Document No. 93689553

Справа № 991/9494/20

Номер провадження 1-кп/991/84/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

представника потерпілого, цивільного

позивача - Національного банку

України ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

його захисника адвоката ОСОБА_8,

розглянувши у місті Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, до взяття під варту проживав за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1. У Вищому антикорупційному суді перебуває зазначене кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 20 листопада 2020 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

2. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2020 року подання колегії суддів Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду було залишено без задоволення (том № 1 а.с. 156-157).

Ухвалами суду від 03 та 04 грудня 2020 року у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору було відмовлено (том № 2 а.с. 11-12, 30-31).

Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження було відмовлено (том № 2 а.с. 17-18).

3. Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_8 було заявлено скаргу на постанову Генерального прокурора від 28 листопада 2016 року про продовження строку досудового розслідування.

В обґрунтування своєї скарги захисник ОСОБА_8 зазначив, що повідомлення про підозру було вручено обвинуваченому ОСОБА_7 у непередбачений чином кримінальним процесуальним законодавством спосіб, а саме було направлено за адресою реєстрації, в той час як орган досудового розслідування був обізнаний про ту адресу, де фактично проживав ОСОБА_7 . Також захисник посилається на безпідставне оголошення обвинуваченого ОСОБА_7 у розшук постановою прокурора військової прокуратури від 24 жовтня 2016 року. Враховуючи наведене, захисник робить висновок, що при продовженні строку досудового розслідування органом досудового розслідування не було виконано вимог частини третьої статті 42, пункту 3 частини другої, частини третьої статті 295 Кримінального процесуального кодексу України.

4. Прокурором 23 листопада 2020 року електронною поштою та 04 грудня 2020 року через канцелярію суду подано клопотання про обрання (продовження) обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У своєму клопотанні прокурор зазначає, що з часу застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу із покладенням обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, встановлені судом ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, продовжують існувати, не зменшилися та виправдовують застосування покладених на обвинуваченого судом обов`язків.

Також у клопотанні прокурор посилається на обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, які кваліфікуються як нетяжкий та особливо тяжкі злочини, а також на існування ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду та здійснення впливу на свідків.

Прокурор зазначає, що менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання зазначеним ним ризикам, а судовий розгляд справи не може бути завершений до спливу строку дії попередньої ухвали від 15 жовтня 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою до 13 грудня 2020 року включно, оскільки обвинувальний акт тільки отриманий судом та провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

5. Захисником ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання або домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 або АДРЕСА_4 .

В обґрунтування свого клопотання захисник ОСОБА_8 зазначив, що прокурором не доведено наявність ризиків вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 дій, які перешкоджатимуть належному проведенню судового розгляду.

Також захисник зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 належним чином не вручено, 24 жовтня 2016 року обвинуваченого ОСОБА_7 було безпідставно оголошено у розшук, адже він не переховувався від органів досудового розслідування, а постійно проживав за адресою, яку повідомляв органу досудового розслідування під час допиту.

Захисник наголосив, що свідки у цьому кримінальному провадженні допитані, а тому ризик впливу на них також відсутній.

Крім того, захисник повідомив, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий та має на утриманні сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також батьків похилого віку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

ІІ. Позиції учасників підготовчого судового засідання щодо можливості призначення судового розгляду, клопотання про обрання (продовження) запобіжного заходу, клопотання про зміну запобіжного заходу та скарги на постанову Генерального прокурора

5. У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 посилався на відсутність підстав для прийняття судом будь-якого з рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього ж Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з чим висловив позицію щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Також прокурор вказав про відсутність необхідності складання досудової доповіді відносно обвинуваченого.

Представник потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_6 повністю підтримав думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8, зважаючи на те, що у задоволенні його клопотань про повернення обвинувального акта та про закриття кримінального провадження було відмовлено, погодився з позицією прокурора щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні. Також захисник не наполягав на складанні відносно обвинуваченого досудової доповіді.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Учасники підготовчого судового засідання не заявляли клопотань про витребування певних речей і документів та здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.

6. У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити, проти клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу заперечував.

Представник потерпілого, цивільного позивача підтримав думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просив задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу, у задоволенні клопотання прокурора про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_7 повністю підтримав позицію свого захисника.

7. Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав скаргу свого захисника адвоката ОСОБА_8 на постанову Генерального прокурора від 28 листопада 2016 року про продовження строку досудового розслідування.

Прокурор у задоволенні скарги просив відмовити, зазначивши, що на стадії підготовчого судового засідання неможливо надати оцінку доводам сторони захисту з огляду на неможливість надання та дослідження документів, що обґрунтовують доводи скарги.

Представник потерпілого, цивільного позивача поклався на розсуд суду.

ІІІ. Мотиви Суду з питань, передбачених частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України

8. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вирішуючи питання, передбачені частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд виходить із такого.

До суду не надійшла угода про визнання винуватості та сторони кримінального провадження не повідомляли про її досягнення.

Судом під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Суд вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік вимог, які до нього ставляться, та, як встановлено Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, кримінальне провадження підсудне цьому суду.

З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд та з цією метою вирішити питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду.

IV. Мотиви суду з питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду

9. Колегія суддів вважає, що судовий розгляд цього кримінального провадження належить здійснювати за участі прокурора, обвинуваченого, його захисника та представника потерпілого, цивільного позивача.

10. Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Колегією суддів також не встановлені обставини, передбачені частиною другою статті 27 Кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

11. З іншими клопотаннями, передбаченими пунктом 4 частини другої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, учасники підготовчого судового засідання до суду не звертались.

12. Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на постанову Генерального прокурора від 28 листопада 2016 року про продовження строку досудового розслідування колегія суддів враховує, що її розгляд неможливий без дослідження матеріалів кримінального провадження, з огляду на наступне.

Дійсно, у розділі ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування міститься інформація про винесення постанови про продовження строку досудового розслідування від 28 листопада 2016 року (том № 1 а.с. 60).

Водночас, частиною четвертою статті 291 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що надання суду інших документів, окрім обвинувального акта, до початку судового розгляду забороняється.

Відповідно до статей 314, 315Кримінального процесуальногокодексу України на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів, які стосуються винуватості або невинуватості обвинуваченого. Така оцінка надається судом лише після дослідження доказів у ході судового розгляду в порядку, визначеному статтями 89, 94 Кримінального процесуального кодексу України.

Скарги на процесуальні рішення, дії та бездіяльність прокурора, слідчого, які не підлягають оскарженню слідчому судді та подані під час підготовчого судового засідання, мають бути враховані судом лише з огляду на те, чи впливають викладені у них доводи на прийняття рішень, передбачених статтями 314-316 Кримінального процесуального кодексу України. Доводи щодо протиправності рішення прокурора, про яке йдеться у скарзі адвоката ОСОБА_8 на прийняття рішень, передбачених статтями 314-316 Кримінального процесуального кодексу України, не впливають.

Разом із тим, доводи сторони захисту, викладені у скарзі, підлягають врахованню під час судового розгляду при оцінці кожного доказу з точки зору його допустимості, належності та достовірності.

Крім того, виходячи з аналізу положень частини другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, можна зробити висновок про те, що ця норма не містить імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказує на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 Кримінального процесуального кодексу України (зокрема, на це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга, заявлена захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_8, не підлягає задоволенню під час підготовчого судового засідання, оскільки в ній прямо ставиться питання про допустимість доказів, що в обов`язковому порядку тягне за собою необхідність дослідження матеріалів кримінального провадження.

V. Мотиви суду щодо клопотання прокурора про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу

13. Відповідно до частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016000000003517, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (участь у злочинній організації з метою вчинення особливо тяжкого злочину, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією), частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191 (заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у складі злочинної організації), частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення, тобто складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене у складі злочинної організації).

Вказане провадження виділено з кримінального провадження № 12013220540000400, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 січня 2013 року.

Як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_7 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2020 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 08 березня 2020 року включно, з альтернативою внесення застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 продовжувався неодноразово ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року (до 02 травня 2020 року) та ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року (до 27 червня 2020 року), від 24 червня 2020 року (до 24 серпня 2020 року), від 21 серпня 2020 року (до 20 жовтня 2020 року), від 15 жовтня 2020 року (до 13 грудня 2020 року).

14. Перш за все, слід зазначити, що прокурором в обґрунтування клопотання про обрання (продовження) запобіжного заходу додано лише копію ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2020 року та від 15 жовтня 2020 року. Відсутність наміру надавати докази на підтвердження обставин, наведених у клопотанні, прокурор обґрунтовує посиланням на частину четверту статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Колегія суддів звертає увагу на хибність таких тверджень прокурора з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 7 Кримінального процесуального кодексу України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 22 цього Кодексу) та диспозитивність (стаття 26 цього Кодексу).

Частина третя статті 315 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок розгляду судом клопотань про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження на підготовчому судовому засіданні на підставі правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Водночас, частиною п`ятою статті 132 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Системний аналіз частини четвертої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що це положення забороняє до початку судового розгляду надавати суду разом з обвинувальним актом документи на підтвердження винуватості особи, а не наявності або відсутності ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Така позиція додатково підтверджується положеннями статті 198 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Колегія суддів враховує, що наведені положення статей 132, 198 Кримінального процесуального кодексу України містять посилання не тільки на поняття «слідчий суддя», а й «суд».

З наведеного вбачається обов`язок прокурора надати суду разом з клопотанням про обрання (подовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою будь-які докази існування обставин, на які посилається прокурор, без будь-якої шкоди для завдань кримінального провадження.

15. Тому судом з огляду на засади диспозитивності та змагальності надається оцінка доводам прокурора та захисника, викладеним у відповідних клопотаннях з урахуванням наданих до них доказів.

Відповідно до статті 132, частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З огляду на положення частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

16. Слід зазначити, що колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_7 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді Печерського районного суду міста Києва, Шевченківського районного суду міста Києва, Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

17. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

- ризик впливу на свідків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризиків, заявлених прокурором, можуть бути: незаконний вплив на свідка, підтверджений документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю, тощо.

17.1. Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з огляду на таке.

В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від досудового слідства та /або суду прокурор посилається на:

(1) інші учасники злочинної організації, знайомі ОСОБА_7, переховуються за межами України, тому ОСОБА_7, перебуваючи на волі, матиме можливість узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджати встановленню обставин кримінального провадження та приховати вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів;

(2) ОСОБА_7, у тому числі за допомогою інших учасників злочинної організації, матиме можливість незаконно перетнути кордон України, так як контроль за державним кордоном на сході країни частково відсутній;

(3) інші члени злочинної організації, які на даний час переховуються від слідства та суду, займають вищі ланки у їх структурі, аніж ОСОБА_7, і потенційне бажання ОСОБА_7 співпрацювати зі слідством, а також ймовірність доведення в суді висунутого йому обвинувачення може спонукати інших учасників у сприянні йому переховування від слідства та суду.

Дійсно, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7, є особливо тяжким (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років), особливо тяжким корупційним (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років) та нетяжким злочином (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років), відповідно. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення одного з цих злочинів Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.

Проте, наявність підозри щодо участі у вчиненні особливо тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі»).

Наведені вище твердження прокурора мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення. Так, прокурором всупереч положенням частини п`ятої статті 132, частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України не надано доказів, які б підтверджували, що ризик переховування взагалі існує і не зменшився.

Водночас, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, місцем проживання, родом занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

У підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судимий та має дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також батьків похилого віку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Захисником надано у матеріали сплати банківські квитанції, що підтверджують сплату ОСОБА_7 аліментів у грудні 2019 року та у січні 2020 року, а також довідку за підписом ОСОБА_12, батька обвинуваченого ОСОБА_7, про те, що він є власником об`єкта нерухомості та надає свою згоду на проживання ОСОБА_7 у ньому строком на 2 роки (том № 2 а.с. 73, 76, 77-79, 80-82, 83). З копії паспорта ОСОБА_12, батька обвинуваченого ОСОБА_7, а також свідоцтва про право власності на житло, вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, а цей об`єкт нерухомості на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Отже колегія суддів приходить до висновку, що ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватись від слідства та суду є настільки незначним, що не зможе виправдати продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

17.2. Ризик незаконного впливу на свідків

Стороною обвинувачення обґрунтовується продовження існування цього ризику тим, що:

(1) на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено причетність низки осіб до участі в злочинній організації та вчинюваних нею злочинах, ці особи знайомі обвинуваченому ОСОБА_7 ;

(2) ОСОБА_7, перебуваючи на волі, матиме можливість сприяти цих особам в ухиленні від кримінальної відповідальності, узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджати встановленню обставин кримінального провадження та приховати вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів;

(3) на наявність цього ризику вказує і характер вчинених ОСОБА_7 злочинів, а саме вчинення злочинів у складі структурованої злочинної організації із задіянням значної кількості фізичних та матеріальних ресурсів, тривалість їх вчинення протягом майже п`яти років, схеми вчинення злочинів із чітким розподілом ролей та функцій кожного співучасника, відкритий характер злочинних дій, стійкість сформованих злочинних намірів.

Перш за все, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, наведені прокурором у клопотанні, стосуються взаємовідносин обвинуваченого ОСОБА_7 з іншими членами злочинної організації, а не зі свідками.

Водночас, суд вважає доведеним той факт, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків як у цьому кримінальному провадженні, так і у кримінальному провадженні № 12013220540000400, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 січня 2013 року.

Оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_7 знатиме як їх персональні данні, так і зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

18. З огляду на доведеність ризику незаконного впливу на свідків суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу з огляду на положення пункту 2 частини першої статті 194 КПК України.

Водночас, при вирішенні відповідних клопотань та з`ясуванні можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеного ризику судом враховується наступне.

18.1. Щодо обґрунтованості подальшого тримання під вартою

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує:

- вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку»;

- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Згідно з частиною шостою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

18.2. Щодо визначення розміру застави

У своєму клопотанні прокурор просить обрати (продовжити) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

20. Згідно з частиною 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Під час розгляду клопотань про обрання (продовження) запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу прокурора та захисника, відповідно, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 наразі не має постійного джерела доходів, йому не належать на праві власності об`єкти нерухомості, транспортні засоби.

Сторонами кримінального провадження ці обставини не спростовані, а також не надано доказів того, що, перебуваючи під вартою з 13 січня 2020 року і будучи позбавленим можливості працювати, обвинувачений ОСОБА_7 має інші джерела доходів чи збереження, які дозволяють йому внести заставу, визначену раніше слідчим суддею та зазначену прокурором у клопотанні про обрання (продовження) запобіжного заходу.

Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов`язків, передбачених цим Кодексом на рівні, зазначеному прокурором у клопотанні, або на будь-якому іншому.

З огляду на наведене, а також враховуючи продовження існування лише одного ризику, визначеного у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

18.3. Щодо інших обставин, які впливають на вирішення питання про обрання (продовження) або зміну запобіжного заходу.

Перелік обставин, які має оцінити суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, наведений у статті 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Як вже зазначалось, ОСОБА_7, 1976 року народження, має дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також батьків похилого віку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Захисником надано у матеріали сплати банківські квитанції, що підтверджують сплату ОСОБА_7 аліментів у грудні 2019 року та у січні 2020 року, а також довідку за підписом ОСОБА_12, батька обвинуваченого ОСОБА_7, про те, що він є власником об`єкта нерухомості та надає свою згоду на проживання ОСОБА_7 у ньому строком на 2 роки (том № 2 а.с. 73, 76, 77-79, 80-82, 83). З копії паспорта ОСОБА_12, батька обвинуваченого ОСОБА_7, а також свідоцтва про право власності на житло, вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, а цей об`єкт нерухомості на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

За таких умов суд вважає, що можливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а саме цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до частин першої та другої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням обставин, встановлених в ході розгляду клопотань про обрання (продовження) запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу, колегія суддів приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючому ризику, буде пропорційним співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на положення частини 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під домашнім арештом визначається до 05 лютого 2021 року.

При визначенні адреси, за якою обвинувачений ОСОБА_7 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з наступного.

Захисником у клопотанні про зміну запобіжного заходу зазначені дві адреси, за якими, на думку захисника, може перебувати обвинувачений ОСОБА_7 : (1) АДРЕСА_3 (місце реєстрації і фактичного проживання батька обвинуваченого); (2) АДРЕСА_4 (об`єкт нерухомості належить на праві власності матері цивільної дружини обвинуваченого ОСОБА_7, з останнім також укладено договір оренди щодо цього будинку).

Слід зазначити, що і ОСОБА_12 (батько обвинуваченого), і ОСОБА_14 (власник частини житлового будинку АДРЕСА_4 ) надали свою згоду на проживання обвинуваченого ОСОБА_7 у вищевказаних помешканнях (том № 2 а.с. 79, 84).

Виключно з документів, наданих учасниками кримінального провадження, суд дійшов висновку про необхідність встановлення місця перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_3, оскільки:

- саме за цією адресою зареєстрований ОСОБА_12, батько обвинуваченого, а також фактично проживають батьки обвинуваченого;

- об`єкт нерухомості за вказаною адресою належить на праві спільної часткової власності батькам обвинуваченого ОСОБА_7 ;

- міцність соціального зв`язку обвинуваченого ОСОБА_7 з батьками підтверджена документально.

Таким чином, у задоволенні клопотання прокурора про обрання (продовження) запобіжного заходу має бути відмовлено, а клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 підлягає задоволенню.

18.4. Щодо обов`язків, які слід покласти на обвинуваченого у зв`язку зі зміною запобіжного заходу

Частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України визначено перелік обов`язків, які можуть бути покладені судом на обвинуваченого за умови доведення прокурором необхідності їх покладення.

Покладення таких обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, проаналізувавши доводи клопотань та доданих до них документів, колегія суддів приходить до висновку про необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 наступних обов`язків:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7, а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і № 12013220540000400 від 31 січня 2013 року.

Покладення на обвинуваченого наведених вище обов`язків, на думку суду, дасть можливість забезпечити ефективність здійснення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 182-183, 194, 197, 314 316, 331, 369, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Закінчити підготовче судове засідання.

2. Призначити у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених частиноюпершою статті255,частиною четвертоюстатті 28,частиною п`ятоюстатті 191,частиною четвертоюстатті 28,частиною другоюстатті 366Кримінального кодексуУкраїни,на 10грудня 2020року о12годині 00хвилин у залі судових засідань № 6 у приміщенні Вищого антикорупційного суду (місто Київ, проспект Перемоги, будинок41).

3. У судовий розгляд викликати прокурора, представника потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого та його захисника.

4. У задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на постанову Генерального прокурора від 28 листопада 2016 року про продовження строку досудового розслідування відмовити.

6. У задоволенні клопотання прокурора про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

7. Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та застосувати до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 .

8. Начальнику варти негайно повідомити орган внутрішніх справ, на території обслуговування якого знаходиться Вищий антикорупційний суд і якому обвинувачений ОСОБА_7 передається для доставлення до місця безпосереднього здійснення запобіжного заходу.

9. Негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, до місця проживання за адресою: АДРЕСА_3, та звільнити його з-під варти.

10. Ухвалу про зміну запобіжного заходу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 ).

11. Органу Національної поліції негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_7 та повідомити суд про виконання ухвали у цій частині.

12. Строк дії запобіжного заходу визначити до 05 лютого 2021 року.

13. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7, а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і № 12013220540000400 від 31 січня 2013 року.

14. Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7, що відповідно до частини п`ятої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

15. Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_7 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Ухвала в частині зміни запобіжного заходу може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала в частині зміни запобіжного заходу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала в частині зміни запобіжного заходу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3