Document No. 93142431

Справа № 991/4163/20

1-кп/991/45/20

У Х В А Л А

23 жовтня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Бикова К.В.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження № 32013110110000482 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, останнім відомим місцем проживання є АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, останнім відомим місцем проживання є АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, останнім відомим місцем проживання є АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Харків Харківської області, останнім відомим місцем проживання є АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор Подгорець С.В.,

сторона захисту захисники Левковець А.Ю.,

Маркевич В.Я., Алієв В.В.,

а також за участі представника

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт Забари Б.І.,

в с т а н о в и в:

У провадженні Вищого антикорупційного суду (далі - суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.

До Вищого антикорупційного суду надійшли клопотання прокурора про здійснення у кримінальному провадженні спеціального судового провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Частиною 2 ст. 297-1 КПК України встановлено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

З вищенаведеного вбачається, що законодавець встановлює виключний перелік наступних правових підстав, за сукупності яких можливе проведення спеціального судового провадження:

-обвинувачення у вчиненні певних видів злочинів;

-оголошення обвинуваченого у міждержавний та/або міжнародний розшук;

-підтвердження того, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження,

-ухилення обвинуваченого від явки на судовий виклик (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази);

-підтвердження того, що обвинувачений переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Таким чином, пред`явлене обвинувачення допускає здійснення спеціального судового провадження, як цього вимагають положення ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Відповідно до змісту ст. 281 КПК України особа вважається оголошеною в розшук після винесення відповідної постанови.

Згідно з копіями постанов детектива Національного антикорупційного бюро України від 03 травня 2017 року та 12 липня 2017 року підозрюваних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було оголошено у розшук / а.с. 31-32, 95-96 т. 4; а.с. 10-11 т. 5; 72-73 т. 5/. За повідомленнями Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 04 жовтня 2017 року, 27 жовтня 2017 року, 12 грудня 2017 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у міжнародному розшуку /а.с. 56-58, 71, 117-119, 130 т. 4; а.с. 32-36, 43-44, 98-101, 122 т. 5/.

Натомість, у судовому засіданні прокурор зазначив, що відомості про розшук обвинуваченого ОСОБА_1 були видалені із баз даних Інтерполу.

Крім того, захисник обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - Левковець А.Ю. вказував на наявність порушень у оголошенні його підзахисних у міжнародний розшук, оскільки зазначене може підтверджуватись лише наявністю «червоної картки» Інтерполу, яка відсутня щодо його підзахисних.

Однак, на переконання суду, зазначене не спростовує перебування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у міжнародному розшуку, з огляду на таке.

Зокрема, КПК України питання розшуку регулює виключно в ст. 281 відповідно до змісту якої, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук, про що виноситься окрема постанова. При цьому, положеннями цієї статті встановлюється, що здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

Згідно із Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» № 2135-XII від 18 лютого 1992 року підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, зокрема, про осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання. У сфері відповідної діяльності може здійснюватись також міжнародне співробітництво (ст. 5-1 Закону).

Таким чином, однією з підстав спеціального провадження є саме оголошення у розшук. Звідси, суд не вправі вимагати доведення проведення розшукових заходів, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги. Натомість, системний аналіз кримінального процесуального законодавство вказує на те, що використання можливостей Інтерполу в рамках міжнародного розшуку це всього лиш один із можливих способів його реалізації.

Надалі суду належить встановити, чи обізнані обвинувачені про здійснення кримінального провадження стосовно них.

Так, із доданих до клопотання прокурора документів про перетин ОСОБА_1 державного кордону України, він не покидав територію України /а.с. 103-105 т. 11/. Проте, як вбачається із доданої до клопотання заяви обвинуваченого ОСОБА_1 , що надійшла до Національного антикорупційного бюро України 04 січня 2018 року, обвинувачений самостійно зазначає про те, що не перебуває на території України, а знаходиться на території Республіки Кіпр та є її громадянином. До того ж, у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що обізнаний про здійснення кримінального провадження стосовно нього та бажає бути допитаним як підозрюваний у даному кримінальному провадженні в рамках міжнародної правової допомоги /а.с. 123-128 т. 5/.

За даними Державної прикордонної служби України обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покинули територію України 10 лютого 2017 року, ОСОБА_4 - 13 листопада 2016 року, / а.с. 34 т. 4; а.с. 26-27 т. 14/.

Відповідно до повідомлень Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, Департаменту Інтерполу та Європолу Національної поліції України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово звертались до Інтерполу із запитом про отримання інформації щодо обробки даних стосовно них у інформаційній системі Інтерполу, на що Національне антикорупційне бюро України давало дозвіл на надання такої інформації /а.с. 59 т. 4; а.с. 132 т. 11; а.с. 136-149 т. 11; а.с. 152-163 т. 11/.

З цього приводу захисник Левковець А.Ю. зазначив, що такі звернення його підзахисних не можуть бути підтвердженням обізнаності про здійснення кримінального провадження стосовно них, оскільки зазначені листи отримані не від Комісії з контролю за файлами, яка є єдиним органом, уповноваженим на розгляд запитів фізичних осіб. Однак, із матеріалів клопотань судом встановлено, що зазначені доводи захисника Левковця А.Ю. є надуманими, оскільки запити про погодження надання інформації скеровувались до НАБУ Департаментом Інтерполу та Європолу Національної поліції України, як Національним центральним бюро Інтерполу України, попередньо отримавши таку інформацію від Комісії з контролю за файлами Інтерполу.

Окрім зазначеного, захисник Левковець А.Ю. зазначав, що Комісія з контролю за файлами Інтерполу взагалі не звертається за погодженням до правоохоронних органів, оскільки це не передбачено Правилами з обробки даних Інтерполу. Водночас, такі доводи захисника спростовуються положеннями Статуту Комісії контролю за файлами Інтерполу, згідно із якими інформація, пов`язана із запитом, повинна бути доступна заявнику та джерелу даних з урахуванням обмежень, умов і процедур, викладених у цій статті, зокрема, перед розкриттям інформації Палата запитів повинна проконсультуватися з власником цієї інформації, а саме з заявником або джерелом даних (п. 1-2 ст. 35).

Захисник Левковець А.Ю. також зазначав, що із матеріалів клопотання невідомо, чи надавала Комісія контролю за файлами Інтерполу будь-яку відповідь на запити обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, на переконання суду, неодноразове звернення обвинувачених із відповідними запитами свідчить про зацікавленість в отриманні інформації щодо здійснення стосовно них будь-яких розшукових дій та, відповідно, про обізнаність про кримінальне провадження за їх підозрою.

Варто зазначити, що повідомлення про підозру вручались відповідно чоловіку та батьку обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 /а.с. 30 т. 4/, дружині обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_7 /а.с. 101 т. 11/, ОСОБА_4 - житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання /а.с. 122-128 т. 11/, тобто, відповідно до вимог КПК України у випадку неможливості його безпосереднього вручення (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Беручи до уваги вказане у сукупності з тим, що в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме - у газеті «Урядовий кур`єр», а також на сайті Національного антикорупційного бюро України / а.с. 80-83, 140-143 т. 4; а.с. 48-51, 135-139 т. 5/ публікувались повістки про виклик обвинувачених, суду надані достатні докази на підтвердження того, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні бути обізнані про розпочате кримінальне провадження щодо них.

За змістом ст. 323 КПК України ще однією підставою для здійснення спеціального судового провадження є переховування особи від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Законодавство не дає критеріїв визначення переховування. Однак логічне тлумачення відповідного положення вказує на те, що зазначене може підтверджуватись вчиненням дій обвинуваченим, які вимагають вжиття органами слідства чи суду додаткових заходів та витрат часу саме для притягнення особи до кримінальної відповідальності, зокрема, це також ухилення від явки на судовий виклик (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), що відповідно ч. 5 ст. 139 КПК України є прямою підставою для спеціального провадження. Безумовною передумовою зазначеного, має бути обізнаність обвинуваченого про кримінальне провадження. А тому, суд вважає за необхідне аналізувати відповідні обставини в сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Звідси обізнаність особи про судове засідання може підтверджуватись або будь-якими даними, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик, або факт ознайомлення особи з її змістом.

Із вище викладених обставин даної справи судом встановлено, що обвинувачені повинні бути обізнані про кримінальне провадження. Крім того, їхні інтереси у провадженні захищали адвокати, які завчасно повідомляються про дату та час судових засідань. Дані про судові засідання також постійно публікуються на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України», повістки про виклики направлялись за адресами реєстрації чи останнього відомого місця проживання обвинувачених в Україні із зазначенням наслідків їх неявки в судове засідання.

Зазначені обставини в їх сукупності, на переконання суду, є достатніми доказами на підтвердження можливості обвинувачених ознайомитись із змістом виклику в світлі тих обставин, що їх місцезнаходження не відоме.

Водночас, захисник Левковець А.Ю. зазначав, що виклики його підзахисних органом досудового розслідування почали здійснюватися через два місяці після їх виїзду за межі України, що не може свідчити про їх переховування, адже, на його думку, вони не були обізнані про здійснення їх переслідування. Водночас, у клопотанні прокурор зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покинули територію України після затримання інших п`ятьох фігурантів кримінального провадження. Зазначене підтверджується і відомостями, відображеними у реєстрі матеріалів досудового розслідування. Таким чином, на переконання суду, виїзд ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за межі території України незадовго після зазначених подій, зважаючи на подальше пред`явлення їм обвинувачення у даному кримінальному провадженні, у сукупності із тими обставинами, що зазначені особи звертались до Інтерполу із запитами про здійснення їх міжнародного розшуку, свідчить не лише про обізнаність про здійснення щодо них кримінального провадження, а й про те, що вони покинули територію України саме з метою переховування від слідства і суду.

Такого ж висновку суд доходить і стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . Так, як зазначено вище, останній покинув територію України 13 листопада 2016 року. При цьому, на переконання суду, про здійснення даного кримінального провадження ОСОБА_4 було відомо, адже 08 вересня 2016 року він був допитаний у ньому як свідок. Як вбачається із відповідного протоколу допиту, обвинуваченому ОСОБА_4 було роз`яснено, що його викликано для дачі показань у відповідному кримінальному провадженні, що він підтвердив своїм підписом. Тому, суд, виходячи із зазначених обставин, у сукупності із проаналізованими вище обставинами, а також з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_4 покинув територію України та у суду відсутні будь-які фактичні дані про його повернення, переконаний, що обвинувачений ОСОБА_4 , таким чином, переховується від слідства та суду.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України процесуальним обов`язком обвинуваченого є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - обов`язок заздалегідь повідомити про це суд. Однак обвинувачені не з`являлися у судове засідання 11 листопада 2019 року, 21 листопада 2019 року, 27 листопада 2019 року, 11 грудня 2019 року, 27 грудня 2019 року, 27 січня 2020 року, 25 травня 2020 року, 03 липня 2020 року, 30 липня 2020 року, 30 вересня 2020 року, 23 жовтня 2020 року та не повідомляли про причини неявки, доказів поважності причин неявки суду не надано, а тому зазначене суд вважає ухиленням від явки до суду.

До того ж, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про здійснення кримінального провадження стосовно нього, про що, як вбачається з матеріалів клопотання, він сам вказує, однак, не з`являвся на виклики слідчого та суду, на переконання суду також свідчить про ухилення від суду. Такого ж висновку суд доходить і щодо факту звернення до Інтерполу обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою отримання інформації про здійснення їх розшуку.

Натомість, посилання ОСОБА_1 на його побоювання щодо себе з огляду на нібито незаконні дії судових та правоохоронних органів у даному провадженні, є безпідставними, оскільки містять не конкретні факти, а незгоду з прийнятими у даному провадженні рішеннями, що передбачені КПК України, та можуть бути переглянуті у встановленому законом порядку.

При цьому, доводи захисника Левковця А.Ю. про вручення його підзахисним повісток про виклик у судові засідання, та у зв`язку із цим неможливість задоволення клопотань прокурора про здійснення стосовно них спеціального кримінального провадження, на переконання суду є надуманими, оскільки не відповідають дійсності. Так, як встановлено судом із матеріалів кримінального провадження усі поштові відправлення, якими направлялись судові повістки про виклик як підзахисних Левковця А.Ю. , так і обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повернулись у зв`язку із неможливістю їх вручення.

З огляду на зазначене, судом встановлені підстави для застосування процедури спеціального судового провадження щодо обвинувачених.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Судом на підставі наданих прокурором матеріалів клопотання, а саме особових карток, сформованих Державною міграційною службою України стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановлено, що останнім відомим місцем їх проживання є АДРЕСА_2 , що відповідає адресі, зазначеній в обвинувальному акті. Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , то згідно доданого до клопотання протоколу допиту ОСОБА_4 як свідка /а.с. 2-9 т. 14/, останнім відомим суду місцем його проживання є адреса: АДРЕСА_3 , що також зазначена в обвинувальному акті. Зазначена інформація підтверджується і показань свідка ОСОБА_8 /а.с. 118-121 т. 11/.

Тому повістки про виклик зазначених обвинувачених належить надсилати за відповідними адресами.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи захисника Левковця А.Ю. щодо неможливості врахування судом протоколу допиту ОСОБА_4 як свідка для встановлення останнього відомого місця його проживання відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України. Адже, зазначені відомості були отримані під час встановлення особи ОСОБА_4 , до роз`яснення змісту ст. 63 Конституції України і не є показаннями у розумінні ч. 1 ст. 95 КПК України. До того ж, суд не надає оцінку його показанням, а також показанням свідка ОСОБА_8 для встановлення обставин даного кримінального провадження, зокрема винуватості будь-кого із обвинувачених.

Суд також не бере до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Ярового Анатолія Ростиславовича щодо адреси проживання обвинуваченого в Республіці Кіпр. Оскільки така не підтверджується матеріалами кримінального провадження, окрім слів самого обвинуваченого і його захисника, а тому суд не може вважати таку адресу як останню відому.

Із матеріалів клопотання прокурора судом встановлено, що останнім відомим місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 є зазначене в обвинувальному акті місце реєстрації проживання, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 . Посилання захисника Левковця А.Ю. що зазначені відомості є недостовірними, оскільки в одній з ухвал слідчого судді, долучених до матеріалів клопотання зазначається місце реєстрації ОСОБА_1 за іншою адресою є неспроможними. Оскільки такі відомості встановлені судом відповідно до особової картки стосовно ОСОБА_1 , сформованої Державною міграційною службою України. Так, відповідна адреса місця проживання була актуальною на момент видачі обвинуваченому ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон 19 червня 2015 року. Натомість, відомості, встановлені в ухвалі слідчого судді відповідно до КПК України не мають преюдиційного значення для суду, який розглядає дане провадження.

Водночас, із матеріалів кримінального провадження, в т.ч. і матеріалів клопотання прокурора, судом не встановлено достовірних фактичних даних на підтвердження факту проживання обвинуваченого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 . Так, хоча відповідно до протоколу обшуку від 08 червня 2017 року за відповідною адресою під час його проведення перебувала дружина ОСОБА_1 , а також було вилучено певні особисті речі обвинуваченого ОСОБА_1 , однак зазначене не може бути належним підтвердженням реального проживання останнього за даною адресою, адже один із подружжя може проживати окремо від іншого, зокрема, у разі встановлення режиму окремого проживання подружжя, як це передбачено ст. 119 Сімейного кодексу України. До того ж, житловий будинок, що знаходиться за цією адресою, згідно з відомостями із Реєстру прав власності на нерухоме майно належить іншій особі. Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані підстави вважати, що останнім відомим місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 є зазначене у обвинувальному акті за адресою: АДРЕСА_4 .

З огляду на викладене, клопотання прокурора належить задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 297-1, 323, 371, 372, 376, 376, 566 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 32013110110000482 задовольнити.

Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №32013110110000482 стосовно ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №32013110110000482 стосовно ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №32013110110000482 стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №32013110110000482 стосовно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Повістки про виклик обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а також інформацію про процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Проведення підготовчого судового засідання відкласти до 30 листопада 2020 року о 13 год 00 хв.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак