- Presiding judge (HACC AC) : Chornenka D.S.
Справа № 991/6995/20
Провадження №11-кп/991/74/20
Суддя 1 інст. Строгий І.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про повернення апеляційної скарги
20 листопада 2020 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорненька Д.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги захисника Грицишина Костянтина Петровича, поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на вирок Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2020 року у кримінальному провадженні №52020000000000522 від 14 серпня 2020 року про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Грозний Російська Федерація, громадянина України, працюючого, одруженого, жителя АДРЕСА_1 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України,
в с т а н о в и в:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості від 18 серпня 2020 року зі змінами від 15 вересня 2020 року, визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України та призначено йому покарання: за ч.4 ст.190 КК України з урахуванням ч.1 ст.69 КК України 4 ( чотири) роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України 5 (п`ять) років позбавлення волі; на підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 ( п`ять) років з конфіскацією всього майна із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання; повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; не застосовано до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації майна на підставі ст.ст.75, 77 КК України.
18 листопада 2020 року захисником Грицишиним Костянтином Петровичем подана апеляційна скарга в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 . Просить вирок від 17 вересня 2020 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що дане рішення порушує права, свободи та інтереси його підзахисного, оскільки особу підозрюваного ОСОБА_1 , яка зазначена у вироку, можна ідентифікувати, не дивлячись на відсутність прізвища, так як формулювання фактичних обставин у ньому, ідентичне тому, яке зазначено в повідомленні про підозру ОСОБА_1 від 17 вересня 2020 року. Підставою подання апеляції зазначає постанову Верховного Суду України у справі №5-347кс15 та постанову Верховного Суду у справі 761/42344/16-к. Затвердження угоди з встановленням вини ОСОБА_1 без дотримання права на справедливий судовий розгляд, з порушенням презумпції невинуватості, є істотним порушенням КПК України та підставою для скасування вироку. Копію вироку ним отримано 21 жовтня 2020 року, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він пропущений з поважних причин.
Перевіривши доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для відкриття апеляційного провадження та дослідивши матеріали, надані на їх обґрунтування, а також матеріали кримінального провадження, суддя-доповідач приходить до таких висновків.
Системний аналіз статті 393 КПК України свідчить про те, що учасники кримінального провадження мають право оскаржувати вирок лише в частині, що стосуються їх інтересів.
Згідно з ч.4 ст.475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;
2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.
Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 зроблено висновок про те, що положення п.8 ч.3 ст.129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 3 березня 2016 року (справа N5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст.394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч.2 ст.24 КПК України.
Об`єднана палата наголошує на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст.398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачу) з впевненістю ідентифікувати іншу особу. Крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.
У цьому випадку вирок оскаржується не сторонами угоди, а особою, яка вважає, що даним вироком порушуються її права згідно з п.10 ч.1 ст.393 КПК України.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч.1 ст.17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Презумпція невинуватості буде порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винуватість особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону.
Разом з тим, суддею-доповідачем не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав підзахисного особи, яка подала апеляційну скаргу, при ухваленні вироку чи укладенні угоди щодо наявності висловлювання про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом вироку ідентифікувати особу ОСОБА_1 , як співучасника дій, в яких обвинувачується ОСОБА_2 , на думку судді-доповідача, неможливо. Тому доводи апеляційної скарги в частині тверджень захисника Грицишина К.П., що у судовому рішенні зазначено про визнання дій ОСОБА_1 протиправними, не підтверджені та спростовуються текстом вироку.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, в тому числі, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Враховуючи положення ст.ст.394, 475 КПК України суддя-доповідач встановив, що з апеляційною скаргою звернулася особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу на даний вирок, а тому вона підлягає поверненню.
Також, суддя-доповідач звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя. Так, в ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Щодо клопотання захисника Грицишина К.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження, суддя-доповідач вважає, що з врахуванням вищевикладеного відсутні підстави для призначення його до судового розгляду.
Керуючись ст.ст.370, 376, 393-394, 404, 405, 407, 408, 419, 424, 469, 472, 474-475 КПК України, суддя- доповідач
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника Грицишина Костянтина Петровича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на вирок Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2020 року у кримінальному провадженні №52020000000000522 від 14 серпня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя-доповідач Д.С.Чорненька