- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
- Judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F., Chorna V.V.
- Secretary : Serdiuk Yu.S.
- Lawyer : Bebelia O.O., Hardetskoho O.S., Shevchenko M.O.
- Prosecutor : Bronevytskyi S.S.
Справа № 991/10414/20
Провадження №11-сс/991/54/21
Слідчий суддя: Біцюк А.В.
Доповідач: Никифоров А.С.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Никифорова А.С.,
суддів Павлишина О.Ф.,
Чорної В.В.,
секретар судового засідання - Сердюк Ю.С.,
за участю:
прокурора - Броневицького С.С.,
підозрюваного - ОСОБА_1 ,
захисників - Бебеля О.О., Гардецького О.С., Шевченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Шевченко Марії Олександрівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017 стосовно підозрюваного:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року було частково задоволено клопотання детектива НАБУ Коваленко Л.А., погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора Подгорцем С.В. та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 лютого 2021 року включно із визначенням підозрюваному ОСОБА_1 застави у розмірі 3500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 7357000 грн. (сім мільйонів триста п`ятдесят сім тисяч гривень). У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено наступні обов`язки:
1) носити електронний засіб контролю; 2) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду; 3) не відлучатися із м. Одеса, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 4) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України; 6) утримуватися від спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , членами тендерного комітету, а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 .
Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначений до 22.02.2020 року включно. Строк дії ухвали в частині покладених обов`язків визначений до 25 лютого 2021 року включно.
На обґрунтування ухвали слідчим суддею зазначено наступне.
Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом вчинення службовими особами ДП «МТП «Южний» шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою із службовими особами суб`єктів господарювання - постачальників товарів/робіт/послуг розтрати грошових коштів ДП «МТП «Южний» в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, під час проведення у 2017-2018 роках закупівлі товарів/робіт/послуг за завищеними цінами.
У межах досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000592 27.10.2020 р. о 08 годині 53 хвилини ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Слідчий суддя вказав, що обґрунтованість підозри відносно вчинення підозрюваним ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». Стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричасність підозрюваного ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на не обгрунтованість повідомленої підозри.
Слідчим суддею встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
З огляду на існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вищезазначеного злочину, наведених обставин кримінального правопорушення, вагомості встановлених вище ризиків, враховуючи роль ОСОБА_1 в реалізації вищеописаної злочинної схеми - організація та керівництво членами організованої злочинної групи, створеної з метою заволодіння грошовими коштами ДП «МТП «Южний», слідчий суддя дійшов висновку про те, що іншими, більш м`якими запобіжними заходами запобігти настанню зазначених ризиків не видається за можливе.
Твердження сторони захисту про те, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 має бути враховано особисті дані останнього -те, що на його утриманні перебуває його дружина ОСОБА_45 , їх двоє дітей, один з яких є неповнолітнім, мати та батьки його дружини, які є пенсіонерами та мають незадовільний стан здоров`я, незадовільний стан здоров`я самого підозрюваного ОСОБА_1 , оцінено слідчим суддею критично, оскільки зазначені обставини жодним чином не стали для підозрюваного тим стримуючим фактором, який би запобіг ймовірно вчиненому злочину.
Слідчий суддя дійшов висновку, що врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та його близьких родичів (дружини), наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставини кримінального провадження, застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, покладених на нього обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, а саме - 3 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 7 357 000 грн., яка не є завідомо непомірною для підозрюваного.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року, 30 грудня 2020 року із використанням поштового зв`язку захисником підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатом Шевченко М.О. було подано апеляційну скаргу. 19.01.2021 захисником Шевченко М.О. було подано доповнення апеляційної скарги, в яких остання ставила вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року та постановлення нової ухвали, якою слід відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.
Захисник Шевченко М.О. вважає ухвалу слідчого судді від 25.12.2020 незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на порушення, допущенні слідчим суддею під час судового розгляду, а саме : неповноти судового розгляду, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Підозра відносно ОСОБА_1 є необґрунтованою, не підтвердженою належними, достатніми та допустимими доказами існування реальних ризиків для кримінального провадження, а тому слідчим суддею безпідставно продовжено щодо ОСОБА_1 виключний і найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Матеріали клопотання не містять підтвердження розміру ймовірної шкоди.
Неповнота судового розгляду полягає, насамперед, у тому, що висновки судово-економічної експертизи ґрунтуються на результатах 11 судово-товарознавчих експертиз, які до матеріалів кримінального провадження не долучені та не досліджені слідчим суддею, як і постанова про залучення як спеціаліста аудитора Держаудитслужби та складена ним довідка від 28.01.2020, питання щодо обґрунтованості висновків якої ставилось на вирішення судово-економічної експертизи.
Слідчим суддею проігноровано дотримання розумних строків, не враховано відсутність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. До клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 не долучено жодного нового доказу.
Крім того, слідчим суддею не надано належної оцінки доводам сторони захисту щодо обставин, з яких стороною обвинувачення не було раніше здійснено заходів задля проведення судово-почеркознавчих експертиз, відсутності відомостей щодо їх призначення, отримання зразків почерку для їх проведення.
Ризики відносно підозрюваного ОСОБА_1 зменшилися та на підтвердження їх зменшення стороною захисту надавалися слідчому судді відповідні докази.
Слідчим суддею прийнято рішення на підставі документів, які не є документами у розумінні ст. 99 КПК України.
Розмір застави ( 3 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 7 357 000 грн.) є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки таких грошових коштів у його сім`ї немає, знайомі та близьке оточення відмовилися зайняти таку суму грошових коштів. Адвокат наголосив, що ОСОБА_1 - гарний сім`янин (батько та чоловік), хороший син, який піклується та утримує своїх батьків похилого віку, людина, яка не байдуже ставиться до потреб суспільства, має проблеми зі здоров`ям.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат Шевченко М.О. у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримала та наполягала на її задоволенні. Додатково прохала застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби ( із 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.) за адресою: АДРЕСА_1 . Наголошувала, що такий запобіжний захід буде найдієвішим, виходячи із обставин у кримінальному провадженні. Вбачала, що покладення на ОСОБА_1 обов`язку повністю утримуватися від спілкування із визначеними слідчим суддею підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні є надмірним обмеженням її підзахисного, оскільки таким чином останній позбавлений можливості працювати і заробляти на життя.
Адвокат Бебель О.О. у судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шевченко М.О. підтримав та прохав змінити застосований відносно його підзахисного ОСОБА_1 запобіжний захід шляхом визначення йому меншого розміру застави. Клопотав про зміну покладеного обов`язку не спілкуватися із визначеними слідчим суддею підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 не може працювати, та як наслідок - не має коштів для існування. Прохав задовольнити апеляційну скаргу адвоката Шевченко М.О. у повному обсязі.
Адвокат Гардецький О.С. у судовому засіданні підтримав подану адвокатом Шевченко М.О. апеляційну скаргу та прохав зменшити розмір застави, визначений слідчим суддею, до розміру 3-4 мільйонів гривень. Крім того, також зазначав про непомірність покладеного обов`язку взагалі уникати спілкування із визначеним в ухвалі колом осіб, оскільки таким чином ОСОБА_1 взагалі позбавлений можливості здійснювати професійну діяльність. Дистанційну роботу ОСОБА_1 налагодити не вдалося. Прохав надати йому можливість вільно пересуватися між м. Одесою та м. Южним, за місцезнаходженням його робочого місця.
Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав пояснення своїх захисників, прохав задовольнити вимоги адвоката Гардецького О.С. Висловив прохання про перегляд вказаного адвокатами обов`язку не спілкуватися із визначеним колом осіб, оскільки таким чином він позбавлений можливості працювати, а отже він та його родина залишені без засобів існування.
Прокурор Броневицький С.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказав, що вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, оскільки слідчим суддею було у повній мірі досліджено докази у справі та надано їм належну оцінку. При визначенні розміру застави враховані усі необхідні фактичні обставини, а тому вона є помірною та достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 . Вказав, що для кримінального провадження не важливо хто вніс заставу за ОСОБА_1 . Виходячи із обставин кримінального провадження, покладені на ОСОБА_1 обов`язки є співмірними. До того ж, станом на день судового розгляду, жодного разу ОСОБА_1 не звертався до детектива для надання дозволу відлучитися з м. Одеса до його роботи - приміщень ДП «Южний» у м. Южний. Звертав увагу, що апеляційне провадження має здійснюватись в межах доводів поданої апеляційної скарги.
Мотиви суду
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим ( ч. 1 ст. 370 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020 відносно підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів. Встановлено строк дії ухвали про тримання під вартою до 08 год. 11 хв. 26.12.2020. Визначено ОСОБА_1 розмір застави у 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 21 020 000 (двадцять один мільйон двадцять тисяч) гривень із покладенням низки процесуальних обов`язків.
Ухвалою від 23.11.2020 Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду було залишено без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020.
Частиною 2 ст. 176 КПК України передбачено, що найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).
22 грудня 2020 року до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Коваленко Л.А., погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора Подгорцем С.В., про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 020 000 (двадцять один мільйон двадцять тисяч) гривень та, у разі внесення застави, покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті (виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ) виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Відносно доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованості підозри, висунутої ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000592 від 05.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
У вчиненні даного злочину стороною обвинувачення підозрюється ОСОБА_1 , який, за версією органу досудового розслідування, вчинив його за наступних обставин.
Наказом в.о. директора ДП «МТП «Южний» ОСОБА_12 від 11.01.2017 ОСОБА_1 прийнято виконуючим обов`язки першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 12.01.2017 по 31.03.2017; наказом від 30.03.2017 ОСОБА_1 продовжено виконання обов`язків першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 01.04.2017; наказом від 05.07.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 05.07.2017. Отже, ОСОБА_1 обіймав на Підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто у відповідності до частини 3 статті 18 КК України був службовою особою.
За версією органу досудового розслідування, учасники організованої групи, яку створив та якою керував ОСОБА_1 , всупереч інтересам ДП «МТП «Южний» вживали заходів зі здійснення ДП «МТП «Южний» публічних закупівель товарів за завищеними цінами, внаслідок чого заволоділи грошовими коштами ДП «МТП «Южний» в особливо великому розмірі шляхом зловживання своїм службовим становищем, чим завдали збитків на загальну суму 47 494 620,40 грн.
Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, слідчий суддя встановив, що повідомлена ОСОБА_1 підозра у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Роль ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за версією органу досудового розслідування, полягає у наступному. Так, він був організатором організованої групи, який її створив, організовував вчинення злочину і керував його підготовкою та вчиненням, об`єднав дії інших співучасників і спрямував їх на вчинення злочину, координував дії вказаних осіб, розподілив обов`язки між членами організованої групи, при цьому його роль полягала, зокрема, у здійсненні загального керівництва діями інших учасників організованої групи розробленні детального плану діяльності організованої групи та організації вчинення злочинів; залученні нових учасників до складу організованої групи; працевлаштуванні учасників організованої групи на керівні посади в ДП «МТП «Южний»; наділенні учасників організованої групи необхідними та достатніми службовими повноваженнями як працівників ДП «МТП «Южний» для виконання відведеної злочинної ролі; працевлаштуванні учасників організованої групи та працівників, не обізнаних зі злочинною схемою, на посади до юридичних осіб, залучених до злочинної схеми; розподіленні обов`язків між учасниками організованої групи із визначенням ролей кожного її учасника при вчиненні злочинів; спрямуванні, об`єднанні та координації зусиль як учасників організованої групи, так і інших осіб, які не були повідомлені про злочинні наміри учасників організованої групи, під час вчинення злочину; забезпеченні виконання іншими працівниками ДП «МТП «Южний» вказівок учасників організованої групи; розподіленні коштів, отриманих внаслідок злочинної діяльності, між учасниками організованої групи; погодженні тендерної документації, розробленої спільно з особами, що контролювали діяльність юридичних осіб, залучених до злочинної схеми та погодження (підписання) договорів з переможцями закупівель ДП «МТП «Южний» - юридичними особами, з числа залучених до злочинної схеми; погодженні платіжних документів, на підставі яких здійснювались перерахування коштів з розрахункового рахунку ДП «МТП «Южний» на розрахункові рахунки юридичних осіб, залучених до злочинної схеми.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України.
Норми національного кримінального процесуального законодавства не містять визначення поняття «обґрунтована підозра». Отже, у даному випадку, на переконання колегії суддів, слід керуватись прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що «розумна підозра» передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Визначення «обґрунтованості» підозри, на думку колегії суддів, досить змістовно викладено у рішенні Кавала проти Туреччини від 10 грудня 2019 року, № 28749/18, п. 128, 136.
Так, термін "обґрунтованість" означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень. Як правило, проблеми в цій галузі виникають на рівні фактів. Тоді питання полягає в тому, чи арешт та затримання ґрунтувалися на достатньо об`єктивних елементах, щоб повідомити про "обґрунтовану підозру" засновану на фактах справи справді відбулися (див. Влох проти Польщі, № 27785/95, §§ 108-09, ЄСПЛ 2000-XI). Завданням Суду є перевірити, чи існувало достатньо об`єктивних елементів, які могли б змусити об`єктивного спостерігача обґрунтовано повірити, що особа могла вчинити злочини, у яких її звинувачували. У зв`язку з цим безперечно, що підозри повинні бути обґрунтовані перевіреними та об`єктивними доказами, і не повинно виявитися, що передбачувані правопорушення були пов`язані з реалізацією прав заявника відповідно до Конвенції (п. 136).
Виходячи зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_1 підозрюється в організації та керівництві заволодінням грошовими коштами державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою.
Колегія суддів дійшла висновку, що на даній стадії кримінального провадження наявні у судовому провадженні матеріали є достатніми для висновку, що в наслідок інкримінованих ОСОБА_1 дій могла бути заподіяна шкода державним інтересам. Обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_1 , може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення відповідно до закону про кримінальну відповідальність, а наявні матеріали клопотання, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати, що такі дії підозрюваного можна кваліфікувати за відповідною статтею Кримінального кодексу України. Виходячи із наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_1 у тій мірі, яка обумовлює подальше досудове розслідування, яке не обов`язково має закінчитись висуненням останньому обвинувачення.
З приводу тези апеляційної скарги щодо недопустимості як доказу Висновка судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7 і довідки Державної аудиторської служби України від 28.01.2020 з огляду на вимоги ст.ст. 40, 71 КПК України, із посиланням на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 17.09.2019, справа № 243/2194/18 (застосування доктрини «плодів отруєного дерева»), колегія суддів звертає увагу на наступне.
Слідчим суддею, серед інших матеріалів, доданих до клопотання, досліджувався Висновок судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7.
Для проведення зазначеної експертизи експерту, крім довідки Державної аудиторської служби України від 28.01.2020, було надано низку інших документів. Зокрема, первинні документи, які містять відомості про господарські операції (договори, додаткові угоди, видаткові накладні, платіжні доручення), інші матеріали кримінального провадження (тендерна документація, товаро-транспортні накладні, рахунки на оплату, листи, тощо) (т.2, а.с. 81-116; т.3, а.с. 125-158; т. 5, а.с. 1-244).
Отже, вбачається, що питання визначення загальної вартості закупленого товару вирішувалось не лише на підставі довідки Державної аудиторської служби України, а і за результатом аналізу іншої первинної та бухгалтерської документації, що була у розпорядженні експерта. А тому при вирішенні питання розміру завданої шкоди довідка Державної аудиторської служби України від 28.01.2020 не є вирішальним документальним доказом.
Тобто у разі виключення довідки Державної аудиторської служби України від 28.01.2020 із переліку документів, наданих для проведення судово-економічної експертизи, її висновки не будуть спростовані в цілому, оскільки вони підтверджуються іншими належними документами, дослідженими судовим експертом.
Тому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування у даному випадку доктрини «плодів отруйного дерева» через ґрунтування судової експертизи на документі, отриманої, на думку захисника, в порушення процесуального закону.
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, оцінка допустимості надається щодо всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно (рішення «Гефген проти Німеччини» від 01.06.2010, заява № 22978/05).
Довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків товарознавчих експертиз, які, в тому числі, лягли в обґрунтування висновків судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7, Суд не приймає, оскільки стороною захисту не надано жодного належного доказу на їх спростування.
Із урахуванням наведеного вище, у колегії суддів відсутні підстави для визнання висновку судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7 необґрунтованим і незаконним та, як наслідок - визнання такого доказу недопустимим за концепцією «плодів отруйного дерева».
Крім того, довід апеляційної скарги щодо невідповідності усіх долучених до клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 документів вимогам ст. 99 КПК України, Судом не приймається. Так, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 184, ст.199 КПК України до клопотання про застосування або продовження запобіжного заходу додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Крім того, стороною захисту не наведено жодних об`єктивних, фактичних даних, які б свідчили, що наданими стороною обвинувачення матеріалами очевидно не можна обґрунтовувати необхідність у продовженні такого запобіжного заходу. Встановлення відповідності документів у кримінальному провадженні вимогам ст. 99 КПК України буде здійснено Судом безпосередньо під час розгляду по суті.
Довід апеляційної скарги щодо невідповідності зазначеної органом досудового розслідування шкоди, у заподіянні якої підозрюють службових осіб ДП «МТП «Южний» за попередньою змовою із службовими особами суб`єктів господарювання - постачальників товарів/робіт/послуг, у сумі 47 494 620,4 грн сумі шкоди, зазначеної у висновку експерта - 47 660 311,14, Судом відхиляються, оскільки різниця між ними не є такою, яка б могла свідчити про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а її конкретний розмір буде встановлюватися у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Відносно аргументу апеляційної скарги щодо відсутності у клопотанні прокурора обґрунтованих доводів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, із чим категорично не погоджується сторона захисту.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання про продовження відносно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, з огляду на вимоги ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя обов`язаний врахувати підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дослідивши висновки слідчого судді, доводи апеляційної скарги, матеріали, долучені прокурором до клопотання про продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку про те, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду існує у тій мірі, щоб зважити на його наявність. Дійсно, прокурором наведено та це підтверджується даними, що відображені у деклараціях ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що він має у власності готівкові кошти у сумі 1 150 000 доларів США та інше рухоме та нерухоме майно. Зазначене, на думку колегії, може свідчити про наявність сприятливих умов для тривалого переховування як на території України, так і за її межами. В тому числі Судом враховується міра покарання, яка може бути призначена підозрюваному у випадку визнання його винним. У сукупності зазначені обставини переконують Суд у доведеності та актуальності на даному етапі ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, що був встановлений слідчим суддею.
Існування ризику знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів вважає доведеним з огляду на наступне.
Так, кримінальне провадження № 52017000000000592 за фактом розтрати грошових коштів Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" в особливо великих розмірах під час здійснення у 2017-2018 роках закупівлі товарів/робіт/послуг за завищеними цінами, вчиненого службовими особами ДП "Морський торговельний порт "Южний" шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, були внесені до ЄРДР 05.09.2017 (т. 1, а.с. 43).
Беззаперечно, за час здійснення досудового розслідування стороною обвинувачення були проведені обшуки, в тому числі у підозрюваного. Проте, беручи до уваги активну стадію досудового розслідування та те, що про підозру ОСОБА_1 повідомлений лише 27.10.2020, а також специфіку вчинення корупційних злочинів, для розслідування яких необхідно проведення низки досліджень на підставі первинної документації та інших документальних доказів, тому ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження, наразі є актуальним.
Також колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді щодо обґрунтованих підстав вважати наявним ризик перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином. Із наданих до клопотання вбачається, що під час здійснення відведеної слідством ролі, ОСОБА_46 спілкувався із учасниками групи здебільшого у захищених месенджерах (як повідомленнями, так і шляхом здійснення дзвінків (т. 3, а.с. 111 (зворотній бік)), надавав вказівки щодо видалення надісланих повідомлень (т. 3, а.с. 113- 114).
Крім того, ОСОБА_1 надавав іншим учасникам групи вказівки щодо маскування спілкування у месенджерах (т. 3, а.с. 45, т. 3, а.с. 46 (зворотній бік), т. 3, а.с. 48, т. 4, а.с. 49-63).
Наявне у матеріалах судової справи листування ОСОБА_1 щодо обставин вчинення можливого злочину (т. 3, а.с. 36-64) може свідчити про узгодженість дій, а також намір ОСОБА_1 завуалювати зміст електронного листування з метою уникнення кримінальної відповідальності, а тому ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином також знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя врахував, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, Суд погоджується із тим, що прокурором доведено можливість використання ОСОБА_1 його адміністративних повноважень як першого заступника директора ДП «МТП «Южний» із метою здійснення незаконного впливу на співробітників та підлеглих осіб, деякі з яких є іншими фігурантами у цьому кримінальному провадженні та свідками. Широкий спектр посадових повноважень ОСОБА_1 , визначений його посадовою інструкцією, дозволяє дійти до висновків про актуальність зазначеного ризику, враховуючи те, що з моменту повідомлення про підозру пройшло відносно небагато часу, а тому на цьому етапі орган досудового розслідування найбільш ефективно зможе забезпечувати повне та неупереджене розслідування, в тому числі шляхом допиту свідків та інших підозрюваних.
Тому, так як суть повідомленої підозри ОСОБА_1 зводиться до організації та керівництва процесом заволодіння грошовими коштами ДП, це обґрунтовано свідчить про наявність у останнього організаторських здібностей та авторитету, за допомогою яких ОСОБА_1 може впливати на оточуючих. Колегія суддів бере до уваги характер взаємовідносин між підозрюваним та іншими фігурантами провадження, сталість таких стосунків, а також враховує те, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції. В той же час, Суд констатує, що наявність такого ризику не свідчить про встановлення судом винуватості зазначених осіб. У даному випадку Суд за своїм внутрішнім переконанням лише оцінює ступінь вірогідності такого ризику та встановлює його існування у тій мірі, щоб бути підставою для застосування запобіжного заходу.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо спростування існування ризиків обізнаністю ОСОБА_1 про існування даного кримінального провадження, проведення у 2018 році обшуків у офісних приміщеннях та за місцем його проживання, і за цей час він не здійснив спроб переховування чи інших дій, спрямованих на перешкоджання слідству. Суд зважує на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено лише 27 жовтня 2020 року після його затримання в порядку п.3 ч. 1 ст. 208 КПК України. Така належна процесуальна поведінка у минулому може бути обумовлена відсутністю у ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. З цього слідує, що нагальність цих ризиків виникла та стала актуальною лише після його затримання та вручення повідомлення про підозру, а обраний запобіжний захід має на меті саме запобігти спробам втечі, знищення доказів та незаконного впливу на свідків чи перешкоджати провадженню іншим чином.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими зазначені в ухвалі слідчого судді ризики, передбачені п.п. 1-4 ч.1 ст. 177 КПК України, що є підставою для продовження застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу.
Відносно доводу апеляційної скарги щодо непомірності розміру застави, визначеного слідчим суддею, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.
У клопотанні детективом за погодженням із прокурором висловлено прохання, зокрема, щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 020 000 (двадцять один мільйон двадцять тисяч) гривень та, у разі внесення застави, покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Проте, врахувавши усі обставини у кримінальному провадженні, усі характеризуючі обставини відносно ОСОБА_1 , його матеріальний та сімейний стани, оцінивши усі перелічені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 3500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 7 357000 грн. (сім мільйонів триста п`ятдесят сім тисяч гривень).
Відповідно до ч. 5 ст. 191 КК України, дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
При вирішенні питання щодо розміру застави, колегія суддів бере до уваги встановлені слідчим суддею обставини щодо тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 злочину, відведену йому слідством роль ймовірного організатора злочину, вид і розмір можливого покарання, розмір імовірної шкоди, сімейний та майновий стан підозрюваного, його стан здоров`я, наявність у нього та його дружини задекларованого рухомого та нерухомого майна, готівкових коштів, доходів подружжя, факт невнесення попередньо визначеного розміру застави (у сумі 21 020 000 грн.).
З урахуванням усіх наведених обставин, Суд погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що застава, визначена у розмірі 3500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 7 357000 грн. (сім мільйонів триста п`ятдесят сім тисяч гривень) є найбільш дієвим запобіжним заходом, що не створюватиме надмірне обтяження для підозрюваного, не є завідомо непомірним заходом, який у той же час зможе забезпечити належне виконання покладених на ОСОБА_1 обов`язків.
Згідно із ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Станом на день розгляду апеляційної скарги, адвокатом Шевченко М.О. було внесено грошові кошти у вигляді застави за ОСОБА_1 . Тому, колегія суддів відхиляє довід щодо непомірності застави у розмірі 7 357 000 грн.
Беручи до увагу наявність підозри, що обґрунтована тією мірою, що обумовлює подальше розслідування, а також встановлені Судом ризики, передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не здатні ним запобігти.
Щодо вимог апеляційної скарги Шевченко М.О. про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частиною 1 ст. 176 КПК України визначена ієрархія запобіжних заходів, відповідно до якої домашній арешт є більш суворим запобіжним заходом, ніж застава.
З урахуванням даної норми Закону, колегія суддів відхиляє таку вимогу апеляційної скарги, керуючись принципом недопустимості погіршення правового становища особи за відсутності відповідної апеляційної скарги прокурора, та враховуючи ту обставину, що захисником Шевченко М. О. ще до початку апеляційного розгляду було внесено заставу за підозрюваного ОСОБА_1 .
Відносно доводів апеляційної скарги щодо тривалого здійснення кримінального провадження № 52017000000000592, колегія суддів зазначає наступне.
Суд погоджується із доводами клопотання та висновками слідчого судді, що наразі існує ряд слідчих дій, які мають бути вчинені у кримінальному провадженні № 52017000000000592, строк досудового розслідування у якому продовжено постановою Генерального прокурора від 22.12.2020 до шести місяців, тобто - 27.04.2021. Зокрема, необхідно одержати висновки почеркознавчих експертиз, допитати як свідків службових осіб ДП «Южний», допитати як свідків працівників підприємств, підконтрольних організованій групі; скласти повідомлення про зміну раніше заявленої підозри; здійснити розсекречення матеріалів.
Отже, оскільки існують об`єктивні обставини, які зумовлюють продовження строку здійснення даного кримінального провадження та вчинення у ньому як слідчих, так і процесуальних дій, у тому числі - звернення із клопотанням для застосування відносно підозрюваного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу, суд відхиляє даний довід апеляційної скарги.
Щодо вимог захисників Бебеля О.О. та Гардецького О.С. про зменшення розміру застави для підозрюваного ОСОБА_1 та зменшення обсягу процесуальних обов`язків, покладених на нього оскаржуваною ухвалою слідчого судді, які були проголошені захисниками безпосередньо у судовому засіданні, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Оскільки захисниками підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатами Бебелем О. О. та ОСОБА_48 апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.12.2020 не подавались, а заявлені у судовому засіданні вимоги виходять за межі вимог апеляційної скарги адвоката Шевченко М.О., колегія суддів не вважає за необхідне надавати їм оцінку.
В той же час, нормами ч. 2 ст. 404 КПК України суду апеляційної інстанції надана можливість вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Колегія суддів під час здійснення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.12.2020 вважає за необхідне застосувати наведені положення ч.2 ст.404 КПК України в частині визначення обсягу обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 оскаржуваною ухвалою, виходячи із наступного.
Однією із вимог до заходів забезпечення кримінального провадження, яким є запобіжний захід, є відповідність потреб досудового розслідування ступеню втручання у права і свободи особи ( п. 2 ч.3 ст.132 КПК України).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Колегія суддів, враховуючи пояснення, надані підозрюваним ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо фактичної неможливості реалізовувати гарантоване йому Основним Законом право на працю, вбачає підстави для зміни обов`язку утриматись від спілкування з визначеним ухвалою слідчого судді від 25.12.2020 колом осіб, обмеживши таку заборону саме в частині спілкування щодо обставин кримінального провадження № 52017000000000592 від 05.09.2017, в якому ОСОБА_1 є підозрюваним.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , особу підозрюваного, інші обставини, що мають бути враховані при обранні запобіжного заходу, Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року щодо обраного підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі 7 357000 грн., із покладенням процесуальних обов`язків. Одночасно з цим, колегією суддів вбачається необхідність у зміні формулювання покладеного у п. 6 переліку обов`язків, визначених в резолютивній частині ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року.
Керуючись статтями 132, 176, 177, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника Шевченко Марії Олександрівни - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року - змінити в частині визначення обсягу покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, а саме: пункт 6 переліку обов`язків, визначених в резолютивній частині ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року, викласти в наступні редакції:
«Утримуватися від спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , членами тендерного комітету, а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 щодо обставин кримінального провадження № 52017000000000592 від 05.09.2017, в якому ОСОБА_1 є підозрюваним».
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2020 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу Шевченко Марії Олександрівни - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.С. Никифоров
Судді: О.Ф. Павлишин
В.В. Чорна