів НАБУ, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі САП) на весь час досудового розслідування.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою.

Не погоджуючись з висновками слідчого судді про відсутність ризиків, які могли б стати підставою для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, в обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує на наявність таких ризиків, як незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так, відповідно до ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, та у зв`язку з наданням стороною обвинувачення ОСОБА_6 доступу до всіх матеріалів досудового розслідування, на думку прокурора підозрюваний має можливість оцінити покази свідків яких мають найбільш суттєве значення для доведеності позиції обвинувачення та вживати заходів шляхом погроз чи обіцянок з метою змусити свідків змінити покази чи взагалі відмовитись від дачі показань. Також, на переконання прокурора, при оцінці ризику незаконно впливати підозрюваним на свідків, слідчим суддею не взято до уваги, що підозрюваний працює на посаді радника голови Державної судової адміністрації України.

В обґрунтування існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор зазначив, що ОСОБА_6 раніше обіймав керівну посаду в Державній судовій адміністрації України, зокрема був заступником голови, а також у державному підприємстві, яке знаходилось у структурі Міністерства юстиції України та обіймав посаду генерального директора ДП «Інформаційний центр». На даний час ОСОБА_6 є радником голови Державної судової адміністрації України. Крім того, співучасник злочину підозрюваний ОСОБА_8 на даний час обіймає посаду заступника директора ДП «Центр судових сервісів», у зв`язку з чим ОСОБА_6 використовуючи своє службове становище та ділові зв`язки матиме доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та може бути обізнаним про підготовку стороною обвинувачення відповідних клопотань про застосування заходів забезпечення та призначення їх до розгляду в суді.

Крім того, слідчим суддею не надано оцінки показам свідків ОСОБА_9 щодо того, що ОСОБА_6 має вплив на здійснення господарської діяльності державними підприємствами «Центр судових сервісів» та «Інформаційні судові системи» через пов`язаних з ним осіб, які на даний час займають посади керівників цих державних підприємств.

До того ж, прокурор посилається на ризик того, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки з показань свідка ОСОБА_9, слідує, що ОСОБА_6 здійснює керівництво діяльністю ДП «Інформаційні судові системи», при цьому працює в службовому кабінеті генерального директора та користується його службовим автомобілем і як наслідок має можливість організовувати заволодіння коштами державного підприємства, використовуючи ті ж засоби та методи, які були ним використані при вчиненні злочинів, в яких він підозрюється.

Крім того, посилаючись на ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, прокурор зазначив про те, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Також ОСОБА_6 має широке коло знайомих в різних правоохоронних органах, за допомогою яких може незаконно перетнути кордон, при цьому ОСОБА_6 мав спробу втекти за межі України 23 вересня 2017 року до Російської Федерації. При цьому прокурор зазначає про наявність у ОСОБА_6 посвідки на проживання в Словацькій Республіці, а також про наявність у ОСОБА_6 та його родини певних статків. Зазначені підстави можуть слугувати мотивами для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У зв`язку з викладеним, прокурор за апеляційною скаргою просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 .

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.182 КПК застава як запобіжний захід полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК).

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_6 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та письмові пояснення з додатками сторони захисту, викладені у клопотанні про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6, відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України (далі КК).

Так, під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_6, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині відсутності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Особливого значення для встановлення наявності чи відсутності ризиків у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 колегія надає тривалості строків проведення досудового розслідування, та наявності значних проміжків часу, коли до підозрюваного ОСОБА_6 не застосовувалися жодні з передбачених запобіжних заходів, оскільки це значною мірою впливає на встановлення зазначених в клопотанні прокурора ризиків.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею відсутність кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань прокурора про необґрунтованість висновку слідчого судді про відсутність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_6 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що сторона обвинувачення в обґрунтування вказаного ризику посилається на тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, факт втечі за межі України 23 вересня 2017 року, наявність достатніх майнових ресурсів та паспортів громадянина України для виїзду за кордон, наявність у володінні ОСОБА_6 посвідки на проживання на території Словацької Республіки, а також тієї обставини, що за період з 02 липня 2015 року по 20 вересня 2017 року підозрюваний ОСОБА_6 17 раз перетнув державний кордон України, наявність у підозрюваного знайомих, в тому числі серед службових осіб правоохоронних органів,

Обставина тяжкості злочину сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Колегія суддів при цьому зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При оцінці цього ризику слідчий суддя врахував той факт, що ОСОБА_6 одружений з 30 травня 2009 року, має трьох дітей. З 13 липня 2020 року ОСОБА_6 працює в державному підприємстві «Інформаційні судові системи» і займає посаду радника генерального директора. Відповідно до наданої характеристики за вищевказаним місцем роботи, ОСОБА_6 характеризується високими моральними якостями та відповідальністю. Крім цього, згідно з Наказу Державної судової адміністрації України № 515/к від 12 грудня 2019 року, ОСОБА_6 обіймає посаду радника Голови Державної судової адміністрації України на громадських засадах.

Також слідчим суддею враховано що на момент розгляду клопотання прокурора ОСОБА_5 жодний запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_6 не застосований, а попередній запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання припинив свою дію ще 08 року 2018 року при обранні якого вже враховувався наведений ризик.

Також, ані під час розгляду клопотання слідчим суддею, ні під час апеляційного перегляду не знайшло свого підтвердження посилання сторони обвинувачення на наявність у володінні ОСОБА_6 посвідки на проживання на території Словацької Республіки.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із процесуальною поведінкою підозрюваного, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відсутність існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.

Не залишилась без оцінки суду і позиція прокурора про наявність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_6 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив з того, що стороні захисту 04 вересня 2019 року повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів провадження, тобто стороною обвинувачення визнано зібрані докази достатніми для складання обвинувального акту, та як наслідок, на переконання слідчого судді ризик того, що ОСОБА_6 контактуватиме із свідками, консультуватиме їх з приводу приховування, знищення доказів не є актуальним на час розгляду клопотання.

Також не заслуговують на увагу доводи прокурора, про те, що враховуючи ті обставини, що на даний час ОСОБА_6 є радником Голови Державної судової адміністрації України, може використовуючи своє становище, вплив, авторитет, зв`язки у правоохоронних органах, незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі, які працюють у в ДП «ІСС» та ДП «НАІС» та колишніх працівників вказаних компаній, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання, оскільки ні детектив, ні прокурор не навели доказів того, що з`явилися нові дані, які б свідчили про те, що цей ризик з`явився або є відомості впливу на свідків.

З цих підстав, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що на теперішній час відсутній ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.

Також прокурор в апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість висновку слідчого судді про відсутність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Водночас, як правильно встановлено слідчим суддею, матеріали провадження не містять доказів на підтвердження можливості ОСОБА_6 з використанням свого службового становище та ділових зв`язків, а також маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, бути обізнаним про підготовку стороною обвинувачення відповідних клопотань про застосування заходів забезпечення та призначення їх до розгляду в суді.

Також не заслуговують на увагу доводи прокурора, про необґрунтованість висновку слідчого судді щодо відсутності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, та колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали, на вказаний ризик сторона обвинувачення не посилалась при зверненні до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав не доведеними, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч. 5 ст.191 КК України, ч. 3 ст.27ч. 1 ст.366, ч. 5 ст.27, ч. 5 ст.191 КК України, характер та обставини справи, поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що на теперішній час клопотання про обрання запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

Таким чином колегія суддів констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали не доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними прокурором в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2020 року про відмову у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №42015000000001624 від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3