Document No. 94832798

Справа № 991/9615/20

Провадження №11-сс/991/70/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_5

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2020, якою відмовлено у задоволенні його скарги на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 52018000000000619 від 25.06.2018 за ч. 1 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000619, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2018 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 25.05.2018.

04 листопада 2020 року старший детектив Національного антикорупційногобюро України ОСОБА_6, який входить до групи детективів у кримінальному провадженні №52018000000000619 від 25.06.2018 року, прийняв постанову про закриття кримінального провадження.

23 листопада 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_5 на постанову старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 04.11.2020 про закриття кримінального провадження №52018000000000619 від 25.06.2018 за ч. 1 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 10 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову старшого детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 52018000000000619 від 25.06.2018 за ч. 1 ст.364 ККУкраїни.

Не погодившись із вказаною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, 11січня 2021 року ОСОБА_5 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 04.11.2020 про закриття кримінального провадження №52018000000000619 від 25.06.2018 за ч.1 ст.364 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Апеляційна скарга обґрунтовуються тим, що ухвала слідчого судді не містить відповіді на ряд доводів скаржника, а саме розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000619 від 25.06.2018 за ч.1 ст.364 КК України було неналежним. Зокрема:

детектив не дослідив втрату частини матеріалів кримінального провадження №42013020130000034;

детективом не досліджено матеріали всіх кримінальних проваджень, про зловживання службовим становищем про які йшла мова у його заяві;

детектив не встановив, кому і в якому розмірі завдано шкоду неналежним розслідуванням кримінального провадження;

детектив не провів допит свідка ОСОБА_7 ;

детектив повторно не допитав заявника;

детектив не дослідив які саме дії вчинили керівники прокуратури Волинської області ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з приводу неналежного розслідування кримінальних проваджень;

детектив не встановив всіх слідчих та прокурорів, які причетні до розслідування наведених в заяві кримінальних проваджень та не допитав їх з приводу наведених заявником відомостей;

детективом не досліджено наглядові провадження, матеріали звернення заявника до керівництва прокуратури Волинської області;

не досліджені додатки до його заяви від 25.04.2018;

ні в постанові детектива, ні в ухвалі слідчого судді не вказані докази, які підтверджують відсутність неправомірної вигоди та суспільно-небезпечних наслідків.

Одночасно ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2020 року.

Заява про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовуються тим, що копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду він отримав лише 21грудня 2020року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження та відповідно був позбавлений можливості подати обгрунтовану апеляційну скаргу.

13 січня 2021 року на електронну адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких прокурор першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2020 про відмову у задоволенні скарги на постанову старшого детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження №52018000000000619 від 25.06.2018, а апеляційну скаргу розглянути без участі прокурора.

В судове засідання з`явився ОСОБА_5 в режимівідеоконференції.Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки в суд не повідомили. Згідно ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, думку особи, яка подала апеляційну скаргу, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її в повному обсязі, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч.3 ст. 395 КПК України).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду було постановлено 10грудня 2020року, повний текст якої оголошено 15грудня2020 року.

26 грудня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10грудня 2020року, задовольнити його скаргу та скасувати постанову старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 04.11.2020 про закриття кримінального провадження №52018000000000619 від 25.06.2018 за ч. 1 ст.364 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10грудня 2020року повернуто особі, яка її подала у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана після закінчення строку на апеляційне оскарження і особа, яка її подала, не порушувала питання про поновлення цього строку.

11 січня 2021 року ОСОБА_5 повторно звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10грудня 2020року та заявою в якій клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно ч.1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Згідно правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленої в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), за змістом ст. 376 КПК України дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження. Оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. У випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10грудня 2020 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду дотрималась в повній мірі зазначених вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження й оцінки слідчим або прокурором всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження у сукупності.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Із матеріалів провадження вбачається, що 25.06.2018 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000619 відомості щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами прокуратури Волинської області за ч.1 ст.364 КК України.

04 листопада 2020 року старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, який входить до групи детективів у кримінальному провадженні №52018000000000619 від 25.06.2018 року, прийняв постанову про закриття кримінального провадження.

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя відзначає, що постанова старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 04 листопада 2020 року містить усі обов`язкові елементи такого процесуального рішення, а обставини вказують на те, що детектив НАБУ ОСОБА_6 у кримінальному провадженні дослідив обставини, пов`язані з можливою неправомірною вигодою. Детектив надав оцінку всім наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, всебічно, повно та об`єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження. Встановлені старшим детективом Національного антикорупційного бюро України обставини у кримінальному провадженні вказують на відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України у діяннях керівництва прокуратури Волинської області. Це свідчить про обґрунтованість та вмотивованість постанови від 04листопада 2020 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000619 від 25.06.2018 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.

Щодо доводів скаржника про те, що детективом не досліджено матеріали всіх кримінальних проваджень про зловживання службовим становищем про які йшла мова у його заяві та не досліджено втрату частини матеріалів кримінального провадження №42013020130000034, то це спростовується матеріалами досудового розслідування.

Зокрема, в оскаржуваній постанові старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 відзначає, що:

-провів огляд кримінальних проваджень №42016030000000130 від 22.06.2016 за ч.1 ст.367 КК України, № 42016030000000078 від 21.04.2016 за ч.2 ст.28, ч.4 ст.190 КК України, №12014030000000315 від 26.09.2014 за ч.4 ст.358, ч.1 ст.209КК України, №12015030000000039 від 09.02.2015 за ст.ст.190, 246 КК України, які на думку ОСОБА_5 неефективно розслідувались органами досудового розслідування та встановив, що прокурори Волинської області ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не входили до складу групи прокурорів у даних кримінальних провадженнях.

-в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не знайдено відомостей про кримінальне провадження № 12016030101000490 від 30.05.2016 за ч.1 ст.191 ККУкраїни.

Щодо втрати матеріалів кримінального провадження № 42013020130000034 від 11.07.2013, то згідно оскаржуваної постанови старшого детектива ОСОБА_6, відомості про кримінальне провадження № 12014030000000315 за ч.4 ст.358, ч. 1 ст. 209КК України внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 20.08.2014. Вказане кримінальне провадження було виділено з кримінального провадження №42013020130000034. 23 грудня 2014 року до вказаного провадження було приєднано кримінальне провадження 12014030000000360.

З постанови старшого детектива ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №52018000000000619 вбачається, що досудовим розслідуванням не встановлено факту втрати частини матеріалів кримінального провадження №42013020130000034. На підтвердження цього, старший детектив ОСОБА_6 наводить показання слідчої слідчого управління ГУ НП у Волинській області ОСОБА_15, згідно яких їй нічого не відомо про втрату частини матеріалів кримінальних проваджень. Згідно показів ОСОБА_16 (працівник прокуратури Волинської області) повідомлення про факти втрати процесуальних документів у кримінальному провадженні № 12014030000000315 від 26.09.2014 ґрунтуються заявником ОСОБА_5 на припущеннях, оскільки останній не є та не був стороною у даному кримінальному провадженні, не обізнаний про результати досудового розслідування та про наявні у матеріалах провадження процесуальні документи.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що старший детектив ОСОБА_6 дослідив матеріали всіх кримінальних проваджень про які йшла мова у заяві ОСОБА_5, а втрат матеріалів кримінального провадження №42013020130000034 в ході досудового розслідування не встановлено.

Щодо доводів скаржника про те, що старший детектив ОСОБА_6 не встановив всіх слідчих та прокурорів, які причетні до розслідування наведених в заяві кримінальних проваджень та не допитав їх з приводу наведених заявником відомостей, то вони також не відповідають матеріалам провадження.

Зокрема, як слідує з оскаржуваної постанови старшого детектива ОСОБА_6, детективом були допитані в якості свідків керівники прокуратури Волинської області ОСОБА_13 (колишній прокурор Волинської області), ОСОБА_12 (колишній прокурор Волинської області), ОСОБА_14 (колишній заступник прокурора Волинської області). Згідно наданих показань, зазначені особи у наведених заявником кримінальних провадженнях процесуальне керівництво не здійснювали, незаконних вказівок слідчим та прокурорам не надавали, будь-якої неправомірної винагороди за вжиття чи невжиття заходів у вказаних кримінальних провадженнях вони та члени їх родини не отримували. За зверненнями ОСОБА_5 підлеглими їм працівниками проводились всебічні, повні та об`єктивні перевірки, за результатами яких йому надавались обґрунтовані відповіді. Жодних дій, спрямованих на перешкоджання заявникам та потерпілим у реалізації їх прав та законних інтересів, не вчиняли. З громадянами ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 вони особисто не знайомі, жодних дій спрямованих на приховування кримінальних правопорушень не вчиняли.

Колегія суддів відкидає доводи скаржника про те, що старший детектив ОСОБА_6 не провів допит свідка ОСОБА_7 та повторно не допитав заявника виходячи з наступного.

Одним з принципів кримінального судочинства є змагальність сторін. Відповідно до ч. 2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Реалізація відповідної засади кримінального провадження забезпечується,зокрема,положеннями ч. 3 ст. 95 КПК України, згідно якої ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220цього Кодексу.

Статтею 224 КПК України, яка встановлює нормативно-правові підстави для проведення допиту на досудовому розслідуванні, прямо не передбачено можливість повторного допиту свідка на цій стадії кримінального провадження та не встановлюється обов`язку для його проведення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови старшого детектива ОСОБА_6, ОСОБА_5 допитувався в якості свідка 29жовтня 2018 року. Зважаючи на те, що 30 жовтня 2020 року ОСОБА_5 у зв`язку з хворобою не прибув на допит та повідомив, що не може гарантувати свого прибуття на допит 09листопада 2020року, було проведено його опитування в порядку передбаченому ч.11 ст. 232 КПКУкраїни.

Також, з оскаржуваної постанови ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_7 (слідча слідчого відділу Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області) допитувалася в якості свідка та повідомила, що нею здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях на які вказує у своїй заяві ОСОБА_5 та відмовилася від надання показів на підставі ст. 63 Конституції України та ст. 222 КПК України.

Згідно ст. 63 Конституції України,особа ненесе відповідальностіза відмовудавати показанняабо поясненнящодо себе,членів сім`їчи близькихродичів,коло якихвизначається законом. Ні Конституція України, ні кримінально-процесуальний закон не зобов`язує пояснювати мотиви відмови від дачі показань.

Згідно ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Щодо доводів скаржника про те, що детектив не встановив, кому і в якому розмірі завдано шкоду неналежним розслідувань кримінального провадження та не вказані докази, які підтверджують відсутність неправомірної вигоди та суспільно-небезпечних наслідків, то колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з оскаржуваної постанови старшого детектива ОСОБА_6, докази зібрані в межах кримінального провадження № 52018000000000619 від 25.06.2018 року спростовують факти отримання ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14 неправомірної винагороди та вчинення дій з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб та завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

В самій оскаржуваній постанові старший детектив ОСОБА_6 відзначає, що ОСОБА_5 не зміг пояснити наявність корисливого мотиву кримінального правопорушення. Окрім того, в ході досудового розслідування не отримано будь-яких доказів про вчинення діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб. Відсутнє будь-яке обґрунтування суми завданої шкоди ОСОБА_5 та підстави для завдання йому такої шкоди.

Таким чином, досудовим слідством не було встановлено доказів, які могли б свідчити про наявність істотної шкоди або тяжких наслідків, які настали саме внаслідок дій зазначених службових осіб.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, зокрема, підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Виходячи зі змісту даної норми, доказами повинна підтверджуватися наявність матеріальної шкоди, а не її відсутність. Відсутність доказів наявності матеріальної шкоди свідчить про невстановленість органами досудового розслідування такої шкоди, та не потребує окремих доказів її відсутності.

Щодо інших доводів скаржника, то вони також спростовуються матеріалами досудового розслідування.

Зокрема, старшим детективом не встановлено дій/бездіяльності керівників прокуратури Волинської області ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 щодо неналежного розслідування кримінальних проваджень.

З оскаржуваної постанови вбачається, що старшим детективом ОСОБА_6 досліджена заява ОСОБА_5 від 25.04.2018 та додані до неї додатки і за результатами їх дослідження детектив дійшов висновку, що позиція ОСОБА_5 зводиться до незгоди з результатами досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42016030000000130 від 22.06.2016, №42016300000000078 від 21.04.2016, № 12016030130000490 від 30.05.2016, №12014030000000315 від 26.09.2018 та №12015030000000029 від 06.02.2018 та процесуальними рішеннями, які у них приймались.

Щодо доводів скаржника про те, що детективом не досліджено наглядові провадження, матеріали звернення заявника до керівництва прокуратури Волинської області, то ні в апеляційній скарзі від 11 січня 2021 року, ні в скарзі від 23 листопада 2020 року, ОСОБА_5 не зазначає які саме наглядові провадження та матеріали за його зверненнями до керівництва прокуратури Волинської області слід було дослідити старшому детективу ОСОБА_6, та які доводи заявника вони могли б підтвердити

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що детектив надав оцінку всім наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, всебічно, повно та об`єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження. Встановлені старшим детективом ОСОБА_6 обставини у кримінальному провадженні вказують на відсутність ознак зловживання службовим становищем, а також відсутність суспільно небезпечних наслідків. Отже, правомірним виглядає висновок про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України у діяннях керівництва прокуратури Волинської області. Це свідчить про обґрунтованість та вмотивованість постанови від 04 листопада 2020 року про закриття кримінального провадження №52018000000000619 від 25.06.2018 року.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 309, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2020 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2020 року.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2020, якою відмовлено у задоволенні скарги на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 52018000000000619 від 25.06.2018 за ч.1 ст.364 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3