- Presiding judge (HACC AC) : Kaluhina I.O.
- Judge (HACC AC) : Bodnar S.B., Semennykov O.Yu.
- Secretary : Lysytsia Yu.S.
Справа № 991/8896/20
Провадження № 11-сс/991/934/20
Слідчий суддя: Хамзін Т. Р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді - Калугіної І. О.,
суддів - Боднара С. Б., Семенникова О. Ю.,
секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Денисенка Григорія Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2020 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 52020000000000379 від 12 червня 2020 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52020000000000379 від 12 червня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
22 жовтня 2020 року в період часу з 10 години 15 хвилин до 00 години 20 хвилин 23 жовтня 2020 року, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2020 року, детективами НАБУ було проведено обшук у приміщенні ПАТ «Центренерго» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. № 49, під час якого у ОСОБА_1 було вилучено мобільний телефон «Iphone А1778» (серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ).
24 жовтня 2020 року детектив НАБУ засобами поштового зв`язку надіслав до Вищого антикорупційного суду клопотання про арешт вищезазначеного майна.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 30 жовтня 2020 року наклав арешт на майно, вилучене 22 жовтня 2020 року у ході проведення обшуку у приміщенні ПАТ «Центренерго» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. № 49, у ОСОБА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone А1778» (серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2020 року адвокат Денисенко Г. В. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, якою повернути ОСОБА_1 мобільний телефон.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат посилається на те, що в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не було надано дозвіл на вилучення мобільних телефонів, а у протоколі обшуку відсутні належні обґрунтування необхідності вилучення мобільного телефону, що належить ОСОБА_1 . На його думку, зі змісту протоколу обшуку чітко вбачається, що вилучена річ не є речовим доказом, а вилучалась детективом лише з міркувань, що вона може знадобитись для доказування. Зазначає, що для нього є незрозумілою мета вилучення майна фізичної особи під час обшуку у приміщенні товариства. Крім того, вважає, що клопотання детектива про арешт майна подане з порушенням вимог статей 167-173 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та взагалі не містить доказів процесуальної необхідності у арешті майна. Більш того, посилається, що органом досудового розслідування пропущений строк звернення до суду з клопотанням про арешт майна. За вказаних обставин особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права та без всебічного дослідження усіх доказів і обставин.
Позиції учасників судового провадження
У судове засідання ОСОБА_1 , а також його представник - адвокат Денисенко Г. В. не прибули з невідомої для суду причини. Про дату, час та місце апеляційного розгляду були належним чином повідомлені.
Прокурор у судове засідання також не прибув, до суду подав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду. При цьому, учасники судового провадження, які не прибули, не надали суду свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно частин 1 та 2 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, дотримався вказаних вимог закону.
Так, з матеріалів судового провадження колегією суддів встановлено, що НАБУ здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом можливого заволодіння протягом 2019-2020 років майном ПАТ «Центренерго» та ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем під час закупівлі реалізації палива та електричної енергії.
22 жовтня 2020 року в період часу з 10 години 15 хвилин до 00 години 20 хвилин 23 жовтня 2020 року, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2020 року, детективами НАБУ було проведено обшук у приміщенні ПАТ «Центренерго», під час якого у ОСОБА_1 було вилучено мобільний телефон.
Відповідно до ч. 2 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор серед іншого має право тимчасово вилучити речі.
У абз. 2 та 3 ч. 2 ст. 168 КПК України зазначено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2020 року вбачається, що дозвіл на відшукання та вилучення мобільних телефонів під час обшуку за місцем знаходження ПАТ «Центренерго», не надавався. Із цього слідує, що мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_1 під час обшуку приміщень, де знаходиться ПАТ «Центренерго», є тимчасово вилученим майном.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Обшук, проведений 22 жовтня 2020 року за місцем знаходження ПАТ «Центренерго», закінчено о 00 годині 20 хвилин 23 жовтня 2020 року. Згідно із відмітками на конверті клопотання про арешт майна надіслано детективом засобом поштового зв`язку 24 жовтеня 2020 оку об 11 годині 30 хвилин. Отже, клопотання про арешт майна подано з дотриманням строку, визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.
Також, колегія суддів погоджується із висновком слідчого суддів, що необхідність арешту мобільного терміналу систем зв`язку обумовлена потребою у проведені експертних досліджень для з`ясування джерел походження виявленої інформації, з`ясування відомостей щодо можливого її (або частини) видалення, а також виявленої інформації, з`ясування відомостей, які мають значення для досудового розслідування, але яку з об`єктивних причин неможливо було зчитати під час проведення обшуку та подальшого огляду.
Вказаний висновок слідчого судді узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 168 КПК України та спростовують доводи апеляційної скарги в цій частині.
З огляду на викладе, доводи адвоката стосовно того, що орган досудового розслідування безпідставно вилучив мобільний телефон, оскільки такий дозвіл ухвалою слідчого судді про надання дозволу не надавався, а також детектив пропустив строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна є непереконливими та спростовуються вищезазначеним.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевіривши розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження.
З огляду на положення чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, посилання адвоката Денисенка В. В. на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, є непереконливими, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, про що прямо зазначено в ухвалі слідчого судді
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу адвоката Денисенка Григорія Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2020 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя І. О. Калугіна
Судді С. Б. Боднар
О. Ю. Семенников