- Presiding judge (HACC): Kryklyvyi V.V.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/5148/20
Провадження № 1-кп/991/55/20
У Х В А Л А
03 листопада 2020 рокумісто Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів Галабали М.В. та Ногачевського В.В.,
з участю: секретаря судових засідань Чумаченко А.О., прокурора Мусіяки В.В., захисника Опанасенко І.Ю., представника цивільного позивача Кирсенка Є.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 ,
розглянувши клопотання захисника Опанасенко І.Ю. про направлення Вищим антикорупційним судом додаткових матеріалів експерту Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ для проведення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
в с т а н о в и в :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що в період з 02.12.2014 по 30.11.2018, будучи Народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи владою, всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе у вигляді користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, чим спричинив шкоду охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права - Управління справами Апарату Верховної Ради України у розмірі 758 240 грн.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України.
Під час судового розгляду стороною обвинувачення надано суду письмові докази, у тому числі висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 2100,2116/19-23 від 22.10.2019, проведеної Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого підписи в заявах ОСОБА_1 про нарахування коштів та про розміщення в готелі «Київ» від 02.12.2014, в заяві про перерахування коштів від 02.03.2016, в договорі про надання послуг № 163 від 02.12.2014, а також в актах готельних послуг № 205 від 21.12.2014, № 42 від 15.01.2015, № 134 від 31.01.2015, № 225 від 15.02.2015, № 315 від 28.02.2015, № 409 від 15.03.2015, № 494 від 31.03.2015 виконані обвинуваченим (т. 5 а.с. 20).
13.10.2020, після дослідження в судовому засіданні письмових доказів сторони обвинувачення, захисник Опанасенко І.Ю. звернулася до суду із клопотанням, в якому прохала направити експерту Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ (далі - Харківський НДЕКЦ МВС) матеріали кримінального провадження, а саме, заяви ОСОБА_1 , акти готельних послуг та договір про надання послуг, які були об`єктом дослідження при проведенні експертизи № 2100,2116/19-23 від 22.10.2019.
Клопотання вмотивовано тим, що при вивченні висновку № 2100,2116/19-23 стороною захисту було встановлено, що експертами порушено методику проведення експертиз, що, у свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність їх дослідження. Окрім того, на думку сторони захисту, висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи суперечить іншим матеріалам кримінального провадження, а саме показанням обвинуваченого ОСОБА_1 , який в судовому засіданні пояснив, що в заявах про нарахування коштів та про розміщення в готелі «Київ» від 02.12.2014 підписи виконані не ним.
З огляду на викладене, стороною захисту було прийнято рішення про призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи. Тому, 10.08.2020 захисник Опанасенко І.Ю. самостійно звернулася до Харківського НДЕКЦ МВС із клопотанням про проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи з тих же питань, які вирішувалися при проведенні комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 2100,2116/19-23.
В судовому засіданні захисник Опанасенко І.Ю. додатково зазначила, що, на її глибоке переконання, сторона захисту на будь-якій стадії кримінального провадження має право самостійно ініціювати перед експертними закладами питання щодо проведення будь-якого експертного дослідження. При цьому захисник, крім статей 42 та 242 КПК України, посилалася на ст. 19 Конституції України, трактуючи її так, що у кримінальному провадженні стороні захисту дозволено те, що прямо не заборонено Кримінальним процесуальним кодексом.
Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що факт користування готельним номером за рахунок бюджетних коштів він не заперечує, проте клопотання свого захисника прохає задовольнити, так як зазначених заяв не підписував.
Захисник Сторожук О.С., будучи належно повідомленою про час і місце судового розгляду, до залу суду не прибула з поважних причин. Звернулася до суду із заявою про розгляд клопотання захисника Опанасенко І.Ю. у її відсутність.
В судовому засіданні від 27.10.2020 за клопотанням захисника Сторожук О.С. до справи приєднано висновок спеціаліста № 135 від 22.10.2020, проведеного спеціалістом ТОВ «Українська експертна компанія», відповідно до якого підписи на копіях заяв ОСОБА_1 від 02.12.2014 ймовірно виконано не ОСОБА_1 . Вирішення питання в категоричній формі можливо за наявності в розпорядженні спеціаліста оригіналів документів (т. 7 а.с.167).
Посилаючись на висновок спеціаліста, захисник Сторожук О.С. прохала задовольнити клопотання захисника Опанасенко І.Ю. про направлення оригіналів документів до Харківського НДЕКЦ МВС для проведення призначеної стороною захисту експертизи.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що на його переконання сторона захисту у непроцесуальний спосіб намагається провести фактично повторну судово-почеркознавчу експертизу без будь-яких на те підстав. Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз повторна експертиза призначається у випадку, якщо висновок первинної експертизи визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності. При цьому будь-які підстави для проведення повторного експертного дослідження відсутні.
Представник цивільного позивача підтримав позицію прокурора.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 06.07.2020 у згаданому кримінальному провадженні призначено судовий розгляд (т. 1 а.с. 77).
10.08.2020, тобто вже під час судового розгляду, захисник Опанасенко І.Ю. самостійно звернулася до Харківського НДЕКЦ МВС із клопотанням про призначення повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи. Клопотання вмотивовано непогодженням із висновком первинної експертизи № 2100,2116/19-23 (т. 7 а.с. 153).
03.09.2020 Харківським НДЕКЦ МВС на адресу адвоката Опанасенко І.Ю. направлено клопотанням, про витребування матеріалів кримінального провадження, у тому числі, об`єктів експертного дослідження в оригіналах (т. 8 а.с. 54).
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Призначення і проведення експертиз у кримінальному судочинстві регулюється нормами КПК України та спеціальним Законом України «Про судову експертизу», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція).
Порядок та підстави призначення судових експертиз на стадії судового розгляду регламентовано статтею 332 КПК України, частиною першою якої передбачено, що під час судового розгляду за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Згідно із ч.1 ст. 242 КПК України визначено, що підставою для проведення експертизи є необхідність спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала (ст. 350 КПК України).
Частиною 2 ст. 332 КПК України передбачені випадки, коли суд може призначити експертизу незалежно від наявності клопотань, зокрема, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності або існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Разом із цим, відповідно до загального правила, учасники судового провадження мають право висловити свою думку під час обговорення питання про призначення експертизи (ст. 350 КПК). Крім того, перед постановленням ухвали за наслідками розгляду клопотання суд виконує такі дії: з`ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку, пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертом, оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом, заслухує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань (Постанова Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).
Пунктом 1.2.13. Інструкції передбачено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Повторна експертиза проводиться у випадку, якщо висновок первинної експертизи визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності.
Системний аналіз наведених правових положень надає суду підстав дійти висновку, що на стадії судового розгляду призначення експертизи здійснюється судом за клопотанням сторін кримінального провадження.
З огляду на викладене, враховуючи, що питання про призначення експертизи судом не вирішувалося, відсутні підстави для задоволення клопотання захисника Опанасенко І.Ю. про направлення матеріалів кримінального провадження до відповідного експертного закладу.
Разом із цим, не вирішуючи наперед питання щодо необхідності проведення повторного експертного дослідження, суд звертає увагу на те, що підстав для призначення експертизи без клопотання сторін, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК України, не встановлено.
Додатково суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи право сторони захисту під час судового розгляду самостійно призначати експертизи, захисник посилається на ст. 243 КПК України, якою передбачено, що сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.
Для того, щоб з`ясувати чи регламентує ст. 243 КПК України право сторони захисту самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи на стадії судового розгляду необхідно звернути увагу на те, що ця норма (ст. 243 КПК) розташована у розділі III «Досудове розслідування», в главі 20 «Слідчі (розшукові) дії». Також варто зазначити, що в нормах, що містяться в главі 20 КПК України, та регламентують порядок проведення експертних досліджень (ст. 242 - 244 КПК), та на які у своєму клопотання посилається захисник Опанасенко І.Ю., суд не згадується поміж суб`єктів, які мають право ініціювати експертизу.
За загальним правилом, норми, передбачені в главі 20 КПК, застосовуються на стадії досудового розслідування. Для стадії судового розгляду в процесуальному законі міститься спеціальна норма (ст. 332 КПК), якою мають керуватися сторони кримінального провадження для ініціювання призначення експертиз.
Протилежний висновок призвів би до порушення законодавчої логіки побудови єдиної процедури судового розгляду, за якою всі питання, що стосуються судового розгляду кримінального провадження, мають вирішуватися судом, який його розглядає, в межах процедури судового розгляду (єдине виключення із цього правила на даний момент прямо передбачено для вирішення питання щодо відводу судді, який розглядає кримінальне провадження одноособово, але таке виключення обумовлене необхідністю розгляду цього питання іншим суддею).
Окрім того, захисник Опанасенко І.Ю. в обґрунтування своєї правової позиції посилалася на ст.19 Конституції України, трактуючи її положення так, що в кримінальному процесі стороні захисту дозволено все, що не заборонено Законом, у тому числі самостійно призначати експертизи під час судового розгляду.
Згадана стаття Основного Закону регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це положення не може бути застосовано в якості норми прямої дії до наведених вище правовідносин, так як вони чітко врегульовані нормами кримінального процесуального законодавства, які, у свою чергу, не суперечать конституційним нормам.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження захисника Опанасенко І.Ю. про те, що під час судового провадження сторона захисту має право самостійно призначати експертизи не ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 350 КПК України, суд
п о с т а н о в и в :
У задоволенні клопотання захисника Опанасенко І.Ю. про направлення Вищим антикорупційним судом додаткових матеріалів експерту Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ для проведення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Крикливий М.В. Галабала В.В. Ногачевський