- Presiding judge (HACC) : Khamzin T.R.
- Secretary : Finko Yu.V.
- Lawyer : Trekke A.S.
- Prosecutor : Myrko B.M.
Справа № 991/8977/20
Провадження1-кс/991/9206/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.
за участю:
секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисника Трекке А.С.,
прокурора Мирка Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу адвоката Трекке Артема Сергійовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42018000000003018 від 03.12.2018,
ВСТАНОВИВ:
30.10.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла означена скарга адвоката Трекке А.С., подана в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 .
Ця скарга на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.10.2020 передана для розгляду слідчому судді Хамзіну Т.Р.
Ухвалою від 02.11.2020 відкрито провадження за скаргою та призначено судове засідання.
1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У скарзі зазначено, що 15.05.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Так одним із фактів, що інкримінувалися ОСОБА_1 , була розтрата майна ДП «ЛІАЦ» у розмірі 940 429,35 грн. шляхом виплати премій працівникам цього підприємства.
22.07.2020 прокурор змінив правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 за цим фактом з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України. В іншій же частині кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
22.07.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Проте 26.08.2020 ОСОБА_1 вручено повідомлення від 21.08.2020 про зміну раніше повідомленої підозри в частині правової кваліфікації діяння з ч. 2 ст. 367 КК України на ч. 5 ст. 191 КК України.
За змістом повідомлення про підозру ОСОБА_1 , будучи виконуючим обов`язки генерального директора ДП «ЛІАЦ», умисно з корисливих мотивів здійснив розтрату коштів ДП «ЛІАЦ» в сумі 940 429,45 грн., у т.ч. частини коштів від продажу належного ДП «ЛІАЦ» нерухомого майна, на свою користь та на користь низки інших осіб шляхом незаконного використання цих коштів в січні 2017 року для виплати премій собі та іншим співробітникам ДП «ЛІАЦ».
Скаржник зазначає, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.08.2020 є незаконним та необґрунтованим, а тому його належить скасувати.
В обґрунтування цього твердження посилається на такі обставини:
1) порушення норм процесуального законодавства. Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 279 КПК України, обов`язковою умовою для повідомлення про нову підозру чи зміни раніше повідомленої підозри є виникнення певних підстав для цього. Проте за період з дати першої зміни підозри (22.07.2020) по 21.08.2020 орган досудового розслідування не провів жодних слідчих (розшукових) чи процесуальних дій та відповідно не здобув нових доказів і не встановив жодних нових обставин, які б могли вплинути на оцінку і кваліфікацію діяння, змінити характер відомостей, викладених у попередньому повідомленні про підозру чи уточнити фактичні обставини скоєного. Підстави для зміни правової кваліфікації діяння з нетяжкого на особливо тяжкий злочин у оскаржуваному повідомленні про підозру жодним чином не обґрунтовані;
2) необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри:
- за умовами Колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «ЛІАЦ» і Первинною профспілковою організацією ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» на 2015-2017 рр. та Положення про преміювання працівників ДП «ЛІАЦ», що є невід`ємною частиною Колективного договору рішення про виплату премій за підсумками роботи за рік приймається спільним рішенням адміністрації підприємства та виконавчого комітету профспілки на відповідному спільному засіданні, яке оформлюється відповідним наказом адміністрації. Рішення про виплату премій за підсумками роботи за 2016 рік було прийнято із дотриманням цієї процедури;
- ініціатива про розгляд питання про преміювання працівників за результатами роботи за 2016 рік належить не ОСОБА_1 , а профспілці, яка уповноважена виносити питання щодо розміру заробітної плати та здійснення стимулюючих виплат на спільне засідання;
- контроль за фінансовим станом ДП «ЛІАЦ», виплатою премій та здійсненням інших витрат відноситься до компетенції начальника управління фінансово-господарського забезпечення. На спільному засіданні адміністрації підприємства та виконавчого комітету профспілки ОСОБА_2 , який є начальником управління фінансово-господарського забезпечення ДП «ЛІАЦ» та одночасно виступав в якості члена виконавчого комітету профспілки доповів про наявність фінансової можливості у підприємства преміювати працівників ДП «ЛІАЦ», що підтверджується як протоколом засідання, так і поясненнями ряду свідків;
- розмір премії та перелік працівників, яких належить преміювати визначався усіма присутніми на спільному засіданні;
- перед підписанням проект наказу про преміювання проходить відповідну процедуру погодження. Так, наказ ДП «ЛІАЦ» № 5 від 19.01.2017 попередньо був погоджений начальником відділу юридичного забезпечення, начальником управління фінансово-економічного забезпечення, начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності - головним бухгалтером та менеджером з персоналу відділу з управління персоналом. Але жоден із них не вніс до проекту наказу жодних зауважень, зокрема, не зазначив про відсутність у підприємства фінансової можливості для здійснення стимулюючих виплат;
- висновок органу досудового розслідування про відсутність у ДП «ЛІАЦ» коштів для виплати премій на момент прийняття такого рішення ґрунтується на аналізі лише одного банківського рахунку, тоді як на той момент ДП «ЛІАЦ» мало 18 відкритих рахунків;
- відповідно до положень Закону України «Про оплату праці», Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2014 № 5, наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 № 205 «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектору економіки» премія за підсумками роботи за рік входить до фонду оплати праці, який обов`язково входить до фінансового плану підприємства, а отже нарахування та виплата премії за підсумками роботи за 2016 рік не суперечить законодавству. Про це у своїх поясненнях зазначав і начальник управління фінансово-економічного забезпечення ДП «ЛІАЦ» ОСОБА_2
16.11.2020 адвокатом Трекке А.С. подано доповнення до скарги, де останній виклав додаткові обставини, які за його твердженням свідчать про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри та є підставою для скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.08.2020, а саме:
- відповідно до статутних документів продаж власного нерухомого майна є одним із основних напрямків діяльності ДП «ЛІАЦ», а доходи, отримані від такої діяльності зараховуються до доходів, одержаних внаслідок господарської діяльності, та відповідно до Кодексу законів про працю, Колективного договору ДП «ЛІАЦ» та Положення про преміювання є джерелом коштів на оплату праці працівників ДП «ЛІАЦ». Це твердження випливає і з висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (висновок № 17301 від 30.10.2020);
- підпис, що міститься у наказі про преміювання та додатку до нього, а так само підпис на видатковому касовому ордері № 7 від 23.01.2017 на підставі якого ОСОБА_1 нібито було сплачено 59 076,45 грн. ОСОБА_1 не належать та містять ознаки підроблення;
- ОСОБА_1 не затверджував Техніко-економічне обґрунтування доцільності передачі або відчуження майна та напрямків використання коштів, а тому вважав, що жодних обмежень щодо напрямків використання коштів від продажу майна не встановлено. Підпис, що міститься у Техніко-економічному обґрунтуванні ОСОБА_1 також не належить та містить ознаки підроблення;
- відсутність на рахунках ДП «ЛІАЦ» грошових коштів не може вказувати на відсутність підстав щодо прийняття рішення про виплату премій за підсумками роботи за рік. В обґрунтування цього твердження скаржник посилається на висновки експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (висновок № 17301 від 30.10.2020) зроблені на підставі аналізу річних фінансових планів на 2016-2017 рр., звітів про виконання фінансового плану ДП «ЛІАЦ» за 2016-2017 рр., звітів про фінансові результати, банківських виписок;
- ознакою злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України є наявність суспільно небезпечних наслідків. Водночас ОСОБА_1 добровільно у повному обсязі компенсував збитки у сумі 940 429,45 грн., хоча відповідно до проведених експертних досліджень ця сума не є збитками, оскільки рішення про преміювання працівників та здійснення таких виплат є законним;
- акт Державної аудиторської служби України від 11.08.2017 № 15-21/35, на якому ґрунтуються висновки додаткової комісійної економічної експертизи від 27.09.2019 є недопустимим доказом, оскільки КПК України не передбачає такого способу збирання доказів як призначення позапланової ревізії. Крім того ця ревізія проведена у межах іншого кримінального провадження.
2. Позиції сторін у судовому засіданні
Адвокат Трекке А.С. та підозрюваний ОСОБА_1 підтримали вимоги скарги з наведених у ній та доповненнях до неї підстав. Просили скаргу задовольнити та скасувати повідомлення від 21.08.2020 про зміну раніше повідомленої ОСОБА_1 підозри та зобов`язати слідчого, прокурора у кримінальному провадженні внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.08.2020 щодо ОСОБА_1 .
Прокурор Мирко Б.М. заперечив проти скарги, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що однією з підстав для повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри стало скасування керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури рішення прокурора, яким було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні та згодом перекваліфіковано дії ОСОБА_1 із ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України. Також наголосив на тому, що зібрані органом досудового розслідування докази є достатніми для того, щоб стверджувати про наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Зважаючи на це, просив відмовити у задоволенні скарги.
В обґрунтування заперечень проти скарги долучив, зокрема, процесуальне рішення яким скасовано рішення прокурора про відновлення досудового розслідування, скарги детектива на рішення прокурора, докази, які стали підставою для повідомлення ОСОБА_1 про підозру.
Заслухавши доводи захисника, підозрюваного, прокурора, дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов таких висновків.
3. Обставини встановлені слідчим суддею
Із матеріалів, наданих сторонами до скарги слідчий суддя встановив, що 15.05.2020 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: розтраті майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій в особливо великому розмірі та розтраті майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій повторно в особливо великому розмірі, за такими фактами: розтрати майна ДП «ЛІАЦ» в розмірі 2 992 654 грн. шляхом виплати приватному суб`єкту господарювання за підрядними договорами до виконання у ДП договірного обов`язку з такої виплати; розтрати майна ДП «ЛІАЦ» у розмірі 940 429,35 грн. шляхом виплати премій працівникам цього підприємства.
Постановою прокурора від 22.07.2020 кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом розтрати майна ДП «ЛІАЦ» в розмірі 2 992 654 грн. шляхом виплати приватному суб`єкту господарювання за підрядними договорами до виконання у ДП договірного обов`язку з такої виплати було закрито на підставах, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
За іншим фактом правова кваліфікація діянь ОСОБА_1 була змінена із ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України, а саме службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки. ОСОБА_1 ОСОБА_1 відповідно вручено повідомлення про зміну підозри від 22.07.2020 за ч. 2 ст. 367 КК України.
21.08.2020 начальником четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Симківом Р.Я. складено повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_1 підозри з ч. 2 ст. 367 КК України на ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до змісту повідомленої підозри ОСОБА_1 будучи виконуючим обов`язки генерального директора ДП «ЛІАЦ», умисно, з корисливих мотивів, здійснив розтрату 940 429,45 грн. ДП «ЛІАЦ», у т.ч. частини коштів від продажу нерухомого майна - групи нежитлових приміщень № 1-3,8, інвентарний номер 103-1, 1978 року побудови, площею 610,6 кв.м по АДРЕСА_1 , на свою користь та на користь низки інших осіб шляхом незаконного використання цих коштів в січні 2017 року для виплати премій собі та іншим співробітникам ДП «ЛІАЦ».
4. Оцінка та висновки слідчого судді
Предметом оскарження є повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_1 підозри, складеної 21.08.2020 начальником четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Симківим Р.Я.
Право на оскарження такого рішення на досудовому провадженні передбачено п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. При чому, із такою скаргою підозрюваний чи його захисник можуть звернутися після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Підстави для повідомлення особі про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри), процедура та строки вручення повідомлення про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри) та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 КПК України.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 279 КПК України).
КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри).
Проте з огляду на вищенаведені норми при розгляді скарги на скасування повідомлення про підозру перевірці підлягають: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Оскільки у скарзі захисник посилається лише на відсутність підстав для зміни раніше повідомленої підозри та необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри за ч. 5 ст. 191 КК України, то у такому разі, при розгляді цієї скарги слідчий суддя має перевірити такі обставини та відповісти на такі питання:
- чи сплив строк після якого підозрюваний чи його захисник можуть звернутися із скаргою на повідомлення про підозру?
- чи існували підстави для зміни ОСОБА_1 раніше повідомленої підозри?
- чи наявні достатні докази для повідомлення ОСОБА_1 про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України?
Щодо строків звернення із скаргою на повідомлення про підозру
Як зазначалося вище, скарга на повідомлення про підозру у вчиненні злочину може бути подана, зокрема, підозрюваним та його захисником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом ( п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Оскаржуване повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри складено 21.08.2020.
Із скаргою адвокат Трекке А.С. звернувся до суду 30.10.2020.
На момент звернення до суду із скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрито, обвинувальний акт до суду не передано. Наразі стороні захисту відповідно до п. 10 ст. 290 КПК України відкрито матеріали досудового розслідування.
Отже скаргу подано після спливу двох місяців, що відповідає п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Щодо наявності підстав для зміни раніше повідомленої підозри
Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 279 КПК України, обов`язковою умовою для повідомлення про нову підозру чи зміну раніше повідомленої підозри є виникнення певних підстав для цього. Зокрема, у цьому випадку зміні правової кваліфікації кримінального правопорушення, за твердження скаржника, мало передувати хоча б проведення слідчих та процесуальних дій.
Проте проаналізувавши зміст ст. 279 КПК України слідчий суддя не може погодитися із цим твердженням, оскільки можливість/необхідність зміни раніше повідомленої підозри не пов`язана з будь-якими конкретно визначеними в КПК України підставами.
Стаття 279 КПК України лише визначає, що у разі якщо такі підстави виникають, то слідчий або прокурор мають виконати вимоги ст. 278 КПК України, тобто скласти повідомлення про нову підозру чи зміну раніше повідомленої підозри.
В свою чергу, зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватися шляхом внесення корективів як у фактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого та виражатися, у тому числі через уточнення або зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Стаття 277 КПК України не ставить до слідчого, прокурора вимогу наводити у повідомленні про підозру (зміну раніше повідомленої підозри) обґрунтування прийняття такого процесуального рішення.
Власне підставою для зміни ОСОБА_3 раніше повідомленої підозри є фактично зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 367 КК України на ч. 5 ст. 191 КК України.
Зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення у цьому випадку відноситься до повноважень прокурора, який відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
При цьому КПК України не містить умов для прийняття прокурором такого рішення або ж умов щодо обсягу дій, які він має вчинити для того, щоб прийняти таке рішення. Крім цього, із наданих документів вбачається, що прийняття такого рішення викликано скасуванням керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури рішення прокурора про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 із ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України.
Слід наголосити, що правильність кваліфікацій дій тією чи іншої особи є предметом оцінки за результатами судового розгляду у разі звернення прокурора із обвинувальним актом до суду.
За викладених обставин, доводи скаржника щодо порушення норм процесуального законодавства при зміні раніше повідомленої підозри слідчим суддею відхиляються та не є підставою для скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.08.2020.
Щодо наявності достатніх доказів для повідомлення про підозру
Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим, ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Із змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.08.2020 вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: розтраті майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій в особливо великому розмірі.
Згідно з пунктом 4 примітки до ст. 185 КК України, вчинений в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Згідно із п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
За цією нормою Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Досудове розслідування здійснюється за ознаками злочину, що мало місце у 2017 році.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року складав 1600,00 гривень. Таким чином, податкова соціальна пільга у 2017 році становила 800 грн.
Тобто відповідальність за ч. 5 ст. 191 КК України у такому разі могла наступати у разі вчинення злочину в особливо великих розмірах на суму у 480 000 гривень.
В свою чергу, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у розтраті коштів Державного підприємства у сумі 940 429,45 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
За змістом оскаржуваного повідомлення про підозру та наданих матеріалів на момент подій, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 був тимчасово виконуючим обов`язків генерального директора ДП «ЛІАЦ».
Відповідно до Статуту ДП «ЛІАЦ» генеральний директор здійснює управління підприємством, несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства та Статуту, несе відповідальність за формування та використання фінансових планів (п. 6.1, 6.4 Статуту).
Із цього слідує, що будучи на момент подій про які зазначається у повідомленні про підозру в.о. генерального директора ДП «ЛІАЦ» ОСОБА_1 був службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 та ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до оскаржуваного повідомлення про підозру рішення про преміювання працівників ДП «ЛІАЦ» за результатами 2016 року було прийнято за відсутності на те правових підстав та фінансових можливостей, оскільки: на момент прийняття такого рішення, а саме 19.01.2017 у ДП «ЛІАЦ» не було фінансової можливості реалізувати таке рішення; нерухоме майно, кошти від продажу якого частково були направлені для виплати премій, реалізовувалося для цілей розширення функціональних можливостей системи «Електронний облік деревини»; підставою для використання коштів, отриманих від реалізації основних фондів є зміна фінансового плану на відповідний рік, тоді як направлення частини коштів, отриманих від реалізації нежитлових будівель, належних ДП «ЛІАЦ» на виплату премій було здійснено без внесення змін до фінансового плану.
Про дослідження у судовому засіданні всіх доказів, зібраних у кримінальному проваджені на момент повідомлення про підозру від 21.08.2020 сторони не заявляли, а тому виходячи із положень ч. 3 ст. 26 КПК України таке дослідження слідчим суддею не здійснювалося.
Водночас досліджені у судовому засіданні письмові документи, що були надані як стороною захисту, так і прокурором, зокрема, статут ДП «ЛІАЦ», колективний договір із додатком у виді Положення про преміювання, наказ № 5 від 19.01.2017 про преміювання, видаткові та прибуткові ордери, техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна та напрямків використання коштів, акт Державної аудиторської служби України від 11.08.2017, висновок від 27.09.2019 за результатами проведення додаткової комісійної економічної експертизи, яким підтверджено розмір збитків, завданих ДП «ЛІАЦ» на суму 940 429,45 грн., протокол огляду від 14.05.2020 щодо залишку коштів на рахунку ДП «ЛІАЦ» станом на 19.01.2017 та 20.01.2017 із випискою по рахунку, протокол огляду фінансового плану ДП «ЛІАЦ» на 2017, у сукупності відповідають мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)» щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Питання, що порушуються захисником у скарзі, які описані слідчим суддею в обґрунтуванні заявлених вимог, цього висновку не спростовують. Власне ці доводи відносяться до оцінки доказів на предмет їх належності та допустимості, яке є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.
У контексті наведеного слід зазначити, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатності доказів (підстав), не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення скарги адвоката Трекке А.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.08.2020 у кримінальному провадженні № 42018000000003018 від 03.12.2018.
Керуючись ст. ст. 303-309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні скарги адвоката Трекке Артема Сергійовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.08.2020 у кримінальному провадженні № 42018000000003018 від 03.12.2018, складеної начальником четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Симківим Р.Я.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, пров. Хрестовий, 4).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін