- Presiding judge (HACC AC) : Kaluhina I.O.
Справа № 761/16104/18
Провадження № 11-кп/991/79/20
Головуючий суду першої інстанції: Коліуш О. Л.
УХВАЛА
08 грудня 2020 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Калугіна І. О., перевіривши матеріали апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2020 року про залишення без розгляду заяви обвинуваченого про відвід колегії суддів,
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52017000000000434 від 26 червня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України.
30 вересня 2020 року обвинувачений ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про відвід колегії суддів у зазначеному кримінальному провадженні.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 26 листопада 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залишив без розгляду вищевказану заяву обвинуваченого, оскілки дійшов висновку, що відвід є повторно заявленим з тих же самих підстав та має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2020 року обвинувачений ОСОБА_1 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали. Вважає її неповною, необґрунтованою, невмотивованою, а також такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та фактам, які були надані суду в обґрунтування заяви про відвід.
Мотиви суду
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Проте, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 494/6/18).
Окрім цього, у постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».
Згідно із ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Вказаному імперативному принципу відповідає використана у КПК України процедура, зокрема в п. 3 ст. 392 КПК України встановлено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, в тому числі інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина 2 статті 392 КПК України визначає, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачені частиною першою цієї статті.
За положеннями п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судовим провадженням вважається кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.
Так, в провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52017000000000434 від 26 червня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України.
Як вбачається з апеляційної скарги, обвинуваченим ОСОБА_1 оскаржується ухвала суду, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому у відкритті провадження слід відмовити.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню згідно КПК України, суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини.
Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 08 січня 2008 року «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Отже, відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням того судового рішення, що не підлягає оскарженню згідно КПК України, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 392, 399, 418, 419, 532 КПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2020 року про залишення без розгляду заяви обвинуваченого про відвід колегії суддів.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя І. О. Калугіна