- Presiding judge (HACC AC) : Semennykov O.Yu.
- Judge (HACC AC) : Kaluhina I.O., Mykhailenko D.H.
- Secretary : Taran L.V.
справа № 991/8467/20
провадження №11-сс/991/938/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді Семенникова О.Ю.,
суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,
секретаря судового засідання Таран Л.В.,
за участю прокурора Володіна В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу адвоката Сарсакова Станіслава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК.
09 жовтня 2020 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про накладення арешту на майно, вилучене 08 жовтня 2020 року при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року вказане клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на вилучене при проведенні обшуку майно за вказаною адресою, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, адвокат Сарсаков С.О. в інтересах ОСОБА_1 03 листопада 2020 року звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Сарсаков С.О. зазначає, що в порушення ст.173 КПК слідчим суддею накладено арешт на вилучене майно, а саме мобільний телефон, який не має ознак речового доказу у кримінальному провадженні №52019000000001050 та щодо якого відсутні ризики, передбачені абзацом другим ч.1 ст.170 КПК.
Також адвокат вказує на порушення п.3 ч.1 ст.169, ч.5 ст.171 та ч.6 ст.173 КПК щодо строків подання клопотання про арешт майна та прийняття слідчим суддею ухвали про арешт цього майна, у зв`язку з чим вилучене майно підлягало негайному поверненню ОСОБА_1 .
У зв`язку з чим адвокат Сарсаков С.О. просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити у повному обсязі.
Також у апеляційній скарзі адвокатом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ухвали від 16 жовтня 2020 року, повний текст якої ним отримано на електронну адресу лише 26 жовтня 2020 року, тобто після першого звернення з апеляційною скаргою, яку ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2020 року повернуто у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження. Зважаючи на вказані обставини, через відсутність інформації щодо аргументів і мотивів судового рішення, вважає поважними причини пропуску строку подачі апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження.
Адвокат Сарсаков С.О. в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомив про поважні причини свого неприбуття.
Прокурор, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи правомірними висновки слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін ухвалу слідчого судді.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги проведено без участі адвоката Сарсакова С.О.
Мотиви суду.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду відповідно до ч.1 ст.117 КПК.
У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказані обставини за їх клопотанням можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частиною 1 статті 117 КПК (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі № 461/1434/18).
Враховуючи те, що з матеріалів судового провадження вбачається, що 16 жовтня 2020 року за наслідками розгляду клопотання прокурора про арешт майна слідчим суддею оголошено оскаржувану ухвалу, повний текст якої адвокатом Сарсаковим С.О. отримано 26 жовтня 2020 року, колегія суддів вважає за можливе вважати вказані обставини як об`єктивні перешкоди для подання апеляційної скарги через необізнаність зацікавленої особи з мотивами прийнятого судового рішення, а отже поважною причиною пропущення строку на апеляційне провадження, у зв`язку з чим, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження та на доступ до правосуддя, вважає за необхідне клопотання адвоката Сарсакова С.О. задовольнити, поновивши особі строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2018 року за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» за пособництва службових осіб ТОВ «Олтекс-ОД» та інших осіб шляхом протиправного відчуження, всупереч інтересам служби належних ПрАТ «УДП» 32 ліхтерів (барж), з метою одержання неправомірної вигоди третіми особами.
В межах вказаного кримінального провадження 08 жовтня 2020 року при проведенні обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , детективами НАБУ виявлений і вилучений мобільний телефон LC Q6 IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 у зв`язку із обмеженням доступу до його вмісту та неможливістю подолання логічного захисту, на який оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 16 жовтня 2020 року накладено арешт.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи таке рішення слідчий суддя дійшов висновку, що досліджені під час судового засідання матеріали свідчать про відповідність заявленого до арешту майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК. Отже, воно може бути використане як доказ факту чи обставин, які встановлюються у кримінальному провадженні. За таких умов заявлена детективом мета - збереження речових доказів - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора САП про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52019000000001050.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 16 жовтня 2020 року щодо накладення арешту на майно.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги адвоката про те, що в порушення ст.173 КПК слідчим суддею накладено арешт на вилучений мобільний телефон, який не має ознак речового доказу у кримінальному провадженні №52019000000001050 та щодо якого відсутні ризики, передбачені абзацом другим ч.1 ст.170 КПК, колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, постановою детектива НАБУ від 09 жовтня 2020 року вилучений при проведенні обшуку мобільний телефон визнано речовим доказом.
Як підтверджується протоколом огляду речей і документів від 15 жовтня 2020 року, в ході огляду вказаного мобільного телефону LC Q6 IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , виявлені контакти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також листування в месенджері з вказаними особами щодо обставин, які розслідуються у цьому кримінальному проваджені, і таким чином зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, отже його можливо віднести до речового доказу, як те передбачає ст. 98 КПК.
Крім того, слідчий суддя на цій стадії досудового провадження обґрунтовано дійшов висновку про наявність ризиків передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК, як то можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, адже при подальшому користуванні телефоном, наявна в ньому інформація може бути знищена або спотворена.
З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень слідчим суддею КПК за вказаними доводами апеляційної скарги адвоката.
Щодо строків подання клопотання про арешт майна та винесення слідчим суддею ухвали про арешт цього майна суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.171 КПК у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається з протоколу обшуку, обшук закінчено 10год. 30хв. 08 жовтня 2020 року
Також, в матеріалах провадження наявний вирізаний фрагмент поштового відправлення в якому матеріали клопотання прокурора надійшли до Вищого антикорупційного суду, на якому мається відмітка про час та дату відправлення, а саме 09 жовтня 2020 року.
У зв`язку з чим, посилання адвоката в апеляційній скарзі на те, що прокурором САП пропущений строк встановлений ч.5 ст.171 КПК на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого майна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах судової справи фрагментом поштового відправлення на якому зазначена дата його відправлення з зазначеним клопотанням прокурора про арешт майна, адресованого до Вищого антикорупційного суду 09 жовтня 2020 року, тобто на наступний день після проведеного обшуку в межах даного кримінального провадження.
Так, слушними є посилання адвоката, про те, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Однак у даному випадку, на переконання колегії суддів, розгляд слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна поза межами строків, визначених ст.172 КПК, обумовлений необхідністю завчасного повідомлення учасників кримінального провадження з урахуванням місця їх знаходження, зокрема власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт ОСОБА_1 поза межами м.Києва, про судовий розгляд клопотання про арешт майна з метою недопущення порушення його прав під час розгляду клопотання.
У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо строків розгляду клопотання про арешт майна, однак, враховуючи обставини справи колегія суддів вважає, що ці порушення в даному випадку не є істотними, оскільки не впливають на правильність та обґрунтованість судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи адвоката Сарсакова С.О. стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, слідчим суддею відповідно до ст.ст.132, 170 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи адвоката, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання адвоката Сарсакова Станіслава Олександровича про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити адвокату Сарсакову Станіславу Олександровичу строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року.
Апеляційну скаргу адвоката Сарсакова Станіслава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.