Search

Document No. 93689555

  • Date of the hearing: 14/12/2020
  • Date of the decision: 14/12/2020
  • Case №: 991/4110/20
  • Proceeding №: 22019270000000053
  • Instance: HACC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC) : Maslov V.V.
  • Judge (HACC) : Strohyi I.L., Fedorak L.M.
  • Secretary : Luhanskyi O.Yu.
  • Lawyer : Melnyka D.M., Mashkov O.B., Kasharskyi F.V.
  • Prosecutor : Kozachyna S.S.

Справа № 991/4110/20

1-кп/991/44/20

УХВАЛА

14 грудня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Козачина С.С.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисники - Мельник Д.М., Машков О.Б., Кашарський Ф.В.,

здійснюючи розгляд клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обов`язків у кримінальному провадженні № 22019270000000053 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В :

1.Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор Макар О.І. подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

2.За змістом клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , прокурор просив суд продовжити останньому строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час з 22 год 00 хв до 6 год 00 хв на два місяці.

3.Також, просив суд продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до суду за кожним його викликом; 2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_3 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 4) носити електронний засіб контролю.

4.Обґрунтовуючи необхідність продовження щодо обвинуваченого саме такого запобіжного заходу як домашній арешт, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

5.На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати, з огляду на наступні обставини.

6.Існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, прокурор обґрунтовує можливістю обвинуваченого вибути за кордон або на тимчасово окуповану територію України, оскільки протягом 2014-2017 років останній неодноразово перетинав державний кордон України, виїжджаючи, зокрема, до Республіки Австрія, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Російської Федерації; тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 ; наявністю стійких зв`язків із працівниками правоохоронних органів, службовими особами органів державної влади, які можуть бути використані останнім для переховування від органів досудового розслідування та суду; наявністю тісних соціальних зв`язків на тимчасово окупованій території України; схильністю до ігнорування приписів кримінального процесуального законодавства.

7.Обґрунтовуючи існування ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_1 на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, прокурор посилається на тривалість вчинення останнім злочинних дій, спрямованих на шахрайство в особливо великому розмірі та підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище. Можливість впливу на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, прокурор пов`язує як із соціальним статусом ОСОБА_1 , так і з наявністю між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 родинних зв`язків, що свідчить про можливість останніх з метою уникнення кримінальної відповідальності узгоджувати спільні дії, що мало місце на всіх етапах досудового розслідування. Можливість впливу на інших осіб у кримінальному провадженні - свідків, спеціалістів, експертів, понятих, прокурор пов`язує із наявністю у ОСОБА_1 стійких зв`язків серед службових осіб органів державної влади, які він в силу наявності впливу на цих осіб, зможе використати для незаконного впливу як на свідків, так і понятих та інших осіб у цьому кримінальному провадженні. Також, відповідний ризик прокурор обґрунтовує наявністю у ОСОБА_1 , вогнепальної зброї, носіння якої останній допускає і у громадських місцях, та встановленням факту висловлення ОСОБА_1 , наміру здійснення вбивства одного із свідків у кримінальному провадженні.

8.В обґрунтування вказаного клопотання прокурор також зазначає, що інші запобіжні заходи, ніж домашній арешт, неможливо застосувати, зважаючи на те, що клопотань про особисту поруку не надходило, як і клопотань обвинуваченого щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави із підтвердженням можливості її сплати, а особисте зобов`язання не забезпечить запобігання існуючим ризикам.

9.У судовому засіданні прокурор Козачина С.С. клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

10.Не погоджуючись з клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час, захисник Мельник Д.М. просив відмовити у його задоволенні та визначити його підзахисному обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

11.Окремо зазначив, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження. Наведені прокурором у клопотанні обставини з цього приводу є надуманими та необґрунтованими.

12.На переконання захисника Мельника Д.М., неухильне виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього рішенням суду обов`язків протягом усього часу застосування до останнього запобіжного заходу, свідчить про його належну процесуальну поведінку.

13.Захисник Кашарський Ф.В. просив суд клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

14.Обґрунтовував свою позицію відсутністю будь-яких зауважень від сторони обвинувачення щодо процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та зменшенням наведених у клопотанні прокурора ризиків.

15.Також просив суд врахувати під час ухвалення рішення дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини, репутацію, а також дотримання умов застосованих раніше запобіжних заходів.

16.Захисник Машков О.Б. підтримав позиції захисників Мельника Д.М. та Кашарського Ф.В., зазначивши, що наведені прокурором у клопотанні обставини щодо наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не підтверджені жодними доказами.

17.Окремо вказав, що наявні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 та 6 ст. 194 КПК України.

18.Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав доводи своїх захисників, запевнивши суд, що і надалі своєю належною процесуальною поведінкою забезпечуватиме виконання покладених на нього обов`язків.

19.Також зазначив, що наведене прокурором твердження щодо існування ризику його переховування від суду у зв`язку з можливістю вибути за кордон або на тимчасово окуповану територію України, є необґрунтованим. Наголосив, що раніше вже давав пояснення суду про те, що фактично не перебував за кордоном. Не заслуговують на увагу і доводи прокурора про те, що його близька особа ОСОБА_8 , є власником квартири на тимчасово окупованій території у м. Донецьк, що сприятиме переховуванню, оскільки вона у 2016 році виїхала за межі вказаної території, залишивши своє житло, і у якому воно стані невідомо. Не погодився обвинувачений і з доводами клопотання про існування ризику незаконного впливу на свідків, а також загрози для їх життя, здоров`я, зазначивши, що вказаний ризик не підтверджений жодними доказами.

20.Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

21.Ухвалою суду від 16.10.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено до 15.12.2020 включно, строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин. Продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

22.Під час судового розгляду кримінального провадження, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на стадії досудового розслідування (ч. 2 ст. 331 КПК України).

23.За змістом ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України (порядок продовження строку тримання під вартою).

24.Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК). Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 3, 5 ст. 199 КПК).

25.Також, згідно із загальними положеннями про запобіжні заходи суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).

26.Таким чином, розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження строку дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, суд мав перевірити чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, чи є обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом, та чи є більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, на які посилається прокурор.

27.При цьому суд враховував наступне.

28.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

29.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

30.Ризики, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

31.Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність двох ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду і ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні.

32.Колегія суддів погоджується з доводами, наведеними у клопотанні прокурора про існування зазначених ризиків.

33.Так, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_1 є, зокрема, корупційними, передбачають покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

34.Окрім того, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК).

35.Суд погоджується також з доводами сторони обвинувачення, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 тісних соціальних зв`язків із працівниками правоохоронних органів, службовими особами органів державної влади вказує на можливість останнього переховування від суду.

36.У клопотанні прокурора вказаний ризик також обґрунтовується можливістю вибуття ОСОБА_1 за кордон чи тимчасово окуповану територію України, оскільки протягом 2014-2017 років ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон, виїжджаючи зокрема до: Республіки Австрія, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Російської Федерації. Крім того, близька особа обвинуваченого - ОСОБА_8 є власником квартири на тимчасово окупованій території у м. Донецьк.

37.Зазначені обставини, на переконання суду, також є важливими для оцінки ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

38.Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, іншого обвинуваченого, експертів, спеціалістів, понятих.

39.При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

40.За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

41.Ризик можливого впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні та можливість узгодження між ними показань підтверджується як спільною зацікавленістю у цьому, так і наявністю родинних зв`язків між ними. Зокрема, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , згідно з відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану є рідною сестрою ОСОБА_3 .

42.Також, суд бере до уваги посилання прокурора на висловлювання обвинуваченого ОСОБА_1 , що можуть свідчити про намір вбити свідка та заявника у цьому провадженні - ОСОБА_4 , які були зафіксовані під час надання показань свідком ОСОБА_6 . Вказану обставину суд оцінює як досить вірогідну загрозу впливу на свідків та іншого обвинуваченого.

43.Окрім того, з протоколу огляду мобільного телефона ОСОБА_1 від 15.08.2019, вилученого під час його затримання, вбачається наявність зв`язків та контактів ОСОБА_1 із працівниками судових та правоохоронних органів, що також вказує на можливість здійснювати тиск на свідків.

44.Зазначені вище соціальні зв`язки обвинуваченого, а також зміст розмов ОСОБА_1 , на переконання суду, доводять існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

45.Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи сторони захисту, згідно з якими зазначені ризики з часом зменшилися та вже не виправдовують тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

46.При цьому суд враховує, що до обвинуваченого ОСОБА_1 з 16.08.2019 по 30.01.2020 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. У подальшому вказаний запобіжний захід було змінено та обвинувачений ОСОБА_1 перебував під домашнім арештом із забороною залишати житло цілодобово.

47.Починаючи з 09.04.2020 застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту передбачав заборону залишати житло лише в нічний час.

48.Встановлення судом такої заборони у поєднанні з покладенням на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, мало за мету, в першу чергу, запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду.

49.Відповідні обмеження, які передбачав застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід безумовно значною мірою сприяли належній процесуальній поведінці обвинуваченого.

50.Разом із тим, у продовж тривалої дії застосованих запобіжних заходів, пов`язаних із обмеженням свободи, обвинувачений сумлінно виконував покладені на нього обов`язки, не вчиняв дій, які б вказували на ухилення від суду чи на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, хоча мав певну можливість вчинення таких дій.

51.Разом із тим, обвинувачений з часу залишення місця тримання під вартою має постійне місце проживання, усталений спосіб життя, сімейні відносини, що вказує на наявність тісних соціальних зв`язків, які є стримуючим фактором та можуть вважатися запорукою та певною гарантією для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

52.Зазначене, на переконання суду, в умовах обставин саме цього кримінального провадження, свідчить на користь зменшення ризику переховування від суду.

53.У цьому зв`язку, суд також зауважує, що відповідний стандарт, за яким ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою чи домашнім арештом, вже протягом тривалого часу використовується Європейським судом з прав людини («Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 10).

54.Крім того, суд вважає слушними посилання сторони захисту, щодо зменшення ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на інших учасників кримінального провадження шляхом використання своїх стійких зв`язків серед службових осіб органів державної влади, оскільки частина таких осіб, зокрема, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про яких згадується прокурором у клопотанні, з часом перестали обіймати посади в органах державної влади.

55.За таких обставин, оцінивши в сукупності всі наведені вище обставини, а також беручи до уваги, що даних про виникнення нових ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під домашнім арештом стороною обвинувачення надано не було, а існуючі ризики зменшилися, суд доходить до висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до суду за кожним його викликом; 2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_3 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 4) носити електронний засіб контролю.

56.Колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинуваченого та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

57.Ураховуючи вищезазначене, керуючись положеннями ст. 177, 179, 194, 199, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

1) прибувати до суду за кожним його викликом;

2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_3 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) носити електронний засіб контролю.

Строк дії покладених обов`язків визначити на два місяці до 14.02.2021.

В іншій частині клопотання прокурора відмовити.

Обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , письмово під розпис повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доручити контроль за виконанням ухвали процесуальному керівнику у кримінальному провадженні № 22019270000000053 стосовно обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак