- Presiding judge (HACC AC) : Semennykov O.Yu.
- Judge (HACC AC) : Kaluhina I.O., Mykhailenko D.H.
- Secretary : Taran L.V.
- Prosecutor : Volodin V.Yu.
справа № 991/8468/20
провадження №11-сс/991/924/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2020 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді Семенникова О.Ю.,
суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,
секретаря судового засідання Таран Л.В.,
за участю представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Сягровець Т.М.,
прокурора Володіна В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Сягровець Тетяни Миколаївни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000001050 від 21 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК.
09 жовтня 2020 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, вилученого 08 жовтня 2020 року при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року вказане клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на майно вилучене при проведенні обшуку за вказаною адресою, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, адвокат Сягровець Т.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 жовтня 2020 року звернулась до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, за якою просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Сягровець Т.М. вказує, що майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК, оскільки вилучений мобільний телефон не містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, не є та не може бути знаряддям вчинення злочину. Також, на думку особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, клопотання прокурора не містить достатніх підстав вважати, що вилучений мобільний телефон є доказом фактів та обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження, без його фактичного огляду станом на 09 жовтня 2020 - 12 жовтня 2012 року, що свідчить про упередженість та формальне додержання вимог ст.170 КПК. При цьому вказала, що огляд вказаного мобільного телефону проведено після звернення до суду з клопотанням про арешт майна, однак вказаному факту не надано жодної правової оцінки слідчим суддею. Таким чином, на думку адвоката, долучений прокурором протокол огляду не має доказового значення в рамках вказаного кримінального провадження.
Також адвокат, посилаючись на пропущення прокурором строків на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, вважає, що прокурором не ініційовано питання поновлення пропущеного процесуального строку, а слідчим суддею без вирішення такого питання накладено арешт на тимчасово вилучене майно.
Позиції учасників судового провадження.
Адвокат Сягровець Т.М. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити у повному обсязі із зазначених у ній підстав, вказавши, що не може визначити власника арештованого майна.
Прокурор, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи правомірними висновки слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін оскаржувану ухвалу слідчого судді.
Мотиви суду.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК, за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» за пособництва службових осіб ТОВ «Олтекс-ОД» та інших осіб шляхом протиправного відчуження всупереч інтересам служби належних ПрАТ «УДП» 32 ліхтерів (барж) з метою одержання неправомірної вигоди третіми особами.
В межах вказаного кримінального провадження 08 жовтня 2020 року при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , детективами НАБУ виявлене та вилучене майно, на яке оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 16 жовтня 2020 року накладено арешт.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи таке рішення слідчий суддя дійшов висновку, що досліджені під час судового засідання матеріали свідчать про відповідність заявленого до арешту майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК, оскільки останнє може бути використане як доказ факту чи обставин, які встановлюються у кримінальному провадженні. За таких умов заявлена прокурором мета - збереження речових доказів - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52019000000001050.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, та заперечення прокурора, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 16 жовтня 2020 року щодо накладення арешту на майно.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги адвоката про те, що клопотання прокурора не містить достатніх підстав вважати, що вилучений мобільний телефон є доказом фактів та обставин, які встановлюються під час вказаного кримінального провадження та відповідності майна, на яке накладено арешт, критеріям зазначеним у ст.98 КПК, а також відсутності підстав для його арешту, суд враховує наступне.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою детектива НАБУ від 09 жовтня 2020 року вилучений під час обшуку мобільний телефон визнано речовим доказом, оскільки він містить інформацію щодо обставин скоєного злочину, дає змогу визначити рольову участь причетних до злочину осіб та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і таким чином зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а отже є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, вилучений при проведенні обшуку мобільний телефон може містити відомості відносно діяльності ОСОБА_2 щодо робіт з переобладнання ліхтерів в баржі, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме про спосіб вчинення кримінального правопорушення та причетність до нього конкретних осіб, що відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК.
Також, слідчий суддя частково задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна обґрунтовано зазначив про достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків передбачених абзацом 2 статті 170 КПК, як то можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого під час проведеного обшуку мобільного телефону, адже подальше перебування його у користуванні і розпорядженні власника може призвести до приховування, знищення або перетворення.
Тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речового доказу.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, ані слідчому судді, ні під час апеляційного перегляду не надані, в тому числі з урахуванням обставин того, що представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Сягровець Т.М. в апеляційному розгляді не вказала, яка саме особа є власником арештованого за оскаржуваною ухвалою майна.
З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень слідчим суддею КПК за вказаними доводами апеляційної скарги адвоката.
Щодо строків подання клопотання про арешт майна суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.171 КПК у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається з протоколу обшуку, обшук закінчено об 11 годині 32 хвилини 08 жовтня 2020 року.
Також, в матеріалах провадження наявний вирізаний фрагмент поштового відправлення, в якому матеріали клопотання прокурора надіслані до Вищого антикорупційного суду, з відміткою про час та дату відправлення - 09 жовтня 2020 року.
У зв`язку з чим, посилання адвоката в апеляційній скарзі на те, що прокурором САП пропущений строк встановлений ч.5 ст.171 КПК на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого майна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах судової справи фрагментом поштового відправлення клопотання прокурора про арешт майна до Вищого антикорупційного суду 09 жовтня 2020 року, тобто на наступний день після проведеного обшуку в межах даного кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосовано на засадах розумності та співмірності, а тому доводи адвоката Сягровець Т.М. стосовно незаконності ухвали слідчого судді та постановлення її з порушенням норм КПК, слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, слідчим суддею відповідно до ст.ст.132, 170 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи адвоката, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними адвокатом Сягровець Т.М. в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Сягровець Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року про арешт майна залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.