- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
- Judge (HACC AC): Kaluhina I.O., Mykhailenko D.H.
- Secretary : Taran L.V.
- Prosecutor : Volodin V.Yu.
справа № 991/8476/20
провадження №11-сс/991/916/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді Семенникова О.Ю.,
суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,
секретаря судового засідання Таран Л.В.,
за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю «Середземноморський регістр судноплавства» та товариства з обмеженою відповідальністю «НАВАЛІСТА» адвоката Бабчука С.Я.,
прокурора Володіна В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Середземноморський регістр судноплавства» та товариства з обмеженою відповідальністю «НАВАЛІСТА» адвоката Бабчука Степана Ярославовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 52019000000001050 від 21 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК.
09 жовтня 2020 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про накладення арешту на майно, вилученого 08 жовтня 2020 року при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2020 року вказане клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на вилучене при проведенні обшуку за вказаною адресою майно. Накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її передчасною та винесеною з порушенням норм КПК, представник ТОВ « Середземноморський регістр судноплавства» та ТОВ «НАВАЛІСТА» адвокат Бабчук С.Я. 23 жовтня 2020 року, звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Бабчук С.Я. вказує, що слідчий суддя не перевірив та не встановив наявність правових підстав вилучення такого майна, підстав для його арешту, не звернув увагу на відсутність доказів, що вказують на наявність в вилучених речах та документах інформації, яка має значення для кримінального провадження, на причетність особи чи осіб, на майно яких прокурор просив накласти арешт до кримінального правопорушення тому, на думку адвоката, не можливо встановити відповідність такого майна критеріям речових доказів, встановленим ст.98 КПК.
Також, адвокат звертає увагу на ту обставину, що стороною обвинувачення не повідомлялось про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень посадовим особам ТОВ «Середземноморський регістр судноплавства» та ТОВ «НАВАЛІСТА».
Таким чином, на переконання адвоката, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідно обґрунтування необхідності арешту майна, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У зв`язку з чим адвокат Бабчук С.Я. просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Позиції учасників судового провадження.
Представник ТОВ «Середземноморський регістр судноплавства» та ТОВ «НАВАЛІСТА» адвокат Бабчук С.Я., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі із зазначених у ній підстав.
Прокурор, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи правомірними висновки слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін оскаржувану ухвалу слідчого судді.
Мотиви суду.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» за пособництва службових осіб ТОВ «Олтекс-ОД» та інших осіб шляхом протиправного відчуження, всупереч інтересам служби належних ПрАТ «УДП» 32 ліхтерів (барж), з метою одержання неправомірної вигоди третіми особами.
В межах вказаного кримінального провадження 08 жовтня 2020 року при проведенні обшуку приміщень за місцем фактичного знаходження ТОВ «Середземноморський регістр судноплавства», ТОВ «НАВАЛІСТА» за адресою: м. Одеса, провулок Лермонтовський, буд. 13, кабінет 6, детективами НАБУ виявлене та вилучене майно, на яке оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 20 жовтня 2020 року накладено арешт.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи таке рішення слідчий суддя дійшов висновку, що досліджені під час судового засідання матеріали свідчать про відповідність заявленого до арешту майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК, оскільки останнє може бути використане як доказ факту чи обставин, які встановлюються у кримінальному провадженні. За таких умов заявлена прокурором мета - збереження речових доказів - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52019000000001050.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, та заперечення прокурора, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 20 жовтня 2020 року щодо накладення арешту на майно.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги адвоката щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині надання оцінки відповідності клопотання прокурора вимогам ч.2 ст.171 КПК та відповідності майна на яке накладено арешт, критеріям зазначеним у ст.98 КПК, а також підстав для його арешту, суд враховує наступне.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.171 КПК у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною 1 статті 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою детектива НАБУ від 08 жовтня 2020 року вилучені під час обшуку ноутбуки та жорсткі диски, визнано речовими доказами, оскільки містять інформацію щодо обставин скоєного злочину та дають змогу визначити рольову участь причетних до злочину осіб та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і таким чином зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, а отже є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, вилучені при проведенні обшуку ноутбуки та жорсткі диски можуть містити відомості щодо діяльності ТОВ «Середземноморський регістр судноплавства» щодо робіт з переобладнання ліхтерів в баржі, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме про спосіб вчинення кримінального правопорушення та причетність до нього конкретних осіб, що відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК.
Також, слідчий суддя частково задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна обґрунтовано дійшов висновку про достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків передбачених абзацом 2 статті 170 КПК, як то можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилучених під час проведеного обшуку ноутбуків та жорстких дисків, адже подальше перебування їх у користуванні і розпорядженні власника може призвести до приховування, знищення або перетворення. Тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, ані слідчому судді, ні під час апеляційного перегляду не надані.
З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень слідчим суддею КПК за вказаними доводами апеляційної скарги адвоката.
Не залишилась без оцінки суду та обставина, що стороною обвинувачення не повідомлялось про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень посадовим особам ТОВ «Середземноморський регістр судноплавства» та ТОВ «НАВАЛІСТА».
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст.170 цього Кодексу).
За положеннями п.3,4 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначалось раніше, частково задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів.
Таким чином, повідомлення чи не повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень посадовим особам ТОВ «Середземноморський регістр судноплавства» та ТОВ «НАВАЛІСТА» не має значення при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи адвоката Бабчука С.Я. стосовно передчасності ухвали слідчого судді та постановлення її з порушенням норм КПК, слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, слідчим суддею відповідно до ст.ст.132, 170 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи адвоката, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними адвокатом Бабчук С.Я. в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Середземноморський регістр судноплавства» та товариства з обмеженою відповідальністю «НАВАЛІСТА» адвоката Бабчука Степана Ярославовича залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.