Document No. 92844122

Справа № 991/8875/20

Провадження № 11-сс/991/949/20

Слідчий суддя: Хамзін Т. Р.

УХВАЛА

12 листопада 2020 року м. Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Калугіна І. О., перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката Любченка Олексія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2020 року про надання дозволу на проведення обшуку в рамках кримінального провадження № 52020000000000379 від 12 червня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52020000000000379 від 12 червня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

28 вересня 2020 року в рамках зазначеного кримінального провадження детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку.

За результатами розгляду вказаного клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 30 вересня 2020 року задовольнив клопотанням та надав детективам НАБУ дозвіл на проведення обшуку.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2020 року, адвокат Любченко О. І. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та постановленою із грубим порушенням Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Мотиви суду

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Проте, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 494/6/18).

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».

Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначено та регламентовано Главою 31 КПК України. Так, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 і 2 статті 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Відповідно до вказаної вище статті, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

1) відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 190 КПК України);

2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 183 КПК України);

3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 197 КПК України);

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 181 КПК України);

5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 181 КПК України);

6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні (ст. 499 КПК України);

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні (ст. 499 КПК України);

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 509 КПК України);

9) арешт майна або відмову у ньому (глава 17 КПК України);

10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (глава 15 КПК України);

11) відсторонення від посади або відмову у ньому (глава 14 КПК України);

12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування;

13) закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України.

Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (ч. 2 ст. 234 КПК України).

Зазначений перелік є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, заперечення проти інших ухвал слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.

Право на доступ до суду, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути реалізовано тільки у відповідності до вимог національного законодавства, в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про право на оскарження рішень слідчих суддів, діє в межах тих повноважень, які встановлені діючим кримінальним процесуальним законом і не приймає до уваги доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки вони можуть бути перевірені судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Виходячи із системного тлумачення низки положень КПК України, що стосуються постановлення слідчим суддею ухвал, ухвали за результатами розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку, до вказаного переліку не входять, та в апеляційному порядку оскарженню не підлягають.

Отже, змістом ст. 307, 309 КПК України не передбачено можливість апеляційного оскарження ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.

За наведених вище обставин, оскаржуване рішення слідчого судді не може бути предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК України.

Така законодавча позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема цей Суд у своєму рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що у спосіб, у який ст. 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

За таких обставин, враховуючи те, що адвокатом Любченком О. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення слідчого судді, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою необхідно відмовити.

Таке рішення не обмежує особі доступ до правосуддя та не позбавляє її права звернення до уповноваженого органу за захистом своїх прав, свобод та інтересів в межах та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 309, 392, 399, 418, 419, 422, 532 КПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Любченка Олексія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2020 року про надання дозволу на проведення обшуку в рамках кримінального провадження № 52020000000000379 від 12 червня 2020 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя І. О. Калугіна