Document No. 94913242

Справа № 991/640/21

Провадження 1-кс/991/659/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я., з участю секретаря судових засідань Зубріцької А.М., особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_1 , детектива Грабара С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.02.2021 скарга визначена на розгляд слідчій судді Саландяк О.Я.

Ухвалою від 01.02.2021 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Вимоги скарги мотивовані тим, що у провадженні ВВР УВК НАБУ перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

ОСОБА_1 зазначає, що детектив ВВР УВК НАБУ Грабар С.В. у порушення норм КПК України та чинного законодавства надіслав йому через засоби поштового зв`язку лист, в якому містилася копія постанови від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 року. Вказаний лист він отримав 23.01.2021.

Вважає постанову від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020, прийняту старшим детективом Грабарем С.В. , незаконною, передчасною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки детектив перед тим як закрити вказане кримінальне провадження не вчинив наступних обов`язкових слідчих і процесуальних дій: не виконав вимог ухвали слідчого судді за № 991/2323/20 від 19.03.2020 року; не виконав вимог ухвали № 991/7842/20 від 01.10.2020, якою суд скасував його попередню постанову від 31.08.2020 про закриття даного кримінального провадження; не вніс до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину; не повідомив прокурора САП про непідслідність НАБУ проваджень за статтями вчиненого злочину - ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст.382, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України; не повідомив ОСОБА_3 про початок досудового розслідування; не повідомив ОСОБА_1 імена детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні; не вручив витягів з ЄРДР; не вручив ОСОБА_1 пам`яток про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні; не створював план проведення досудового розслідування та не затверджував його у свого керівника; жодного разу не допитав ОСОБА_1 у справі даного провадження; не допитав свідків ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні; не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до того кола питань, які ОСОБА_1 піднімав у своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень; не провів жодного одночасного допиту із свідками і заявником у кримінальному провадженні; не вніс до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 за вих. № 3840/10 від 10.03.2020 про вчинення кримінального правопорушення за кваліфікацією - ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України; не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину - за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві про вчинення правопорушення та в ухвалі суду; не повідомив прокурора САП про не підслідність НАБУ кримінального провадження за статтями вчиненого злочину - ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України; після скасування судом попередньої постанови від 31.08.2020 про закриття кримінального провадження, не викликав ОСОБА_1 і його свідків для проведення допиту; приховав від надання належної правової оцінки того факту, у відповідності до наявних ухвал суду, дії фігурантів, що уже були визнаними судом неправомірними, а бездіяльність протиправною; приховав від надання належної правової оцінки того факту, що зміна підслідності поданих ОСОБА_1 до НАБУ заяв про вчинені кримінальні правопорушення «супроводжуються паралельним внесенням відомостей до ЄДРДР», що передбачено вимогами Наказу ГПУ за № 139 від 06.04.2016, згоду на виконання якого безапеляційно підписав керівник НАБУ Ситник А.С.; не розглянув подану ОСОБА_1 заяву за вих. № 3584/11 від 11.12.2019 в порядку ст. 220 КПК України; не надав відповіді в порядку ст. 220 КПК України на подану ОСОБА_1 заяву за вих. № 3584/11 від 11.12.2019; не розглянув подану ОСОБА_1 заяву за вих. № 3905/24 від 24.06.2020 року в порядку ст. 220 КПК України; не надав ОСОБА_1 відповіді в порядку ст.220 КПК України на подану заяву за вих. № 3905/24 від 24.06.2020; як зазначено у постанові від 31.08.2020, скаржник зазначає на неправдивість зазначеного, нібито, детектив пропонував ОСОБА_1 27-29.05.2020, а також 03-05.06.2020 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, що не відповідає дійсності і чому немає у справі кримінального провадження жодного належного і припустимого доказу; у своїй, як зазначає скаржник, протиправній постанові від 31.08.2020 року детектив неправдиво зазначив, що нібито пропонував ОСОБА_1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, однак начебто так і не дочекавшись явки ОСОБА_1 він прийняв рішення про закриття провадження, що не узгоджується із положенням Кримінально-процесуального Кодексу; не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які скаржник зазначав у своїй заяві за вих. №3840/10 від 10.03.2020 року про вчинення кримінального правопорушення; не призначив для ОСОБА_1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров`я; не надав ОСОБА_1 можливості залучити до справи провадження наявні у скаржника докази вчиненого, злочину, про що окремо наголошено у заяві за вих. № 3840/10 від 10.03.2020 року про вчинення злочину; не надав ОСОБА_1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні, про що окремо наголошено у заяві за вих. №3840/10 від 10.03.2020 року про вчинення правопорушення.

ОСОБА_1 вважає, що постанова про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам п. 1, 2 ч. 5 ст. 110 КПК України.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати постанову детектива ВВР УВК НАБУ Грабара С.В. від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020. Відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000229 від 30.03.2020. Повідомити ДБР і СБУ про зловживання повноваженнями і саботаж детектива Грабара С.В .

На адресу Вищого антикорупційного суду 04.02.2021 надійшли заперечення керівника управління внутрішнього контролю НАБУ Р. Осипчука щодо поданої ОСОБА_1 скарги на постанову про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу та просив про її задоволення з підстав, викладених у ній.

Детектив Грабар С.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив відмовити у її задоволенні. Також детектив підтримав подані письмові заперечення на скаргу з підстав та мотивів, викладених у них.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали поданої скарги та матеріали кримінального провадження № 52020000000000229, слідча суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Так, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основним засобом збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Встановлено, що у провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебувало кримінальне провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 КК України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. від 19.03.2020 у справі №991/2323/20, яким зобов`язано уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 10.03.2020 вих. №3840/10 (вх.№В-4995) про вчинення, на думку заявника, працівником Національного бюро кримінального правопорушення. Вказана інформація підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.03.2020 за номером кримінального провадження №52020000000000229 та копією такої ухвали (а.с. 1, 3-5 к.п.).

У заяві від 10.03.2020 за вих. №3840/10 (вх.№В-4995) про вчинене кримінальне правопорушення, поданій ОСОБА_1 в порядку ст. 55 КПК України (а.с. 6-8 матеріалів к.п.), наведено обставини про вчинення старшим детективом відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного ОСОБА_4 злочину, яке виразилось в тому, що ним у кримінальному провадженні №52019000000000195 від 07.03.2019 начебто протиправно прийнято рішення про його закриття, яке в подальшому було скасоване ухвалою слідчого судді, оскільки не виконано ряд слідчих та процесуальних дій, які, на думку заявника, є обов`язковими. З метою уточнення викладених у заяві доводів та з`ясування факту спричинення будь-яких збитків, до Національного бюро повістками викликався ОСОБА_1 на 27, 28 та 29 травня 2020 року, а також 03, 04 та 05 червня 2020 року (а.с. 20-25, 45-50 матеріалів к.п.), проте останній жодного разу не з`явився за викликами та про причини неявки не повідомив.

В ході досудового розслідування детективом Грабарем С.В. з приводу викладених тверджень у заяві ОСОБА_1 було допитано в якості свідка старшого детектива відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 (а.с. 85-93 к.п.).

За результатами проведеного досудового розслідування, детективом, з посиланням на показання свідка, аналізом складу злочину, передбаченого ст.364 КК України, обрахуваннями розміру шкоди для кваліфікації дій за даною статтею, зроблено висновок про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КПК України в діяннях старшого детектива відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного ОСОБА_4 , відтак наявна підстава, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження, у зв`язку з чим детективом Грабарем С.В. прийнято рішення від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження №52020000000000229 від 30.03.2020 (а.с. 148-158). Також у постанові зазначено, що заявник не надавав жодних доказів спричинення діяннями працівника НАБ України будь-якої шкоди та/або збитків, а тому твердження про заподіяння йому діяннями останнього матеріальної та/або моральної шкоди на зазначені ним суми не ґрунтуються на об`єктивних даних чи фактах (доказах).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.10.2020 скаргу ОСОБА_1 на рішення детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ Грабара С.В. від 31.08.20 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, задоволено частково (а.с. 121-123 к.п.).

Постанову старшого детектива Національного бюро внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ Грабара С.В. від 31.08.2020 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, скасовано.

Ухвала слідчого судді від 01.10.2020 обґрунтована тим, що детективом не вирішено питання щодо статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не вжито заходів щодо виклику ОСОБА_1 до НАБУ для його допиту в якості потерпілого, вручення йому пам`ятки про права і обов`язки потерпілого, або винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим. Також в ухвалі зазначено, що ОСОБА_1 у заяві про кримінальне правопорушення від 10.03.2020 за вих. №3840/10 зазначав про завдання йому шкоди у розмірі на загальну суму 1000000 грн, а також завдання такої істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян не виключає визначена детективом при внесені відомостей до ЄДРДР правова кваліфікація за ч. 1 с. 364 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування.

За таких обставин, слідча суддя дійшла висновку, що прийняте старшим детективом НАБУ Грабарем С.В. рішення про закриття кримінального провадження від 31.08.2020, було передчасним, прийнятим без додержання вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.

Постановою старшого детектива Національного бюро внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ Грабарем С.В. від 30.10.2020 відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (а.с.125-128 к.п.). Вказана постанова обґрунтована тим, що сукупність зібраних у кримінальному провадженні № 52020000000000229 доказів у їх взаємозв`язку свідчить про те, що ОСОБА_1 не завдано діями детективів Національного бюро будь-якої моральної, фізичної та/або майнової шкоди.

У зв`язку з встановленням відсутності в діяннях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, кримінальне провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 постановою від 21.01.2021 детектива Грабара С.В. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Постанова старшого детектива Національного бюро Грабара С.В. від 21.01.21 про закриття кримінального провадження обґрунтована тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні не встановлено жодних даних про будь-які зловживання (у т.ч. з метою отримання неправомірної вигоди) з боку працівників Національного бюро під час виконання ними своїх обов`язків зі здійснення повноважень слідчого, прийняття процесуальних та інших рішень.

Детектив вказав, що ОСОБА_1 не надавав до Національного бюро жодних доказів спричинення діяннями працівників Національного бюро будь-якої шкоди та/або збитків, а тому твердження про заподіяння йому діяннями останніх матеріальної та/або моральної шкоди на зазначені в заяві суми не ґрунтується на об`єктивних даних чи фактах (доказах). З огляду на викладене, прийняте рішення про відмову у визнанні заявника потерпілим, яке за результатами оскарження у визначеному законом порядку визнане законним.

Також у постанові детектив звертав увагу на те, що прийняття працівником Національного бюро процесуального рішення відповідно до наданих законом повноважень та з урахуванням визначених правових підстав не свідчить про вчинення злочину, як про це стверджує заявник. Водночас, аналізуючи діяння ОСОБА_4 слід вказати, що ним виконувались повноваження слідчого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні та приймались процесуальні рішення , які передбачені законом та оскаржувались у визначеному законом порядку, що саме по собі не становить складу злочину, навіть якщо заявник не погоджується з позицією слідчого/органу досудового розслідування.

При цьому, заявник чітко поінформований та розуміє обсяг повноважень слідчого, про що свідчить зміст його заяви та посилання на відповідні норми закону, проте він у визначеному законом порядку в межах процесуальних прав не діє з метою доведення власної позиції шляхом надання показів, документів, інших доказів органу досудового розслідування, а обрав тактику ініціювання внесення відомостей до ЄРДР щодо відповідальної особи у кожному випадку незгоди з прийнятим рішенням, що має ознаки кверулянства.

За таких обставин, встановлено відсутність складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, в діяннях старшого детективу відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного бюро ОСОБА_4 , відтак наявна підстава, передбачена п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України для закриття кримінального провадження, тоді як продовження досудового розслідування суперечитиме ч. 1 ст. 284 КПК України, згідно з якою наявність відповідних обставин породжує обов`язок слідчого, прокурора прийняти рішення про закриття провадження.

У зв`язку з цим, орган досудового розслідування прийшов до висновку щодо відсутності в діяннях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, у зв`язку із чим кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

За твердженнями заявника, оскаржувана постанова винесена детективом з недодержанням вимог чинного кримінального процесуального законодавства в частині неупередженості, повноти та всебічності досудового розслідування.

У скарзі ОСОБА_1 наводить доводи незгоди з постановою про закриття кримінального провадження від 21.01.2021 та процесуальними діями слідчого у кримінальному провадженні, зокрема вказує, що детективом Грабарем С.В. не виконано вимог ухвали слідчого судді за № 991/2323/20 від 19.03.2020 року.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2020 у справі № 991/2323/20, детективом Національного бюро внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.03.2020 за вих. № 3840/10 (вх. № В-4995) та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення, на думку заявника, працівником Національного бюро вказаного злочину. Резолютивна частина даної ухвали свідчить про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 та не містить зобов"язання внести відомості за конкретними статтями. У мотивувальній частині ухвали зазначено, що вирішення питання про попередню правову кваліфікацію обставин, які вносяться до реєстру, вирішується саме слідчим або прокурором, які вносять відповідні відомості.

Щодо доводів у скарзі про невиконання вимог ухвали № 991/7842/20 від 01.10.2020, якою суд скасував постанову від 31.08.2020 про закриття даного кримінального провадження, встановлено, що детективом на виконання вимог ухвали та з урахуванням здобутих в ході розслідування даних, 30.10.2020 прийнято рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим (а.с. 125-128 к.п.).

Слід вказати, що вказана постанова також оскаржувалась заявником у визначеному ст. 303 КПК України порядку. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2020 у справі № 991/9229/20 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні останнього потерпілим.

Доводи ОСОБА_1 про те, що детектив не вніс до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину, не повідомив прокурора САП про непідслідність НАБУ проваджень за статтями вчиненого злочину - ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст.382, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України, не повідомив про початок досудового розслідування, не повідомив імена детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні та не вручив витягів з ЄРДР спростовуються наявним у матеріалах кримінального провадження листом від 30.03.2020 № 131-188/12100 (а.с. 14 к.п.) за підписом старшого детектива Грабара С.В. про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ч.1 ст.364 КК України. У додатку до листа ОСОБА_1 також направлено витяг з ЄРДР і таким чином реалізовані права, передбачені п.п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 60 КПК України - на отримання від органу, до якого подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, й на отримання витягу з ЄРДР. Обв`язок щодо повідомлення заявнику будь-якої іншої інформації, крім тієї, що передбачена ст. 60 КПК України (зокрема, про імена детективів і процесуальних керівників) на слідчого не покладено.

Доводи ОСОБА_1 щодо не вручення пам`яток про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні суперечать наявним даним у матеріалах кримінального провадження, з огляду на те, що вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого чи винесення про відмову у визнанні його потерпілим могло бути вирішено після його допиту в якості свідка та аналізу доводів (наданих доказів) щодо спричинення йому шкоди. Слід вказати, що ОСОБА_1 неодноразово викликали для допиту в якості свідка до Національного бюро проте він жодного разу не з`явився (а.с. к.п. 20-25, 45-50). Після винесення постанови про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим, його статус як заявника не визначав для детектива обов"язку здійснення виклику такого заявника в силу положень ст. 40 ч. 5, 60 КПК України. ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.

Доводи ОСОБА_1 щодо підготовки детективом плану проведення досудового розслідування та не затвердження його у керівника не може бути надана оцінка, оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його не допитали, як свідка у кримінальному провадження та не допитали свідків ОСОБА_1 , не проведено жодного одночасного допиту із свідками і заявником у кримінальному провадженні суперечать матеріалам кримінального провадження вбачається, що заявник шість разів викликався до детектива НАБУ для допиту, як свідок у кримінальному провадженні (а.с. 20-25 к.п.).

Доводи про те, що детектив не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до того кола питань, які ОСОБА_1 піднімав у своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень, спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме протоколом допиту свідка - детектива Національного бюро ОСОБА_4 (а.с. 85-93 к.п.)

Щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за вих. № 3840/10 від 10.03.2020 про вчинення кримінального правопорушення за кваліфікацією - ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України, не проведення досудового розслідування за статтями вчиненого злочину - за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві про вчинення правопорушення та в ухвалі суду, слід зазначити наступне.

Пунктами 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України передбачено, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

У кримінальному провадженні детективом внесено до ЄРДР правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яка на його переконання відповідає обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення (витяг з ЄРДР а.с. 1 к.п.).

Щодо не повідомлення прокурора САП про не підслідність НАБУ кримінального провадження за статтями вчиненого злочину - ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальні правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Щодо не розгляду та ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 за вих. № 3584/11 від 11.12.2019 в порядку ст. 220 КПК України слід вказати, що така заява відсутня в матеріалах кримінального провадження № 5202000000000229 від 30.03.2020. Крім того дата такої заяви, яка вказана ОСОБА_1 передує внесенню відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 5202000000000229 від 30.03.2020.

Доводи ОСОБА_1 щодо не розгляду заяви за вих. № 3905/24 від 24.06.2020 року та ненадання ОСОБА_1 відповіді, спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме листом від 25.06.2020 № 13-188/22514 (а.с. 136 к.п.).

Щодо посилання ОСОБА_1 на рішення інших судів, то слідчою суддею в ході розгляду скарги не встановлено наявності рішень судів, які маєть преюдиційне значення чи є обов"язковими для даного розгляду в розумінні ст. 90, 415 ч.3 КПК України.

Щодо інших доводів незгоди з постановою від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 5202000000000229 від 30.03.2020 слід вказати, що ОСОБА_1 звертався зі аналогічних підстав із скаргою на постанову від 31.08.2020 до Вищого антикорупційного суду. За результатами її розгляду, ухвалою слідчого судді від 01.10.2020 постанову про закриття кримінального провадження від 31.08.2020 скасовано (а.с. 121-123 к.п.). При винесенні оскаржуваної постанови від 21.01.2021 детективом враховано підстави скасування попередньої постанови.

Також ОСОБА_1 зазначив, що детектив не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів у заяві про вчинення правопорушення, не призначив судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров`я, не надав ОСОБА_1 можливості залучити до справи провадження наявні у скаржника докази вчиненого, злочину не надав можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні, про що він окремо наголошував у заяві за вих. №3840/10 від 10.03.2020 року про вчинення правопорушення.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що судово-медична експертиза не призначалася, оскільки у заяві про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_1 не вказував про спричинення шкоди його здоров`ю і таких відомостей в ході розслідування не здобуто.

Окрім того, слід вказати, що детективом у запереченні на скаргу з цього приводу зазначено, що ОСОБА_1 не був обмежений у можливості подання документів щодо отриманих ним матеріальних чи моральних збитків.

З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку, що факти, викладені у скарзі ОСОБА_1 на постанову від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження від 30.01.2021 № 4180/30 не знайшли свого підтвердження.

Старшим детективом Національного бюро Грабарем С.В. з урахуванням всіх наведених обставин, оцінюючи зібрані в ході досудового розслідування докази, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та належним чином проведено досудове розслідування, за наслідками якого прийнято законне та обґрунтоване процесуальне рішення.

Оскаржувана постанова від 21.01.2021 відповідає вимогам ч.5 ст. 110 КПК України.

Оскільки, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Частиною 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 28 КПК України, зокрема ч.ч. 1-3 якої визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ч. 5 ст. 28 КПК України).

За таких обставин, постанова від 21.01.2021 детектива Грабара С.В. про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 є правомірною, відтак у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування оскаржуваної постанови та відновленні досудового розслідування слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И ЛА :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000229 від 30.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її постановлення.

Слідча суддя О.Я. Саландяк