Document No. 94012839

Справа № 991/9599/20

Провадження1-кс/991/10276/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

за участю секретаря судового засідання Будкової В. О.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 від розгляду скарги на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 23.10.2017,

ВСТАНОВИЛА:

До Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 від розгляду скарги на постанову детектива НАБУ від 21.02.2020 про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 23.10.2017 та на постанову про відмову у визнанні потерпілим від 26.10.2017 у справі № 991/9599/20, провадження № 1-кс/991/9853/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу вказана заява розподілена слідчому судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

В обґрунтування заявленого відводу заявник зазначає, що слідчий суддя ОСОБА_2 вже приймав незаконне судове рішення (ухвала від 20.11.2019 по справі №760/32174/18, провадження №1-кс/910/600/19), де заявник був потерпілим та суддя вже діяв в інтересах ОЗГ Прокуратури Чернівецької області, яке здійснює протиправну діяльність на території Чернівецької області. Вказує, що ці обставини викликають сумнів в об`єктивності судді.

В судовому засіданні заявник свою заяву підтримав, просив її задовольнити. Додатково зазначив, що рік тому слідчий суддя ОСОБА_2 виніс ухвалу, якою скасував постанову детектива про закриття кримінального провадження, однак не скасував постанову про відмову у визнанні заявника потерпілим. Отже, в частині відмови у задоволенні скарги заявника рішення слідчого судді ОСОБА_2 є завідомо неправосудним. Жодних рішень про те, що ухвала ОСОБА_2 є завідомо неправосудною, немає, однак заявник вважає цей факт очевидним. Отже у заявника наявні сумніви щодо неупередженості слідчого судді при розгляді іншої скарги, яку він розглядає в цьому ж кримінальному провадженні. Крім того, слідчий суддя не задовольнив клопотання заявника про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а заявник вважає, що він має право на таке ознайомлення незалежно від свого статусу в цьому кримінальному провадженні. Також заявник зазначив, що за його заявою були внесені відомості до ЄРДР щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Отже суддя не може бути незалежним при розгляді скарги заявника, оскільки від нього як потерпілого безпосередньо залежить скільки років позбавлення волі отримає суддя в цьому кримінальному провадженні.

Слідчий суддя ОСОБА_2 надав матеріали судової справи № 991/9599/20, пояснень з приводу заявленого відводу не надавав.

Заслухавши заявника, розглянувши подану заяву разом з доданими матеріалами, слідчий суддя встановила таке.

У провадженні слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 перебуває справа № 991/9599/20 (провадження № 1-кс/991/9835/20) за скаргою ОСОБА_1 на постанову детектива НАБУ про закриття кримінального провадження від 21.02.2020 та на постанову про відмову у визнанні потерпілим від 26.10.2017.

Незалежність і об`єктивність слідчого судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні. Перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя підлягає відводу, та порядок відводу судді визначені ст. 75, 76 КПК України.

За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчому судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).

Так, відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді для розгляду справи.

Стаття 76 КПК України передбачає недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні.

Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість слідчого судді при розгляді питання, що ним розглядається. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 75, 76 КПК України, може виникнути у зв`язку з наявністю у нього родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу, порушенням правил визначення слідчого судді, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або пов`язаними з ними. Із змісту заяви про відвід вбачається, що заявник просить відвести слідчого суддю від розгляду скарги на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження та рішення про відмову у визнанні потерпілим. Отже, сумніви у неупередженості повинні виникати із тих фактів, що мають бути досліджені при вирішенні саме цього питання.

В обґрунтування своєї позиції про упередженість слідчого судді ОСОБА_2 під час розгляду скарги на постанову детектива, заявник посилається на те, що ним вже виносилася ухвала від 20.11.2019 по справі №760/32174/18, провадження №1-кс/910/600/19. При чому, як зазначив сам заявник, він погоджується з цією ухвалою в частині, в якій його скаргу було задоволено, однак стверджує про неправосудність цього ж рішення лише в частині відмови у задоволення вимог заявника.

Не досліджуючи зміст і законність судових рішень, які були постановлені слідчим суддею ОСОБА_2 в цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя, в першу чергу, звертає увагу, що будь-яке рішення за наслідками розгляду клопотань, скарг, заяв у кримінальному провадженні, постановляється слідчим суддею на підставі дослідження всіх матеріалів справи та оцінки доказів. Зважаючи на те, що розгляд скарги на дії слідчого, прокурора здійснюється у порядку, встановленому для судового розгляду (ч. 1 ст. 306 КПК України) під час такого розгляду підлягають застосуванню і засади законності, змагальності та диспозитивності, встановлені ст. 9. 22, 26 КПК України. З урахуванням особливостей оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування (встановлених главою 26 КПК України) змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною захисту і обвинувачення їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію процесуальних прав, і є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при розгляді скарг слідчий суддя згідно зі ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Тому вони вважаються законними, доки не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

За таких умов відповідна правова позиція слідчого судді під час розгляду кожної окремої скарги залежить не лише від активності в питанні обстоювання сторонами своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, а також від рівня, якості та обсягу наданих в підтвердження таких позицій матеріалів. Водночас, слідчий суддя не зв`язаний своїми попередніми висновками під час винесення рішення в конкретній справі, якщо матеріали, що ним досліджуються, змінюються.

В світлі висловленої позиції заявника суддя також звертає увагу, що чинне Кримінальне процесуальне законодавство передбачає окремі процесуальні статуси заявника і потерпілого, які в конкретних обставинах кримінального провадження можуть співпадати. Однак статус заявника у кримінальному провадженні не наділяє його автоматично статусом потерпілого, оскільки характерним для останнього є завдана кримінальним правопорушенням моральна, фізична або майнова шкода, що досліджується слідчим суддею в випадку розгляду скарги на постанову про відмову у визнанні потерпілим.

За таких обставин незгода заявника з раніше постановленим слідчим суддею рішенням об`єктивно не може розглядатися як сумнів у неупередженості цього судді.

Твердження заявника про те, що слідчий суддя був зобов`язаний забезпечити заявнику можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 52017000000000715, також не ґрунтуються на законі, оскільки КПК України передбачає порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення (ст. 221 КПК України) і перелік суб`єктів, яке мають таке право. Отже відповідний аргумент заявника не переконує суддю в можливій упередженості слідчого судді при розгляді скарги заявника.

Посилання заявника на наявність кримінального провадження № 12020260020000978 від 18.12.2020 за фактом зловживання слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 владою та службовим становищем не свідчить про упередженість судді. Адже упередженість - це думка, що склалася заздалегідь, без урахування об`єктивних фактів. В свою чергу, подання учасником судового процесу заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення не породжує ні потенційного, ані реального конфлікту інтересів щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником будь-якого провадження заяви про внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про скоєння суддею кримінального правопорушення до закінчення судового розгляду може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню ним професійних обов`язків або схилити його до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376 КК України

Отже, доводи заявника не знайшли свого підтвердження під час судового засідання та не свідчать про упередженість слідчого судді ОСОБА_2 при розгляді заявленої скарги.

Суддя окремо наголошує на тому, що об`єктивна неупередженість перебуває поза межами особистої поведінки судді та означає відсутність підтверджених фактів, що можуть спричинити сумнів у неупередженості судді. Прояв внутрішнього переконання при розгляді інших питань, що передують відводу судді, не можуть вважатися упередженістю в цілях такого відводу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). В рамках розгляду заявленої заяви про відвід слідчий суддя не може надавати оцінку самим постановам детектива, які оскаржуються заявником, а на підставі досліджених матеріалів має лише визначити, чи наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості слідчого судді під час розгляду таких скарг. В даному випадку таких обставин не встановлено.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Натомість наведені в заяві ОСОБА_1 відомості не є такими, які б свідчили про упередженість слідчого судді ОСОБА_2 Факти, на які посилається заявник, не становлять обставин, передбачених ст. 75, 76 КПК України, і не свідчать про упередженість слідчого судді при розгляді скарги. Тому в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75- 81, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 від розгляду скарги на постанову детектива НАБУ від 21.02.2020 про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 та на постанову про відмову у визнанні потерпілим від 26.10.2017.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Михайленко