Document No. 94546880

справа №761/40298/16-к

провадження №1-кп/991/143/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«28» січня 2021 р. м. Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого: Шкодіна Я.В.,

суддів: Федорова О.В., Задорожної Л.І.,

за участю секретаря: Ахундової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час підготовчого судового засідання питання відсутності обвинуваченого ОСОБА_1 на судовому засіданні 28 січня 2021 року, а також клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зупинення судового провадження відносно нього до його видужання та виділення матеріалів кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_2 в окреме провадження і клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олефіра Ю.О. з доповненнями про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42015160000000338 від 04 червня 2015 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Олефіра Ю.О.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисників - Черезова І.Ю., Циганкова А.І., Пліси Н.М., Ізовітової Л.П.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження №42015160000000338 від 04 червня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КПК України.

Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Протягом розгляду даного кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді обвинувачений ОСОБА_1 у судові засіданні не з`являвся (13, 22, 31 січня 2020 року; 13 лютого 2020 року; 03 червня 2020 року; 02 липня 2020 року; 03 серпня 2020 року; 17 вересня 2020 року; 29 жовтня 2020 року; 14, 15 та 28 січня 2021 року), пояснюючи це перебуванням за кордоном на лікуванні та погіршенням епідеміологічної ситуації в Україні через поширення COVID-19.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року на обвинуваченого ОСОБА_1 було накладено грошове стягнення за неявку до суду 03 серпня 2020 року, 02 липня 2020 року, 29 жовтня 2020 року без поважних причин.

29 жовтня 2020 року в судовому засіданні захисником Плісою Н.М. була передана відсканована копія клопотання ОСОБА_1 від 28 жовтня 2020 року з додатками, у якому він просить вирішити питання щодо зупинення судового провадження стосовно нього до його видужання та виділити матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 в окреме провадження.

28 січня 2021 року захисником Плісою Н.М. в судовому засіданні був переданий оригінал даного клопотання від 28 жовтня 2020 року, яке, з її слів, переслано їй ОСОБА_1 міжнародною логістичною компанією DHL. Своє клопотання обвинувачений обґрунтовує наявністю у нього тяжкого захворювання, у зв`язку з чим він перебуває на лікуванні у Таїланді, що унеможливлює його повернення в Україну для участі в призначених судових засіданнях. Враховуючи те, що зазначена обставина ускладнює здійснення розгляду кримінального провадження, не маючи на меті затягування такого розгляду, обвинувачений вважає за необхідне зупинити судове провадження стосовно нього, виділивши матеріали кримінального провадження стосовно іншого обвинуваченого ОСОБА_2 в окреме провадження.

На підтвердження клопотання ОСОБА_1 його захисниками були попередньо подані до суду та безпосередньо у судовому засіданні 28 січня 2021 року медичні довідки з перекладом на українську мову, які, за їх твердженням, підтверджують факт тяжкої хвороби і документи, які підтверджують місце постійного проживання та перебування на консульському обліку у Посольстві України у Таїланді обвинуваченого ОСОБА_1 . Також захисниками були надані роз`яснення юридичної компанії KORPNITY від 23 листопада 2020 року про порядок апостилювання та легалізації медичних документів у Таїланді.

Захисники ОСОБА_1 - Циганков А.І., Пліса Н.М. та Ізовітова Л.П. підтримали клопотання свого підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Черезов І.Ю. залишили вирішення цього питання на розсуд суду.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючи на те, що конкретні відомості про наявність у нього тяжкої тривалої хвороби відсутні, надані ним матеріали свідчать лише про звернення до різних медичних закладів з певними скаргами та відповідну фіксацію таких звернень у медичних довідках. Крім того вказав, що виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження є неможливим, оскільки це негативно вплине на повноту судового розгляду.

28 жовтня 2020 року до суду надійшло клопотання прокурора, в якому він просив суд оголосити обвинуваченого ОСОБА_1 в розшук, мотивуючи відсутністю об`єктивних даних про його тяжку хворобу, наявністю авіасполучення з Таїландом, обізнаністю ОСОБА_1 про здійснення кримінального провадження відносно нього та про призначені судові засідання у Вищому антикорупційному суді. Такі дії обвинуваченого, на думку прокурора, свідчать про його ухилення від суду та є підставою для оголошення його у розшук. 13 січня 2021 року стороною обвинувачення надано суду доповнення до клопотання від 28 жовтня 2020 року, в якому прокурор просить оголосити ОСОБА_1 в міжнародний розшук, у зв`язку з вибуттям обвинуваченого, його дружини та доньки з території України та відсутністю інформації станом на 12 січня 2021 року про повернення їх в Україну.

В обґрунтування клопотання про оголошення в міжнародний розшук стороною обвинувачення були надані до суду відомості Державної прикордонної служби України про перетин кордону України в напрямку «виїзд» ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_3 та їх донькою ОСОБА_4 , відомості Державної міграційної служби України про видачу 22 січня 2020 року закордонною дипломатичною установою України в Австрії нового закордонного паспорту ОСОБА_1 та видачу 29 вересня 2020 року закордонною дипломатичною установою України в Таїланді закордонного паспорту ОСОБА_1 .

На підтвердження можливості використання даних відомостей прокурором надано рапорт від 13 січня 2021 року, яким було надано дозвіл старшим групи прокурорів Кравченком М.М. у кримінальному провадженні №52016000000000380 на використання відомостей з кримінального провадження №52016000000000380 у кримінальному провадженні, що зараз розглядається - №42015160000000338 та витяг з ЄРДР, який підтверджує повноваження детективів, які отримували дані відомості з відповідних реєстрів.

Прокурор Олефір Ю. підтримав своє клопотання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_1 в міжнародний розшук, посилаючись на те, що останній з травня 2020 року жодного разу не з`явився в судові засідання та не підтвердив поважність причин такої неявки, при цьому постійно звертається до різних установ і лікарів з різними скаргами, що свідчить про штучність створених ним умов для ухилення від суду. Те, що ОСОБА_1 вибув з території України, а в подальшому і його дружина з дитиною, свідчить про розірвання ним близьких соціальних зв`язків в Україні та відсутність наміру повертатися. Також, просив задовольнити його клопотання, оскільки воно подане саме для забезпечення явки обвинуваченого ОСОБА_1 в судове засідання.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Черезов І.Ю. зазначили про неможливість розгляду даного кримінального провадження без участі обвинуваченого, а клопотання сторін залишили на розсуд суду.

Захисник Ізовітова Л.П. проти клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на те, що воно обґрунтовується документами, джерело отримання яких невідоме. Зазначила про відсутність норми закону, яка б передбачала можливість призначення саме міжнародного розшуку на стадії підготовчого судового засідання, а також підстав для його призначення, оскільки суду відоме місце проживання обвинуваченого за кордоном. Також звернула увагу суду про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від суду, оскільки останній перебуває за кордоном саме на лікуванні, про що надає відповідні медичні документи, а також не проти брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Захисник Циганков А.І. проти клопотання прокурора заперечував, посилаючи на те, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 тяжкої хвороби підтверджена відповідною медичною документацією та не спростована стороною обвинувачення. Посилання прокурора на вибуття обвинуваченого за кордон на тривалий час є його суб`єктивним баченням, а додані на обґрунтування клопотання матеріали сторона захисту вважає сумнівними з точку зору їх походження і достовірності та такими, що не підтверджують наведених прокурором обставин.

Заслухавши думки осіб, які беруть участь у судовому засіданні, розглянувши представлені ними документи та висловлені доводи в обґрунтування своїх клопотань, суд зазначає про наступне.

Як клопотання сторони обвинувачення про оголошення в міжнародний розшук, так і клопотання сторони захисту про зупинення кримінального провадження в частині ОСОБА_1 та виділення в окреме провадження в частині ОСОБА_2 обґрунтовується сторонами положеннями однієї статті КПК України, а саме: ст. 335 цього кодексу.

Вимоги сторін, які зазначені у поданих клопотаннях є взаємовиключними, тобто при встановленні судом факту тяжкої тривалої хвороби спростовуються доводи прокурора про ухилення обвинуваченого від суду та можливості оголошення його у розшук або при встановленні судом факту ухилення від суду обвинуваченого доводи сторони захисту про тяжку тривалу хворобу втрачають будь-який сенс. При цьому, тільки підтверджений факт ухилення від суду є необхідною умовою для розшуку обвинуваченого.

Перш ніж перейти до оцінки доводів сторін та поданих ними матеріалів, колегія суддів вважає за необхідне розкрити сутність такої дії, як ухилення від суду та факту захворювання на тяжку тривалу хворобу.

Судова практика, в тому числі вищої судової інстанції України, під ухиленням від слідства або суду розуміє будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду (ухвала ВСУ від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15).

Колегія суддів погоджується з авказаним визначенням такої дії, як ухилення, при цьому хоче додатково доповнити, що факт ухилення від суду буде і тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з`являється на виклик суду без поважних причин та умисно створює видимість наявності об`єктивних причин неможливості такої явки. При цьому особа достеменно повинна знати про здійснення відносно неї кримінального провадження і перебувати у статусі підозрюваного або обвинуваченого.

Надаючи оцінку такому факту, як тяжка тривала хвороба, суд виходить з наступного. Пункт 1 ч.7 ст. 42 КПК України передбачає обов`язок обвинуваченого прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 138 КПК України поважною причиною неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад. Стаття 335 КПК України містить посилання на тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні.

Враховуючи особливості наведених вище положень ст. 138 та ст. 335 КПК України та відсутності визначення у КПК України поняття «тяжка хвороба» або «тяжка тривала хвороба», колегія суддів вважає, що для визнання поважними причини неявки особи з підстав наявності «тяжкої тривалої хвороби» достатньо визначити фізичний стан особи, в якому вона перебуває тривалий час та факт того, що така хвороба (стан) об`єктивно перешкоджає самостійному пересуванню та участі даної особи у судовому засіданні або унеможливлює тимчасове залишення лікувального закладу. Без встановлення факту тяжкої хвороби питання її тривалості для застосування положень ст. 335 КПК України не буде мати жодного значення. Питання тривалості такої тяжкої хвороби визначаються об`єктивними даними, які додатково необхідно підтвердити рекомендаціями лікарів.

На підтвердження факту тяжкої тривалої хвороби у ОСОБА_1 стороною захисту було надано до суду наступну медичну документацію у перекладі, зокрема:

-копію виписного епікризу від 13 січня 2020 року, виданого Ортопедичним шпиталем Шпайзінг (Шпейзінгер Штрасее, 109, 1130 Відень), про перебування ОСОБА_1 на стаціонарі у відділені вертебральної хірургії з 08 січня 2020 року по 13 січня 2020 року, де йому встановлено діагноз остеохондроз у поперековому відділі хребта та проведено 08 січня 2020 року операцію, рекомендовано подальше лікування із зверненням до приватного лікаря-ортопеда через 6 тижнів (т. 56, а.с. 176-183);

-копію лікарського висновку лікаря-ортопеда та хірурга-ортопеда Ортопедичного шпиталю Шпайзінг ( Шпейзінгер Штрасее , 109, 1130 Відень) від 25 лютого 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав пораду утриматися від підняття важкого, надмірних нахилів вперед та назад, перебування у позі сидячи більше ніж півгодини протягом трьох місяців після операції (т. 57, а.с. 7а-8);

-копію медичного сертифікату від 16 травня 2020 року з Бангкокського госпіталю «Пхукет» (2/1 Хонйок Утіс Роуд, Тарадяі, Амфур Муанг, Пхукет, 83000) з рекомендацією щодо продовження лікарського спостереження за відсутності поліпшення стану, консультації щодо захворювання із медикаментозною терапією та щодо догляду і запобіжних заходів, рекомендовано також перед польотом пройти повторний медичний огляд (т. 57, а.с. 211-216);

-копію медичної довідки від 17 липня 2020 року, виданої Лікарнею Синфает Срінакарін ( 9/19 Nong Вon, Prawet, Bangkok 10250 ), відповідно до якої ОСОБА_1 рекомендована реабілітація 1 місяць та не рекомендовано тривале сидіння більше 1-2 годин (т. 59, а.с. 180-181);

-копію медичного сертифікату сімейного лікаря «Медікел дівелоупмент клінік» від 30 липня 2020 року (159 Прадітманутхам-Роуд, Вангтхонгланг Бангкок 10310) з рекомендаціями уникати тривалих перельотів і тривалого сидіння з ретельним лікарським спостереженням та двадцятиденною госпіталізацією до лікарні (т. 57, а.с. 217-220);

-копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 11 вересня 2020 року, яка була видана Лікарнею загального профілю Крунгтай (56/96 Pak Kret District, Нонтхабурі 11120, Таїланд), згідно з якою ОСОБА_1 потребує 30 днів відпочинку (з 07 вересня по 06 жовтня 2020 року) (т. 59, а.с. 172-173);

-копію медичної довідки від 11 вересня 2020 року, згідно з якою він перебував у лікарні загального профілю Крунгтай (56/96 Pak Kret District, Нонтхабурі 11120, Таїланд) та йому рекомендовані постільний режим і фізіотерапія (т. 59, а.с. 176-177);

-копію медичної довідки від 13 вересня 2020 року, виданої Клінікою Медичного Центру «Пхет Пхаттхана» ( вул. Прадіт Манутхам, район Вангтхонглуанг, Бангкок, 10310 ), відповідно до якої ОСОБА_1 рекомендовано не літати і не сидіти протягом тривалого часу, перебувати під ретельним наглядом лікаря і госпіталізуватися до лікарні на 20 днів (т. 59 а.с. 178-179);

-копію медичної довідки лікарні загального профілю Бангна 1 (1302, Дебаратна Роуд, Бангна Тай, Бангна, Бангкок, Таїланд, 10260) від 21 жовтня 2020 року щодо консервативного лікування у стаціонарі з 21 по 26 жовтня 2020 року (т. 61, а.с. 15-16);

-копію медичної довідки Центру допомоги та реабілітації пацієнтів та людей похилого віку (65, Чалоєм Пхра Кіат Роат , Соі 28. Суб- район Док Май, Район Правет 10250 ) від 28 жовтня 2020 року з рекомендаціями щодо необхідного ретельного догляду ОСОБА_1 з боку медперсоналу та фізіотерапевтів протягом 90 днів, починаючи з 28 жовтня 2020 року, а також необхідності носити опір для спини (т. 61, а.с. 12-12а);

-копію медичної довідки Центру допомоги та реабілітації пацієнтів та людей похилого віку (65, Чалоєм Пхра Кіат Роат , Соі 28. Суб- район Док Май, Район Правет 10250 ) від 14 грудня 2020 року з рекомендаціями щодо необхідного ретельного догляду ОСОБА_1 з боку медперсоналу та фізіотерапевтів з 28 жовтня 2020 року до 25 січня 2021 року, а також необхідності носити опір для спини (т. 61, а.с. 10-11);

-копію висновку Центру допомоги та реабілітації пацієнтів та людей похилого віку (65, Чалоєм Пхра Кіат Роат , Соі 28. Суб- район Док Май, Район Правет 10250 ) від 25 січня 2021 року з призначенням продовжувати носити опір для спини, приймати протизапальні препарати, не сидіти більше 15 хв., заборони підняття буд-яких важких предметів, а також подорожі літаком до отримання нового результату дослідження (т. 61, а.с. 8-9).

-усними поясненнями захисника Пліси Н.М. щодо запису ОСОБА_1 на прийом до лікаря для проведення нового обстеження на 25 травня 2021 року. Таку дату захисник обґрунтувала ускладненою ситуацією у Таїланді, пов`язану з поширенням Covid-19 та певними обмеженням щодо прийому лікарнями у зв`язку з цим.

На підтвердження об`єктивності відсутності легалізації даних медичних документів, сторона захисту послалася на складність та довготривалість цієї процедури, яка може зайняти до 6 місяців. Таку складність сторона захисту підтверджує юридичною консультацією віце-президента юридичної фірми KORPNITY від 23 листопада 2020 року Трейпак (Чемп) Ейпайпек (т. 61, а.с. 17-18).

Надаючи оцінку доданим стороною захисту медичним документам, колегія суддів виходить з наступного. Кожна сторона, з урахуванням власної стратегії, надає до суду будь-які письмові матеріали, які стосуються даного кримінального провадження і підтверджують певні факти або спростовують їх, і вочевидь, для кожної із сторін відомо, що такі матеріали повинні бути належними, достовірними і подаватися в оригіналах (ст.99 КПК України). Документ, виданий іноземною установою додатково повинен бути легалізований або апостельований.

Жодний із наданих стороною захисту медичних документів не був легалізований, на ньому також відсутній апостиль, що, на думку колегії суддів, не додає зазначеним у них фактам переконливості, але і сумніватися в справжності зазначеної інформації або в ідентичності перекладу у колегії суддів немає жодних підстав, так як вони були надані у відкритому судовому процесі під час виконання своїх обов`язків захисниками Плісою Н.М., Циганковим А.І. , Ізовітою Л.П. , які підтвердили їх реальність, справжність перекладу та достовірність зазначеним у них даних.

Усі надані медичні документи стороною захисту свідчать про факт здійснення хірургічного втручання на хребті у ОСОБА_1 на початку 2020 року, подальшу його реабілітацію і можливі проблеми зі встановленим імплантом.

Жодні медичні документи, надані до суду в копіях, а деякі з яких пред`явлені в оригіналах, не свідчать про факт постійного перебування обвинуваченого у медичних закладах та неможливість їх залишення. Медичні довідки, надані з Центру допомоги та реабілітації пацієнтів та людей похилого віку свідчать лише про факт здійснення фізіотерапевтичних процедур у цьому центрі та догляд з боку медперсоналу і фізіотерапевтів під час його проведення.

Із даних довідок не вбачається, що у період часу з 28 жовтня 2020 року по 25 січня 2021 року обвинувачений ОСОБА_1 постійно перебував у цьому центрі та не мав фізичної можливості за станом здоров`я його залишити. Про такі обставини свідчать і надані довідки, де немає жодного посилання на факт постійного перебування у цьому центрі. У довідках від 28 жовтня 2020 року та 14 грудня 2020 року зазначено про потребу догляду з боку медперсоналу та фізіотерапевтів і необхідності носити опір для спини. У довідці від 25 січня 2021 року зазначається про призначене лікування, яке не дало позитивного результату. В жодній довідці не вказано, що таке лікування здійснювалося стаціонарно у лікувальному центрі, а обвинувачений не мав фізичної можливості за станом здоров`я покинути даний заклад.

Враховуючи пояснення сторони захисту, аналізуючи та співставляючи подані матеріали і наведені доводи з інформацією, яка міститься у медичних довідках, для стороннього об`єктивного спостерігача буде очевидним, що ОСОБА_1 проходив певне фізіотерапевтичне лікування у Центрі допомоги та реабілітації пацієнтів та людей похилого віку протягом зазначеного часу, але таке лікування не передбачало постійного перебування у лікувальному закладі, а його фізичний стан дозволяв самостійно пересуватися.

При оцінці цих обставин станом на день ухвалення цього рішення, колегія суддів враховує і відсутність жодних об`єктивних даних, які б могли свідчити про тяжку тривалу хворобу ОСОБА_1 . Висновок від 25 січня 2021 року не містить таких відомостей, а призначене лікування чи поради лікаря не виключають можливості для ОСОБА_1 з`явитися до суду. Заборона подорожувати літаком з`явилася тільки у висновку від 25 січня 2021 року, однак на думку суду, така заборона має бути деталізована (тривалість, умови перельоту, вид повітряного транспорту та ін.), оскільки, як стверджує сторона захисту, ОСОБА_1 здійснив переліт до Таїланду літаком, в якому були забезпечені умови перельоту відповідно до стану його здоров`я.

Про можливість самостійно пересуватися ОСОБА_1 протягом часу перебування у Центрі допомоги та реабілітації пацієнтів та людей похилого віку (28 жовтня 2020 року - 25 січня 2021 року) свідчить і факт отримання останнім свідоцтва від 13 листопада 2020 року у Посольстві України в Королівстві Таїланд (т. 61, а.с. 22).

Відповідно до даного свідоцтва другий секретар з консульських питань Посольства України в Королівстві Таїланд ОСОБА_11 посвідчив наступний факт: «станом на 13 листопада 2020 року о 15:00 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є живим та тимчасово проживає у АДРЕСА_6 ».

Тяжка тривала хвороба та постійний ретельний догляд з боку медперсоналу та фізіотерапевтів, про які стверджує сторона захисту, не завадили ОСОБА_1 подолати відстань між містом Пхукет та Бангкоком, де розташоване Посольство України в Королівстві Таїланд для посвідчення зазначеного вище факту.

За відкритими даними в мережі Інтернет відстань між Пхукетом та Банкоком складає 848 км. (www.google.com.ua/maps/dir/Пхукет/Бангкок/).

Стороною захисту також не надається до суду інформація про відсутність в Україні лікарів та медичних установ, які можуть проводити лікування та реабілітацію пацієнтів з аналогічним захворюванням.

Також, колегія суддів не вбачає необхідності залучати експертів, спеціалістів для надання висновку щодо підтвердження або спростування факту тяжкої тривалої хвороби за медичною документацією, наданою стороною захисту, так як відсутні для цього жодні процесуальні підстави, передбачені ст.242 КПК України, а сторона захисту не переконала суд поза розумним сумнівом в необхідності такого залучення.

Підсумовуючи, захисники ОСОБА_1, як і надана ними медична документація, не переконали колегію суддів у факті тяжкої тривалої хвороби у обвинуваченого та у тому, що обвинувачений не може самостійно пересуватися, а його фізичний стан не дозволяє з`явитися до України та постати перед судом.

Також колегія суддів констатує, що сторона захисту ОСОБА_1 за допомогою медичної документації, посиланням на тиск з боку правоохоронних органів, за якими стоїть М.Саакашвілі, штучно створює умови видимості наявності непереборних причин неможливості прибуття останнього до суду та таким чином намагається приховати відсутність у обвинуваченого дійсного бажання постати перед судом, що колегією суддів визначається як ухилення від суду.

Викликає обґрунтований сумнів у колегії суддів і усні пояснення захисника Пліси Н.М. щодо призначення ОСОБА_1 візиту до лікаря лише на 25 травня 2021 року для проведення нового обстеження по причині ускладненої ситуації з Covid-19 у лікарнях Таїланду. Суд розцінює такі дії сторони захисту виключно як продовження своїх тактичних дій, які направленні на створення умов для ухилення ОСОБА_1 від суду. Такі твердження сторони захисту спростовуються поясненнями самого обвинуваченого, який однією із головних причин перебування у Таїланді разом зі своєю матір`ю, дружиною та дитиною зазначив про низьку кількість захворювань на коронавірусну хворобу у цій державі (Том 61, а.с.24). З відкритих джерел з мережі Інтернет можливо з`ясувати, що станом на 07 січня 2021 року Таїланд перебував на 151 місці серед держав-членів Всесвітньої організації охорони здоров`я по кількості захворювань на Covid-19 та продовжує перебувати у переліку держав з низькою кількістю захворювань.

У зв`язку з ухиленням ОСОБА_1 від суду клопотання про здійснення відеоконференції також не може бути задоволено.

Щодо місцезнаходження обвинуваченого:

Сторона захисту у своїх поясненнях та обвинувачений у поданих до суду клопотаннях ствердно зазначають, що останній перебуває на консульському обліку, постійно проживає та проходить лікування у Таїланді.

Перебування ОСОБА_1 на консульському обліку захисники Пліса Н.М., Циганков А.І. та безпосередньо сам обвинувачений підтверджують лише посиланням на цей факт у своїх клопотаннях (Том 60, а.с. 132, 135), при цьому не надають жодних належних документів, не зазначають про вид консульського обліку (постійний, тимчасовий), не надають довідку про перебування на консульському обліку, проведення оплати за таку консульську послугу, дозволу на проживання, виданого компетентним органом Королівства Таїланд та адресу місця проживання чи перебування громадянина України на території Таїланду (договір оренди житла, довідка за місцем проживання), як того вимагає Порядок ведення обліку громадян України, які проживають за межами України №85 від 29 січня 2020 року.

На конкретне питання суду: «Чи перебуває ОСОБА_1 на консульському обліку?», захисник Циганков А.І. відповів, що відповідних документів немає, але у нього були підстави для зазначення такої інформації, оскільки це позиція його клієнта.

На думку сторони захисту, перебування на консульському обліку ОСОБА_1 підтверджується копіями свідоцтва та довідки Посольства України в Королівстві Таїланд від 13 листопада 2020 року. Відповідно до наданого свідоцтва другий секретар з консульських питань Посольства України в Королівстві Таїланд ОСОБА_11 посвідчив наступний факт: «станом на 13 листопада 2020 року о 15 00 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є живим та тимчасово проживає у АДРЕСА_6 ».

Згідно наданого перекладу довідки Посольства України в Королівстві Таїланд від 13 листопада 2020 року засвідчено, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пред`явив закордонний паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_1 , виданий 2 AUT 22 січня 2020 року, дійсний до 22 січня 2030 року». Також було зазначено, що «згідно законодавства України, копія паспорту не вважається офіційним документом» (т. 61, а.с. 13-14).

Надаючи оцінку інформації, яка викладена у свідоцтві від 13 листопада 2020 року та довідці від 13 листопада 2020 року, колегія суддів не ставить під сумнів, що 13 листопада 2020 року громадянин України ОСОБА_1 відвідував Посольство України в Королівстві Таїланд і що на той час він був живим та тимчасово проживав за вказаною у свідоцтві адресою, але тільки у зазначений час та дату.

На конкретне питання суду: «З яких документів вбачається, що Ваш клієнт постійно проживає у Таїланді?» захисник Циганков А.І. відповів, що обставина постійного проживання у Таїланді є позицією клієнта і якщо його стан не покращиться, він перебуватиме там постійно, дотримуючись рекомендації лікарів.

На конкретне питання суду: «Чи правильно суд розуміє, що більше 30 днів у Таїланді може перебувати будь-яка особа і лікуватися без візи?», захисник Циганков А.І. відповів, що будь-яка особа може перебувати у Таїланді доти, доки її не буде обмежено у цьому уповноваженими органами країни.

Стороною захисту не було надано жодних належних доказів легальної можливості перебування ОСОБА_1 , як громадянина України, на території Таїланду. Стороною захисту не було надано копію довготривалої візи (щодо працевлаштування, навчання, лікування, тощо), отриманої в тайських дипломатичних установах.

Стороною захисту на підтвердження факту тимчасового проживання чи постійного проживання на території Таїланду не надано жодних належних доказів, які б могли свідчити про зареєстроване місце проживання (дозволу на проживання, виданого компетентним органом Королівства Таїланд та адресу місця проживання чи перебування громадянина України на території Таїланду (договір оренди житла, довідка за місцем проживання).

Спроби захисника Циганкова А.І. обґрунтувати факт постійного проживання інформацією, яка міститься у свідоцтві від 13 листопада 2020 року Посольства України в Королівстві Таїланд, спростовуються положеннями самого свідоцтва, в якому чітко зазначено про тимчасове проживання.

На виконання ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в України громадян України» стороною захисту не було надано до суду доказів про залишення на постійне проживання за кордоном громадянина України ОСОБА_1 .

Надані до суду конверти міжнародної логістичної компанії DHL також не свідчать про постійне перебування ОСОБА_1 у Королівстві Таїланд . На даних конвертах зазначені прізвища осіб, які розбіжні з прізвищем обвинуваченого (Том 61, а.с. 1-5).

На думку суду, усі надані стороною захисту документи не доводять факту взяття на консульський облік, не свідчать про постійне проживання обвинуваченого на території Таїланду та неможливості останнього за станом здоров`я виїхати до іншої країни. Такі ж самі документи можуть з легкістю свідчити, що обвинувачений перебуває у іншій країні Південно-Східної Азії, але приїжджає до Таїланду на лікування та відвідує консульство України для посвідчення певного факту у певну дату.

Щодо міжнародного розшуку:

В обґрунтування міжнародного розшуку прокурором були додатково надані відомості Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України та дозвіл на використання цих відомостей.

При наданні оцінки доданим до клопотання прокурора відомостям, щодо їх належності та законності походження, колегія суддів вважає за необхідно зазначити про наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідно до ст. 162 КПК України таємниця досудового розслідування не відноситься до охоронюваної законом таємниці, а тому старший групи прокурорів Кравченко М.М. у кримінальному провадженні №52016000000000380 мав процесуальну можливість надати дозвіл на використання відомостей з цього кримінального провадження в іншому.

У зв`язку з тим, що детективам НАБУ з метою виконання покладених функцій надано доступ до відомостей Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України, інших реєстрів (ст.17 Закону «Про Національне антикорупційне бюро України», а перебування таких детективів у групі слідчих у кримінальному провадженні №52016000000000380 доводить правомірність дій останніх по отриманню цих відомостей, а отримання відомостей відбулося не з бази персональних даних, а з іншого кримінального провадження, а тому суд не вбачає жодних порушень порядку отримання таких відомостей, як і не вбачає розголошення детективами та/або прокурором Олефіром Ю.О. персональних даних осіб, зазначених у цих відомостях (Том 61, а.с. 53-65).

Надані прокурором відомості в частині перетину кордону ОСОБА_1 , його дружиною та донькою є неповними та викладені у такий спосіб, який не дозволяє однозначно стверджувати про певний факт або про його відсутність, а тому вони не приймаються колегією суддів до розгляду.

Інші надані матеріали прокурором не містять додаткових фактів, які б не були відомі суду на час розгляду його клопотання. Факт перетинання кордону ОСОБА_1 , разом з дружиною, матір`ю та малолітньою донькою підтверджується стороною захисту у своїх поясненнях наданих до суду (Том 61, а.с. 24).

Відповідно до другого речення ст.335 КПК України розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Враховуючи той факт, що судом встановлено факт ухилення від суду обвинуваченим ОСОБА_1 , необхідно встановити процесуальну можливість оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук.

Відповідно до вимог розділу IV КПК України, участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

За положеннями ч. 1 ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів для забезпечення його прибуття до суду.

Чинним КПК України не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну. При цьому поняття «міжнародний розшук» використовується в цьому кодексі як обов`язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia) (ч.5 ст.139, 297-1, 297-4, 323 КПК України).

Очевидним, є те що встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб`єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.

Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук так і суб`єктами, які його здійснюють.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено наданими сторонами матеріалами обвинувачений ОСОБА_1 наприкінці 2019 року залишив територію України та вибув спочатку до Австрії, а потім відправився до Таїланду, посилаючись на погіршення епідеміологічної ситуації в Україні через поширення COVID-19 та необхідності реабілітації після оперативного втручання.

Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук, шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном, а тому колегія суддів не може погодитися з думкою сторони захисту, що відсутність у ст. 335 КПК України посилання на оголошення особи саме в міжнародний розшук позбавляє суд процесуальної можливості його призначити, за умови встановлення факту ухилення обвинуваченого від суду та перебування за межами України.

Щодо повідомлення обвинуваченого ОСОБА_1 про судове засіданні 28.01.21:

Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання особи підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання - документом, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Документом, який за чинним законодавством може засвідчувати місце проживання особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (ст. 3 Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; далі - Закон № 1382-IV).

Законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Належним визнається направлення повідомлення особі на поштову адресу, що відповідно да наявних матеріалів кримінального провадження підтверджує саме місце проживання такої особи (ч. 1, 2 ст. 135 КПК України).

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст 6 Закону № 1382-IV).

З аналізу положень ст. 7 Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», п. 4 розділу II Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, п. 179.3 Податкового кодексу України, п. 2 Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку- резидентом, п. 30 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку.

Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи, і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні.

Разом з тим, як було встановлено вище, ні самим обвинуваченим, ні його захисниками не надано суду офіційних, передбачених чинним законодавством України документів, що підтверджували б зміну місця проживання ОСОБА_1 або про виїзд його у встановленому порядку на постійне місце проживання до Таїланду та перебування його у цій країні на консульському обліку.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_1 достеменно знає про існування відносно нього кримінального провадження та слухання цієї справи Вищим антикорупційним судом, що підтверджується його захисниками та неодноразовими направленими клопотаннями від імені обвинуваченого на електронну адресу суду.

За таких обставин, суд визнає належним направлення обвинуваченому судових викликів на 28 січня 2021 року на 8.00 годину за його зареєстрованим місцем проживання в Україні - АДРЕСА_7 (місце проживання) та місце реєстрації - АДРЕСА_2 та вважає належно повідомленим ОСОБА_1 , про таке судове засідання. Направлені конверти повернулися на адресу суду, з довідкою пошти про причини повернення «адресат відсутній» (Том 60 а.с. 113,116). Про призначення судового засідання на 28 січня 2021 року обвинувачений був додатково повідомлений на Інтернет адресу, з якої Вищий антикорупційний суд отримує від його імені листи - ІНФОРМАЦІЯ_5 (Том 60 а.с.102).

Підсумовуючи, колегія суддів вважає доведеним факт ухилення від суду обвинуваченим ОСОБА_1 , а його неявка у судові засіданні, в тому числі у судове засідання 28 січня 2021 року відбулася без поважних причин, а тому зазначені обставини свідчать про порушення обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду.

Окремо необхідно зауважити, що наявність або відсутність підтвердженої адреси та постійного місця проживання, як і постановка на консульський облік громадянина України за кордоном, який ухиляється від суду не є підставою для здійснення заходів в порядку міжнародного співробітництва, а також не звільняє обвинуваченого від обов`язку прибути за викликом до суду.

Колегія суддів звертає увагу обвинуваченого, що перегляд даної ухвали суду може відбутися у разі з`явлення його до Вищого антикорупційного суду, який знаходиться у м.Києві, проспект Перемоги, 41, Україна, особисто.

Керуючись ст. ст. 139, 314-316, 335, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажною причину неявки обвинуваченого ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 28 січня 2021 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зупинення судового провадження відносно нього до його видужання та виділення матеріалів кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_2 в окреме провадження - відмовити.

Клопотання прокурора з доповненнями про оголошення обвинуваченого ОСОБА_1 в міжнародний розшук - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - в міжнародний розшук.

Організацію виконання ухвали суду доручити детективам Національного антикорупційного бюро України.

Зобов`язати прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, надати суду в наступне судове засідання підтверджуючі документи про виконання ухвали в частині організації виконання ухвали про оголошення обвинуваченого ОСОБА_1 в міжнародний розшук.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.

Головуючий Шкодін Я.В.

Судді Задорожна Л.І.

Федоров О.В.