Document No. 94186230

Справа № 991/9817/20

Провадження № 11-сс/991/30/21

Слідчий суддя: Олійник О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Чердаклієва Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 грудня 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк, у кримінальному провадженні № 42017000000003293 від 18 жовтня 2017 року,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката Чердаклієва С. В.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановленні судом обставини

15 жовтня 2020 року адвокат Чердаклієв С. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) клопотання про скасування постанови старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Булаєнка Є. М. від 09 жовтня 2017 року про оголошення розшуку ОСОБА_1 ; вжиття необхідних процесуальних дій щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про розшук ОСОБА_1 ; вжиття необхідних процесуальних дій щодо припинення розшуку ОСОБА_1 , у тому числі щодо повідомлення органу, якому було надано доручення на здійснення розшуку, про припинення розшуку та виключення відомостей про розшук ОСОБА_2 з бази розшуку Міністерства внутрішніх справ.

18 листопада 2020 року прокурор САП Кравець В. В. своєю постановою повністю відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання.

Не погоджуючись із рішенням прокурора, адвокат Чердаклієв С. В. надіслав 26 листопада 2020 року до Вищого антикорупційного суду скаргу в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, в якій просив:

- скасувати пункт 2 постанови прокурора про повну відмову в задоволенні клопотання адвоката Чердаклієва С. В.;

- зобов`язати уповноважену особу САП у кримінальному провадженні № 42017000000003293 від 18 жовтня 2017 року повторно розглянути клопотання адвоката Чердаклієва С. В.

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 02 грудня 2020 року відмовив у відкритті провадження за вказаною скаргою. Мотивуюче таке рішення, слідчий суддя послався на те, що адвокатом Чердаклієвим С. В. фактично оскаржується не бездіяльність прокурора, пов`язана із невчиненням процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, а його рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання. Проте, можливість оскарження такого рішення прокурора на досудовому провадженні не передбачена.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 грудня 2020 року адвокат Чердаклієв С. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду із апеляційною скаргою, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, якою матеріали за його скаргою направити до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому порядку.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що не відповідає завданням і загальним засадам кримінального провадження. Зазначає, що постанова прокурора про повну відмову у задоволенні його клопотання є невмотивованою та необґрунтованою, оскільки будь-які правові підстави для такої відмови були відсутні. Зазначає, що такі дії прокурора є неналежним реагуванням на клопотання адвоката, а тому є бездіяльністю в розумінні ст. 303 КПК України. Вважає, що він мав право звернутися до слідчого судді зі скаргою в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України про зобов`язання прокурора розглянути його клопотання в порядку та строки, регламентовані ст. 220 КПК України, а слідчий суддя був зобов`язаний розглянути його скаргу в порядку передбаченому КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат Чердаклієв С. В. у повному обсязі підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.

Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 309 КПК України).

Встановлення законодавцем такого обмеження права на оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора на досудовому провадженні має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до слідчих суддів та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

Згідно із ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством, проте вони не були виконані.

Саме таким чином витлумачено зміст норм ст. 220 КПК України в п. 1.3. Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, затверджених зборами суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 23 грудня 2016 року (лист від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17).

Із системного аналізу ст. 40, 110, 220, 303 КПК України вбачається, що слідчим суддею здійснюється судовий контроль у випадку допущення слідчим, прокурором бездіяльності, яка, зокрема, полягає у нездійсненні останнім відповідної процесуальної дії, передбаченої кримінальним процесуальним законом, але такий судовий контроль не розповсюджується на питання, вирішення яких відноситься до виключної процесуальної компетенції слідчого.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурор САП, отримавши клопотання адвоката Чердаклієва С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , постановою від 18 листопада 2020 року відмовив у його задоволенні.

Таким чином, посилання адвоката Чердаклієва С. В. у скарзі до слідчого судді про оскарження ним невчинення дій прокурором, є незгодою з прийнятим рішенням прокурора про відмову у задоволенні його клопотання, зважаючи на те, що дане клопотання було розглянуто уповноваженим прокурором, який прийняв процесуальне рішення у формі постанови, про яке повідомив особу, яка звернулася із клопотання, тобто у спосіб, визначений ст. 220 КПК України.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність оскаржуваної постанови прокурора САП від 18 листопада 2020 року у переліку рішень, визначених у ч. 1 ст. 303 КПК України (тих, що можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування), не позбавляє сторону захисту права ініціювати питання про незаконність та необґрунтованість такої постанови.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор, або особа, яка виконує його обов`язки, чи керівник САП наділені повноваженнями скасовувати незаконні та/або необґрунтовані постанови детективів НАБУ та прокурорів САП.

За положеннями ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Отже, слідчий суддя, встановивши, що скаргу було подано на рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає оскарженню, згідно з положеннями ст. 303 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті провадження за скаргою адвоката Чердаклієва С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів вважає, що відмова слідчого судді у відкритті провадження за скаргою у зв`язку із оскарженням рішення, оскарження якого не передбачене процесуальним законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката Чердаклієва С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Чердаклієва Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 грудня 2020 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді Д. Г. Михайленко

О. Ю. Семенников