Document No. 94078864

Справа № 991/10167/20

Провадження1-кс/991/10425/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

слідчого судді ОСОБА_1,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

представників власника майна ОСОБА_3, ОСОБА_4,

детектива ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42019000000000673 від 26.03.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 від 09.12.2020, подане в інтересах ОСОБА_6 в порядку ст.174 КПК України, в якому він просить скасувати накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 у справі №757/39339/19-к арешт майна грошових коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_6 № НОМЕР_1, відкритому в банку UBS AG (група UBS Group AG, м.Цюріх, Швейцарія) та припинити заборону видаткових операції по ним.

Обставини, на які посилається особа, яка подала клопотання

29.07.2019 Печерським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу у справі №757/39339/19-к, якою було накладено арешт на грошові кошти на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_1, відкритому в банку UBS AG (група UBS Group AG, м.Цюріх, Швейцарія), та заборонені видаткові операції по цьому рахунку (далі ухвала від 29.07.2019).

Адвокат вважає, що арешт накладено незаконно, необґрунтовано та він підлягає скасуванню з огляду на такі обставини.

Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12013220540000400 від 31.01.2013, за ч. 1 ст.255, ч.5 ст.191, ч.3 ст. 209КК України. У рамках вказаного кримінального провадження 25.02.2019 заступником начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва - начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 (до набуття ОСОБА_9 в 1997 році громадянства Держави Ізраїль його повне ім`я було ОСОБА_6 ). Відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.209КК України.

26.03.2019 постановою прокурора групи прокурорів із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12013220540000400 від 31.01.2013 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 в окреме провадження №42019000000000673, про що були внесені відповідні відомості до ЄРДР. У рамках кримінального провадження №42019000000000673 окремого повідомлення про підозру ОСОБА_11 не складалось та не вручалось.

На сьогоднішній день досудове розслідування зазначеного кримінального провадження здійснюється Національним антикорупційним бюро України під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Виходячи зі змісту ухвали від 29.07.2019, накладення арешту на майно вмотивоване тим, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42019000000000673 від 26.03.2019 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209КК України. Судом вказано про начебто встановлений досудовим розслідуванням факт, що обраний Президентом України у березні 2010 року ОСОБА_12 створив та очолив злочинну організацію з метою отримання незаконного доходу внаслідок вчинення злочинів у різних сферах економіки. Однак відсутня будь-яка інформація про взаємозв`язок між «злочинною організацією ОСОБА_13 » та грошовими коштами, що були сплачені ОСОБА_14 на користь ОСОБА_7 Дотепер не встановлено цей взаємозв`язок, більш того, відсутні будь-які докази злочинності походження сплачених грошових коштів. Накладення арешту мотивоване необхідністю конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3 ч.2 ст.170 КПК України). Таким чином, суд виходив з того, що ОСОБА_10 має процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні.

Адвокат ОСОБА_3 вказує на те, що накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання за правилами ч. 5 ст.170 КПК України можливе щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Натомість ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №42019000000000673 не набув процесуального статусу підозрюваного відповідно до положень ст.278 КПК України. Так, ОСОБА_11 не було вручено повідомлення про підозру в день його складення (25.02.2019) або надіслано поштою за місцем його проживання за межами України, про яке вказано в самому повідомленні про підозру. Повідомлення про підозру було направлене поштою лише 27.02.2019 на ім`я ОСОБА_7 за невідомою адресою в м. Кривий Ріг.

Оскільки ОСОБА_10 не є підозрюваним, то, відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України, слідчий взагалі не мав права звертатись з клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно третьої особи, і з відповідним клопотанням мав звернутись прокурор.

Також адвокат посилається на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, є необґрунтованим та недостатньо доказів, що вказують на вчинення цього злочину, на те, що слідчий суддя при прийнятті рішення про арешт майна не навів належного обґрунтування свого рішення з огляду на положення ч. 8, 10 ст. 170, ч. 2 ст. 171, ч. 2 ст. 173 КПК України. При накладенні арешту на всі грошові кошти і заборону всіх без обмежень та визначень видаткових операцій по банківському рахунку не дотримано принципи співмірності та розумності обмеження права власності.

Позиція учасників провадження в судовому засіданні

Представники власника майна ОСОБА_6 адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали подане клопотання і просили скасувати арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_7, і заборону видаткових операції по цьому рахунку.

Детектив Національного бюро ОСОБА_5 заперечив проти скасування арешту, подавши письмові пояснення, в яких просить залишити клопотання адвоката без задоволення. Свою позицію аргументував тим, що ОСОБА_6 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні і арешт на його майно був накладений обґрунтовано. Зазначив, що у день складання письмового повідомлення про підозру ОСОБА_6 25.02.2019 його місцезнаходження не було встановлено, тому в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 135 КПК України, органом досудового розслідування вжито заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру шляхом направлення його примірників разом із супровідними листами Генеральної прокуратури України від 25.02.2019 поштою за відомим місцем реєстрації ОСОБА_6 на території України у АДРЕСА_1, та на адресу житлово-експлуатаційної організації за місцем його реєстрації. У зв`язку із цим ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Після встановлення факту можливого перебування ОСОБА_6 за кордоном, орган досудового розслідування здійснив заходи та направив запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Сполучених Штатів Америки, Королівства Монако та Держави Ізраїль, в тому числі з метою вручення підозрюваному ОСОБА_6 примірника повідомлення про підозру. Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 27.07.2019 про арешт майна є законною та арешт накладений за наявності правових підстав відповідно до вимог ст. 170 КПК України.

Установлені слідчим суддею обставини, оцінка і мотиви слідчого судді

На підставі поданих учасниками провадження матеріалів кримінального провадження встановлено, що у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42019000000000673 від 26.03.2019 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України. Матеріали зазначеного кримінального провадження були виділені із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013, в якому 25.02.2019 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України.

У рамках кримінального провадження №42019000000000673 від 26.03.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №757/39339/19-к накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_6 № НОМЕР_1, відкритому в банку UBS AG (група UBS Group AG, м.Цюріх, Швейцарія) із забороною видаткових операцій по цьому рахунку. Рішення про арешт майна прийняте за результатами розгляду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_15, яке обгрунтоване тим, що у кримінальному провадженні ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, щодо легалізації грошових коштів злочинної організації в сумі біля 100 млн доларів США, та отримані на його рахунок кошти підлягатимуть спеціальній конфіскації за ст.96-1, 96-2 КК України і щодо майна ОСОБА_6 може бути застосована конфіскація як вид покарання. ОСОБА_6 та його адвокат не були присутні під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна.

Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто зазначені норми пов`язують право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності власника чи володільця майна або його представника, із наданням особами, які не були присутніми в судовому засіданні і про права чи законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які підтвердять, що арешт накладено необґрунтовано, та доведеністю перед слідчим суддею їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З наведеного вище можна зробити висновок, що під час розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3, поданого в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна слідчий суддя наділений повноваженнями лише щодо встановлення обґрунтованості застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження на підставі наданих доказів та матеріалів.

Сумніви сторони захисту щодо законності постановленого слідчим суддею рішення про накладення арешту можуть бути підставою для звернення до суду апеляційної інстанції із відповідною скаргою та не належать до предмету дослідження слідчим суддею під час розгляду даного клопотання в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України.

У цьому кримінальному провадженні ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.03.2020 (справа № 757/39339/19-к провадження № 11-сс/991/58/20) апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_16, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді від 29.07.2019 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

У апеляційній скарзі адвокат посилався на аналогічні обставини, які він зазначає у клопотанні про скасування арешту, а саме, на відсутність обґрунтованості підозри його підзахисного, порушення вимог КПК України під час вручення повідомлення про підозру, вважаючи, що повідомлення про підозру не вручено, а також на недостатність доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_6 злочину, та, як наслідок, відсутність правових підстав для накладення арешту.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначив, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого в повній мірі дотримався приписів КПК України щодо порядку і підстав застосування арешту майна у цьому кримінальному провадженні.

У статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 170 КПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали про арешт майна слідчим суддею) з метою забезпечення спеціальної конфіскації арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Спеціальна конфіскація, згідно із ч. 1 ст. 96-1 КК України, полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу. Пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України визначено, що с пеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 96-2 КК України, у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.

З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України).

Надані слідчому судді матеріали кримінального провадження не містять підтвердження, що було здійснене безпосереднє вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 .

Водночас вказана обставина не свідчить про безпідставність, необґрунтованість накладення арешту на майно.

Відносно ОСОБА_6 25.02.2019 складено повідомлення про підозру за ч.3 ст.209КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Зазначене повідомлення про підозру було направлене на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_6 в України супровідним листом від 25.02.2019 №14/2/2-36811-16, а також на ім`я директора ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» з метою вручення ОСОБА_6 за місцем його реєстрації супровідним листом від 25.02.2019, відповідно до вимог ст. 278, глав 6, 11 КПК України.

Сторона обвинувачення звернулася із запитами про міжнародну правову допомогу, у тому числі щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6, до компетентних органів Сполучених Штатів Америки (14.03.2019), Королівства Монако (27.03.2019) та Держави Ізраїль (12.08.2019) країн, в яких ОСОБА_6 міг фактично перебувати.

У кримінальному провадженні наявні існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що майно у вигляді грошових коштів, які заходяться на рахунку ОСОБА_6 № НОМЕР_1 у банку UBS AG (група UBS Group AG, м.Цюріх, Швейцарія), є предметом легалізації та відповідають ознакам, передбаченим статтею 96-2 КК України, що допускає можливість застосування щодо таких коштів спеціальної конфіскації майна, незалежно від факту набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного. Спеціальна конфіскація не може бути застосована лише до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача (ч.4 ст.96-2 КК України).

За наведених обставин слідчий суддя дійшла висновку, що арешт на грошові кошти було накладено обґрунтовано.

Застосування арешту майна із забороною видаткових операцій по банківському рахунку відповідає правилам ч. 11 ст. 170, п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, які передбачають можливість заборони або обмеження користування, розпорядження майном. І таке обмеження у користуванні грошовими коштами відповідає засадам розумності та співрозмірності завданням кримінального провадження.

Аргумент адвоката про те, що із клопотанням про арешт майна, яке належить не підозрюваному, а третій особі, слідчий не мав права звертатися і таке клопотання може подати лише прокурор, слідчий суддя відхиляє з таких мотивів.

Частиною 2 статті 64-2 КПК України визначено, з якого моменту виникають права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а саме з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Натомість у ч. 1 ст.171 КПК України закріплено процесуальне повноваження слідчого на звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна за погодженням із прокурором. Клопотання про арешт майна ОСОБА_6 подав слідчий у кримінальному провадженні за погодженням із процесуальним керівником начальником відділу процесуального керівництва управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_17 . Тобто право слідчого за погодженням із прокурором звернутися із клопотанням про арешт майна прямо передбачене нормами ст. 171 КПК України, та не обмежується правилами ч.2 ст.64-2 КПК України.

Отже, під час розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3 не було доведено наявності обставин, які б підтверджували необґрунтованість арешту грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_6, або що клопотання про арешт було подане особою, яка не мала на це права, тому клопотання про скасування арешту задоволенню не підлягає.

Слідчий суддя враховує і те, що питання про скасування арешту майна відповідно до правил ч. 4 ст. 174 КПК України також уповноважений вирішувати суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд. Зокрема, суд скасовує арешт майна у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Керуючись ст. 22, 26, 170, 174, 309, 369-372, 392 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №757/39339/19-к, а саме грошових коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_1, відкритому в банку UBS AG (група UBS Group AG, м. Цюріх, Швейцарія), та припинення заборони видаткових операцій по ним.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1