Document No. 94608836

Справа № 991/410/21

Провадження 1-кс/991/426/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., детектива Самойленка М.В., адвоката Руденка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Руденка С.О., подане в інтересах підозрюваних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла вищевказана скарга, у якій адвокат Руденко С.О. просить скасувати повідомлення від 11.08.2020 про підозру:

- у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України;

- у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України;

- у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України;

- у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України.

Обґрунтовуючи скаргу, адвокат зазначає, що підставами для скасування повідомлення про підозру є необґрунтованість останньої, невідповідність вимогам щодо правової кваліфікації, а також порушення порядку вручення письмового повідомлення про підозру.

У судовому засіданні захисник повністю підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.

Детектив Самойленко М.В., не погоджуючись з доводами захисника, усно у судовому засіданні заперечив проти скарги, надавши слідчому судді додаткові документи у підтвердження своїх заперечень.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступних висновків.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачене право підозрюваного або його захисника оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Як вбачається зі скарги, на думку адвоката, повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не відповідає вимогам КПК України, є необґрунтованим, до того ж було порушено порядок здійснення повідомлення про підозру.

Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018 за ознаками заволодіння впродовж 2016-2017 років службовими особами ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» природним газом в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовим становищем.

У рамках даного кримінального провадження 11.08.2020 п`ятьом особам вручено повідомлення про підозру, а саме:

- ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України;

- ОСОБА_3 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України;

- ОСОБА_2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України;

- ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України;

- ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України.

З дня вручення вищезазначених повідомлень про підозру минуло більше двох місяців, до цього часу досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018 не закінчено, обвинувальний акт не затверджено та не направлено до суду. Тож за таких обставин адвокат Руденко С.О. вбачає наявність правових підстав для розгляду клопотання про скасування письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Як зазначено в письмових повідомленнях про підозру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 інкримінується заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, за що, на переконання сторони обвинувачення, зазначені особи мають понести відповідальність згідно з ч. 5 ст. 191 КК України.

Однак вказана кваліфікація кримінального правопорушення, на думку захисника, не відповідає дійсним обставинам, оскільки між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» і НАК «Нафтогаз України» було укладено договори постачання природного газу, згідно яких газ передавався у власність, що виключає можливість заволодіння ним, як чужим майном. Природній газ було використано вказаними товариствами за призначенням, як об`єкт приватної власності.

Заволодіти газом, як чужим майном, можливо було лише у разі не укладання договорів постачання природного газу між товариствами та НАК «Нафтогаз України». Але у даному випадку протиправне заволодіння не можливо було здійснити без сприяння службових осіб НАК «Нафтогаз України».

Тому, відсутність у діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 протиправного діяння, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується також відсутністю службових осіб НАК «Нафтогаз України» серед числа осіб, підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, якщо ймовірне протиправне діяння таки відбулося, то не заволодіння чужим майном у вигляді природного газу (ч. 5 ст. 191 КК України), а заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, відповідальність за що передбачено зовсім іншою статтею, а саме ст. 190 КК України.

Від так стороною обвинувачення умисно, упереджено та протиправно здійснено неналежну правову кваліфікацію ймовірного кримінального, правопорушення з метою визначення підслідності за детективами Національного антикорупційного бюро України.

Таким чином, якщо і було допущено протиправні дії, то правова кваліфікації таких дій повинна здійснюватися за ст. 190 КК України, у зв`язку з цим досудове розслідування повинно проводитись слідчими органів Національної поліції України, відповідно і повідомлення про підозру має вручатись слідчими національної поліції.

Отже, за твердженнями сторони захисту, повідомлення про підозру не відповідає вимогам щодо належної правової кваліфікації кримінального правопорушення, а тому детективи Національного антикорупційного бюро України є неналежними суб`єктами вручення повідомлення про підозру.

Крім того, за змістом скарги, письмові підозри не ґрунтуються на здобутих органом досудового розслідування доказах, як того вимагають норми КПК України, а навпаки суперечать таким доказам, оскільки докази спростовують факт заволодіння чужим майном та підтверджують, що право власності на природний газ перейшло на правомірних підставах до ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» і ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», а відтак підозра у протиправному заволодінні газу, як чужим майном - безпідставна. У зв`язку з цим висновки про причетність службових осіб товариств до ймовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КПК України є необгрунтованими.

Слідчий суддя вважає доводи сторони захисту необґрунтованими з огляду на наступне.

Повідомлення про підозру, яке спричинює лише виникнення обов`язків підозрюваного, передбачених п.п. 1 та 3 ч. 7 ст. 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, то й наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання зазначеного вище втручання в права, свободи і законні інтереси людини.

Тому під час розгляду скарги на повідомлення про підозру оцінюється достатність і належність доказів стосовно того, чи досягнуто стороною обвинувачення стандарту переконання «достатність доказів» для цілей повідомлення про підозру. Наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання).

Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.

При цьому на етапі досудового розслідування вирішується питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не з`ясовується наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювання доказів у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З матеріалів скарги вбачається, що підставою для повідомлення про підозру у цьому випадку був пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України (це підтверджується текстами повідомлень про підозру, копію яких надає скаржник). Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як слідує з наявних судових матеріалів, орган досудового розслідування вручив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4. письмові повідомлення про підозру, що підтверджується їх відмітками про отримання 11.08.2020 в присутності адвоката Руденка С.О.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що орган досудового розслідування правомірно вручив повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Поряд з цим слідчий суддя звертає увагу на те, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а тому доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості підозри є безпідставними.

В ході судового засідання захисник акцентував увагу на тому, що серед осіб, повідомлення про підозру яких він оскаржує, відсутні посадові особи державних органів, а отже відсутній суб`єкт щодо кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України.

В свою чергу детектив зауважив, що саме постановою керівника САП Холодницького Н.І. віднесено до підслідності НАБУ кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018 за підстав і мотивів, передбачених ч. 5 ст. 216 КПК України.

Тож за приписами ч. 5 ст. 216 КПК України прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб.

Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

Відповідно, право на захист ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є порушеним, і вони є особами, що мають статус підозрюваних у цьому провадженні.

Окрім того згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, передбачений положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора за ч. 2 ст. 303 КПК України не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.

За таких обставин, у задоволенні скарги адвоката Руденка С.О. на повідомлення про підозру від 11.08.2020 у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018 слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Руденка С.О., поданого в інтересах підозрюваних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Д. Воронько