- Presiding judge (HACC) : Mykhailenko V.V.
- Secretary : Budkovoi V.O.
Справа № 991/9921/20
Провадження1-кс/991/10164/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., за участю
секретаря судового засідання Будкової В.О.,
заявника ОСОБА_1
детектива Грабара С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про відмову у визнанні потерпілим,
В С Т А Н О В И Л А:
1.До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Грабара С. від 20.11.2020 про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000396 від 25.06.2020.
1.1.Скарга обґрунтовується тим, що за повідомленням ОСОБА_1 № 840/2 від 09.05.2020 про груповий злочин: від національної поліції по справі про вбивство брата і до злочинів на розслідуванні не підслідного національній поліції комплексного злочину по НАБУ за № 790, було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000396 від 25.06.2020. Скаржник зазначає, що під час внесення відомостей до ЄРДР за його заявою ОСОБА_2 була здійснена «підробка офіційного документу» - витягу з ЄРДР, оскільки він не відповідає змісту заяви № 840/2; а « ОСОБА_2 зовсім нічого не внесено з тексту заяви № 840/2 по причині її передчасного знищення на ДБР поза процесуального рішення прокурора, що було явним злочином НАБУ по ч. 2 ст. 365 КК України». Також скаржник зазначає про наявність чотирьох судових зобов`язальних ухвал до різних силових структур, які не виконані офісом прокурорів (дві ухвали) та СБУ і НАБУ, та що «відсунуло» відновлення розслідування справи умисного вбивства брата заявника. Як вказано у скарзі, «з очевидних фактів небажання розслідувати власні службові злочини укривачів умисного вбивства мого брата - вже очевидним прослідковується статус потерпілого від небажання навіть починати саме розслідування по предмету заяви». Разом з цим, в скарзі повідомляється, що 13.11.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду була скасована постанова детектива НАБУ про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
1.2.Щодо самої постанови про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим, скаржник посилається на обставини «знищення»/«крадіжки» його заяви, невжиття заходів з опрацювання матеріалів кримінального провадження. Щодо позбавлення статусу потерпілого ОСОБА_1 зазначає, що «по вигаданій самоправно» ч. 1 ст. 364 КК України він не «бажає приймати статус потерпілого, бо він її не заявляв». ОСОБА_1 наголошує, що він є потерпілим від заявлених ним службових злочинів конкретно названих осіб по тексту заяви № 840/2 і по конкретно названим кваліфікаціям, а відомості по його заяві так і не були внесені за півроку, що є груповим злочином всіх перелічених осіб НАБУ. У зв`язку з цим стверджує, що постанова детектива є очевидно протизаконною і суперечить вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 55 КПК України.
1.3.В підтвердження наявності у нього статусу потерпілого ОСОБА_1 посилається на те, що нормою ст. 55 КПК України злочини вчинені щодо заявника обумовлюють його автоматичний статус потерпілого; розмір нанесеної шкоди оцінює більш ніж 60 млн.грн, адже навіть невиконання 1100 судових рішень навколо справи вбивства по міркам Європейського Суду складає 2 млн Євро, а невиконання рішень судів про відшкодування шкоди за невиконання рішень по його справам автоматично підтверджують статус потерпілого. Скаржник зазначає, що всі групові злочини по тексту заяви № 840/2 вчинені щодо нього особисто.
1.4.За таких обставин ОСОБА_1 просить скасувати протизаконну постанову детектива С.Грабара про відмову у визнанні його потерпілим і зобов`язати його діяти в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 55 КПК України та видати пам`ятку про потерпілого «для здійснення своєї місії: звільнення осіб силових структур від корупціонерів».
2.В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав, просив її задовольнити. Повідомив обставини звернень до правоохоронних органів, інших державних органів та посадових осіб, а також в суди, починаючи з 2003 року. Наполягає на визнанні його потерпілим від злочинів, які він зазначив у своїй заяві, а саме ст. 111, ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 256, ч. 3 ст. 382, ст. 442 КК України, посилаючись на те, оскільки «прокурори покривали слідчих, знищували докази» і «вчиняється геноцид, оскільки хочуть знищити фізично». За твердженням скаржника, його статус потерпілого підтверджений рішеннями ЄСПЛ, а також тим, що він є свідком вчинення злочину щодо себе.
Детектив проти задоволення скарги заперечував. Додатково зазначив, що із заяви ОСОБА_1 незрозуміло, в чому вбачається кримінальне правопорушення, відомості до ЄРДР були внесені на підставі ухвали слідчого судді і за ч. 1 ст. 364 КК України. Під час досудового розслідування був допитаний заявник, після чого зроблено висновок про відсутність у нього статусу потерпілого в цьому кримінальному провадженні.
3.Заслухавши скаржника, розглянувши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.1.Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
3.2.В судовому засіданні встановлено, що відомості, за якими розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000396, були внесені детективом НАБУ до ЄРДР 25.06.2020 на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.06.2020 за заявою ОСОБА_1 від 09.05.2020 № 840/2. Цією ухвалою було зобов`язано уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначені в заяві №840/2 від 09.05.2020, поданій ОСОБА_1 до НАБУ (вх.№ С-8022 від 12.05.2020).
3.3.З наявної в матеріалах скарги копії заяви ОСОБА_1 № 840/2 про груповий злочин вбачається, що в ній заявником була самостійно визначена фабула злочину та надана його кваліфікація, а саме зазначено: «на повідомлення № 838 потерпілого від злочинів по НАБУ і ГУ НП навколо справи про вбивство брата по заяві № 838 ОСОБА_1 про службові злочини по НАБУ і по ГУ НП жодна із уповноважених силових структур не відреагувала в порядку ст. 214 КПК України впродовж 24-х годин, як того вимагає ст. 214 КПК України незалежно від територіальної юрисдикції і процесуальної компетенції, право на визначення якої мав тільки відповідний прокурор і тільки після внесення відомостей тією силовою структурою, до якої повідомлення про злочин було подано. Ніяких маніпулювань документами повідомлень про злочини норма ст. 214 КПК України не допускає. А переміщення документів можливі тільки супровідною постановою прокурора, якою прокурор вже визначає компетенцію розслідування і яка виноситься виключно після внесення відомостей в ЄРДР». Надалі в заяві ОСОБА_1 надає перелік службових осіб, яких вважає виконавцями злочину, в тому числі ГСУ ДБР, Офісу Генерального прокурора, прокуратури м. Києва, НАБУ, Територіального управління ДБР, ГУ НП, та зазначає особу, яка мала зупинити всі чи злочини - Президент України ОСОБА_4 . На підставі викладеного заявник стверджував про вчинення зазначеними ним особами кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 КК України (державна зрада), ч. 3 ст. 109 КК України (повалення конституційного ладу в Україні й утримання його в поваленому стані), ч. 2 ст. 256 КК України (створення злочинних корупційних ОЗ груп і об`єднань), ч. 3 ст. 382 КК України (умисне невиконання судових рішень через попереднє знищення документів - повідомлень про групові злочини), ст. 442 КК України (геноцид до категорії громадян, які є потерпілими від осіб силових структур), ч. 4 ст. 28 КК України. За своєю структурою і змістом заява та скарга містять суб`єктивні судження заявника, засновані на його власній оцінці процесуальних дій і рішень слідчих і прокурорів.
3.4.Із витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 52020000000000396 від 25.06.2020 вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Відповідно до зазначеної у витягу фабули, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Вишняка М. В. від 10.06.2020 у справі № 760/12462/20 зобов`язано детективів НАБУ внести відповідні відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 09.05.2020, поданій ОСОБА_1 до Національного бюро за вх. № С-8022 від 12.05.2020. В розділі «ПІБ потерпілого, заявника» зазначений ОСОБА_1 .
3.5.Основним аргументом ОСОБА_1 , висловленим у скарзі та підтриманим в судовому засіданні, є те, що внесені до ЄРДР відомості у кримінальному провадженні № 52020000000000396 від 25.06.2020 не відповідають тим відомостям, які зазначалися ОСОБА_1 у його заяві № 840/2 від 09.05.2020. Тому скаржник робить висновок, що уповноваженою особою НАБУ не виконане вказане рішення судді. Разом з цим, ОСОБА_1 не погоджується із визначеною в ньому кваліфікацією за ч. 1 ст. 364 КК України та зазначає у скарзі, що «статус потерпілого по вигаданій самоправно ч. 1 ст. 364 КК України, йому непотрібній, так як по цій статті він не бажає приймати статус потерпілого, бо він її не заявляв.» ОСОБА_1 наголошує, що він є потерпілим від заявлених ним службових злочинів конкретно названих осіб по тексту заяви № 840/2 і по конкретно визначеній кваліфікації.
3.6.У зв`язку з цим слідчий суддя вважає за необхідне окремо дослідити питання щодо меж здійснення судового контролю у цьому кримінальному провадженні під час розгляду поданої скарги.
3.6.1.Відповідно до ст. 1, 2 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Завданням кримінального провадження є, серед іншого, те, щоб до кожного учасника була застосована належна правова процедура.
3.6.2.За приписами ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК (частина 1 статті 33-1 КПК). Корупційними вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368, 368-3 - 369, 369-2, 369-3 цього Кодексу (примітка до статті 45 КК України). Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої статті 33-1 КПК України.
3.6.3.За таких умов слідчі судді Вищого антикорупційного суду не мають повноважень здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої статті 33-1 КПК України.
3.6.4.Як встановлено в судовому засіданні, в поданій ОСОБА_1 заяві про вчинення злочину № 840/2 йдеться про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 111, ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 256, ч. 3 ст. 382, ст. 442 КК України. Щодо вчинення саме цих злочинів ОСОБА_1 наполягає і в судовому засіданні, і за текстом поданої скарги.
3.6.5.Однак, кримінальне провадження за вказаними скаржником статтями КК України, не віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому слідчий суддя не має повноважень з розгляду скарги в цій частині та не може встановлювати наявність або відсутність підстав для визнання скаржника потерпілим від вчинення цих злочинів. Разом з цим, визначена у витягу з ЄРДР правова кваліфікація за ч. 1 ст. 364 КК України свідчить про підсудність скарги Вищому антикорупційному суду, що обумовлює межі розгляду виключно щодо встановлення підстав для визнання ОСОБА_1 потерпілим від цього кримінального правопорушення.
3.7.Слідчий суддя відхиляє посилання скаржника на неправильне внесення відомостей до ЄРДР як на підставу скасування оскаржуваної постанови детектива з огляду на таке. У відповідності до ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. ОСОБА_1 подав скаргу на постанову детектива НАБУ про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000396 від 25.06.2020. Можливість оскарження такого рішення слідчого чітко передбачена п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України. За таких умов слідчий суддя під час розгляду такої скарги має встановити, чи відповідає оскаржувана постанова визначеним КПК України вимогам та наявність або відсутність підстав визнання заявника потерпілим у конкретному кримінальному провадженні. У зв`язку з цим дії уповноваженої особи щодо внесенні відомостей до ЄРДР та відповідність цих дій встановленому порядку (в тому числі щодо відповідності внесених відомостей тим, які зазначені в заяві про злочин) наразі знаходяться поза межами контролю слідчого судді при розгляді скарги на постанову детектива про відмову у визнанні потерпілим. При цьому, КПК України не передбачено можливості внесення виправлень в ЄРДР щодо кваліфікації діяння. Внесення відомостей в ЄРДР є процесуальною дією, яку здійснює уповноважений на це суб`єкт - слідчий та прокурор. Відтак, слідчий суддя під час розгляду скарги не уповноважений змінювати попередню правову кваліфікацію, яка зазначена в ЄРДР у відповідному кримінальному провадженні, як і зобов`язувати слідчого чи прокурора виправляти в ЄРДР таку попередню кваліфікацію.
3.8.З цих же підстав відхиляються посилання ОСОБА_1 на дії детективів в інших кримінальних провадженнях, інші заяви про злочини, інші скарги чи апеляційні скарги, які вчинялися чи подавалися поза межами кримінального провадження № 52020000000000396 від 25.06.2020, оскільки дослідження цих матеріалів не охоплюється предметом розгляду скарги на постанову про відмову у визнанні потерпілим у цій справі.
3.9.Тому слідчий суддя досліджує обґрунтованість постанови про відмову у визнані ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000396 від 25.06.2020 виключно у співвідношенні з тими відомостями, які містяться у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (в тому числі щодо визначеної правової кваліфікації за ч. 1 ст. 364 КК України) та враховує лише ті відомості, які мають значення виключно для цього кримінального провадження.
3.10.У відповідності до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
Разом з тим, як передбачено ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді .
Отже, кримінальним процесуальним законодавством передбачена можливість відмови слідчим чи прокурором у наданні статусу потерпілого виключно особі, якій однозначно та безсумнівно не була спричинена моральна, фізична або майнова шкода. Цим спростовується твердження скаржника про те, що заявник автоматично набуває статус потерпілого у кримінальному провадженні, який за ним зберігається протягом всього досудового розслідування. Норми ч. 2 та ч. 5 ст. 55 КПК України визначають, що у заявника такий статус може виникати у разі, якщо кримінальне правопорушення вчинене щодо нього, однак надалі слідчий може відмовити такій особі у визнанні потерпілим у разі, якщо буде встановлено, що заявнику очевидно не завдано шкоди.
3.11.У зв`язку з цим, слідчий суддя досліджує питання, чи були у детектива відповідні підстави винести постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні.
3.12.Старшим детективом НАБУ ОСОБА_2 08.07.2020 винесена постанова про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим. Ця постанова була оскаржена ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, і ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.11.2020 у справі № 991/8552/20 постанова від 08.07.2020 була скасована. За змістом ухвали зазначено, що висновок детектива про те, до слідством не встановлено ознак, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, був зроблений без проведення належного аналізу змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення та доводів ОСОБА_1 .
3.13.20 листопада 2020 року старший детектив відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабар Сергій Васильович виніс повторно постанову про відмову у визнання потерпілим ОСОБА_1 .
3.13.1.В постанові зазначено, що з огляду на зміст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.11.2020 детективом було вжито ряд заходів шляхом повторного опрацювання матеріалів провадження, а також додатково наданих заявником ОСОБА_1 документів на підтвердження доводів заяви від 09.05.2020 № 840/2; останній також був викликаний і допитаний як свідок 19.11.2020 у тому числі з приводу викладених доводів про вчинення злочину та спричинених йому збитків/шкоди. Надалі за змістом постанови детективом проаналізовані викладені у заяві відомості, надані ОСОБА_1 показання, зміст ст. 55 КПК України, надані визначення та тлумачення поняттям «шкода», «збитки», «моральна шкода», майнова шкода та фізична шкода.
3.13.2.В постанові зазначається, що в ході досудового розслідування та проведеного допиту свідка ОСОБА_1 жодних даних, які б вказували на факт спричинення йому збитків та/або шкоди внаслідок злочину не встановлено, а повідомлена свідком інформація про спричинення моральної та матеріальної шкоди (збитків) шляхом невиконання рішень судів не може бути врахована, оскільки заявник рахує спричиненою шкодою розмір імовірного (потенційного) відшкодування рішеннями Європейського суду з прав людини, що в майбутньому може трапитись і разі звернення до суду з позовом та отримання позитивного рішення суду про визнання порушення прав ОСОБА_1 і призначення йому відшкодування шкоди.
3.13.3.У зв`язку з цим детектив зазначає, що ним достеменно встановлено відсутність будь-якого з видів шкоди та будь-яких об`єктивних даних та/або доказів того, що заявнику чи іншим особам спричинено моральну, фізичну або майнову шкоду в результаті вчиненого злочину. В ході досудового розслідування та виходячи із отриманих доказів у їх взаємозв`язку, наразі не встановлено «незаконних дій інших осіб», що б вказували на існування підстав для виникнення моральних страждань, спричинення фізичної та/або майнової шкоди ОСОБА_1 або іншим особам в результаті вчиненого злочину та, як наслідок, підстав для встановлення процесуального статусу потерпілого. Тому детектив відмовив у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
3.14.Як встановлено в судовому засіданні, кримінальне провадження № 52020000000000396 від 25.06.2020 здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Вказаною нормою передбачена відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
3.15.У скарзі та в протоколі допиту від 19.11.2020 ОСОБА_1 стверджує про завдану йому шкоду в розмірі більше 60 млн. грн, в обґрунтування чого зазначає таке: «адже навіть виконання понад 1100-чу судових рішень навколо справи вбивства по міркам Європейського суду складає 2 млн. Євро (60 млн. грн). Але навіть ті дріб`язкові рішення національних судів про 10 та 20-ти тис. грн відшкодування шкоди за невиконання 1-го рішення і за невиконання 23-х судових рішень по моїм справам - автоматично підтверджують мій статус потерпілого у кримінальному провадженні».
3.16.З підстав, зазначених у п. 3.6-3.7 цієї ухвали, слідчий суддя встановлює, чи наявні очевидні та достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 була завдана моральна, фізична або майнова шкода внаслідок вчинення саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки саме така правова кваліфікація зазначена у кримінальному провадженні, в межах якого ОСОБА_1 подана скарга на постанову про відмову у визнанні його потерпілим та яка є підсудною Вищому антикорупційному суду.
3.16.1.Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
3.16.2.У відповідності з нормами Особливої частини КК України наслідки злочинного діяння можуть відображатися у тій чи іншій сфері фізичного стану людини, зокрема у вигляді заподіяння смерті, шкоди здоров`ю (тяжкої, середньої чи легкої тяжкості тілесних ушкодження), фізичного болю. За такого, фізична шкода як вид шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, представляє собою сукупність змін, які об`єктивно відбулись у стані людини як фізичної істоти (тілесні ушкодження, розлад здоров`я, біль), тобто це фізичні страждання людини, фізичний біль, функціональний розлад організму, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, а також смерть, спричинені людині в наслідок кримінального правопорушення, що посягає на немайнові або майнові права громадянина, та внаслідок рішень чи дій (бездіяльності) правоохоронного або судового органу.
3.16.3.Виходячи з положень Цивільного кодексу України, майнова шкода полягає в позбавленні особи належних їй цінностей, грошей, майна, матеріальних благ.
3.16.4.Натомість, зі змісту заяви ОСОБА_1 від 09.05.2020, скарги не вбачається жодного належного обґрунтування, що кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 364 КК України, заявнику завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, та в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували відповідні обставини.
3.17.Дослідивши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 52020000000000396 від 25.06.2020, слідчий суддя не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_1 була завдана шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем, яке б перебувало у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із описаною ОСОБА_1 шкодою.
3.18.Разом з цим, у скарзі та в наданих 07.12.2020 суду додаткових поясненнях, ОСОБА_1 також наголошує, що шкода завдана йому «масовими злочинами навколо справи вбивства брата» за кваліфікаціями кримінальних правопорушень, які ним зазначалися у заяві № 840/2 від 09.05.2020, а саме ст. 111, ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 256, ч. 3 ст. 382, ст. 442 КК України. Щодо статусу потерпілого за ч. 1 ст. 364 КК України (яка зазначена в ЄРДР у цьому кримінальному провадженні та є підсудною ВАКС), ОСОБА_1 погоджується з тим, що від «цієї незаявленої кваліфікації він не є потерпілим», і стверджує, що по цій статті він не бажає приймати статус потерпілого, бо він її не заявляв. Однак слідчий суддя вкотре зауважує, що не має повноважень досліджувати наявність підстав для визнання його потерпілим від злочинів, відомості по яких не внесені до ЄРДР і не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні.
3.19.Посилання скаржника на відсутність в матеріалах кримінального провадження оригіналу його заяви № 840/2 від 09.05.2020 як на підставу задоволення його скарги визнаються слідчим суддею необґрунтованими з огляду на те, що дотримання детективом встановленого порядку формування справи кримінального провадження не є підставою для скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим і не впливають на набуття скаржником такого статусу. Разом з цим під час дослідження в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 52020000000000396 від 25.06.2020 встановлено, що після отримання вказаної заяви НАБУ листом від 14.05.2020 № 11-225/17115 направило її до Державного бюро розслідувань у зв`язку з тим, що порушені в заяві питання не містять відомостей, віднесених до підслідності НАБУ. 24.11.2020 детектив С.Грабар направив лист до ДБР лист № 131-225/42225, в якому просив повернути оригінал заяви № 840/2 від 09.05.2020. Водночас у матеріалах кримінального провадження міститься копія заяви від 09.05.2020 № 840/2 (а.с. 21-22 том 1). Тому детектив під час постановлення оскаржуваного рішення мав можливість дослідити і проаналізувати її зміст на предмет встановлення ознак завданої ОСОБА_1 шкоди.
3.20.В постанові від 20.11.2020 про відмову у визнані потерпілим детектив дослідив обставини, зазначені заявником у заяві про вчинення кримінального правопорушення, врахував надані заявником показання, з`ясував відсутність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 завдано шкоди кримінальним правопорушенням, щодо якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000396 від 25.06.2020. З цих підстав детектив відмовив йому у визнанні потерпілим у цьому кримінальному провадженні. Отже, детектив діяв у відповідності до вимог ч. 5 ст. 55 КПК України. Посилання ОСОБА_1 на те, що оскаржувана постанова належним чином не вмотивована, спростовується самим її змістом.
3.21.Посилання скаржника на те, що він без статусу потерпілого не може сприяти досудовому розслідуванню, не приймаються слідчим суддею. Адже відповідно до ст. 65 КПК України фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, може мати статус свідка з відповідним комплексом процесуальних прав і обов`язків.
3.22.Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
4.Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшла висновку, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
З огляду на викладене, керуючись ст. 55, 214, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Грабара С. від 20.11.2020 про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000396 від 25.06.2020, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.В. Михайленко