Document No. 94892463

Справа № 991/484/20

Провадження 1-кс/991/489/20

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретарів судового засідання Заплатинської К.В., Зубріцька А.М., заявника ОСОБА_1 , представника заявника - адвоката Григоріва В.Б., детектива Базілевського М.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду у м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного антикорупційного бюро України від 01 серпня 2019 року, про закриття кримінального провадження № 42017000000003060 від 27 вересня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали скарги ОСОБА_1 , поданої в межах кримінального провадження, внесеного 27.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003060, досудове розслідування в якому здійснювалося за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає, що 01.08.2019 старшим детективом Національного антикорупційного бюро України прийнято процесуальне рішення у формі постанови про закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Не погоджуюсь з вказаним рішенням ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначає, що постанова від 01.08.2019 є незаконною, оскільки Генеральним прокурором України, під час визначення підслідності у кримінальному провадженні, були порушені приписи КПК України і проведення досудового розслідування доручено неналежному на те органу досудового розслідування - управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, що, в свою чергу, призвело і до неналежного суб`єкта, який приймав оскаржуване процесуальне рішення. Водночас, ОСОБА_1 зазначає, що постанова про закриття кримінального провадження від 01.08.2019 не відповідає фактично встановленим обставинам справи, обґрунтовується матеріалами іншого кримінального провадження, яке не було об`єднано з даним провадженням та досудове розслідування стороною обвинувачення проведено не в повному обсязі.

У сукупності викладеного заявниця стверджує, що постанова детектива є незаконною та передчасною, а отже такою, що підлягає скасуванню.

Особа, яка подала скаргу - ОСОБА_1 , у судових засіданнях скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні тексту скарги та додатково зазначила, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000003060, детективом управління внутрішнього контролю не взято до уваги та не надано оцінки доповідним запискам детектива ОСОБА_2., в яких останнім зазначається про вчинення ОСОБА_1 дій у складі організованої групи. Втім, з досліджених матеріалів справи вбачається відсутність проведення будь-яких слідчих або негласних слідчих (розшукових) дій у відношенні інших осіб, окрім як неї самої. Водночас, заявниця послалася на ті обставини, що вона за час роботи в органах Державної міграційної служби не займалася видачею довідок або інших документів, які б надали право на постійне проживання в Україні, а тому повідомлена їй підозра в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000839 є безпідставною та необґрунтованою. Просила скаргу задовольнити та скасувати постанову про закриття кримінального провадження.

Представник заявниці - адвокат Григорів В.Б. у судових засіданнях підтримав позицію ОСОБА_1 та зазначив, що постанова про закриття кримінального провадження № 42017000000003060 є передчасною. Стороною обвинувачення не долучено до даного провадження усіх матеріалів, які стали підставою заведення оперативно-розшукової справи, в рамках якої проводилися заходи щодо ОСОБА_1 , а отже, детективом, до прийняття оскаржуваного процесуального рішення, не вивчено усіх підстав заведення даної справи. Водночас поза увагою детектива внутрішнього контролю залишився факт не проведення детективами Національного бюро будь-яких заходів відносно можливих інших учасників організованої групи, про яких зазначається в ініціативних рапортах. Детективами відділу внутрішніх розслідувань Національного бюро також не дано оцінки та не зроблено висновків щодо наявності телефонного дзвінка ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , який мав місце до часу заведення оперативно-розшукової справи, не оцінено обставин знайомства останніх та не взято до уваги, під час постановлення рішення про закриття кримінального провадження, численних зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ініціатором яких виступав останній та на вказаних зустрічах надавав ОСОБА_1 відомості щодо осіб, які бажають отримати документи для постійного проживання в України. За наведених обставин адвокат просив скаргу задовольнити та скасувати постанову про закриття кримінального провадження.

Представник Національного антикорупційного бюро України - детектив Базілевський М.Е. заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що стороною обвинувачення об`єктивно співставлено та оцінено відомості, отримані під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000003060. До матеріалів даного провадження долучені документи, що стали підставою заведення оперативно-розшукової справи, на підставі яких і проводилися усі заходи у відношенні ОСОБА_1 . Вивченням вказаних матеріалів встановлено, що дії детективів НАБУ не містили у собі складу кримінальних правопорушень, останні діяли в межах законодавства України та при цьому виконували спеціальне завдання. Отримані, в рамках проведення оперативно-розшукової справи відомості, містять докази висловлювання саме ОСОБА_1 наявності схем отримання іноземними громадянами документів для постійного проживання в Україні. Крім цього ОСОБА_1 повідомлено і про вартість використання таких існуючих схем, деталізовано схему та роль інших осіб. Також детектив у судовому засіданні зазначив, що посилання сторони захисту на наявність телефонного з`єднання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до дати заведення оперативно-розшукової справи та наявність в подальшому телефонних з`єднань між їхніми абонентськими номерами, де ініціатором розмови був ОСОБА_2 , що свідчить про провокацію з боку уповноваженої особи, є безпідставним, оскільки трафіки телефонних з`єднань не несуть у собі змісту розмов, а постановлене ним процесуальне рішення ґрунтується саме на зафіксованих розмовах. На підтвердження висловленої правової позиції, детективом надано усі матеріали закритого кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, вислухавши позицію учасників провадження, вивчивши матеріали закритого кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків

Частиною 1 статті 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Абзац 3 ч. 4 ст. 284 КПК України встановлює, що прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Так, закриття кримінального провадження, відповідно до положень Глави 24 КПК України, є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим (детективом), дізнавачем, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим (детективом), дізнавачем або прокурором рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Змістом досудового розслідування є діяльність уповноважених осіб, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основним засобом збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий (детектив) зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Отже прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим (детективом), дізнавачем або прокурором доказів, які стосуються цього провадження в своїй сукупності.

Як вбачається із досліджених під час судового засідання матеріалів, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 27.09.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003060, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України. Відомості щодо даного провадження внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , поданої до ГУ БКОЗ СБУ, з приводу пропонування їй ОСОБА_2 неправомірної вигоди за вчинення нею, в його інтересах та інтересах третіх осіб, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

29.11.2017 співробітниками ГСУ ГПУ та СБУ, в порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_2 за підозрою у скоєні злочину.

30.11.2017 за підписом Генерального прокурора Луценка Ю.В. , ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України та того ж дня останнього звільнено, як особу раніше затриману в порядку ст. 208 КПК України.

05.12.2017 за підписом заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В., ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України.

05.12.2017 за підписом заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В., ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні продовжувалося до 4-х місяців постановою прокурора від 29.01.2018, до 6-ти місяців - постановою від 29.03.2018, до 8-ми місяців - постановою від 29.05..2018 та до 11 місяців - постановою від 19.09.2018.

13.12.2018 постановою Генерального прокурора Луценка Ю.В. здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000003060 від 27.09.2019, доручено підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Постановою старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Базілевським М.Е. 01.08.2019, кримінальне провадження № 42017000000003060 від 27.09.2019, досудове розслідування в якому здійснювалося за ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку з відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що детективом відповідне процесуальне рішення прийнято на підставі матеріалів проведених оперативно-розшукових заходів в рамках заведеної оперативно-розшукової справи «Розробка» № 52цт/2017, їх аналізу та співставлення з матеріалами, що були отримані під час проведення досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні та показами самої заявниці - свідка ОСОБА_1 .

В обґрунтування прийнятої постанови від 01.08.2019 детектив зазначає, що 26.04.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» Другим підрозділом детективів Національного бюро заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розробка» № 52ц/2017, в рамках якої детективом було винесено постанову про виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації № 15/663цт від 26.04.2017, що була погоджена керівником Другого підрозділу детективів Національного бюро, на підставі якої і проводилися оперативно-розшукові заходи у відношенні ОСОБА_1 (Т. 6. 30-32,37-43). Вказане свідчить, що долучені матеріали із кримінального провадження № 52017000000000839 щодо правових підстав заведення оперативно-розшукової справи є достатніми для того, щоб зробити висновок, що детективи діяли у межах приписів правових норм, однак характер і активність такої поведінки має значення для кримінального провадження № 52017000000000839 при вирішенні питання допустимості та належності зібраних доказів.

В ході проведених оперативно-розшукових заходів та їх аналізу, встановлено відомості, що суперечать наданим заявницею, в ході досудового розслідування, свідченням. Так, відповідно до даних, здобутих 27.08.2017 під час проведення ОРЗ - аудіо- та відеоконтроль особи, саме ОСОБА_1 зазначила ОСОБА_2 про існування однієї єдиної схеми набуття іноземцем громадянства України та вказала, що сума в «тридцять» є мінімальною. На наступній зустрічі, 07.09.2017, ОСОБА_1 підтвердила намір отримання 30 тисяч та повідомила, що грошові кошти мають бути у доларах США (Т. 6 с. 92-94, 116).

Проте в оскаржуваній постанові детективом зазначається, що написання ОСОБА_1 заяви до ГУБКОЗ СБУ мало місце 27.09.2017, тобто вже після проведення у відношенні неї співробітниками Національного бюро оперативно-розшукових заходів, та з часу написання заяви до СБУ, поведінка ОСОБА_1 була змінена.

З урахуванням наведеного, керуючись матеріалами кримінального провадження № 42017000000003060 від 27.09.2017 та матеріалами кримінального провадження № 52017000000000839, які також в копіях, що мають значення для досудового розслідування були долучені до кримінального провадження № 42017000000003060 (Т. 2, Т. 6), детектив відділу внутрішніх розслідувань дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 факту пропозиції надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 30 тисяч доларів США за вчинення нею в інтересах третьої особи дій із використанням службового становища та відсутність в діях ОСОБА_2 , як службової особи правоохоронного органу, провокації підкупу ОСОБА_1 з метою подальшого її викриття, як особи, що одержала таку неправомірну вигоду, у розумінні складу злочину передбаченого ст. 370 КК України.

З приводу посилання заявниці щодо незаконності оскаржуваного процесуального рішення у зв`язку з його прийняттям неналежною особою, через доручення здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003060 від 27.09.2019, відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а не слідчим Державного бюро розслідувань, вважаю за необхідне зазначити наступне

Постановою Генерального прокурора Луценка Ю.В. від 13.12.2018, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000003060 від 27.09.2019, доручено підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 38 КПК України підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України є самостійним органом досудового розслідування нарівні з підрозділами детективів НАБУ, органами Державного бюро розслідувань та іншими.

Частина 5 ст. 36 КПК України надає право Генеральному прокурору своєю вмотивованою постановою доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективності досудового розслідування. Водночас, вказаними нормами не встановлено жодних винятків з права Генерального прокурора доручати здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення такому органу досудового розслідування , як підрозділ внутрішнього контролю НАБУ.

Дійсно, ст. 216 КПК України надає детективам підрозділу внутрішнього контролю НАБУ право у разі встановлення злочинів, передбачених ст.ст. 354, 364-370 КК України, які були вчиненні службовими особами Національного бюро, здійснювати їх розслідування.

Втім, вказане жодним чином не свідчить про неможливість Генерального прокурора доручати цьому органу проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях про інші злочини, у тому числі вчинені службовими особами НАБУ або виявлені іншими органами досудового розслідування.

Крім цього, на теперішній час вказана постанова Генерального прокурора від 13.12.2018 є нескасованою, а тому не може розцінюватися слідчим суддею, як незаконна та винесена поза нормами кримінального процесуального законодавства, оскільки вказане буде виходити за межі повноважень слідчого судді при розгляді скарги на постанову про закриття кримінального провадження. З огляду на що, слідчий суддя відхиляє доводи заявниці про незаконність постанови про закриття кримінального провадження, постановленої старшим детективом відділу внутрішнього контролю Управління внутрішнього контролю Національного бюро, оскільки саме відповідному підрозділу було доручено здійснення подальшого досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Поряд з цим, посилання заявниці на виключний характер дій ОСОБА_2 у відношенні неї, що свідчить про безпідставність прийняття рішення про виконання детективом спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи та злочинної організації не знайшли свого підтвердження у ході вивчення матеріалів закритого кримінального провадження.

Так, відповідно до матеріалів досудового розслідування № 42017000000003060 від 27.09.2019, детективами Національного бюро ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обговорювалися моменти причетності до діяльності організованої групи (злочинної організації) інших осіб, в тому числі і співробітників Державної міграційної служби України, суддів, осіб, які надають юридичну допомогу тощо (Т. 18 с. 80, 87, 184-185, 264-265) та необхідність проведення заходів щодо їх виявлення. Втім, вказані факти не знайшли будь-якого підтвердження та документування з огляду на затримання ОСОБА_2 співробітниками ГСУ ГПУ та СБУ. Вказане, на переконання суду, свідчить не про безпідставність винесення постанови про виконання спеціального завдання, а виключно про передчасність його завершення.

Водночас посилання адвоката на наявність телефонних з`єднань абонентських номерів, що перебували у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких ініціатором розмов був саме ОСОБА_2 , на переконання слідчого судді, не свідчать про вчинення останнім активних дій з яких можливо було б зробити висновок про вихід співробітника правоохоронного органу за межі пасивного розслідування. Такий висновок слідчого судді ґрунтується на тому факті, що відомості надані операторами мобільного зв`язку не містять та не можуть містити відомостей, щодо змісту телефонних розмов абонентів, а тому, з самим лише телефонних з`єднань, не можливо вказати на порушення ОСОБА_2 приписів законодавства. Не знайшло підтвердження позиція ОСОБА_1 та її адвоката і у досліджених протоколах допиту ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (Т. 12 с. 63-65, Т. 17 с. 1-18, Т. 19-27).

Отже досліджені трафіки телефонних з`єднань вказують лише на те, що ініціатива дзвінків походила, як від ОСОБА_2 , так і від ОСОБА_7 (Т. 4 с. 179)

Інші аргументи заявниці та її представника щодо провокативних дій детективів із посиланням на практику ЄСПЛ, у яких констатовано порушення права на справедливий судовий розгляд, були ретельно досліджені слідчим суддею, однак не прийняті до уваги як такі, що не дають обґрунтованих підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження, а зводяться, по суті, до спроб визнання доказів неналежними, що отримані під час досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000839, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України.

Разом все неведене, з вивченими під час судових засідань матеріалами кримінального провадження № 42017000000003060 від 27.09.2017, на переконання слідчого судді, надало обґрунтовані підстави для формування вірного висновку детективом щодо відсутності в діяннях ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 369, 370 КК України.

Всі посилання ОСОБА_1 та її адвоката, що в діях ОСОБА_2 простежуються ознаки провокації в контексті практики ЄСПЛ (які сформовані судом з метою забезпечення справедливого судового розгляду відповідно до ст. 6 Конвенції і забезпечити належний захист особи від активних дій агентів держави), на думку слідчого судді, можуть бути предметом перевірки у кримінальному провадженні № 52017000000000839 щодо визнання допустимості зібраних органом досудового розслідування доказів, проте жодним чином ці критерії не можуть бути використані при кваліфікації дій посадових осіб правоохоронного органу за ст.ст. 369, 370 КК України, оскільки не враховують, що зазначені особи діяли у межах виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 369-372 КПК, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Базілевського Михайла Едуардовича від 01 серпня 2019 року, про закриття кримінального провадження № 42017000000003060 від 27 вересня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.М. Мойсак