Document No. 94078845

Справа № 760/9481/17

Провадження №1-кп/4910/34/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

11 грудня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

представника власника майна - адвоката Федорова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Федорова О.С. в інтересах власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту на майно,

УСТАНОВИВ:

24 листопада 2020 року на адресу суду від адвоката Федорова О.С., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 , надійшло клопотання про скасування арешту на майно, а саме - на житлову квартиру АДРЕСА_1 , який був накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року (справа № 760/675/16-к, провадження № 1-кс/760/15243/16). На думку заявника, арешт на зазначене вище майно було накладено необґрунтовано: по-перше, висновки в ухвалі слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки на момент укладення інвестиційного договору (за умовами якого ОСОБА_2 інвестувала гроші у будівництво арештованої квартири), договору про відступлення належних їй прав по інвестиційному договору на користь матері, яка отримала квартиру у власність на підставі договору купівлі-продажу, після чого подарувала ОСОБА_1 - своїй доньці, ОСОБА_2 не мала статусу підозрюваної особи, а тому висновки про те, що правочини укладались в період, коли вона була підозрюваною необґрунтовані, так само її мати не знала та не могла знати про майбутнє вручення повідомлення про підозру доньці, та подальших припущень детективів щодо придбання належного їй майна внаслідок здійснення злочинної діяльності; по-друге, відсутні підстави для накладення арешту на майно третіх осіб з метою спеціальної конфіскації (не вказано, що інвестовані гроші отримані ОСОБА_2 від злочинної діяльності та приховування нею такого майна; майно отримано за ціною вищою або нижчою від ринкової вартості); по-третє, ОСОБА_2 мала достатньо коштів для придбання майна, що підтверджується долученими до клопотання квитанціями (про здійснення поповнень на депозитний рахунок), довідкою щодо здійснених виплат відповідно до інвестиційного договору. Таким чином, викладене прямо свідчить про фінансову спроможність ОСОБА_2 повністю оплатити вартість майна за рахунок власних заощаджень, які були нею зроблені у банківських установах ще до початку інкримінованих періодів вчинення кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні адвокат Федоров О.С., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підтримав заявлене клопотання про скасування арешту майна. Додав, що арешт на майно було накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна; за змістом обвинувального акта ОСОБА_2 брала участь у вчиненні злочинів, починаючи з січня 2013 року; а ст.96-1 КК України, якою було введено до Кримінального кодексу України поняття спеціальної конфіскації, набула чинності 16 грудня 2013 року. Положення закону, якими регулювалось питання спеціальної конфіскації неодноразово змінювались, в переліку умисних кримінальних правопорушень, за умови вчинення яких застосовувалась спеціальна конфіскація, були відсутні кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , тому арешт на майно з метою спеціальної конфіскації був накладений незаконно.

Прокурор Семак І.А. в судове засідання з розгляду клопотання про скасування арешту майна не з`явився, направив на адресу суду письмові заперечення. Неявка прокурора не перешкоджає розгляду зазначеного клопотання.

Заслухавши адвоката Федорова О.С. та дослідивши матеріали, що додані до клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 15 листопада 2016 року, копія якої надана адвокатом Федоровим О.С., за клопотанням детектива НАБУ Танривердієва Х.М. у кримінальному провадженні №52015000000000002 від 04 грудня 2015 року було накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме житлову квартиру АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони на відчуження квартири. Вказаний арешт було накладено з посиланням на те, що детективом доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та майно може підлягати спеціальній конфіскації. Також, в тексті ухвали зазначено про те, що з метою приховання прав на вказане майно підозрювана ОСОБА_2 02 червня 2016 року уклала договір відступлення до інвестиційного договору №0955/1-2/182 від 18 лютого 2015 року, відповідно якого уступила всі права щодо зазначеної квартири на користь матері ОСОБА_3 , яка в подальшому подарувала квартиру доньці ОСОБА_1 , та зроблено висновок, що фактичним власником майна є підозрювана ОСОБА_2 , яка придбала майно(інвестувала) в період вчинення злочину і намагалась приховати його.

Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, ОСОБА_1 , яка є власником майна(квартири), на яке накладено арешт, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на нерухоме майно накладено необґрунтовано.

Арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України; арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України(ч.4 ст.170 КПК України в редакції, що діяла на момент розгляду клопотання слідчим суддею).

В ухвалі про арешт майна слідчий суддя послався на ч.1 ст.96-2 КК України, яка передбачала, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому вигляді ч.1 ст.96-2 КК України діяла з 15 грудня 2013 року по 30 червня 2020 року, в наступній редакції цієї частини слово «злочин» було замінено словосполученням «кримінальне правопорушення».

При цьому необхідно зауважити, що з 04 червня 2014 року спеціальна конфіскація могла бути застосованою за умови вчинення злочину, передбаченого ст.364-1 КК України, а з 26 листопада 2015 року - також і у разі вчинення злочинів, передбачених ст.ст.191, 255 КК України.

Відповідно поданої адвокатом Федоровим О.С. копії повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 16 червня 2016 року, яка погоджена прокурором Симківим Р.Я., ОСОБА_2 було повідомлено про те, що вона підозрюється в участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення особливо тяжкого злочину, участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великому розмірі, злочинною організацією та у створенні та придбанні суб`єктів підприємницької діяльності(юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило велику матеріальну шкоду державі в складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України.

Хоча заявником не додано до клопотання повного тексту підозри від 16 червня 2016 року, відповідно змісту ухвали слідчого судді від 15 листопада 2016 року вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що в період із січня 2013 року по червень 2016 року ОСОБА_2 в складі злочинної організації, створеної ОСОБА_4 , вчинила низку правопорушень проти громадської безпеки, власності та у сфері громадської діяльності, в результаті яких загальна вартість проданого природного газу була умисно занижена операторами спільної діяльності, підконтрольними злочинній організації, на суму 1 613 224 251 грн., яка була конвертована в готівку, чим було завершено умисел членів злочинної організації на привласнення коштів ПАТ «Укргазвидобування» від продажу природного газу та завдано збитків державним інтересам на зазначену суму.

За змістом частини другої статті четвертої Кримінального кодексу України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності(ч.3 цієї статті).

За загальним правилом, часом вчинення закінченого злочину визнається час вчинення дії або бездіяльності, які передбачені законом про кримінальну відповідальність. Часом вчинення закінченого злочину з матеріальним складом є час настання відповідних наслідків.

Про обґрунтованість накладеного арешту на майно третьої особи за п.2 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно третя особа набула безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів, які додані до клопотання, на час розгляду клопотання про арешт майна ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, в т.ч. і передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме в заволодінні чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем на загальну суму 1 613 224 251 грн., яке вчинялось, за версією сторони обвинувачення, протягом тривалого періоду, починаючи з січня 2013 року і до січня 2016 року, тому суд вважає, що слідчий суддя мав достатні підстави вважати, що майно, на яке накладається арешт, може підлягати спеціальній конфіскації. При цьому необхідно зауважити, що без дослідження матеріалів кримінального провадження суд не може з`ясувати чи злочин з матеріальним складом в даному конкретному випадку був закінченим, або навпаки, до часу набуття чинності положень кримінального закону про спеціальну конфіскацію, якими регулювалось застосування спеціальної конфіскації у разі вчинення злочинів, передбачених ст.ст.191,255 КК України.

Тому, арешт, який було накладено за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду 15 листопада 2016 року, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набула безоплатно, що було встановлено слідчим суддею, і заявником не доведено протилежне. Права на зазначену квартиру первісно належали підозрюваній(на час розгляду клопотання) ОСОБА_2 , яка 18 лютого 2015 року інвестувала 1 269 075,50 грн. у будівництво будинку АДРЕСА_2 з метою отримання у власність цієї квартири після завершення будівництва; 02 червня 2016 року уклала договір про відступлення, уступивши усі права на квартиру своїй матері ОСОБА_3 , яка 22 вересня 2016 року подарувала зазначену квартиру доньці ОСОБА_1 (з тексту ухвали слідчого судді).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що закріплено в ч.1 ст.170 КПК України.

Факти та інформація, які були оголошені в ході розгляду клопотання, не могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_1 , отримавши 22 вересня 2016 року від матері у дар квартиру, права на яку до 02 червня 2016 року належали ОСОБА_2 , не знала чи не могла знати, що зазначене майно могло бути одержаним внаслідок вчинення злочину. А також, не могли б переконати, що здійснені протягом короткого періоду часу операції з нерухомим майном між близькими родичами ОСОБА_2 , не свідчать про намір приховати таке майно від можливої спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні, яке здійснювалось відносно ОСОБА_2 ..

Посилання заявника на те, що ОСОБА_2 мала у власності достатньо коштів для придбання квартири АДРЕСА_1 , оскільки в 2012 році (до початку інкримінованих періодів вчинення кримінальних правопорушень) мала на банківських рахунках 55 200 доларів та 400 000 гривень, не підтверджує, що саме ці кошти були інвестовані ОСОБА_2 у будівництво нерухомості, оскільки відповідних документів суду не надано.

Крім того, необхідно зауважити, що арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , накладався ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні №52015000000000002 від 04 грудня 2015 року, в той час як на розгляді суду перебуває кримінальне провадження №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року(в якому подано клопотання про скасування арешту) і заявником не доведено, що накладений арешт зберігає своє силу в останньому провадженні; станом на зараз суду не відомо чи завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №52015000000000002, а відтак суд не може перевірити чи відпала потреба в застосуванні цього заходу у тому кримінальному провадженні.

Отже, ОСОБА_1 не доведено, що арешт на квартиру був накладений необґрунтовано, тому підстави для скасування арешту відсутні.

Також, ОСОБА_1 не доведено, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту, оскільки провадження у цьому кримінальному провадженні на даний час не завершено, а арешт було накладено для забезпечення спеціальної конфіскації майна, рішення про яку згідно з ч.4 ст.374 КПК України приймається разом з рішеннями щодо речових доказів і документів.

Керуючись ст.ст.170-173, 174, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання адвоката Федорова О.С. в інтересах власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту на майно - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 12 січня 2021 року.

Судді: Л.І.Задорожна

О.В.Федоров

Я.В.Шкодін