Document No. 93457985

Справа № 991/6684/20

Провадження1-кп/991/64/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Манохіна О.Є.,

за участі:

прокурора Кравця В.В.,

захисника Тимошенка А.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката Тимошенка А.В. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2020 року, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Білоус І.О., суддів Кравчука О.О. та Крука Є.В.

11 серпня 2020 року ухвалою Вищого антикорупційного суду призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2020 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта прокурору відмолено.

01 грудня 2020 року через канцелярію до Вищого антикорупційного суду надійшло нове клопотання адвоката обвинуваченого ОСОБА_1 - Тимошенка А.В. про повернення обвинувального акта прокурору.

2. Зміст клопотання та позиції учасників підготовчого судового засідання

2.1. Обґрунтовуючи заявлену в клопотанні вимогу про повернення обвинувального акта прокурору, адвокат Тимошенко А.С. заявив про невідповідність акта вимогам КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, у зв`язку його складенням щодо особи, яка не набула процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Вказану позицію сторона захисту мотивувала тим, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 не було вручено згідно з вимогами кримінального процесуального закону, а передання такого повідомлення голові правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Родинна оселя» у м. Києві та директору житлово-комунального підприємства № 3 у м. Луцьк є, на думку адвоката Тимошенка А.С., незаконним. Наслідком зазначених дій органу досудового розслідування, як зазначає в клопотанні адвокат Тимошенко А.С., стало ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного.

Окрім того, вручення повідомлення про підозру голові правління ОСББ «Родинна оселя» у м. Києві та директору житлово-комунального підприємства №3 у м. Луцьк унеможливило роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, що виникли у зв`язку з врученням підозри, та реалізацію такого основоположного права, як право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють.

Порушенням процедури вручення підозри, на думку адвоката Тимошенка А.С., є також не складення протоколу вручення повідомлення про підзору, зазначену позицію адвокат обґрунтовує з посиланням на норми процесуального закону та правозастосовчу практику.

Обґрунтовуючи вимоги клопотання, сторона захисту також посилається на невжиття детективами та прокурорами достатніх заходів з метою забезпечення особистого вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а саме: своєчасно не встановлено його місцезнаходження за місцем проживання; не викликано ОСОБА_1 для вручення повідомлення про підозру у встановленому законом порядку; завчасно не направлено до органів Державної прикордонної служби України запит щодо можливих випадків перетину ОСОБА_1 державного кордону України і не встановлено факту виїзду ОСОБА_1 до Республіки Польща ще у вересні 2017 року; несвоєчасне звернення до правоохоронних органів вказаної країни у порядку надання міжнародної правової допомоги для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та подальшого вручення йому особисто повідомлення про підозру.

На підставі зазначеного адвокат Тимошенко А.С. робить висновок про невжиття стороною обвинувачення належних і достатніх заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 і вручення йому повідомлення про підозру в порядку ч. 1 ст. 278 КПК України або в порядку надання міжнародної правової допомоги, що, в свою чергу, мало наслідком ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Також у клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору, посилаючись на норми Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальним справах від 20.04.1959 року та судову практику, сторона захисту зазначає, що єдиним доказом набуття особою, яка проживає за кордоном, статусу підозрюваного є документи, які підтверджують виконання іноземною державою запиту про міжнародну правову допомогу.

З урахуванням викладених аргументів, адвокат Тимошенко А.С. звернув увагу суду, що передбачені КПК України заходи для вручення підозри ОСОБА_1 вжиті не були, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не може вважатись підозрюваним у кримінальному провадженні № 52018000000000810. На підставі викладеного, адвокат робить висновок, що відсутність у ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні унеможливила складення обвинувального акту по відношенню до нього відповідно до вимог процесуального закону, таким чином обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не відповідає статті 291 КПК України, що згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України є підставою для його повернення прокурору.

2.2. Прокурор Кравець В.В. проти клопотання про повернення обвинувального акта заперечив та зазначив, що протиправність дій детективів Національного антикорупційного бюро України, про яку заявляє у клопотанні адвокат, уже була предметом дослідження судом 12 листопада 2020 року під час розгляду та вирішення попереднього клопотання про повернення обвинувального акта, а повторне заявлення суду відповідних аргументів, на думку сторони обвинувачення, спрямоване на затягування строку розгляду справи.

Додатково прокурор відмітив, що всі висловлені в клопотанні адвоката доводи щодо ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного уже розглядались слідчим суддею при прийнятті рішення про здійснення спеціального досудового розслідування, а також при поданні адвокатом апеляційної скарги на рішення слідчого судді про застосування заочного тримання під вартою на той час підозрюваного ОСОБА_1 . Окрім того, в своїх запереченнях на клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження адвокат також посилався на ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного, а тому відповідні аргументи уже неодноразово розглядались судом.

Звернення до суду із клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з ненабуттям ОСОБА_1 статусу підозрюваного є, на думку прокурора Кравця В.В., висловленням адвокатом незгоди із раніше прийнятими рішеннями, а тому в задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта суд повинен відмовити.

3. Оцінки та мотиви суду

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про те, що клопотання захисника Тимошенка А.С. про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає задоволенню, з таких підстав.

3.1. Процесуальний порядок складення обвинувального акта у кримінальному провадженні, перелік відомостей, що має містити обвинувальний акт, наведено у ст. 291 КПК України. Відповідно до вимог вказаної статті надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється, а тому, суд, перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України, виходить виключно із положень ст. 291 КПК України.

Так, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ст. 291 КПК України).

Як установлено судом, обвинувальний акт у даному провадженні підписаний детективом і прокурором та затверджений прокурором. Обвинувальний акт містить усі відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення відповідних статей КК України та формулювання обвинувачення, таким чином відсутні підстави для його повернення.

3.2. Адвокат Тимошенко А.С. в клопотанні про повернення обвинувального акта посилається на п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, як на підставу для його повернення. У вказаному пункті мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що підставою для повернення обвинувального акта є не будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання Тимошенка А.С. на ненабуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного як на підставу для повернення обвинувального акта, оскільки, по-перше, процесуальний закон не визначає можливості викладення в обвинувальному акті підстав та порядку набуття статусу підозрюваного; по-друге, дослідження порядку вручення повідомлення про підозру та підстав набуття статусу підозрюваного не відноситься кримінальним процесуальним законом до повноважень суду під час підготовчого судового засідання; по-третє, у КПК України відсутня така підстава для повернення обвинувального акта прокурору, як ненабуття особою, щодо якої складено обвинувальний акт, статусу підозрюваного; по-четверте, обвинувальний акт та додані до нього документи не місять відомостей, достатніх для забезпечення можливості суду перевірити підстави, умови та порядок вручення особі повідомлення про підозру.

Окрім того, суд зазначає, що питання набуття статусу підозрюваного ОСОБА_1 досліджувалось судом під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про здійснення спеціального судового провадження. Ухвалою від 07 жовтня 2020 року суд вирішив здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а в подальшому і обвинуваченого. Отже, відповідне питання становить res judicata у цій справі.

Оскільки у підготовчому судовому засіданні вирішується питання про можливість призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта виключно шляхом перевірки останнього на відповідність вимогам КПК України, то розгляд доводів адвоката Тимошенка А.С. виходить за межі повноважень, наданих суду кримінальним процесуальним законом на стадії підготовчого судового засідання.

3.3. Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, серед яких подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

За змістом ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених КПК України, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, що передбачено ч. 2 ст. 17 КПК України.

Із зазначеного слідує, що прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а тому визнаючи зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, приймаючи процесуальне рішення про висунення особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, надаючи при цьому доступ стороні захисту до усіх матеріалів досудового розслідування, повною мірою усвідомлює свій обов`язок доказування визначених статтею 91 КПК України обставин та обов`язок доводити винуватість осіб під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, під час усього судового розгляду кримінального провадження сторона захисту наділена процесуальним правом надання суду доказів, пояснень, зауважень стосовно обґрунтування власної процесуальної позиції.

Таким чином, під час розгляду клопотання адвоката Тимошенка А.С. про повернення обвинувального акта прокурору не встановлено невідповідностей обвинувального акта вимогам КПК України, які б перешкоджали судовому розгляду. В той же час розгляд судом заявлених доводів захисника можливий на відповідній стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження наданих доказів здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 291, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні клопотання адвоката Тимошенка А.В. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.