Document No. 94176225

Справа №361/3207/19

Провадження №11-кп/991/14/21

Головуючий суддя 1 інст.Коліуш О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

прокурора Подгорця С.В.,

захисника Ванджурака Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в кримінальному провадженні №12017110130004841 від 30 листопада 2017 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Ванджурака Романа Васильовича на вирок Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Требухів, Броварського району, Київської області, громадянина України, сільського голови села Требухів Броварського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України №1261-VII від 13 травня 2014 року), та у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.364 КК України, призначено йому покарання: за ч.1 ст.366 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки та на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено від основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності; за ч.3 ст.15, ч.2 ст.364 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, зі штрафом у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 з метою направлення для відбування покарання. Цим же вироком суд вирішив питання щодо відшкодування процесуальних витрат та повернення речових доказів.

Згідно з вироком Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він у період часу із січня по квітень 2017 року, але не пізніше 25 квітня 2017 року, більш точний час під час судового розгляду не встановлено, обіймаючи посаду Требухівського сільського голови Броварського району Київської області та будучи службовою особою, яка має вільний доступ до документів, що створюються в процесі діяльності сільської ради, а також маючи у володінні та розпорядженні гербову печатку Требухівської сільської ради, маючи умисел на зловживання владою та службовим становищем, діючи в інтересах заздалегідь визначених третіх осіб, з метою протиправної безоплатної передачі у їх приватну власність земельних ділянок на території с. Требухів, діючи умисно, всупереч інтересам служби, перебуваючи у приміщенні Требухівської сільської ради, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с.Требухів, вул.Гоголівська, 5, склав завідомо неправдиві витяги з рішення 9 сесії VI скликання Требухівської сільської ради від 28 липня 2011 року №197, рішення 10 позачергової сесії VI скликання Требухівської сільської ради від 07 вересня 2011 року №242 та рішення 14 сесії Требухівської сільської ради VI скликання від 16 грудня 2011 року №338 та завідомо неправдиві викопіювання з проекту формування території Требухівської сільської ради, які передав особі, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, з метою виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказаних осіб для будівництва і обслуговування жилого будинку, площею 0,25 га кожна, за рахунок земель запасу сільської ради, що могло призвести до протиправної безоплатної передачі у приватну власність тридцяти чотирьох земельних ділянок загальною вартістю 8 302 800 грн, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, у зв`язку з відмовою землевпорядної організації ПП «ІК «Меркурій Інвест» розробляти проекти землеустрою щодо відведення зазначених 34 земельних ділянок, а також початком відповідного кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 злочинів. Ці дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.15 ч.2 ст.364 КК України як незакінчений замах на зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання влади та службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та державним і громадським інтересам.

Також згідно з вироком Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він з метою приховання зловживання своїм службовим становищем, у період часу із січня по квітень 2017 року, але не пізніше 25 квітня 2017 року, більш точний час під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Требухівського сільського голови Броварського району Київської області та будучи службовою особою, яка має вільний доступ до документів, що створюються у процесі діяльності сільської ради, діючи в інтересах заздалегідь визначених третіх осіб, з метою протиправної безоплатної передачі у їх приватну власність земельних ділянок на території с.Требухів, діючи умисно, достовірно знаючи, що рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 Требухівською сільською радою Броварського району Київської області не приймалося, перебуваючи у приміщенні Требухівської сільської ради, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с.Требухів, вул.Гоголівська, 5, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи - витяги з рішень 09 сесії VI скликання Требухівської сільської ради від 28 липня 2011 року №197, 10 позачергової сесії VI скликання Требухівської сільської ради від 07 вересня 2011 року №242 та 14 сесії Требухівської сільської ради VI скликання від 16 грудня 2011 року №338, внісши в них завідомо неправдиві відомості щодо надання вказаним особам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, підробивши підписи колишнього Требухівського сільського голови Броварського району Київськоі області ОСОБА_35 та землевпорядника Требухівської сільські ради Броварського району Київської області ОСОБА_36 . Ці дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

У сукупності дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.15 ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

23 листопада 2020 року, поштовим зв`язком, захисник Ванджурак Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_1 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.15 ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим. Вважає вирок таким, що ухвалений з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що є беззаперечною підставою для скасування вироку на підставі п.2 ч.1 ст.409 КПК України. Так, суд першої інстанції у своєму рішенні мотивує винуватість ОСОБА_1 тим, що він, у силу займаної посади, мав доступ до зразків підписів службових осіб Требухівської сільської ради, був володільцем і розпорядником печатки, але ці обставини не виключають можливості доступу інших працівників сільської ради до рішень й печатки, що підтвердила свідок ОСОБА_37 . Також, у судовому засіданні не було досліджено жодних доказів вчинення ОСОБА_1 умисних дій в інтересах заздалегідь визначених третіх осіб, знайомства з ними, умислу на отримання незаконної матеріальної вигоди або інший корисливий мотив. ОСОБА_1 не знав про те, що документи, які він посвідчує, можуть бути підробленими. За зазначених обставин, якщо припустити, що ОСОБА_1 міг запідозрити фальшивість тих чи інших рішень, але при тому він не вчинив жодних дій для недопущення їх реалізації, його дії слід було кваліфікувати за ст.367 КК України, тобто службову недбалість, а не зловживання службовим становищем. Суд визнав доведеним всі інкриміновані ОСОБА_1 діяння на підставі одного доказу - почеркознавчої експертизи судового експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25 січня 2018 року за №5518-5520/17-24, згідно якої підписи від імені ОСОБА_35 та ОСОБА_36 у графах «Сільських голова: ОСОБА_38 » та «Землевпорядник: ОСОБА_39 » у зазначених витягах з рішень та викопіювання виконані ОСОБА_1 . Разом з тим, вважає, що з точки зору достатності доказів, суд не може визнати людину винуватою на підставі одного доказу, який, на переконання сторони захисту, не може бути визнаний допустимим, адже такі твердження спростовуються даними Висновку №8-4/2191 від 13 листопада 2017 року судового експерта Київського наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, згідно якого питання «Чи виконані підписи ОСОБА_1 , ОСОБА_24 , чи іншою особою у графах: «Сільський голова ОСОБА_38 » та «Землевпорядник: ОСОБА_39 » в 34 витягах з рішень 09 сесії 6 скликання №197 від 28 липня 2011 року, 09 сесії 6 скликання №242 від 07 вересня 2011 року та 14 сесії 6 скликання №338 від 16 грудня 2011 року Требухівської сільської ради» та «Чи виконані підписи ОСОБА_1 , ОСОБА_24 , чи іншою особою у графах: «Сільський голова ОСОБА_38 » та «Землевпорядник: ОСОБА_39 », в 34 викопіюваннях з проекту формування території Требухівської сільської ради» - не вирішувались у зв`язку з відсутністю порівняльного матеріалу - експериментальних зразків підписів ОСОБА_1 , які виконані з наслідуванням підписів ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , та експериментальних зразків підписів ОСОБА_24 , які виконані з наслідуванням підписів ОСОБА_35 та ОСОБА_36 . Судовий експерт Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз шляхом експертної ініціативи, всупереч поставленим їй двом питанням, почала досліджувати сформовані нею самою чотири питання, шляхом експертної ініціативи, вирішивши розширити коло досліджуваних питань. На переконання захисту, такі дії експерта є незаконними й суперечать ст.102 КПК України, п.2.1, 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5. Тому вважає, що проведення експертизи, а також надання висновку за відсутності експериментальних зразків підписів ОСОБА_1 , які виконані з наслідуванням підписів ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , свідчать про зацікавленість експерта в результаті висновку, отже він не може бути визнаний судом, як такий, що отриманий у передбачений законом порядок, використаний при прийнятті процесуальних рішень й на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Крім того, експерт неодноразово зустрічалася зі слідчим Цибою М.Д., їх спілкування відбувалось не шляхом розгляду письмових клопотань. Присутність слідчого в момент прийняття до виконання даної експертизи й прямі рекомендації слідчому, на його думку, виключають можливість її проведення в об`єктивний спосіб. Вважає також недопустимим доказом висновок судово-технічної експертизи документів №8-42389 від 22 лютого 2018 року, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, так як досліджуваний об`єкт - багатофункціональний пристрій марки «CANON PC-D320», надійшов до експертної установи не в упакованому вигляді, без зазначення його серійного номеру та інших відмінних індивідуальних ознак, а тому неможливо з упевненістю вважати, що до експертної установи прибув саме той прилад, який було вилучено з кабінету голови Требухівської сільської ради, й чи щодо нього не застосовувалося будь-яке втручання. Також, вважає недопустимим висновок експертів за результатами проведення оціночно-земельної експертизи №13687/18-41/2915-2947/1941 від 08 лютого 2019 року, так як на вирішення експертизи були поставлені питання, якою б могла бути орієнтовна вартість 34 земельних ділянок за умови завершення процедури їх передачі у приватну власність станом на 01 квітня 2017 року з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, однак наведені земельні ділянки були передані сільською радою під рекреаційну зону, а вартість цих земель з їх дійсним цільовим призначенням не встановлювалася. Тому, грошова вартість шкоди, визначена призначеною органом досудового розслідування експертизою в розмірі 8 302 800 грн., не є дійсною.

23 листопада 2020 року, поштовим зв`язком, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та вирішити питання про передачу кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Броварського міськрайонного суду Київської області як не підсудного Вищому антикорупційному суду. Посилання в обвинувальному акті на те, що він обвинувачується у вчиненні дій, які могли призвести до протиправної безоплатної передачі у приватну власність 34 земельних ділянок загальною вартістю 8 302 800 грн, на його переконання, не може вважатися завданою шкодою чи предметом злочину. Таким чином, інкриміноване йому діяння не підпадає під п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України, відтак кримінальне провадження не могло розглядатися Вищим антикорупційним судом, вирок постановлений незаконним складом суду, тому він підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Важає, що апеляційний суд у силу п.2 ч.3 ст.34 КПК України разом із скасуванням вироку має повноваження вирішити питання щодо передання провадження з Вищого антикорупційного суду до Броварського міськрайонного суду Київської області - за місцем вчинення кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні обвинувачений повністю підтримав доводи апеляційних скарг з мотивів зазначених у них та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні захисник повністю підтримав доводи апеляційних скарг з мотивів зазначених у них та просив їх задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вважав, що вони є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Зазначив, що рішення суду першої інстанції постановлено з врахуванням всіх обставин кримінального провадження, у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Ванджурака Р.В., які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг, в тому числі, з врахуванням ч.3 ст.404 КПК України, безпосередньо дослідивши частину доказів за клопотанням сторони захисту, колегія суддів дійшла таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Під час апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту безпосередньо повторно досліджено висновки експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №5518-5520/17-24 від 25 січня 2018 року та №8-4/2191 від 13 листопада 2017 року з метою перевірки доводів апеляційних скарг.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав, відмовився від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України.

З урахуванням доказів, які були досліджені судом апеляційної інстанції безпосередньо, а також обставин, встановлених судом першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 , за наведених у вироку обставин, підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку, з якою погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що у даному провадженні було проведено три почеркознавчі експертизи, за результатами яких експертами було надано висновок судово-почеркознавчої експертизи №8-4/2075 від 29 вересня 2017 року, висновок експерта №8-4/2191 від 13 листопада 2017 року та висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №5518-5520/17-24 від 25 січня 2018 року.

Вказані експертні дослідження проведені двома різними експертами державної спеціалізованої установи, яким, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.7 Закону України «Про судову експертизу», надано право здійснювати судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні.

Висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №5518-5520/17-24 від 25 січня 2018 року, проведений атестованим експертом державної спеціалізованої установи, а саме: Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якій у встановленому порядку присвоєно кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.1. «Дослідження почерку та підписів», 2.1 «Дослідження реквізитів документів» і 2.3. «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів» (кваліфікаційне свідоцтво №197-11, видане ЕКК КНДІСЕ, доповнення до свідоцтва №197-11, видане ЕКК КНДІІСЕ, продовжене до 29 серпня 2021 року), стаж експертної роботи з 2001 року.

Факт того, що експерт в порядку експертної ініціативи, після погодження зі слідчим, змінила питання поставленні їй, не викликає жодних сумнівів у правильності та неупередженості наданого нею висновку, так як вона була у встановленому законом порядку попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Так, згідно з ч.3 ст.102 КПК України, якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.69 КПК України експерт має право заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи. З цією нормою кореспондуються і норми, викладені у п.1.4 Розділу І та п.2.1 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (в редакції зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції №1420/5 від 26 квітня 2017 року), згідно з якою визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта, який має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи. Експерт та слідчий підтвердили своїми показаннями, що факт звернення експерта мав місце.

На думку апеляційного суду, висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №5518-5520/17-24 від 25 січня 2018 року на досудовому розслідуванні проведений у відповідності до методик порівняння та дослідження й експертом зроблені категоричні висновки у зв`язку з встановленням співпадінь за загальними ознаками. Жодних даних про недотримання чи відхилення від методик дослідження немає.

Згідно з п.1.9 Розділу І вище зазначених «Науково-методичних рекомендацій у редакції, чинній на час проведення експертного дослідження», якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почерку та підписів обох осіб. При цьому, додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 10 - 15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.

Разом з тим, у досліджуваних документах, наданих експерту, запис прізвища та ініціалів особи виконано шляхом друку на принтері та для порівняння підлягає лише підпис, тому колегія суддів погоджується, що необхідності у відібранні експериментальних зразків у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, у даному випадку не було з врахуванням положень п.п.1.3-1.5 цих Рекомендацій.

Щодо мотивів апеляційної скарги в частині збільшення кількості запитань експертом з двох до чотирьох, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що фактично експертом два питання, які поставив на вирішення слідчий, розділено на три. Четверте питання стосується лише того, що досліджувані підписи виконані кульковою ручкою, а не за допомогою принтера. Тому підстав вважати, що вирішення 4 питань експертом Чернігівського відділення КНДІСЕ є порушення порядку проведення еспертизи з врахуванням положень ч.3 ст.102 КПК України немає, а надання відповіді на запитання щодо способу виконання підпису - за допомогою кулькової ручки, на думку колегії суддів ніяким чином не впливає на суть та обсяг обвинувачення.

Доводи сторони захисту, що у матеріалах справи є два висновки експертиз, які суперечать один одному, спростовуються даними висновків, так як питання «Чи виконані підписи ОСОБА_1 , ОСОБА_24 , чи іншою особою у графах: «Сільський голова ОСОБА_38 » та «Землевпорядник: ОСОБА_39 » в 34 витягах з рішень 09 сесії 6 скликання №197 від 28 липня 2011 року, 09 сесії 6 скликання №242 від 07 вересня 2011 року та 14 сесії 6 скликання №338 від 16 грудня 2011 року Требухівської сільської ради» та «Чи виконані підписи ОСОБА_1 , ОСОБА_24 , чи іншою особою у графах: «Сільський голова ОСОБА_38 » та «Землевпорядник: ОСОБА_39 » в 34 викопіюваннях з проекту формування території Требухівської сільської ради» - у висновку №8-4/2191 від 13 листопада 2017 року судового експерта Київського наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, не вирішувались у зв`язку з відсутністю порівняльного матеріалу - експериментальних зразків підписів ОСОБА_1 , які виконані з наслідуванням підписів ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , та експериментальних зразків підписів ОСОБА_24 , які виконані з наслідуванням підписів ОСОБА_35 та ОСОБА_36 . Тобто, питання що підписи у графах: «Сільський голова ОСОБА_38 » та «Землевпорядник: ОСОБА_39 » виконані ОСОБА_1 вирішено по суті один раз.

Також колегією суддів перевірено на допустимість висновки судових почеркознавчих експертиз з точки зору їх проведення за клопотанням слідчого СВ Броварського ВП ГУНП у Київській області. Оскільки на час внесення даних до ЄРДР докази вчинення саме кримінальних правопорушень, розміру заподіяної шкоди чи предмету посягання, і причетності до їх вчинення осіб, які є особами, відносно яких здійснюється досудове розслідування детективами НАБ України, були відсутні, колегія суддів вважає, що отриманні висновки є такими, що отримані в порядку, встановленому КПК України. При цьому, після встановлення причетності до вчинення кримінальних правопорушень посадової особи органу місцевого самоврядування кримінальне провадження було скеровано до НАБ України та вже за постановою детектива проведено оціночно-земельну експертизу земельних ділянок на заволодіння якими було здійснено посягання.

Клопотання про призначення повторної експертизи стороною захисту не заявлялось, підстави призначення експертизи судом апеляційної інстанції у відповідності до ст.332 КПК України також відсутні, суд розглядає апеляційні скарги у її межах (ст.404 КПК України). Тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги у частині цих доводів щодо недопустимості як доказу висновку судово-почеркознавчої експертизи №5518-5520/17-24 від 25 січня 2018 року відсутні. Інші доводи апеляційної скарги щодо недопустимості зазначеного висновку спростовані висновками суду першої інстанції, з якими апеляційна інстанція погоджується.

Колегія суддів погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами щодо відсутності підстав для визнання недопустимим доказом і висновку експерта за результатами проведення оціночно-земельної експертизи №13687/18-41/2915-2947/19-41 від 08 лютого 2019 року. На дату призначення та проведення експертизи, земельні ділянки не були сформовані, але згідно підроблених витягів з рішень призначалися для передання фізичним особам у власність з цільовим призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, отже експертиза проведена з припущенням про завершення процедури їх передачі у приватну власність. Кваліфікація дій обвинуваченого за обставин, зазначених в обвинувачені - недоведені умислу до кінця, здійснена з врахуванням положень КК України щодо спрямованості умислу на незаконне заволодіння земельними ділянками саме з таким цільовим призначенням. Тому підстав важати, що розмір предмету посягання органами досудового розслідування встановлено неправильно, немає.

При цьому, незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні даного злочину повністю і об`єктивно підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції доказами, а саме:

- копією висновку експерта №8-4/2191 від 13 листопада 2017 року;

- висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №5518-5520/17-24 від 25 січня 2018 року;

- висновком експертів за результатами проведення оціночно-земельної експертизи №13687/18-41/2915:2947/19-41 від 08 лютого 2019 року;

- витягами з рішень, копією протоколу засідання Требухівської сільської ради Броварського району Київської області 9 сесії 6 скликання на 129 арк., рішенням Требухівської сільської ради Броварського району Київської області 9 сесії 6 скликання №197 від 28 липня 2011 року, копією протоколу засідання Требухівської сільської ради Броварського району Київської області 10 позачергової сесії 6 скликання на 40 арк., рішенням 10 сесії 6 скликання №242 від 07 вересня 2011 року, копією протоколу засідання Требухівської сільської ради Броварського району Київської області 14 сесії 6 скликання на 74 арк., рішенням 14 сесії 6 скликання №338 від 16 вересня 2011 року Требухівської сільської ради Броварського району Київської області. При цьому, навіть при візуальному огляді зазначених рішень, без застосування будь-яких додаткових пристроїв, є очевидним, що аркуші рішень різної якості, друк тексту зроблено кольорами різної насиченості, мають місце випадки подвоєння порядкових номерів;

- показаннями свідків, роз`ясненнями експертів.

Колегія суддів погоджується з встановленими судом першої інстанції висновками, що ОСОБА_1 був головною посадовою особою територіальної громади села, яка займає виборну посаду, а тому, в силу свого службового становища, будучи відповідальним за організацію діловодства у сільській раді та її виконавчому комітеті, мав доступ до документації сільської ради, в тому числі до відповідних рішень ради, до Генерального плану с.Требухів, а також детальних планів території кварталів с.Требухів, та мав, у тому числі, доступ до печатки сільської ради, оскільки був наділений повноваженнями підписувати рішення та інші документи ради. А свідки ОСОБА_41 та ОСОБА_42 підтвердили, що доступ до рішень надавався головою сільської ради та печатка перебувала у ОСОБА_1 . Дані докази досліджені безпосередньо у суді першої інстанції, вони підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, яким суд дав правильну юридичну оцінку, виходячи із принципів їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку.

Свідки ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_10 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , які у 2011 році були депутатами 6 скликання Требухівської сільської ради Броварського району Київської області, підтвердили, що на сесіях не приймалось рішень про видачу громадянам нових земельних ділянок по вулицях Постишева, Червоноармійська, Матросова площею 0,25 га під будівництво. Підстав вважати, що їх показання є неправдивими, у колегії суддів немає, оскільки вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, їхні показання узгоджуються між собою, а також із письмовими доказами у справі, та у своїй сукупності і взаємозв`язку спростовують твердження захисника Ванджурака Р.В. про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 мав доступ до рішень та був володільцем і розпорядником печатки. Посилання захисника Ванджурака Р.В. на покази свідка ОСОБА_37 , що доступ до рішень мав не лише сільський голова, але й всі інші працівники сільської ради, не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що показання свідка ОСОБА_37 не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, дані нею з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання ОСОБА_1 , так як спростовуються іншими доказами, а тому не можуть бути підставою для виправдання обвинуваченого.

Вище наведеним спростовуються доводи сторони захисту, що не було досліджено жодних доказів про вчинення ОСОБА_1 умисних дій в інтересах заздалегідь визначених третіх осіб, а також умислу на отримання незаконної матеріальної вигоди або іншого корисливого мотиву для третіх осіб. Щодо відсутності доказів особистої заінтересованості самого ОСОБА_1 та наявності в нього корисливого мотиву, колегія суддів вважає, що при наявності умислу в діяннях обвинуваченого з вчинення неправомірних дій в інтересах третіх осіб, є достатнім для кваліфікації його дій за ст.364 КК України і в його діях є склад злочину, незалежно від наявності його особистої вигоди. Тому, на думку колегії суддів, дії ОСОБА_1 кваліфіковано правильно.

Колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 щодо розгляду кримінального провадження неуповноваженим складом суду з підстави непідсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду та направлення матеріалів після скасування вироку до суду загальної юрисдикції. Питання підсудності даного провадження було предметом розгляду Касаційного кримінального суду у складі Верхового Суду, ухвалою якого від 25 вересня 2019 року кримінальне провадження передано на розгляд до Вищого антикорупційного суду. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що про підсудність Вищому антикорупційному суду свідчить розмір предмета посягання - 8 302 800 грн, що становить суму більше 250 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян, вчинено службовою особою органу місцевого самоврядування, що відповідає вимогам ст.33-1 (Предметна підсудність Вищого антикорупційного суду) та п.2 ч.5 ст.216 КПК України.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про вид та міру покарання, яке слід призначити ОСОБА_1 , належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і призначив покарання, яке є співмірним вчиненим злочинам, відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, а також на підставі наявності обставин, передбачених ст.49 КК України звільнив його від відбування покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції при перевірці кримінального провадження та прийнятого судом першої інстанції рішення не виявила допущених істотних порушень КПК України чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну даного вироку суду, тому приходить до висновку, що вирок є законним і обґрунтованим, а тому апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Ванджурака Р.В. необхідно залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст.7, 34, 69, 94, 102, 242, 332, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Ванджурака Романа Васильовича залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Головуючий суддя: Д.С.Чорненька

судді: М.С.Глотов

І.О.Калугіна