- Presiding judge (HACC) : Khamzin T.R.
- Secretary : Puzyria V.R.
Справа № 991/10216/20
Провадження1-кс/991/10476/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.
за участю:
секретаря судового засідання Пузиря В.Р.,
представників власника майна адвокатів Богданової Я.О., Фоміна І.Ю.,
детектива НАБУ Кальки І.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Богданової Яни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 (справа № 757/25108/16-к) на майно ОСОБА_1 , та про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 (справа №757/26295/16-к) на майно ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
14 грудня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло означене клопотання адвоката Богданової Яни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 .
Для розгляду клопотання визначено слідчого суддю Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р.
1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У клопотанні зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 у справі №757/25108/16-к накладено арешт на майно належне ОСОБА_1 , зокрема:
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 із земельною ділянкою площею 1000 кв.м. з метою забезпечення його подальшої конфіскації як виду покарання.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 накладено арешт на це саме майно, яке було відчужено на користь ОСОБА_2 , з метою забезпечення його спеціальної конфіскації.
Обидві ухвали слідчих суддів про накладення арешту адвокат вважає необґрунтованими.
Так, стверджуючи про необґрунтованість ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2016, адвокат у клопотанні посилається на те, що висновок слідчого судді про наявність підстав для арешту майна з метою забезпечення конфіскації ґрунтується на неперевірених доводах слідчого про набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні та існування підстав, що у подальшому до вищевказаного майна може бути застосована конфіскація.
Адвокат стверджує, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не повідомлено про підозру. Так, на її думку, повідомлення про підозру мало б надсилатися ОСОБА_1 у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України, оскільки на момент складення повідомлення про підозру остання тривалий час проживала на території Російської Федерації. Повідомлення про підозру за цією процедурою не вручалося. У якості підтвердження вжиття заходів із вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру орган досудового розслідування надає копію фіскального чеку. Але цей документ, за твердженням адвоката, не є належним доказом надіслання ОСОБА_1 повідомлення про підозру.
На підтвердження цієї обставини адвокат посилається на висновки лінгвістичної експертизи від 17.09.2020 про те, що зміст фіскального чеку не свідчить про направлення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.
Адвокат зазначає, що факт не набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної підтверджується листом слідчого комітету РФ про те, що на території Російської Федерації повідомлення про підозру ОСОБА_1 не вручалося, а також висновками, наведеними в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2020, якою відмовлено у задоволенні клопотання Національного антикорупційного бюро України про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_1 з тієї підстави, що вона не повідомлена про підозру.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не набула у встановленому законом порядку процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, відсутні підстави для арешту, належного їй майна з метою забезпечення подальшої конфіскації як виду покарання.
Крім того, вважає, що майно і земля є нерухомістю, яка не може бути переміщена з України, а повернення майна ОСОБА_1 через розірвання договорів купівлі-продажу навпаки сприяє правовій чистоті при вирішенні судом цього питання.
Посилаючись на необґрунтованість арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016, адвокат у клопотанні зазначає про безпідставність та необґрунтованість висновку слідчого судді про те, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру та відповідно припущення про те, що ОСОБА_2 знала про те, що ОСОБА_1 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні; необґрунтованість висновку слідчого судді щодо наявності ознак фіктивності в угодах про відчуження майна на яке накладено арешт; відсутність ризиків переміщення чи знищення нерухомого майна, які мають доводитися при вирішенні питання про накладення арешту; розгляд клопотання без виклику власника майна.
Про необґрунтованість арештів, накладених ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 та 31.05.2016, за твердженням адвоката, свідчить й те, що розгляд клопотань проводився без виклику власників.
Враховуючи наведене, адвокат просить:
- скасувати арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 на майно ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 1 085,60 кв.м із земельною ділянкою площею 1 000,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- скасувати арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 на майно ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 1085,60 кв.м із земельною ділянкою площею 1000,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
2. Позиції сторін у судовому засіданні
Представники ОСОБА_1 - адвокати Фомін І.Ю. та Богданова Я.О. клопотання про скасування арешту у судовому засіданні підтримали з підстав, що у ньому наведені. Просили клопотання задовольнити.
До матеріалів клопотання додаткового долучили копію фіскального чеку, який орган досудового розслідування представляє в якості доказу на підтвердження вжиття заходів із вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.
Детектив Калька І.З. у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що обидва арешти є обґрунтованими, необхідність у їх скасуванні на цей час не відпала.
У письмових запереченнях зазначив, що ухвали про арешт майна переглядалися і у апеляційному порядку. За результатами перегляду ухвал про арешт майна, апеляційний суд не дійшов висновку про їх скасування.
До матеріалів клопотання долучив витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню 42014000000000364.
Заслухавши доводи представників ОСОБА_1 , детектива Кальки І.З., дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов таких висновків.
3. Обставини встановлені слідчим суддею
На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання слідчий суддя встановив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07.05.2014 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 (справа 757/25108/16-к) накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , зокрема: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 1 085,60 кв.м із земельною ділянкою площею 1 000,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження стала необхідність його збереження з метою забезпечення конфіскації, яка передбачена санкціями статей ч. 4 ст. 368 КК України, ч. 3 ст. 209КК України.
До реалізації зазначеної ухвали майно на яке накладено арешт було відчужено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Так 26.05.2016 ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 , разом із земельною ділянкою.
27.05.2016 - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
27.05.2016 - житловий будинок АДРЕСА_1 .
Ця обставина підтверджується копіями відповідних договорів купівлі-продажу, укладених ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 задоволено клопотання слідчого в ОВС третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Чорноуса О.А. про накладення на це ж майно арешту, але з підстав забезпечення його спеціальної конфіскації.
Із змісту ухвали та доводів, наведених у клопотанні, вбачається, що таке рішення було прийнято з огляду на відчуження ОСОБА_1 майна на користь ОСОБА_2 одразу ж після набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної. В ухвалі також зазначено що ОСОБА_2 повинна була знати, що таке майно підлягає спеціальній конфіскації в розумінні статті 96-2 КК України.
01.02.2019 між ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , укладено договори про розірвання договорів купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2 .
4. Оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту майна перевірка ухвали про арешт майна не здійснюється. Слідчий суддя не уповноважений на такий розгляд, оскільки це відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому Главою 31 КПК України. Оскарження рішення до суду вищої інстанції та скасування арешту в порядку статті 174 КПК України мають різні процесуальні завдання.
У клопотанні адвокати посилаються на необґрунтованість арештів, накладених ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 та 31.05.2016.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до п.п. 2,3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України (у редакції, що діяла на дату розгляду клопотання про арешт майна), у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, а саме: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Отже, про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчить, зокрема таке: такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом; існують факти або інформація, які вказують на те, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.
В свою чергу про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України свідчить таке: стаття КК України передбачає застосування такого заходу кримінально-правового характеру; існують факти та інформація, що майно відповідає будь-якій із ознак, передбачених п. 1-4 ч.1 ст. 96-2 КК України; існують факти, які свідчать про обізнаність особи, що набуте нею майно відповідає одній із ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, і що воно набуте нею безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість.
Щодо арешту майна з підстав забезпечення конфіскації як виду покарання
Із матеріалів, наданих до клопотання, а саме витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.01.2021 вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 42014000000000364.
Санкція ч 4 ст. 368 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Згідно з договорами купівлі-продажу, на момент накладення арешту житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 із земельною ділянкою площею 1000,00 кв.м. належали ОСОБА_1 .
Наведене дає підстави для висновку щодо обґрунтованості арешту, накладеного з підстав забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Обставини набуття/ненабуття особою процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у цьому випадку виходять за межі обставин, які має встановити слідчий суддя під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Висновки слідчого судді, наведені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2020 у цьому випадку не мають преюдиційного значення. Ці висновки здійснені на підставі, наданих сторонами документів під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
Інші доводи, наведені адвокатами на обґрунтованість арешту майна не впливають та висновків слідчого судді за результатами розгляду клопотання про арешт майна не спростовують.
Щодо арешту майна з підстав забезпечення спеціальної конфіскації
Висновок слідчого судді щодо необхідності накладення арешту з підстав забезпечення спеціальної конфіскації ґрунтується на тому, що:
- майно було відчужене ОСОБА_2 одразу ж після набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної;
- ОСОБА_2 повинна було знати, що таке майно підлягає спеціальній конфіскації в розумінні статті 96-2 КК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Стверджуючи про необґрунтованість арешту з цієї підстави адвокати стверджують про неможливість та надуманість висновку про те, що ОСОБА_2 була обізнана із набуттям ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної та безпідставність висновків про фіктивність договорів купівлі-продажу.
Проте ці доводи не підкріплені жодним доказом.
Під час розгляду клопотання адвокати не навели доводів та не надали відповідних доказів на спростування обставин накладення арешту з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема, доводів, які б свідчили про те, що нерухоме майно не відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, або що воно було придбане за оплатним договором.
Водночас, враховуючи, що санкції ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України передбачають застосування такого заходу кримінально-правового характеру як спеціальна конфіскація, обставини відчуження майна про скасування якого просить адвокат, то в такому разі висновок органу досудового розслідування та слідчого судді про необхідність його збереження з метою подальшої спеціальної конфіскації не є необґрунтованим. У цьому випадку, можна дійти висновку, що позбавлення майна (накладення арешту) відбулося на підставах, визначених законом, та в інтересах суспільства.
Факт укладення договорів про розірвання договорів купівлі-продажу майна на яке накладено арешт, не тягне за собою правових наслідків із скасування арешту майна, та з урахуванням встановлених обставин, навпаки свідчить про необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Доводи адвокатів про те, що арешти є необґрунтованими, оскільки клопотання розглядалися без участі власників майна є безпідставними, оскільки ч. 2 ст. 172 КПК України передбачає розгляд клопотання про арешт майна без участі власників майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
За наведених вище обставин, у задоволенні клопотання адвоката Богданової Я.О. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту у кримінальному провадженні №42014000000000364 належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Богданової Яни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 (справа № 757/25108/16-к) на майно ОСОБА_1 , та про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 (справа №757/26295/16-к) на майно ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін