Document No. 94992373

Date of the hearing: 19/02/2021
Case №: 711/3111/19
Proceeding №: 52018000000000797
Instance: HACC
Judicial form: Criminal
Decision type: Verdicts

Presiding judge (HACC) : Fedorak L.M.
Judge (HACC) : Maslov V.V., Strohyi I.L.
Secretary : Bilenko V.K., Luhanskyi O.Yu., Bykova K.V.
Lawyer : Dzihora S.V., Nesterenka O.F., Shevchenka A.H.
Prosecutor : Ivaniushchenko O.A., Myrko B.M., Semak I.A., Symkiv R.Ya.

Справа № 711/3111/19

Провадження 1-кп/991/81/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча ОСОБА_1,

судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52018000000000797, за обвинуваченням:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Франківка Чорнобаївського району Черкаської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, суддя у відставці, який має вищу юридичну освіту, одружений, громадянин України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 369-2 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

сторона захисту обвинувачений ОСОБА_8,

захисники: ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним

1.1.01 червня 2018 року співробітниками Національної поліції було складено два протоколи про вчинення ОСОБА_16 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, які у подальшому скеровано для розгляду до Соснівського районного суду м. Черкаси. 06червня 2018 року шляхом розподілу через автоматизовану систему документообігу суду судовій справі щодо першого із зазначених протоколів присвоєно номер 712/6435/18 та визначено суддею для її розгляду ОСОБА_17, судовій справі щодо другого із зазначених протоколів присвоєно номер 712/6436/18 та визначено суддею для її розгляду ОСОБА_18 .

1.2.Після вказаного, ОСОБА_16 звернувся за порадою щодо того, яким чином йому належить діяти з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності до ОСОБА_19 . Останній в подальшому, з цим питанням, з метою надання правової консультації, звернувся до свого знайомого, судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_8 .

1.3.13 серпня 2018 року близько 12 год 00 хв, біля адміністративної будівлі Апеляційного суду Черкаської області за адресою вул.Верхня Горова, 29 у м.Черкаси, ОСОБА_19 познайомив ОСОБА_16 з ОСОБА_8 та залишив їх наодинці для розмови. Під час такої ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_16, які стягнення можуть бути накладені у разі притягнення його до адміністративної відповідальності і запропонував ОСОБА_16 передати йому 30000грн для здійснення обвинуваченим впливу на прийняття рішень у вказаних справах про адміністративні правопорушення на користь ОСОБА_16 . Також ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_16, що для зв`язку з ним останньому належить надіслати смс-повідомлення змісту: «Я від Паші».

1.4. 21 серпня 2018 року близько 16 год 15 хв ОСОБА_8 отримав на власний мобільний телефон таке смс-повідомлення від ОСОБА_16, після чого зателефонував ОСОБА_16, повідомив останньому про неможливість проведення зустрічі до неділі 26 серпня 2018 року та сказав ОСОБА_16 зателефонувати йому близько 19 год 00 хв у неділю 26 серпня 2018 року.

1.5.26 серпня 2018 року близько 19 год 00 хв ОСОБА_8 під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_16 про необхідність зустрічі того ж вечора та визначив місце такої зустрічі м. Черкаси на перехресті вулиці Паризької Комуни і бульвару Шевченка, тобто біля місця проживання ОСОБА_8 .

1.6.Того ж вечора, 26 серпня 2018 року після зазначеної телефонної розмови ОСОБА_8 поблизу свого будинку АДРЕСА_2 зустрівся з ОСОБА_16 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_16 про намір зустрітися із суддею Соснівського районного суду м.Черкаси ОСОБА_17, який мав розглядати одну з двох справ про адміністративне правопорушення ОСОБА_16 . Крім того, ОСОБА_8 під час зазначеної зустрічі був повідомлений ОСОБА_16 про неможливість надання останнім раніше обумовленої неправомірної вигоди під час зазначеної зустрічі. У результаті розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 було досягнуто домовленість про новий термін надання такої неправомірної вигоди, а саме, до вечора наступного дня 27 серпня 2018 року.

1.7.Наступного дня, 27 серпня 2018 року близько 09 год 30 хв ОСОБА_8 зателефонував до виконуючої обов`язки голови Соснівського районного суду м.Черкаси ОСОБА_20, повідомив їй, що йому необхідно зустрітися із суддями вказаного суду ОСОБА_18 та ОСОБА_17 щодо судових засідань 29 та 31 серпня 2018 року, тобто зустрітися із суддями, які розглядали справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_16, з приводу судових засідань, призначених на дати проведення судових засідань у вказаних справах ОСОБА_16, після чого ОСОБА_20 запропонувала ОСОБА_8 зустрітися поблизу місця роботи останнього, на що той погодився.

1.8.Того ж дня, близько 14 год 00 хв ОСОБА_8 зустрівся з виконуючою обов`язки голови Соснівського районного суду м.Черкаси ОСОБА_20 поблизу адміністративної будівлі Апеляційного суду Черкаської області за адресою вул. Верхня Горова, 29, в м.Черкаси. Під час розмови ОСОБА_8 повторив ОСОБА_20 своє прохання забезпечити йому зустріч із суддями ОСОБА_18 та ОСОБА_17, на що отримав відмову.

1.9.Увечері 27 серпня 2018 року, близько 20 год 55 хв під час телефонної розмови ОСОБА_8 і ОСОБА_16 домовилися про зустріч за місцем проживання ОСОБА_8 біля будинку АДРЕСА_2 .

1.10.Того ж дня, 27 серпня 2018 року, близько 21 год 10 хв ОСОБА_16 прибув за вказаною адресою, де його зустрів ОСОБА_8 . Останній пересвідчився, що ОСОБА_16 має при собі 30000 грн, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_16 неправомірну вигоду у вказаному розмірі у сумі 30000 грн за вплив на прийняття рішень суддями Соснівського районного суду м.Черкаси у справах № 712/6435/18 і № 712/6436/18.

1.11.Таким чином, обвинувачення доведене, а всі покликання сторони захисту щодо його неконкретності є надуманими.

ІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

2.1. ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме, одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

2.2.При цьому, при вирішенні питання, який Закон про кримінальну відповідальність підлягає застосуванню у даній справі, суд виходить з наступного.

2.3.На час вчинення інкримінованого за ч. 2 ст. 369-2 КК України правопорушення діяла норма ч. 2 ст. 369-2 КК України в редакції від 26 листопада 2015 року, яка встановлювала наступне: «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди - караються штрафом від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років».

2.4.Водночас, примітка до статті передбачала, що особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

2.5.У подальшому, Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018року були внесені зміни в абзац другий частини другої ст. 369-2 КК України, а саме, слова «від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі» замінено словами «від двох тисяч до п`яти тисяч»; далі, Законом України № 524-IXвід 04березня 2020 року у статті 369-2 абзац перший частини другої після слів «виконання функцій держави» доповнено словами «або місцевого самоврядування», примітку викладено у такій редакції: «Примітка. Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу».

2.6.Відповідно до ч. 2 ст.4КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно з ч.1, 4 ст.5КК України зворотну дію у часі має Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

2.7.Аналіз положень вищезазначених змін до ст. 369-2 КК України вказує на те, що вони не скасовують кримінальну протиправність діяння, не пом`якшують кримінальну відповідальність та жодним чином не поліпшують становище особи, а тому відповідно до ч.2 ст.4КК України у даній справі підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

3.1.Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

3.2.У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

3.3.Позиція сторони захисту зводиться до невинуватості обвинуваченого з огляду на те, що, на їх переконання, по відношенню до обвинуваченого щодо інкримінованих йому дій мала місце провокація підкупу, певні докази, здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства, інші - не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, деякі є недостовірними.

3.4.Однак з урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено.

3.5.З огляду на сформульоване обвинувачення, у даній справі встановленню підлягають наступні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України:

-одержання неправомірної вигоди обвинуваченим для себе;

-вчинення таких дій обвинуваченим за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави,

-спеціальний суб`єкт особа, яка має реальну можливість вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, які підтверджуються наступним.

3.6.Відповідно до Примітки до ст. 364-1 КК України, зокрема, у ст. 369-2 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

3.7.Так, 27 серпня 2018 року близько 21 год 10 хв за місцем проживання ОСОБА_8 біля будинку АДРЕСА_2, останній одержав для себе від ОСОБА_16 30000 грн, що підтверджується:

- даними протоколу за результатами проведення НС(Р)Д візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням фотографування від 06 вересня 2018 року, згідно з яким 27 серпня 2018 року: о 13год 55 хв ОСОБА_8 вийшов з місця роботи і, перейшовши вул.Верхня Горова, зустрівся з ОСОБА_20, де протягом 5хв вони спілкувались між собою; о 21 год 05хв ОСОБА_8 вийшов зі своєї адреси місця проживання по АДРЕСА_1 та, на розі вул. Кривалівської та АДРЕСА_2, зустрівся з ОСОБА_16, де протягом 3 хв спостерігаємі спілкувались між собою. ОСОБА_16 передав ОСОБА_8 невеликий згорток. ОСОБА_8 поклав згорток у задню праву кишеню шортів, після чого останній був затриманий /а.с.9-15 т.5/;

- даними протоколу за результатами проведення НС(Р)Д (аудіо-, відео контрою особи) від 28 серпня 2018 року з додатками у вигляді флеш-носіїв, згідно з якими зокрема, 26серпня 2018 року о 19 год 20 хв за попередньою домовленістю ОСОБА_16 зустрівся з ОСОБА_8 біля будинку останнього на АДРЕСА_2, де обговорювали судові справи, одна з яких призначена на 31, суддя Рябуха, а інша 29, Калашник, щодо притягнення ОСОБА_16 до відповідальності з приводу обставин, які трапились 01 червня, у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_8, обговорюючи справи, зазначає: «…я його буду відлавлювать, бо це не телефонна розмова», також зазначає, що когось виловить і дізнається, що помінялось, чому перекинув на 31-ше, каже також, що треба протягнуть, щоб не було ні штрафу, нічого, а також запитує: «Ти не приніс дєньги?», на що ОСОБА_16 пояснює чому не приніс та домовляються про передачу на наступний день; а також за цією ж адресою 27серпня 2018року о 21 год 05хв за попередньою домовленістю ОСОБА_16 зустрівся з ОСОБА_8, і де ОСОБА_16 цікавиться справами щодо нього, на що ОСОБА_8 відповідає: «Нормально» та каже, що потрібно чекати дзвінка, після чого ОСОБА_16 передав ОСОБА_8 грошові кошти, при цьому каже ОСОБА_8 : «Це ж тут як договарювались, тридцять», на що ОСОБА_8 запитує: «тридцять?», ОСОБА_16 ствердно: «тридцять, да?», на що ОСОБА_8 відповідає: «Да, так і балакали ми», після чого ОСОБА_8 ще раз перепитує чи тридцять, на що отримує ствердну відповідь, після вказаного ОСОБА_8 кладе гроші до кишені шортів /а.с. 20-24 т.5/;

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, з додатком - картою пам`яті від 27 серпня 2018 року, згідно з яким о 21 год 13хв за адресою АДРЕСА_2, на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, затримано підозрюваного ОСОБА_8, та під час особистого обшуку останнього за участю понятих, виявлено, зокрема, у правій задній кишені, одягнутих на ньому шортів грошові кошти в двох пачках переплетених резинкою, в одній пачці 53 (п`ятдесят три) купюри, в іншій 48 (сорок вісім) купюр; у передній правій кишені зазначених шортів грошові кошти 49 (сорок дев`ять) купюр в одній пачці, всі кошти номіналом 200 грн /а.с. 138-150 т. 3/;

- даними протоколу освідування особи від 27 серпня 2018 року, згідно з яким у період з 21 год 18 хв по 23год 11хв, у присутності двох понятих та спеціаліста, проведено освідування ОСОБА_8, під час якого встановлено, що на руках ОСОБА_8 наявні сліди спеціальних хімічних речовин у променях ультрафіолетового світла видно характерне світіння на пальцях рук та долонях; були виконані змиви з кожної з рук /а.с. 186, 187 т. 4/;

- даними протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 29серпня 2018року, згідно з яким 27 серпня 2018року в присутності двох понятих та ОСОБА_16 було продемонстровано світлокопії грошових купюр, виготовлених на копіювальному пристрої та відповідність їх оригіналу, серії і номера яких відповідають тим, що були вилучені у ОСОБА_8 під час затримання. Грошові кошти були помічені спеціалістом спеціальною хімічною речовиною, з якої зроблено відповідні «змиви» та поміщено в сейф-пакет. У подальшому, грошові кошти в сумі 30000 грн було вручено ОСОБА_16 27 серпня 2018 року о 21 год 11хв, під час зустрічі та розмови, ОСОБА_16 передав обумовлену раніше з ОСОБА_8 суму грошових коштів у розмірі 30000 грн, яку ОСОБА_8 отримав та поклав до кишені шортів. Після чого, ОСОБА_8 був затриманий співробітниками СБ України /а.с.78, 79 т. 5/;

- даними протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 27 серпня 2018 року, серії і номера яких відповідають тим, що були вилучені у ОСОБА_8 під час затримання /а.с. 93-133 т. 5/;

- даними протоколу огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва від 27 серпня 2018 року, згідно з якими ОСОБА_16 було вручено грошові кошти, серії і номера яких відповідають тим, що були вилучені у ОСОБА_8 під час затримання /а.с. 134-136 т. 5/;

- даними протоколу вилучення у особи, залученої до конфіденційного співробітництва грошових коштів та спеціального технічного засобу від 27серпня 2018 року, згідно з яким у ОСОБА_16 у присутності понятих вилучено спеціальний технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась аудіо-відео фіксація ходу і результатів бесіди з суддею Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_8 та здійснювалась фіксація передачі останньому грошових коштів номіналом 200грн кожна у кількості 150 купюр /а.с.138, 139 т. 5/;

- даними показань свідка ОСОБА_16, допитаного у судовому засіданні, згідно з якими 01червня 2018 року на свідка було складено два протоколи по ст.130 КУпАП з невеликим інтервалом у часі. Для того, щоб дізнатися, чи правомірно були складені ці протоколи, свідок звернувся до свого знайомого ОСОБА_21, а останній познайомив свідка з ОСОБА_22, який повідомив, що має знайомого, який може проконсультувати з приводу цих двох протоколів. Зустріч з ОСОБА_22 відбулася в червні 2018 року, точно не пам`ятає коли. ОСОБА_23 говорив про обвинуваченого. З останнім свідка познайомив ОСОБА_23 13 серпня 2018року біля суду. Ініціатива зустрічі з обвинуваченим виходила від ОСОБА_24 . Свідок погодився на зустріч, оскільки як він зрозумів, обвинувачений є суддею, який знає закони, тому свідок хотів з ним проконсультуватися. До адвоката не звертався, думав, що через знайомих краще, тому що знайомі один одному більше допомагають. Повідомив, що не усвідомлював, що мав зробити ОСОБА_23, бо у нього такої ситуації раніше не було. ОСОБА_23 йому повідомив, що не правильно, коли два протоколи за годину складені. При зустрічі з обвинуваченим свідок розповів про події, що відбулися 01червня 2018 року і потім обвинувачений сказав, що може бути при «стотридцятій», і сказав, що це питання можна вирішити за 30000грн для обвинуваченого. У свідка не було 30000 грн. Він не знав, що це коштує 30000 грн. Обвинувачений пояснив, що ці кошти потрібні для того, щоб свідка не притягнули до відповідальності. Обвинувачений не пояснював для кого саме ці кошти та не казав, що вони будуть передавитися суддям Рябусі, ОСОБА_25 чи ОСОБА_26 . Обвинувачений сказав свідкові надіслати йому SMS-повідомлення з текстом: «Я від ОСОБА_27 ». Приблизно через тиждень після зустрічі з обвинуваченим, свідок відправив ОСОБА_28 -повідомлення до останнього, що він від ОСОБА_27 і обвинувачений передзвонив йому та сказав, що потрібно зустрітися. Згодом зустрілись, а тоді ще раз контактував з обвинуваченим, коли передавав йому гроші. Перед зустріччю, свідок та обвинувачений спочатку зідзвонилися, а вже потім ввечері зустрілися по вул.Шевченка і свідок передав 30000 грн обвинуваченому. При зустрічі, обвинувачений запитав чи приніс гроші, на що свідок відповів, що приніс і передав йому кошти, які отримав від працівників СБУ, обвинувачений взяв кошти та поклав до кишені;

- даними висновку експерта УНДІСТСЕ СБУ №176/5 від 08 листопада 2018року, разом з супровідним листом та додатками, згідно з яким на наданих на дослідження об`єктах, а саме: на грошових купюрах, які відповідають тим, що були вилучені у обвинуваченого під час затримання; марлевих тампонах із змивами з рук ОСОБА_8 ; на внутрішніх поверхнях правої передньої та правої задньої кишень шортів, виявлено нашарування люмінісцентної органічної спеціальної хімічної речовини, яка за дослідженими фізико-хімічними властивостями однакова з люмінісцентною хімічною речовиною на контрольному змиві, тобто зазначені речовини мають спільну родову належність /а.с. 205-216 т. 4/;

- даними висновку експерта УНДІСТСЕ СБУ №359/1 від 12 листопада 2018року, разом з супровідним листом та додатками, згідно з яким грошові банкноти, які вилучені 27 серпня 2018року під час затримання ОСОБА_8, відповідають зразкам грошових коштів Національного банку України (далі НБУ) номіналом 200 грн, тобто виготовлені підприємством, що здійснює офіційний випуск грошових коштів для НБУ /а.с.218-224 т. 4/.

3.8.Відповідні кошти одержані ОСОБА_8 у якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави суддями ОСОБА_17 та ОСОБА_18, що підтверджується сукупністю вищенаведених доказів, а також:

- даними заяви ОСОБА_16 від 14 серпня 2018 року, адресованої т.в.о. начальника СБУ в Черкаській області ОСОБА_29, яка за змістом відповідає його показанням, наданим у суді, а також у якій ОСОБА_16 зазначив свій номер телефону НОМЕР_1 /а.с. 11 т. 3, 40, 41 т. 8/;

- даними показань свідка ОСОБА_19, допитаного в судовому засіданні, згідно з якими свідку зателефонував спільний знайомий його і ОСОБА_30, який спілкувався з сином свідка. ОСОБА_31 повідомив, що в нього є знайомий, якого зупинили і склали два протоколи за п`янку, після вказаного свідок з ОСОБА_16 зв`язались. Свідок вважав такі дії Національної поліції незаконними. Свідок вирішив познайомити ОСОБА_16 із обвинуваченим, який як суддя міг дати юридичну пораду. З цього приводу, свідок написав повідомлення обвинуваченому, що є чоловік на якого склали два протоколи, проте відповіді не отримав. У зв`язку з чим він вирішив підійти до обвинуваченого разом з ОСОБА_16, щоб проконсультувати останнього. Свідок зателефонував обвинуваченому. Зустріч відбулася 13серпня 2018 року поруч з Апеляційним судом Черкаської області. Свідок представив ОСОБА_16 обвинуваченому та пояснив, що ОСОБА_16 це чоловік щодо якого поліція склала два протоколи. Далі, свідок відійшов у сторону, щоб не заважати спілкуватись. У подальшому свідок побачив, що ОСОБА_16 йде і свідок попрощався з обвинуваченим, махнувши йому рукою, сів у машину та поїхав. На той час, свідок користувався номером мобільного телефону НОМЕР_2 ;

- даними показань свідка ОСОБА_20, допитаної у судовому засіданні, яка повідомила, що наприкінці серпня 2018 року обвинувачений звертався до неї, з проханням звести його з ОСОБА_32 та Калашником, на що свідок відмовила, у відповідний період вона виконувала обов`язки голови Соснівського районного суду м. Черкаси, в цей час користувалась номером мобільного телефону НОМЕР_3 ;

- даними протоколів огляду телефона ОСОБА_33, вилученого в обвинуваченого під час затримання /а.с. 185-240 т. 3/, відповідно до яких встановлено, що телефон використовувався із сім-картами з номером НОМЕР_4 та НОМЕР_5, під час огляду журнала дзвінків виявлено наступні з`єднання: з номером НОМЕР_6 «Славік від Паші Адмін» 21серпня 2018року, 26серпня 2018 року, 27серпня 2018року; з номером НОМЕР_7 « ОСОБА_20 » 27 серпня 2018 року. Окрім того, виявлено наступні контакти: «Паша к.с.» НОМЕР_8, « ОСОБА_34 » НОМЕР_9, « ОСОБА_35 від ОСОБА_36 » НОМЕР_6, « ОСОБА_20 » НОМЕР_3 . Також, під час огляду смс-повідомлень виявлено повідомлення від номеру НОМЕР_6 «Славік від ОСОБА_36 » з текстом «Доброго дня, це ОСОБА_35 від ОСОБА_27 » від 21 серпня 2018 року; а також вхідне повідомлення у Viber 03 липня 2018року від контакту «Павел» з текстом: « ОСОБА_16, 17.12.1987 Забрали прова в 3-4 години 01.06.2018» /а.с. 185-225 т. 3/;

- даними, отриманими за результатами тимчасових доступів до інформації щодо споживачів телекомунікаційних послуг з абонентськими номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 за період часу з 06 червня 2018 року по 27 серпня 2018 року /а.с. 36 т. 4/, а також за номером НОМЕР_8 за період з 01 червня 2018року по 27 серпня 2018 року /а.с.69 т. 4/ та даними протоколів огляду від 27грудня 2018 року та від 05 лютого 2019 року такої інформації /а.с. 37-43, 71-76 т.4/, згідно з якими наявні з`єднання абонентів мобільного зв`язку НОМЕР_5 та НОМЕР_6,а саме,21серпня 2018року:о 16год 14хв вхіднеSMSдо абонента НОМЕР_5 від абонента НОМЕР_6,о 16год 15хв вихіднийвиклик відабонента НОМЕР_5 до абонента НОМЕР_6,об 16год 59хв вихіднийвиклик відабонента НОМЕР_5 до абонента НОМЕР_6 ; 26серпня 2018рокуо 19год07хввхідний викликдо абонента НОМЕР_5 від абонента НОМЕР_6,о 19год18хв вихіднийвиклик відабонента НОМЕР_5 до абонента НОМЕР_6 ;27серпня2018року о20год 54хв вихіднийвиклик відабонента НОМЕР_5 до абонента НОМЕР_6 .Також,оглядом встановлено,що 13серпня2018року близько12:00год абоненти НОМЕР_5, НОМЕР_8 та НОМЕР_6 знаходилися взоні діїбазових станцій,що поблизу приміщенняАпеляційного суду Черкаської областіза адресою:м.Черкаси,вул.ВерхняГорова,29; 26 серпня 2018 року в період часу з 19 год 07 хв по 19год 46 хв абоненти НОМЕР_5, НОМЕР_6 знаходилися в зоні дії базової станції, що поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, отримано інформацію про з`єднання абонентів НОМЕР_6 та НОМЕР_8 в період з 01червня 2018 року по 14 серпня 2018 року, абонентів НОМЕР_5 та НОМЕР_8 в період з 05червня 2018 по 13 серпня 2018 року; а також абонентів НОМЕР_5 та НОМЕР_7 27 серпня 2018 року;

- даними протоколу за результатами проведення НС(Р)Д зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 22 серпня 2018 року з додатком, згідно з якими 21серпня 2018 року о 16:15 год від ОСОБА_16 ( НОМЕР_6 ) до ОСОБА_8 ( НОМЕР_5 ) надійшло sms-повідомлення з наступним змістом: «Доброго дня, це Славік від ОСОБА_27 ». Крім того, отримано дані телефонних розмов ОСОБА_8 до ОСОБА_16, що мали місце 21серпня 2018року, в яких ОСОБА_16 домовляється про зустріч, щоб поговорити «…на щот цього от вопроса?..», на що ОСОБА_8 без уточнення якого саме, пропонує зідзвонитися в неділю близько сьомої вечора, з чим ОСОБА_16 погоджується, /а.с.16-19 т. 5/;

- даними протоколу за результатами проведення НС(Р)Д зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 10 вересня 2018 року з додатком, згідно з якими зафіксовано телефоні розмови 26 серпня 2018 року ОСОБА_16 ( НОМЕР_6 ) і ОСОБА_8 ( НОМЕР_5 ), в якій вони домовляються про зустріч того ж вечора, а також телефонні розмови 27 серпня 2018 року ОСОБА_8 ( НОМЕР_5 ) до ОСОБА_37 ( НОМЕР_7 ),в якій ОСОБА_8 домовляється з ОСОБА_20 про зустрічта назапитання ОСОБА_20 :«А шоти хотів..?» ОСОБА_8 відповів:«Та таміз хлопцяминада булоперечирікать»?«там 29,30,31-го»,на запитання ОСОБА_20 «А вкого?», ОСОБА_8 відповідає:«Рябуха іКалашнік»;та телефонноїрозмови 27серпня 2018року о20:54год ОСОБА_8 ( НОМЕР_5 )до ОСОБА_16 ( НОМЕР_6 ), в якій на запитання ОСОБА_8 : «…да, я переговорил, ты своё сделал, нет?», ОСОБА_16 відповів: «Да», далі зазначені особи домовляються про зустріч через 5-10 хв того ж вечора /а.с.25-30 т. 5/;

- даними копій справи № 712/6436/18 про притягнення ОСОБА_16 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно подій, що відбулись 01червня 2018 року, яка була розподілена 06 червня 2018 року судді Соснівського районного суду м. Черкас ОСОБА_18 та у якій призначено судове засідання, зокрема, на 29 серпня 2018 року /а.с. 80-98 т. 4/;

- даними копій справи № 712/6435/18 про притягнення ОСОБА_16 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно подій, що відбулись 01червня 2018 року, яка була розподілена 06 червня 2018 року судді Соснівського районного суду м. Черкас ОСОБА_17 та у якій призначено судове засідання, зокрема, на 31 серпня 2018 року /а.с. 103-119 т.4/.

3.9.Так, вищенаведеними доказами, які є належні, допустимі та достовірні, в сукупності достатні та узгоджені, поза розумним сумнівом доведено те, що 27серпня 2018року від ОСОБА_16 обвинувачений отримав для себе 30000 грн саме у якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави суддями Соснівського районного суду м.Черкас ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

3.10.Доводи сторони захисту з приводу недоведеності належності голосів, зафіксованих на НС(Р)Д, обвинуваченому, ОСОБА_16 та ОСОБА_20 спростовуються показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_20, які підтвердили наявність відповідних розмов та відтворили їх основний зміст, а також висновком експерта № 114/4 /а.с. 160-177 т. 4/, яким підтверджується належність голосу обвинуваченому.

3.11.Відповідно до ст. 28 Конвенції ООН проти корупції, що ратифікована Законом України № 251-V від 18 жовтня 2006 року, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи.

3.12.Із зазначених доказів судом встановлено, що як обвинувачений, так і ОСОБА_16 чітко усвідомлювали, що такі кошти передавались ОСОБА_8 за те, щоб останній вплинув на рішення суддів ОСОБА_17 та ОСОБА_18, в провадженні яких перебували справи про притягнення ОСОБА_16 до адміністративної відповідальності, у цих справах. Зазначене в сукупності із іншими вищенаведеними доказами чітко обумовлювалось між ними під час зустрічей та телефонних розмов. Обґрунтованих підстав трактувати такі розмови іншим чином у суду немає. І хоч обвинувачений, ОСОБА_16 та ОСОБА_20 спілкувались незавершеними фразами, завуальовано, однак із змісту розмов встановлено, що при цьому співрозмовники без уточнюючих запитань розуміли про що іде мова. Вказане свідчить про однозначне трактування таких розмов та усвідомленість їх змісту учасниками.

3.13.Згідно з доказами, наданими суду, поза розумним сумнівом доведено, що у обвинуваченого не було визначених у законі підстав на отримання таких коштів.

3.14. Водночас, на момент вчинення ОСОБА_8 злочину, примітка до ст.369-2 КК України при визначенні поняття «особою, уповноваженою на виконання функцій держави» відсилала до пунктів 1-3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», який, натомість, втратив чинність у зв`язку з набранням та введенням в дію Закону України «Про запобігання корупції».

3.15. Суду в такому разі належить встановити чи могла бути у цьому кримінальному провадженні з огляду на положення ч. 4 ст.3КК України та ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) застосована ч. 2 ст. 369-2 КК України, якщо на час вчинення відповідного діяння примітка до цієї статті відсилала до положеньЗакону України «Про засади запобігання і протидії корупції», які на той час втратили чинність.

3.16. Верховний Суд у рішенні від 03 червня 2020 року у справі №722/28/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89763057) дійшов висновку, що ч. 4 ст. 3 КК Українизабороняє застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією. Стаття 7 Конвенції передбачає, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

3.17. Верховний Суд встановив, що обов`язкові ознаки складу злочину визначаються не в примітці до статті КК України, а в її диспозиції, тоді як примітка має підпорядковану (допоміжну) роль при з`ясуванні змісту окремих понять, які вживаються в диспозиції. І хоча в багатьох випадках зміст приміткимає вирішальне значення для встановлення ознак складу того чи іншого злочину, у цьому конкретному випадку примітка конкретизує, кого слід розуміти під зазначеними у диспозиції цієї статті «особами, уповноваженими на виконання функцій держави», за вплив на прийняття рішення якими особа приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду (ч. 2). Так, Верховний Суд дійшов висновку, що наявність у примітці до ст. 369-2 КК Українив період з 26 квітня 2015 року до 20 березня 2020 року посилання на Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який у цей період уже не був чинним, не означає нечинності ст. 369-2 КК Українив цілому, а вимагає лише застосування вузького підходу до тлумачення поняття «особи, уповноважені на виконання функцій держави». Більше того, Верховний Суд враховує те, що наявність у примітці посилання на Закон, який втратив чинність, обумовлена тим, що замість нього було ухвалено новий спеціальний закон -Закон України «Про запобігання корупції», який так само, як і попередній, відносить суддів і прокурорів до числа осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Це вказує на відсутність наміру законодавця декриміналізувати склад злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України.

3.18. Із урахуванням обставин цього кримінального провадження, застосування ч. 2 ст.369-2КК України у даному випадку не виходить за межі вузького тлумачення поняття «особи, уповноваженої на виконання функцій держави», що міститься в диспозиції цієї статті, і не ґрунтується на аналогії закону. Водночас, зміст диспозиції ч. 2 ст.369-2КК України був достатньо ясним і передбачуваним для ОСОБА_8, який не міг не розуміти, тим паче, як особа з суддівським досвідом, що одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення суддею є кримінально-караним діянням.

3.19. Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» у редакції, чинній на момент вчинення злочину, професійні судді відносились до осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

3.20. Отже, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, будучи суддями Соснівського районного суду м. Черкаси на момент вчинення злочину ОСОБА_8, були особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

3.21. Виходячи зі змісту ст. 18 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції і ст.12 Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, особа, яка зловживає впливом, перебуває в становищі стороннього, вона не може приймати рішення самостійно, однак неналежним чином використовує свій реальний або стверджувальний вплив на інших осіб.

3.22. Одержання неправомірної вигоди, у розумінні ч. 2 ст. 369-2 КК України, обумовлене здійсненням з боку особи-посередника впливу на прийняття рішення уповноваженою особою. Але що стосується фактичного здійснення впливу та самого прийняття рішення уповноваженою особою, то вказане перебуває поза межами об`єктивної сторони даного злочину.

3.23. З огляду на це, злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, є злочином з формальним складом, тобто визнається закінченим з моменту фактичного одержання хоча б частини неправомірної вигоди, а тому фактичне здійснення впливу лежить за межами даного складу злочину.

3.24. Натомість, суду належить встановити, чи мав ОСОБА_8 реальну можливість здійснити вплив на суддів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 для прийняття ними рішень у судових справах.

3.25. КК України не встановлює того, який має бути характер впливу на особу, а тому це може бути будь-яка дія, спроможна внести корективи у процес ухвалення рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

3.26. Зважаючи на зміст розмов обвинуваченого із ОСОБА_16 та ОСОБА_20, зафіксованих за результатами НС(Р)Д, ОСОБА_8 усвідомлював таку можливість, адже вчиняв дії на забезпечення зазначеного (зміст розмов із ОСОБА_20 27 серпня 2018 року) і довів вказане до відома ОСОБА_16 (розмова із ОСОБА_16 26 серпня 2018 року).

3.27. Отже, обвинувачений мав реальну можливість здійснити вплив на суддів ОСОБА_17 та ОСОБА_18, а характер такого впливу не має правого значення та, відповідно, не підлягає встановленню.

3.28. Щодо посилань захисту на те, що у ОСОБА_16 не було об`єктивних підстав передачі коштів обвинуваченому, оскільки він не розглядав відповідних справ про адміністративні правопорушення, то вказане спростовується обставинами, викладеними у заяві ОСОБА_16 від 14 серпня 2018 року, його показаннями та розмовами між обвинуваченим і ОСОБА_16, зафіксованими за результатами проведення НС(Р)Д.

3.29.З огляду на викладене, висунуте обвинувачення доведене поза розумним сумнівом на підставі зазначених вище доказів, а також доказів, які підтверджують достовірність та можливість використання доказів /а.с. 8-10, 12-103, 123-137, 151-184 т. 3; а.с.21-35, 59-68, 70, 77-79, 99-102, 120-159, 179-185, 188-204, 217, 225-228 т. 4; а.с.1-8, 31, 33, 53, 54, 73-77, 80-90 т. 5; а.с. 86-87, 217 т.9; а.с. 48 т. 10/, в тому числі показань свідків ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_8, ОСОБА_41, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, які є допустимі та достовірні, а в сукупності достатні та узгоджені.

3.30.Одночасно, таке обвинувачення не спростоване допустимими, належними та достовірними доказами сторони захисту /а.с. 130, 153-180 т. 6; а.с. 3-11, 14-16, 26-28, 31, 37-177, 224 т. 8; а.с. 80-85, 174 т. 9/.

IV. Мотиви неврахування окремих доказів

4.1.Мотиви визнання доказів недостовірними

4.1.1.Суд визнає недостовірними дані, зазначені у протоколі огляду від 23листопада 2018 року /а.с. 226-240 т. 3/, в частині відомостей про те, що телефон Lenovo, вилучений у квартирі. Адже вказане спростовується іншими доказами у справі, а саме: даними протоколу затримання від 27 серпня 2018 року /а.с. 138-150 т.3/, згідно з якими відповідний телефон вилучений під час особистого обшуку, що проводився під час затримання.

4.1.2.Також суд визнає недостовірними дані, зазначені у протоколі за результатами проведення НС(Р)Д від 28серпня 2018 року /а.с.20-23 т. 5/, в частині відомостей про те, що зустріч і розмова між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 27 серпня 2018 року відбулась о 21-22год. Адже вказане спростовується даними, зафіксованими на відео, що є додатком до протоколу, згідно з якими такі відбулися о 21-05 год /а.с. 24 т. 5/.

4.1.3.Те ж саме стосується зазначення у протоколі вилучення у особи, залученої до конфіденційного співробітництва, грошових коштів та спеціального технічного засобу /а.с.138, 139 т. 5/, часу початку та завершення такої процесуальної дії, відповідно 22-15 год та 22-20 год. Адже у цей час проводилось затримання ОСОБА_8, у чому приймали участь ті ж поняті, що і при даній процесуальній дії та здійснювалась відеофіксація. При цьому, під час надання показань суду ОСОБА_45 зазначив, що якщо він розписувався на протоколах, то він дійсно там був та приймав участь.

4.1.4.Однак вказане не впливає на достовірність протоколів в цілому, з огляду на наступне.

4.1.5.Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

4.1.6.Таким чином, законодавець розділяє поняття «докази», якими є фактичні дані, та «процесуальні джерела доказів» - показання, речові докази, документи, висновки експертів.

4.1.7.Власне, згідно зі ст. 94 КПК України суд оцінює з точки зору достовірності, належності чи допустимості кожний доказ (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема, документ).

4.1.8.Тому, з позиції достовірності, належності чи допустимості суд зобов`язаний оцінити всі фактичні дані, викладені, зокрема, у протоколі огляду від 23 листопада 2018 року /а.с. 226-240 т. 3/, у протоколі за результатами проведення НС(Р)Д від 28 серпня 2018 року /а.с.20-23 т. 5/ і у протоколі вилучення у особи, залученої до конфіденційного співробітництва, грошових коштів та спеціального технічного засобу /а.с.138, 139 т. 5/.

4.1.9.При цьому, визнання недостовірним якогось із них не тягне автоматично недостовірність інших, якщо така недостовірність не породжує обґрунтованих сумнівів щодо інших даних. Це твердження суду ґрунтується на наступному.

4.1.10.КПК України не встановлює вимог до визнання доказу достовірним чи недостовірним.

4.1.11. Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу.

4.1.12. Так,згідно ізтакою загальноюзасадою якпрезумпція невинуватості,ніхто незобов`язаний доводитисвою невинуватістьу вчиненнікримінального правопорушенняі маєбути виправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом(ст.17КПК України).

4.1.13. Кримінальний процесуальний закон також не визначає критерії стандарту доведення «поза розумним сумнівом». Однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої конструктивними ознаками оцінки доказів «поза розумним сумнівом», є обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; чіткими; взаємоузгодженими (зокрема, рішення у справі «Чміль проти України» (Chmil v. Ukraine), №20806/10, 29жовтня 2015року, «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), № 16437/04, 14лютого 2008 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), №42310/04, 21квітня 2011року. В іншому разі всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ст. 17 КПК України).

4.1.14. Водночас, термін «достовірний» тлумачиться вукраїнській мові як такий, що не викликає сумніву, цілком вірний, точний.

4.1.15. Таким чином, достовірний доказ повинен викликати суб`єктивну впевненість у неспростовності певних фактів шляхом оцінки такого доказу як окремо так і в сукупності з іншими доказами, що стосуються цього ж факту.

4.1.16. На основі оцінки вищенаведених доказів, у суду не виникає жодних сумнівів у достовірності даних, зазначених у протоколах огляду від 23 листопада 2018 року /а.с. 226-240 т. 3/, за результатами проведення НС(Р)Д від 28 серпня 2018року /а.с. 20-23 т. 5/ та у протоколі вилучення у особи, залученої до конфіденційного співробітництва, грошових коштів та спеціального технічного засобу /а.с.138, 139 т. 5/, за винятком зазначених у протоколі огляду відомостей проте,що телефонLenovo,вилучений уквартирі,у протоколіза результатамиНС(Р)Дщодо точногочасу зустрічі27серпня 2018року, а у протоколі вилучення у особи, залученої до конфіденційного співробітництва, грошових коштів та спеціального технічного засобу часу її початку та завершення, оскільки вони неспростовно підтверджуються іншими доказами у справі, в тому числі доказами, які підтверджують можливість використання таких протоколів як доказів.

4.2.Мотиви щодо неналежності доказів

4.2.1.Суд відповідно до ст. 85 КПК України визнає неналежними доказами, надані стороною обвинувачення:

-дані протоколу обшуку службового кабінету в приміщенні Апеляційного суду Черкаської області від 27 серпня 2018 року, з додатками, під час якого вилучено аркуш А4 з записами стосовно ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, три аркуші з власноручними написами із заголовками: «28.08.18», «без руху», « ОСОБА_46 », блокнот діловий щоденник, накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba /а.с.117-122 т. 3/, а також відповідне клопотання про надання дозволу на його проведення, ухвалу слідчого судді про надання такого дозволу, доручення на проведення зазначеного обшуку /а.с. 104-116 т. 3/, а також і самі речові докази та протокол огляду частини таких доказів від 25вересня 2018року /а.с.1-20 т. 4/;

-дані протоколу обшуку за місцем проживання обвинуваченого від 28 серпня 2018 року, постанови про визнання речовими доказами речей, вилучених під час такого обшуку, накладення на них арешту та його скасування /а.с.30-47 т. 10/;

-дані протоколу огляду від 21 вересня 2018 року, складеного детективом НАБУ ОСОБА_47 разом з додатками, в частині огляду ноутбука Lenovo та жорстких дисків ADATA і TOSHIBA /а.с. 185-225 т. 3/;

-дані документів щодо тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_48 від 11 січня 2019 року у справі № 760/608/19 /а.с. 44-58 т.4/;

-дані документів щодо належності майна /а.с. 37-50 т. 5/,

оскільки вище зазначені дані не місять обставин, перерахованих у ст. 85 КПК України, які мають значення у даному провадженні. Зокрема, стороною обвинувачення належними та допустимим доказами не доведено, що записи на аркушах паперу і діловому щоденнику, які вилучені під час обшуку службового кабінету, зроблені обвинуваченим, а сам обвинувачений належність йому таких записів у судовому засіданні спочатку заперечував, а згодом відмовився відповідати з цього приводу. Тому, наявні обґрунтовані сумніви щодо суб`єкта виконання таких записів, що відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України, суд тлумачить на користь обвинуваченого, відповідно вважає їх виконаними не останнім.

4.2.2.З огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006року, суд не вважає за необхідне давати відповідь на решту аргументів сторони захисту щодо доказів, які визнані судом неналежними, оскільки вони не будуть братись до уваги на підтвердження обвинувачення.

4.2.3.Натомість,доводи сторонизахисту щодоненалежності рештидоказів обвинуваченняє безпідставними.Оскільки вонивідповідно до ст. 85 КПК України прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження відповідно до вимог КПК України та КК України, а також достовірність та можливість використання інших доказів.

4.2.4.Щодо доказів сторони захисту, то суд визнає неналежними дані роздруківок знеособлених судових рішень із ЄДРСР /а.с. 17-25, 29-30, 32-36 т.8/, адже із їх змісту неможливо встановити будь-які обставини, що мають значення для даного провадження.

4.3. Мотиви визнання доказів недопустимими

4.3.1.Дані письмовихпояснень ОСОБА_49, ОСОБА_50 /а.с. 12, 13 т. 8/, які надані стороною захисту, суд вважає недопустимим доказами, оскільки відповідно до ч. 2 ст.23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, однак наявність останніх не встановлена. До того ж, такі свідки, допитані у судовому засіданні, а тому суд приймає як докази саме їх показання, надані суду під час допиту.

V. Мотиви суду щодо доводів сторони захисту

5.1.У судових дебатах сторона захисту покликалась на наявність згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття провадження у справі. Зазначене питання вирішено ухвалою суду від 30 червня 2020 року.

5.2.Оцінивши кожен із решти доказів сторони обвинувачення, суд вважає їх належними, достовірними та допустимими. При цьому, доводи сторони захисту щодо заперечення зазначеного не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне.

5.3. Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

5.4.Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 цієї ж статті та не є виключними.

5.5.Отже, недопустимими є лише докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Всі інші - допустимі, якщо отримані у порядку, встановленому КПК України.

5.6.До того ж, відповідно до ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

5.7.Відповідно, підзаконні нормативно-правові акти не визначають порядок кримінального провадження на території України, а суд не вправі на них зсилатись при оцінці порядку провадження.

5.8.А тому посилання сторони захисту на недопустимість доказів сторони обвинувачення з огляду на недотримання вимог інших нормативно-правових актів, окрім КПК України, а також підзаконних нормативно-правових актів, в тому числі, відомчих інструкцій, є необґрунтованими. Такими ж є посилання з приводу порушення КПК України, які не пов`язані із порядком отримання доказів, в тому числі, ненадання витягу із ЄРДР заявнику.

5.9.Також, не впливає на допустимість доказів відсутність резолюцій, штампів реєстрації на заяві ОСОБА_16 про вчинення кримінального правопорушення /а.с. 11 т.3/, а у супровідних листах про її спрямування ідентифікаційних відомостей про саму заяву /а.с.9, 10 т. 3/, оскільки вказане за змістом ст. 87 КПК України істотно не порушує прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України. Те ж саме стосується заяви ОСОБА_16 про залучення до конфіденційного співробітництва /а.с. 225 т.4/.

5.10. Зазначені недоліки не можуть породжувати обґрунтованих сумнівів щодо самого факту надходження заяви ОСОБА_16 про вчинення кримінального правопорушення до НАБУ, на що покликається сторона захисту. Адже такий факт підтверджується іншими доказами у справі показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_8, допитаних у суді, які докладно (враховуючи тривалий час, що минув) описали події прийняття відповідної заяви, а їхні показання узгоджуються між собою.

5.11. При цьому, у заяві /а.с. 11 т. 3/ ОСОБА_16 зазначив, що із статтею щодо неправдивого повідомлення про злочин ознайомлений, а тому посилання сторони захисту про непопередження його про кримінальну відповідальність безпідставні. До того ж, не попередження особи про кримінальну відповідальність, не виключає самої можливості притягнення її до відповідальності у випадку завідомо неправдивого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а тому вказане не впливає на допустимість доказів.

5.12. Водночас, доводи сторони захисту з приводу порушення 24-годинного строку внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР відповідно до ст.214 КПК України підтверджуються дослідженими доказами. Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000797 розпочато 16 серпня 2018 року, на підставі письмової заяви ОСОБА_16, яка була подана до УСБУ в Черкаській області 14серпня 2018 року, після чого у порядку ст.216 КПК України остання скерована до САП /а.с. 10 т. 3/, яка направила її до НАБУ /а.с. 9 т. 3/, що відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України уповноважене розслідувати відповідні кримінальні провадження.

5.13. Однак відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28січня 2020 року у справі № 738/329/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87365770), такі порушення не є істотними, що відповідає і обставинам даної справи.

5.14.Суд також звертає увагу на те, що у зазначеній заяві ОСОБА_16 вказувалось, що ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_16, що він знайомий з суддями, які будуть розглядати протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_16 та може вплинути на їх рішення на користь останнього. При цьому ОСОБА_8 висловив пропозицію надати йому неправомірну вигоду у розмірі 30000 грн за вирішення питання про не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_16, а якщо останній не надасть таку неправомірну вигоду, то його позбавлять права керування транспортним засобом та оштрафують на велику суму.

5.15. Відтак, на підставі відповідної заяви були правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 369-2 КК України. ОСОБА_16 у такій заяві обставини були викладені таким чином, що давали підстави кваліфікувати діяння як поєднане із вимаганням. При цьому, на переконання суду, ОСОБА_16 не було викривлено фактичних даних при написанні такої заяви, виклад ґрунтувався на суб`єктивному розумінні ситуації людиною, яка не володіє правовими знаннями. Подальша перекваліфікація дій не вказує на відсутність підстав для кваліфікації за ч. 3 ст. 369-2 КК України на початковому етапі розслідування. А тому жодних порушень з цього приводу судом не встановлено, а самі докази здобуті у передбаченому КПК України порядку.

5.16. Щодо посилань сторони захисту на те, що при внесенні відомостей до ЄРДР не було вказано, хто є заявником та яка саме особа вимагає неправомірну вимогу від громадянина України і зазначене, на їх переконання, дало можливість проводити досудове розслідування стосовно невизначеного кола осіб /а.с. 130 т. 6/, то вони безпідставні.

5.17. На підставі дослідження всіх доказів, наданих суду, встановлено, що розслідування проводилось виключно стосовно обвинуваченого в межах обставин, викладених у заяві ОСОБА_16 від 14 серпня 2018 року, а невнесення певних відомостей жодним чином істотно не порушує права і свободи людини, в тому числі права на захист, що визначено у статтях 20, 42 КПК України.

5.18. Так само, на переконання суду, відсутність у повідомленні про початок досудового розслідування /а.с. 12 т. 3/ відомостей про прізвище, ім`я, по батькові заявника, короткого викладу обставин хоч і порушує вимоги ч. 6 ст. 214 КПК України, однак такі недоліки за змістом ст. 87 КПК України істотно не порушують прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України.

5.19. Взагалі не ґрунтуються на вимогах КПК України посилання сторони захисту на заборону проведення під час затримання особи її освідування, в тому числі, з одними і тими ж понятими і спеціалістом, а також завчасного виготовлення бланку протоколу із зазначенням статусу затриманого «суддя», а тим паче вказане не порушує права на захист, що визначене у статтях 20, 42 КПК України.

5.20. Судом встановлено, що сам протокол затримання /а.с. 138-142 т. 3/ разом із додатком відеозаписом затримання /а.с. 148 т. 3/ складено з дотриманням вимог статей 104 107, 208 КПК України. Так само, постанова про освідування особи /а.с. 183, 184 т. 4/ відповідно до ст. 110 КПК України, і протокол освідування особи /а.с. 186, 187 т. 4/ відповідно до вимог статей 104 106 КПК України, а відповідні слідчі дії, проведені з дотриманням статей 207, 208, 213, 223, 241, 482 КПК України уповноваженою особою детективом, який входив до слідчої групи у даному кримінальному провадженні /а.с. 15-17 т.3/, зокрема, освідування - на підставі постанови та доручення прокурора /а.с. 183-185 т.4/, який доручив проведення такої слідчої дії, зокрема, детективу ОСОБА_51 /а.с.185 т.4/, який її провів. Виняток, із зазначеного становить недотримання вимоги саме негайного роз`яснення затриманому його прав, повідомлення про затримання інших осіб, а також орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

5.21.З приводупорушення порядкуотримання доказівта оцінкитаких порушень,ВС усвоїй постановіу справі № 318/292/18від 01грудня2020рокузвернув увагу на те, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

5.22.На переконання суду, порушення вимоги щодо виконання вищенаведених дій саме негайно не перешкоджало реалізації прав обвинуваченим. Адже, як встановлено судом із даних відеофіксації затримання, необхідні дії, визначені у ч. 4 ст. 208, частинами 1, 4 ст. 213 КПК України, детективи здійснили одразу після проведення вилучення в обвинуваченого наявних при ньому речей і проведення освідування. При цьому, суд бере до уваги те, що проводилась безперервно відеофіксація процесуальних дій, а тому як суд, так і сторона захисту мали можливість надати оцінку діям сторони обвинувачення. Також, обвинувачений, як суддя з досвідом, досконало обізнаний зі своїми процесуальними правами, а тому їх не роз`яснення не може свідчити про необізнаність з ними. І хоча останній при затриманні, звичайно, перебував у стресовій ситуації, і не міг діяти як при звичайних обставинах, однак у таких умовах він відмовився від надання правової допомоги, і таким чином, на переконання суду, в обвинуваченого була упевненість щодо можливості самостійної реалізації своїх прав. У подальшому, після повідомлення детективом органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, на місце затримання прибув захисник, який після конфіденційного спілкування із обвинуваченим приймав участь у процесуальних діях. До того ж, відповідно до ст.23 КПК України, суд не може брати до уваги будь-які пояснення, які надав обвинувачений при затриманні.

5.23.З огляду на викладене, у наведеному суд вбачає формальне недотримання норм КПК України, що не впливає на допустимість доказів. Адже порушення вимоги негайності виконання дій, визначених ч. 4 ст. 208, частинами 1, 4 ст. 213 КПК України, було компенсовано наступним виконанням таких дій, а всі процесуальні дії були піддані відеофіксації. Зазначене відповідає правовій позиції Великої палати ВС, що викладена у постанові у справі № 1-27/10 від 09 вересня 2020 року.

5.24.Не суперечить вимогам КПК України те, що при обвинуваченому під час затримання не було окулярів і таким чином, він не самостійно ознайомився із постановою про освідування? а вона йому була зачитана детективом, а також підписав пакування вилучених грошових коштів, адже таке здійснювалось при ньому.

5.25.Посилання сторони захисту на те, що у протоколі затримання та освідування не відображені відомості про послідовність дій, спростовується змістом самих протоколів /а.с.138-142 т. 3; а.с. 186, 187 т. 4/, натомість повна інформація в достатньому об`ємі для оцінки такого доказу зафіксована на відеозаписі, в тому числі щодо пакування вилучених речей /а.с. 148 т. 3/. Так само, не відповідає дійсності посилання сторони захисту на те, що конверт з картою пам`яті, на якій зафіксовано затримання /а.с. 148 т. 3/, містить тільки підписи детектива, адже карта пам`яті була надана суду на дослідження в опечатаному вигляді з підписами також захисників та обвинуваченого. А тому у суду не виникає жодних обґрунтованих сумнівів щодо походження такої карти та наявності на ній оригіналу відеозапису затримання.

5.26.Щодо покликань на не відображення у протоколі освідування участі детектива ОСОБА_52, що зафіксовано на флеш-карту додатку до протоколу затримання, то зазначене за змістом ст. 87 КПК України істотно не порушує прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України.

5.27. Всі інші заперечення сторони захисту щодо наведених доказів ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень КПК України і обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доказів, а тому з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, 18 липня 2006року, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на решту таких аргументів.

5.28. Суд також не погоджується із доводами сторони захисту стосовно не відкриття їм у порядку ст. 290 КПК України накопичувача Toshiba, блокноту, що вилучені під час обшуку службового кабінету, мобільного телефона з сім-картками, шортів та грошових коштів, вилучених під час особистого обшуку обвинуваченого, а також тампонів із змивами, що використовувались під час освідування, з огляду на наступне.

5.29. Так, відповідно до ч. 3ст. 290 КПК Українипрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

5.30. Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі №688/2831/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401454) вказав, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.

5.31. Судом встановлено, що стороні захисту було надано доступ до усіх матеріалів досудового розслідування, зокрема, постанов, якими зазначені речі було визнано речовим доказом, пакету зі зразком спеціальної хімічної речовини на тампоні, що підтверджується протоколом про надання доступу та відповідним письмовим підтвердженням /а.с. 68, 78, 88, 151-166 т. 3/. Отже, обвинувачений та його захисники не були позбавлені права ознайомитися із цими предметами, проте, вказаним правом не скористались. Відтак, суд не вбачає порушень вимог ст. 290 КПК України.

5.32. Щодо невиконання вимог ч. 2 ст. 100 КПК України, а саме, огляду, фотографування і докладного опису у протоколі огляду вилучених телефона Lenovo, грошових коштів та шортів обвинуваченого, то відповідна вимога була виконана щодо мобільного телефона Lenovo з двома сім-картами та картою пам`яті, що підтверджується протоколом огляду від 21 вересня 2018 року /а.с. 185-225 т. 3/, а також протоколом затримання із додатком відеозаписом зазначеного /а.с. 138-142, 148 т. 3/ щодо всіх вилучених речей. При цьому, суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 100 КПК України не встановлює обов`язку здійснення такого огляду до приєднання речей до кримінального провадження, як на те посилається сторона захисту.

5.33. Водночас, відсутність окремого протоколу огляду вилучених грошових коштів та шортів ОСОБА_8, а також фотографування за змістом ст. 87 КПК України істотно не порушує прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України.

5.34. Також, суд вважає допустимим доказом протокол огляду від 21 вересня 2018року разом із додатками до нього /а.с. 185-225 т. 3/, що складені з дотриманням вимог статей 104 106 КПК України за винятком відсутності підпису спеціаліста на пакуванні додатку № 1, а також додатках № 3, 4 /а.с. 192, 195-225 т. 3/, а сама слідча дія проведена відповідно до ст. 237 КПК України. Однак наведений недолік істотно не порушує прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України. Так само із дотриманням вимог статей 104 106 КПК України складено протоколи огляду від 27грудня 2018року та 05 лютого 2019 року /а.с. 37-43, 71-76 т. 4/ та проведені слідчі дії згідно зі ст. 237 КПК України.

5.35. Суд, оцінюючи відповідні докази /а.с. 185-225 т. 3/ в сукупності з іншими доказами звертає увагу, що точний час отримання повідомлень, з`єднань із контактами під назвою «Славік від Паші Адмін», « ОСОБА_20 », «Павел», що зафіксовані на телефоні, не збігається із часом таких з`єднань, зафіксованих за результатами проведення НС(Р)Д /а.с.16-19, 25-30, 91, 92 т. 5/ та отриманих даних під час тимчасового доступу /а.с. 36 т. 4/. Останні узгоджуються між собою, а також із даними, зафіксованими на телефоні щодо кількості таких з`єднань, їх тривалості. А тому такі розбіжності об`єктивно можуть вказувати на наявність неправильних налаштувань щодо часу на телефоні та не впливають на достовірність та допустимість відповідних доказів.

5.36. Всі інші заперечення сторони захисту з приводу допустимості таких протоколів та додатків ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень КПК України і не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доказів, а тому з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006року, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на решту таких аргументів.

5.37. Окремо, суд вважає за необхідне звернути увагу на посилання сторони захисту про необхідність отримання дозволу слідчого судді на втручання у приватне спілкування, щоб переглянути інформацію, яка міститься у вилученому телефоні.

5.38. Так, судом встановлено, що 27 серпня 2018 року ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, та під час його особистого обшуку вилучено мобільний телефон Lenovo з двома сім-картами та картою пам`яті.

5.39. Згідно з ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

5.40. Відповідно до ч. 1 ст. 168 КПК України (в редакції, чинній на час вчинення інкримінованого правопорушення), тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу.

5.41. Відповідно до абз. 2, 3, ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

5.42. Як встановлено із самого протоколу огляду, доступ до інформації на телефоні здійснювався без подолання системи логічного захисту, а також такий телефон був засобом вчинення кримінального правопорушення, про що на той час було відомо стороні обвинувачення за результатами проведення НС(Р)Д, адже за допомогою зазначеного телефону обвинувачений домовлявся про зустрічі із ОСОБА_16 .

5.43. Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 09 квітня 2020 року в справі №727/6578/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749345) сутність такої негласної слідчої (розшукової) дії, як доступ до зняття інформації з електронних інформаційних систем полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частин, доступ до яких обмежений власником, володільцем або утримувачем системи розміщенням її у публічно недоступному місці, житлі чи іншому володінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

5.44. Таким чином, і доступ до інформації на вилученому мобільному телефоні був проведений у встановленому КПК України порядку.

5.45.Щодо покликань сторони захисту на неналежність такої інформації через неможливість у судовому засіданні під час дослідження відповідного телефону її оглянути безпосередньо у ньому, то суд не погоджується із цією позицією. Адже зміст та порядок отримання зазначеної інформації підтверджується іншими доказами у справі.

5.46. Також, суд вважає допустимим доказом протокол тимчасового доступу до речей і документів від 21 листопада 2018 року разом із додатками до нього /а.с.33-36 т. 4/, що складені з дотриманням вимог статей 104 106, 165 КПК України за винятком відсутності зазначення у протоколі повного імені та по батькові детектива, повних даних всіх осіб, присутніх під час процесуальної дії, а також даних щодо первинного пакування додатку, однак здійснювалось перепакування додатку під час огляду /а.с. 37-43/. Так само, із дотриманням зазначених положень закону складено протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05 лютого 2019 року /а.с.67-70 т. 4/ за винятком відсутності у протоколі повних даних всіх осіб, присутніх під час процесуальної дії. Однак такі недоліки істотно не порушують прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України.

5.47. Всі інші заперечення сторони захисту щодо таких протоколів та додатків ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень КПК України і не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доказів, а тому з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006року, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на решту таких аргументів.

5.48. Щодо посилання сторони захисту на відсутність у детектива кваліфікації на складання схем у протоколах огляду /а.с. 37-43, 71-76 т. 4/, то вони є надуманими. Адже відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. КПК України не встановлює жодних вимог щодо наявності технічної освіти чи будь-яких спеціальних технічних знань у слідчого при проведенні огляду.

5.49. Водночас, посилання сторони захисту на те, що доручення про проведення досудового розслідування від 16 серпня 2018 року, на виконання ч. 3 ст.290 КПК України, проведення слідчих дій /а.с. 8, 63 т. 3; а.с. 185 т. 4; а.с. 8, 77, 88-90 т. 5/, а також доручення Генерального прокурора детективу вручити підозру, рішення про проведення технічної фіксації, вручення спеціальної техніки повинні були прийматись у формі постанови та із дорученням від 16 серпня 2018 року /а.с. 8 т. 3/, а також іншими процесуальними документами /а.с. 13-23 т. 3; а.с. 129-135, 189-196, 218-223 т. 4/ мав бути ознайомлений обвинувачений, щоб скористатись правом на відвід, не ґрунтуються на вимогах КПК України.

5.50. Так, відповідно до позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних положень КПК України у справі № 490/10025/17 від 19 травня2020року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89621459) КПКУкраїни не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови. Частина 3статті 110 КПКУкраїни передбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.Аналіз положень КПК Українисвідчить про те, що визначення слідчого чи прокурора, а також доручення вручити повідомлення про підозру, здійснити відкриття матеріалів досудового розслідування, провести слідчі дії не є тими випадками, для яких Кодекс вимагає винесення постанови. Відповідно такі процесуальні рішення можуть прийматись навіть без вираження у письмовій формі.

5.51. А ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування на цій же стадії можливо тільки відповідно до ст. 221 КПК України за їх клопотанням та уже на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування відповідно до ст. 290 КПК України. Натомість, право заявляти відвід обвинуваченому було роз`яснено під час затримання, що підтверджується відповідним протоколом /а.с.138-150 т. 3/ і у подальшому він мав можливість ним скористатись. Окремо суд звертає увагу, що таким не скористався, а посилання сторони захисту на необхідність забезпечення участі обвинуваченого під час проведення експертиз, зокрема, зважаючи на встановлені ст. 42 КПК України права підозрюваного/обвинуваченого брати участь у проведенні процесуальних дій, ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку вчинення дій, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки КПК України не передбачає обов`язкової участі обвинуваченого чи підозрюваного під час прийняття вказаного процесуального рішення та проведення експертизи, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №700/361/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90906016). Натомість, в подальшому обвинувачений не був позбавлений права клопотати про проведення експертиз, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення експертиз за клопотанням сторони обвинувачення, а тому право на захист не було порушено.

5.52. Щодо висловлених стороною захисту сумнівів про неупередженість експертів, які проводили експертизи у даному провадженні, виключно через їх роботу в установі, що входить до системи СБУ, то вони є безпідставними.

5.53. Відповідно до ст. 69 КПК України експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу»на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань. Експерт зобов`язаний заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.

5.54. В силу ст. 70 КПК України за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків у суді, невиконання інших обов`язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.

5.55. Частиною 1 ст. 343 КК України передбачено відповідальність за втручання в діяльність, зокрема, судового експерта, яка полягає у впливі в будь-якій формі на судового експерта з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків, здійсненню судово-експертної діяльності або добитися прийняття незаконного рішення.

5.56. Відтак, зі змісту зазначених положень встановлено, що гарантії незалежності судового експерта та відповідальність за її порушення чітко визначена у національному законодавстві.

5.57. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 244 КПК України сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо, зокрема, існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок.

5.58. Однак сторона захисту таким правом не скористалась.

5.59. Таким чином, на підставі зазначеного, суд вважає, що відповідні покликання сторони захисту є надуманими.

5.60.Так само і посилання на те, що відібрання зразків голосу в обвинуваченого було здійснено неуповноваженою особою, а саме детективом ОСОБА_53, відомості про якого відсутні у резолютивній частині постанови прокурора про відібрання зразків /а.с.141 т. 4/. Адже згідно з такою постановою, відібрання зразків було доручено детективам слідчої групи у кримінальному провадженні, до яких входить зазначений детектив /а.с. 15-17 т. 3/.

5.61.Суд погоджується із стороною захисту, що у порушення вимог статей 105, 106 КПК України додаток до протоколу отримання зразків усного мовлення /а.с. 149 т. 4/ не був упакований із засвідченням підписами усіх учасників, які приймали участь у його виготовленні.

5.62.Однак, на переконання суду, це істотно не порушує прав і свобод людини, в тому числі права на захист. Оскільки вказане має здійснюватись з метою надійного збереження такого додатку. Водночас, у протоколі про отримання зразків усного мовлення для проведення експертизи /а.с. 143, 144 т. 4/ зазначається за допомогою якої відеокамери відбирались зразки та на який носій вони записані із вказанням ідентифікаційних ознак такого носія. Зазначений протокол складений за участі обвинуваченого і його захисника, зауважень і доповнень до нього у них не було, а сам протокол відповідає вимогам ст. 104 КПК України. Із фототаблиць до висновку експерта № 114/4 /а.с. 160-177 т. 4/ судом встановлено, що саме такий носій надійшов на відповідну експертизу. Також на них відображено інші речі, які отримані експертом для проведення експертизи.

5.63.Сторона захисту під час судового розгляду не зауважувала, що вказані відеофайли зазнали змін чи мали ознаки підробки, не зазначала інших відомостей, які б ставили під сумнів достовірність даних, які містяться у цих файлах. А тому покликання сторони захисту з приводу походження такого носія не породжують жодних обґрунтованих сумнівів з цього приводу.

5.64.Те саме стосується додатку до протоколу огляду від 13 листопада 2018 року /а.с.182 т. 4/, на якому записано відеофайл співбесіди обвинуваченого під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів від 24 квітня 2018 року.

5.65.Що ж стосується самого протоколу огляду веб-сторінок на відеохостенговому сайті Youtube в мережі Інтернет /а.с. 179-181 т. 4/, суд виходить із того, що зафіксована у вказаному протоколі слідча дія огляд, проведена з дотриманням положень ст. 237 КПК України, що передбачають право слідчого з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення проводити огляд документів. До останніх також належать електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо).

5.66.На законністьогляду цієїінтернет сторінкита відеофайлуі достовірністьвикладеної вній інформаціїне впливаєкомп`ютернатехніка чипрограмне забезпечення,за допомогоюяких здійсненовхід домережі Інтернет.Зміст вказаногопротоколу міститьдостатні відомостіпро послідовність дій детектива, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для кримінального провадження, в тому числі про виявлений і зафіксований на оптичний диск електронний документ, інформацію для його ідентифікації.

5.67.У подальшому відповідний носій із наявним на ньому файлом був спрямований експерту та став об`єктом його дослідження. Зі змісту висновка експерта № 114/4 /а.с. 160-177 т. 4/ встановлено, що оптичний диск був переданий експерту у справному стані та містив відеофайл, на якому зафіксовано співбесіду обвинуваченого під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів від 24 квітня 2018 року, сам відеофайл був датований датою складання протоколу огляду.

5.68.За таких обставин, суд не вбачає істотних порушень процесуального законодавства, які б давали підстави для визнання недопустимим такого протоколу огляду з додатком.

5.69.Не ґрунтуються на вимогах КПК України покликання сторони захисту на необхідність відібрання попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування у формі письмового зобов`язанням розписки, а не складання відповідного протоколу /а.с. 70, 71 т. 3/, а тому не впливають на допустимість доказів.

5.70. Також суд звертає увагу на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 /а.с.38-45 т. 3/ підписане Генеральним прокурором та вручене детективом НАБУ ОСОБА_54, який здійснював повноваження слідчого у кримінальному провадженні, а тому гарантії суддівської незалежності та процесуальний порядок провадження щодо відповідної особи були дотримані. Вказане узгоджується із правовим висновком щодо застосування відповідної норми права, сформованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86365236), відповідно до якого Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.

5.71. Що ж стосується зміни підозри /а.с. 46-53 т. 3/, то зі змісту відповідного повідомлення зрозуміло, що змінюється підозра. А тому не зазначення після анкетних даних саме про те, що змінюється раніше повідомлена підозра за ч.3 ст.369-2 КК України та повідомляється про підозру за ч. 2 ст. 369-2 КК України із посиланням на підставу вказаного, на що звертає увагу сторона захисту, не порушує жодних норм КПК України і, тим паче, права на захист.

5.72. Суд вважає абсолютно безпідставними посилання сторони на істотне порушення права на захист через звернення із клопотанням про проведення НС(Р)Д стосовно обвинуваченого Генеральним прокурором України /а.с. 1-4 т. 5/, а не прокурорами, визначеними у даному провадженні, і відповідно, надання такого дозволу зазначеній особі /а.с.5-7 т. 5/. Адже відповідно до ч. 9 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року за № 1402-VIII проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника.

5.73. Також зі змісту ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення НС(Р)Д /а.с. 5-7, 84-87 т. 5/ судом встановлено, що вони відповідають вимогам ч. 4 ст. 248, статей 370, 372 КПК України.

5.74.Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_55 на момент надання у даному провадженні дозволів на проведення НС(Р)Д не мала повноважень слідчої судді не ґрунтується на доказах у справі. Так, суд на повідомлення про виклик представника Київського апеляційного суду неодноразово отримував відповідь про те, що станом на 17 серпня 2019 року така суддя не могла здійснювати розгляд клопотань, визначених у главі 21 КПК України, оскільки доступ до державної таємниці їй було припинено з 01 жовтня 2018 року. Така відповідь пояснюється тим, що суд здійснював виклик для розгляду клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до судової справи з розгляду такою слідчою суддею клопотання прокурора від 17 серпня 2019 року. Фактично, сторона захисту у даному клопотанні допустила описку написання року звернення прокурором із клопотанням «2019» замість «2018». Проте дозвіл на проведення НС(Р)Д у даному провадженні слідчою суддею ОСОБА_56 був наданий 20 серпня 2018 року, тобто, ще до припинення їй доступу до державної таємниці. А тому покликання сторони захисту на відсутність у такої слідчої судді повноважень не ґрунтуються на доказах у справі та не породжують жодних обґрунтованих сумнівів з цього приводу.

5.75.Окрім того, суд вважає безпідставними посилання сторони захисту на необхідність дотримання у даному провадженні стосовно обвинуваченого гарантій адвокатської діяльності з огляду на те, що останній покликається на наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке припинено. Адже відповідно до ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року за № 5076-VI такі пов`язані саме із здійсненням адвокатської діяльності. Відповідно не можуть поширюватись на осіб, які припинили цю діяльність.

5.76. Заперечення сторони захисту стосовно того, що у клопотанні про надання дозволу на проведення НС(Р)Д /а.с. 1-4 т. 5/ зазначався Соснівський районний суд Черкаської області, а в ухвалі, якою надано дозвіл - Соснівський районний суд м. Черкас /а.с.5-7 т. 5/ не вказують на жодні порушення, адже інформація про суди є загальнодоступною на порталі «Судової влади». Зазначене якраз підтверджує перевірку слідчим суддею обставин, що викладені у клопотанні, та виклад в ухвалі тих, які він вважав встановленими.

5.77. Всі інші заперечення сторони захисту стосовно ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення НС(Р)Д /а.с. 5-7, 84-87 т. 5/ і відповідних клопотань, в тому числі, написання таких як друкованим текстом, так і власноручно, покликання на відсутність Генерального прокурора під час розгляду клопотань слідчими суддями, ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень КПК України і обставин, що не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доказів, а тому з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, 18 липня 2006року, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на решту таких аргументів.

5.78. Водночас, суд не бере до уваги заперечення на ухвалу слідчого судді ОСОБА_57 від 22 серпня 2018 року, оскільки така не була надана суду як доказ у справі.

5.79. Безпідставними є і доводи сторони захисту щодо обов`язкової наявності доступу до державної таємниці у ОСОБА_16, який був залучений до проведення НС(Р)Д на засадах конфіденційного співробітництва. Адже вимоги щодо порядку залучення до конфіденційного співробітництва під час проведення НС(Р)Д визначені виключно у ст.275 КПК України, де, зокрема, встановлено перелік осіб, які не можуть залучатись до конфіденційного співробітництва. Вимог щодо залучення до участі у проведенні НС(Р)Д лише осіб, які мають право доступу до державної таємниці, ст. 275 КПК України не містить, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11березня 2020року по справі №161/20825/18 (https://reyestr.court.gov.ua//Review/88265021). Посилання сторони захисту у даному випадку на ч. 3 ст. 517 КПК України є нерелевантним, оскільки стосується залучення до кримінального провадження, а ОСОБА_58 залучався виключно до проведення конфіденційного співробітництва у рамках НС(Р)Д.

5.80.До того ж, стаття 517 КПК України регулює питання щодо охорони державної таємниці і не визначає порядок одержання доказів. Недотримання положень вказаної норми може мати наслідком розгляд компетентними органами питання щодо відповідальності особи за порушення державної таємниці. Разом із тим, недотримання цієї норми не вказує на порушення порядку отримання доказів і не може слугувати підставою для визнання таких доказів недопустимими.

5.81.Суд оцінює як допустимі докази дані протоколів за результатами проведення НС(Р)Д разом із додатками до них /а.с. 9-30, 78, 79, 91, 92 т. 5/.

5.82.Суд погоджується із твердженням сторони захисту про те, що такі протоколи відповідно до ч. 1 ст. 266 КПК України має право складати слідчий. Водночас, сторона захисту не звернула увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів безпеки здійснюють НС(Р)Д за письмовим дорученням слідчого, прокурора. При цьому, у силу положень ст. 106 КПК України до складу слідчої дії входять дії щодо складання протоколу, упакування речей, документів, інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії. А тому складання протоколів за результатами проведення НС(Р)Д оперативними працівниками, яким було надано доручення відповідає положенням КПК України.

5.83.Натомість, посилання сторони захисту на те, що у протоколах /а.с. 9-30, 91, 92, 134-136 т. 5/ не зазначено технічні засоби, які використовувались при проведенні НС(Р)Д не ґрунтуються на вимогах КПК України.

5.84. Так, вимоги щодо фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій, встановлені у ст. 252 КПК України. Положеннями останньої встановлено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Такі визначені у статтях 103-107 КПК України, зокрема, у протоколі мають відображатись характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

5.85. Також і ч. 2 ст. 252 КПК України передбачає, що проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

5.86. Отже, за змістом відповідних положень проведення НС(Р)Д може фіксуватись на технічні засоби, що повинно бути відображено у протоколі.

5.87. Однак із змісту відповідних протоколів не вбачається, що така фіксація здійснювалась, у суду відсутні будь-які докази, які б вказували на зазначене.

5.88. Натомість, за суттю НС(Р)Д, такі проводяться із використанням різних технічних засобів, що є відмінним від застосування технічних засобів фіксації процесуальної дії, що визначено у ч. 3 ст. 104 та ч. 2 ст. 252 КПК України, саме застосування останніх має бути відображено у протоколі.

5.89. Водночас, відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, є державною таємницею та не підлягають розголошенню (ч. 1 ст.246 КПК України, пункти 4.5.1, 4.5.6 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року №440). Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2020року у справі №585/1899/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89395920).

5.90. Щодо не відображення у протоколах /а.с. 9-30, 78, 79, 91, 92-95, 134-136 т. 5/ всього ходу відповідних слідчих дій, в тому числі щодо пакування /а.с. 9-30, 91, 92 т. 5/, недотримання вимог ст. 106 КПК України щодо необхідності складання протоколу безпосередньо після закінчення проведення слідчої дії /а.с. 9-30, 78, 79, 91, 92 т. 5/ та 24-годинного строку направлення протоколу прокурору відповідно до ст. 252 КПК України /а.с.9-30, 78, 79, 91, 92 т. 5/, то, на переконання суду, вказане не є істотним порушенням прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України. При цьому, суд бере до уваги, що у протоколах /а.с. 9-30, 91, 92 т. 5/ міститься інформація про додатки з ідентифікаційними ознаками, які також зазначені на відповідних додатках, що дає можливість ідентифікувати їх, а тому у суду не виникає обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних, зафіксованих на таких додатках, а у протоколах відображено хід відповідних процесуальних дій у достатньому обсязі з огляду на характер таких дій та необхідність встановлення за їх допомогою обставин, що мають значення для даного провадження.

5.91. Натомість, посилання сторони захисту щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування даних, зафіксованих на них, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 585/1899/17 від 20травня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89395920) мають спиратися на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху, або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Однак, об`єктивних даних про такі факти суду стороною захисту не надано, тому суд доходить висновку про безпідставність таких посилань.

5.92. Щодо посилань на те, що на відповідних додатках містяться копії електронних документів, а не оригінали, то Верховний Суд у постанові від 20травня 2020 року у справі №585/1899/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89395920) встановив, що всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Зокрема, Верховний Суд виходив із того, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа його відображення, якому надається таке ж значення як документу. Для виконання завдань кримінального провадження з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року №851-IV (далі Закон № 851-IV) електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (ч. 3 ст. 5); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ч.4 ст. 5); допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Також, Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 7 Закону №851-IV у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

5.93. Матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом.Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях.

5.94. З огляду на зазначене, файли, записані на носії, що долучені як додатки до протоколів проведення НС(Р)Д /а.с. 9-30, 91, 92 т. 5/ є оригіналами електронних документів, отриманих під час НС(Р)Д та надані суду відповідно до ч.3 ст.99КПК України, а тому є допустимими докази у даному кримінальному провадженні.

5.95. Доводи сторони захисту про те, що дата та час, які відображені у властивостях аудіозаписів, отриманих за результатами НС(Р)Д зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, не відповідає протоколу від 10 вересня 2018 року /а.с. 25-30 т. 5/ є безпідставними, оскільки при досліджені судом зазначених аудіо записів встановлено, що розбіжності, на які вказує сторона захисту, не знайшли підтвердження. Так, згідно з властивостями папки, що записана на відповідний диск /а.с. 30 т. 5/, остання створена 04вересня 2018 року, а файли у ній з 23 серпня 2018 року по 03 вересня 2018 року, що відповідає періоду проведення НС(Р)Д.

5.96. Також, на переконання суду, у протоколах огляду та ідентифікації грошових коштів /а.с. 93-95 т. 5/, а також огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва /а.с.134-136 т. 5/, хід процесуальних дій відображено у достатньому об`ємі з огляду на види таких дій та дані, що мають значення для провадження, та які планувалось отримати за результатами їх проведення.

5.97. Посилання сторони захисту на не відображення у протоколі огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва /а.с. 134-136 т. 5/ всіх присутніх осіб може відповідати дійсності. Оскільки у протоколі як учасники відповідної процесуальної дії зазначені оперативний працівник, свідок ОСОБА_16 та поняті ОСОБА_59 і ОСОБА_60 . Однак, як дав показання у суді ОСОБА_59, під час вручення спеціальної техніки людей було багато, а ОСОБА_16 підтвердив участь декількох осіб, яких він вважав працівниками СБУ.

5.98.Однак вказане, на переконання суду, відповідно до ст. 87 КПК України не вказує на істотне порушення прав і свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України.

5.99.Щодо не підтвердження під час допиту свідком ОСОБА_16 того, що йому під час вручення спеціальних технічних засобів роз`яснили порядок користування ними, про що зазначено у протоколі огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва /а.с.134-136 т. 5/, то, на переконання суду, зазначене може пояснюватись особливостями людської пам`яті з часом відтворювати інформацію, особливо ту, якій особа не надає значення в сукупності з тим, що ОСОБА_16 раніше не залучався до таких дій. В будь-якому разі наведене не впливає на допустимість доказів, адже не є істотним порушенням прав та свобод людини.

5.100.З приводу тверджень сторони захисту про неможливість огляду особи та вручення їй спеціального технічного засобу і грошових коштів за кілька хвилин, а також переміщення із вулиці Гоголя, 240, до АДРЕСА_2 за приблизно 20 хвилин, то таку хронологію подій під час надання показань підтвердив свідок ОСОБА_16, а тому обґрунтовані підстави піддавати сумніву такі докази відсутні.

5.101.У свою чергу, не дотримання вимог ч. 3 ст. 105 КПК України при пакуванні додатків у виді оптичних дисків та флеш-носіїв /а.с. 15, 19, 24, 30, 92 т.5/ до протоколів НС(Р)Д, зокрема, відсутності засвідчення підписом особи, яка брала участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків, у даному випадку не є істотним порушенням прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України. Оскільки сторона захисту не приймала участі у проведенні НС(Р)Д. Специфіка НС(Р)Д полягає у тому, що їх проводить сторона обвинувачення без розголошення методів і способів їх проведення, тому перепакування таких додатків різними учасниками з боку тієї ж сторони при зазначені ідентифікаційних ознак таких додатків у протоколі та на самому додатку не вказує на істотні порушення прав та свобод людини та не ставить під об`єктивний сумнів їх достовірність. Тим паче, дані, отримані в результаті проведення НС(Р)Д, узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_20, допитаних у судовому засіданні.

5.102. Натомість, додатки до протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів у виді копій грошових купюр /а.с. 96-133 т. 5/, хоч і не місять позначки, що є додатком до відповідного протоколу, однак із їх змісту та змісту протоколу це вбачається, а також наявні підписи учасників, хоч і не позначені розшифруванням, а тому відповідають вимогам ч. 3 ст.105 КПК України.

5.103. Також суд вважає, що складення протоколу про контроль за вчиненням злочину за відсутності обвинуваченого з огляду на те, що слідча дія завершилась відкритим фіксуванням, хоч і є порушенням вимог ч. 4 ст. 271 КПК України, однак таке істотно не порушує прав і свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України, а саме, права подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу. Адже за своїм змістом відповідна вимога ч.4 ст. 271 КПК України направлена саме на забезпечення такого права. Оскільки інші права, визначені статтями 20, 42 КПК України, на стадії виключно складання протоколу не можуть бути реалізовані. До того ж, відповідна слідча дія продовжилась процесуальною затриманням особи, під час якої було у повній мірі забезпечено право на захист, у тому числі право подавати зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій.

5.104. Натомість, суд не погоджується із доводами сторони захисту щодо необхідності зазначення у протоколі відомостей про те, хто конкретно з оперативних працівників здійснював НС(Р)Д, адже відомості про таких є державною таємницею, що не підлягає розголошенню (пункти 4.1.2, 4.1.13 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом голови Служби безпеки України від 12серпня 2005 року № 440).

5.105. Щодо посилань сторони захисту на те, що проведення НС(Р)Д - візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях, насправді, за своєю суттю було спеціальним слідчим експериментом не відповідає дійсності. Оскільки проводилось спостереження без створення спеціальних умов з боку сторони обвинувачення. Посилання сторони захисту на те, що спостереження здійснювалось за умов залучення особи до конфіденційного співробітництва не відповідає дійсності. Адже згідно з даними, отриманими за результатами проведення відповідної НС(Р)Д /а.с. 9-15 т. 5/, не зафіксовано спостереження за ОСОБА_16, який єдиний у даному провадженні був залучений до конфіденційного співробітництва.

5.106. Таким чином, докази, отримані під час проведення НС(Р)Д є допустимими та достовірними. А всі інші заперечення сторони захисту з приводу допустимості таких протоколів та додатків ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень КПК України і не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доказів, а тому з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, 18 липня 2006року, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на решту таких аргументів.

5.107. Посилання сторони захисту на необхідність надання саме оригіналів матеріалів судових справ № 712/6436/18 та № 712/6435/18 /а.с. 80-98, 103-119 т. 4/, а не копій, а також неналежне посвідчення останніх є безпідставними.

5.108. Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа.Однак в силу п. 2 ч. 5 цієї ж статті для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур.

5.109. Рішенням Ради суддів України № 12 від 04 лютого 2016 року передбачено, що вилучення матеріалів судових справ, які перебувають у провадженні суду будь-якої юрисдикції, органами досудового розслідування не ґрунтується на кримінальному процесуальному законі та може бути передумовою грубого порушення прав учасників такого судового провадження. Саме тому виїмка матеріалів судової справи або їх окремих частин є винятковою процесуальною дією, яка може бути здійснена лише у тому випадку, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи. Не може бути виправданим потребами досудового розслідування застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема тимчасовий доступ до речей і документів, а також отримання матеріалів судових справ (копій документів, які містяться у справі, тощо) щодо справ, які перебувають у провадженні судді, або справ, розгляд яких не є завершеним (рішення у справі не набрало законної сили; справа переглядається в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими обставинами; не вичерпані всі процесуальні можливості оскарження судових рішень).

5.110. У разі звернення слідчого за погодженням з прокурором чи прокурора із клопотанням про надання тимчасового доступу до матеріалів справи відповідної судової юрисдикції слідчий суддя вправі надати тимчасовий доступ лише для ознайомлення з матеріалами справи, виготовлення їх копії, виписки. Вилучення матеріалів судових справ не допускається, що відповідає положенням КПК України.

5.111. Судом встановлено, що 03 вересня 2018 року детектив НАБУ ОСОБА_61 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкас із запитами, у порядку ст. 93 КПК України, про надання можливості слідчим у даному кримінальному провадженні ознайомитись із матеріалами судових справ відносно ОСОБА_16 із виготовленням копій всіх наявних документів із даних судових справ, надавши належним чином завірені їх копії супровідним листом /а.с. 77, 78, 100, 101 т. 4/.

5.112. З огляду на викладене, зважаючи на те, що станом на час звернення з відповідними запитами, адміністративна справа №712/6435/18 перебувала на розгляді у судді ОСОБА_17, а розгляд адміністративної справи №712/6436/18 ще не завершився (рішення у справі не набрало законної сили), оригінали матеріалів зазначених адміністративних справ не можливо було отримати за допомогою доступних правових процедур. А тому отримання стороною обвинувачення копій матеріалів вищезазначених судових справ було правомірним та, враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 99 КПК України, суд відкидає доводи сторони захисту щодо їх недопустимості.

5.113. Що ж стосується доводів захисника ОСОБА_13 щодо засвідчення зазначених вище копій судових справ не в установленому законом порядку, оскільки на копіях відсутні написи про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі, то порядок засвідчення документів судової справи, на час оформлення копій зазначених справ про адміністративні правопорушення, визначався розділом 13 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, що затверджена наказом Державної судової адміністрації України №173 від 17 грудня 2013 року (далі Інструкція).

5.114. ПоложенняІнструкції визначали,що копіїсудових рішеньмають бутиналежним чиномоформлені тазасвідчені відбиткомгербової печаткисуду. Якщо копія судового рішення складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на п`ять проколів, а на зворотному боці останнього аркуша - скріплена підписом судді, працівника апарату суду, засвідчена відбитком гербової печатки суду, із зазначенням кількості зшитих аркушів.

5.115. Судом встановлено, що зазначені вище копії судових справ засвідчено відповідно до таких вимог.

VI. Мотиви суду щодо відсутності провокації підкупу

6.1.Про провокацію підкупу заявила сторона захисту, а тому суд зобов`язаний перевірити відповідні обставини.

6.2.Відповідно до ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

6.3.У національному законодавстві у ст. 370 КК України міститься поняття «провокації підкупу» як дії службової особи з підбурення особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду.

6.4.Відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

6.5.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Останній, зокрема у рішенні у справі «Чохонелідзе проти Грузії» (Tchokhonelidze v. Georgia), заява №31536/07, 28 червня 2018 року, сформував матеріально-правовий і процесуальний тест на провокацію вчинення злочину.

6.6.Зокрема, ЄСПЛ зазначав, що суд постійно визнавав використання таємних агентів як методу законного розслідування для боротьби з серйозними злочинами, однак цей метод все ще вимагає, щоб чіткі, відповідні і достатні процесуальні гарантії відмежовували дозволену поведінку поліції від провокування на кримінально караний вчинок, оскільки суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції. У зв`язку з цим, розгляд Судом скарг на провокування на кримінально караний вчинок був створений на основі двох тестів: матеріально-правовий тест і процесуальний тест на провокацію вчинення злочину. Відповідно до матеріально-правового тесту під час розгляду обґрунтованого твердження заявника про провокування на кримінально караний вчинок суду належить з`ясовувати, як перший крок, чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Зокрема, вони повинні продемонструвати, що вони володіли конкретними, об`єктивними та перевіреними доказами, які свідчать про початкові кроки для вчинення дій, які складають злочин, а також те, що злочинні дії були вже вчинено під час втручання поліції. Цей принцип виключає, зокрема, будь-яку поведінку, яку можливо тлумачити як підбурювання заявника до вчинення злочину, який в іншому випадку б не був скоєний, наприклад, взяття на себе ініціативи зв`язатися з заявником, повторення пропозиції незважаючи на отримання початкової відмови, наполегливе спонукання, обіцянки фінансової вигоди, або апелюючи до почуття співчуття у заявника. Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, суд повинен виокремити індивідуальну скаргу та інформацію, яка надходить від особи, яка співпрацює з поліцією або інформатора. Існує ризик, що співробітник або інформатор виконує роль «agents provocateurs», що ймовірно порушує статтю 6 § 1 Конвенції, якщо вони повинні були взяти участь в операції під наглядом поліції. Тому в кожній окремій справі важливо встановити, чи була кримінальна дія вже вжита на той час, коли джерело розпочало співпрацю з поліцією. Під час оцінювання заяви про провокацію вчинення злочину також важливо проаналізувати, чи приватна особа, яка повідомила органи влади про стверджувану незаконну діяльність, могла мати будь-які приховані мотиви. При цьому, що межа між законною діяльністю таємного агента і провокацією вчинення злочину, скоріше всього буде перейдена, якщо у національному законодавстві не створена чітка і передбачувана процедура для надання дозволу і здійснення таємних операцій - особливо якщо вони також не знаходилися під належним контролем. У цьому контексті судовий нагляд є найбільш відповідним засобом контролю у справах про таємні операції. Відсутність процедурних гарантій під час санкціонування таємної операції породжує ризик свавілля та провокування на кримінально караний вчинок поліцією. Обсяг національного судового перегляду повинен містити причини, чому була розпочата таємна операція, рівень участі правоохоронних органів у вчиненні злочину і характер будь-якої провокації вчинення злочину або тиску, якого зазнав заявник. Обов`язок національних судів забезпечувати загальну справедливість судового розгляду вимагає, зокрема, щоб таємні агенти і інші свідки, які могли давати свідчення з питання підбурювання повинні бути заслухані в суді і повинен бути проведений перехресний допит стороною захисту, або, принаймні, повинні бути надані докладні підстави для його невиконання (§ 44-46).

6.7.Повертаючись до обставин даного кримінального провадження, суд зазначає, що на підставі вищенаведених доказів доведено, що органи влади мали вагомі підстави для початку таємної операції, зокрема, вони володіли доказами, які свідчать про початкові кроки для вчинення дій, які складають злочин, а злочинні дії були вже вчинені під час втручання органів влади.

6.8.Так, відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР детективом НАБУ ОСОБА_54 16 серпня 2018року на підставі письмової заяви ОСОБА_16 від 14 серпня 2018 року, яка містила конкретні дані про вчинення кримінального правопорушення /а.с. 11 т. 3, 40, 41 т. 8/.

6.9.Після зазначеного, 17 серпня 2018 року ОСОБА_16 відповідно до ст.275 КПК України надав згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва /а.с. 225 т. 4/. Відповідно, з цього часу він розпочав співпрацювати зі слідчими органами.

6.10.Суду не надано жодних доказів, які б породжували об`єктивні побоювання з приводу того, що ОСОБА_16 міг мати які-небудь приховані мотиви щодо безпідставного повідомлення неправдивих даних щодо ОСОБА_8 . З цього приводу він допитувався у суді і підтвердив це, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за завідимо неправдиві показання, та під присягаю, як і те, що раніше ніколи не звертався до правоохоронних органів з метою викриття будь-якого злочину. Також під час такого допиту ОСОБА_16 повідомив, що звернувся до правоохоронних органів, оскільки його обурила ситуація, коли протоколи про адміністративні правопорушення щодо нього є незаконними, а суддя повідомляє, що потрібно дати йому 30000 грн. Під час такого допиту було проведено перехресний допит стороною захисту. При цьому, показання ОСОБА_16 є логічними, послідовними та узгоджуються із іншими доказами у справі.

6.11.Суд не вважає підтвердженням впливу на свідків ОСОБА_16, ОСОБА_19 з боку правоохоронних органів те, що такі звертались до суду із клопотанням про проведення допиту у режимі відеоконференції із електронної пошти оперативного працівника, який проводив у даному провадженні слідчі дії. Зазначене узгоджується із положеннями ч. 3 ст. 23 КПК України, відповідно до якої на сторону обвинувачення покладається обов`язок забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення.

6.12.Дозволи на проведення НС(Р)Д надавалися судом, який перевіряв наявність підстав для зазначеного.

6.13.Із досліджених у судовому засіданні документів та показань свідка ОСОБА_16 встановлено, що перша телефонна розмова між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 під контролем правоохоронних органів відбулась 21 серпня 2018року, після отримання смс повідомлення обвинуваченим від ОСОБА_16 наступного змісту «Доброго дня, це Славік від ОСОБА_27 ». При цьому, ОСОБА_8 сам зателефонував ОСОБА_16 та під час розмови на запитання останнього: «…коли з вами сьогодні можна буде зустріться, щоб переговорити на щот цього от вопроса?», ОСОБА_8 відповів: «Я ж тобі говорив, що нада було на тій неділі, мене тоже немає», далі обвинувачений визначає день та час наступної телефонної розмови з ОСОБА_16 .

6.14.Вказане свідчить про наявність у них попередніх домовленостей щодо певного питання і зацікавленість у їхньому контакті і самого обвинуваченого та спростовує показання обвинуваченого, що він під час такої телефонної розмови відмовився від подальших зустрічей.

6.15.У подальшому, під час телефонних розмов 26 серпня 2018 року ОСОБА_8 та ОСОБА_16, обвинувачений пропонує зустрітися: «А чуєш, а давай счас зустрінемося угол Паризької Комуни і б. Шевченка, там магазин «Фаворит», я спущусь» /а.с.25-30, 91, 92 т. 5/. Під час такої зустрічі вони обговорюють судові справи, одна з яких призначена на 31, суддя Рябуха, а інша 29, Калашник, щодо притягнення ОСОБА_16 до відповідальності з приводу обставин, які трапились 01 червня у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_8, обговорюючи справи, зазначає: «…я його буду відлавлювать, бо це не телефонна розмова», також зазначає, що когось виловить і дізнається, що помінялось, чому перекинув на 31-ше, каже також, що треба протягнуть, щоб не було ні штрафу, нічого, а також запитує: «Ти не приніс дєньги?», на що ОСОБА_16 пояснює чому не приніс, зазначає, що привезе. На що обвинувачений сам каже: «Надіємся, що завтра в тебе буде воно до вечора».

6.16.На наступний день, 27 серпня 2018року о 20 год 54 хв ОСОБА_8 сам зателефонував ОСОБА_16, і під час розмови ОСОБА_16 каже, що чекав дзвінка обвинуваченого, на що ОСОБА_8 відповідає: «А, я поняв, да я переговорил, ти своє дело сделал, нет?», у відповідь ОСОБА_16 ствердно: «Да», далі ОСОБА_8 домовляється про зустріч з ОСОБА_16 через 5-10 хв /а.с. 25-30, 91, 92 т. 5/, під час якої після того як ОСОБА_8 повідомив, що все зі справами ОСОБА_16 нормально, і що йому потрібно буде чекати дзвінка, ОСОБА_16 передав ОСОБА_8 грошові кошти, при цьому каже ОСОБА_8 : «Це ж тут як договарювались, тридцять», на що ОСОБА_8 запитує: «тридцять?», ОСОБА_16 ствердно: «тридцять, да?», на що ОСОБА_8 відповідає: «Да, так і балакали ми», після чого ОСОБА_8 ще раз перепитує чи тридцять, на що отримує ствердну відповідь /а.с. 20-24 т.5/.

6.17.Слід зазначити, що телефонні з`єднання ОСОБА_16 та обвинуваченого, що зафіксовані НС(Р)Д, повністю відповідають даним, які отримані за результатами тимчасових доступів, щодо їх кількості, тривалості та часу.

6.18.З огляду на викладене, за час спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_16 більшість телефонних викликів здійснювалися ОСОБА_8 . Обвинувачений був ініціатором зустрічей та сам надавав вказівки щодо дій ОСОБА_16, в тому числі щодо передачі коштів, та їх подальших зустрічей. А покликання сторони захисту на постійну ініціативу зазначеного з боку ОСОБА_16 спростовуються результатами НС(Р)Д.

6.19.Таким чином, дії ОСОБА_16 не були визначальними при вчиненні злочину ОСОБА_8, натомість визначальними були дії ОСОБА_8 . Вчинення злочину відбувалось без жодного умовляння, погроз, примусу або іншого схиляння. Обвинувачений уже мав намір на одержання неправомірної вигоди, коли НАБУ «приєдналося» до злочину, який вже вчинявся.

6.20.Також суд бере до уваги, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі Закон №1700-VII) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1)відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

6.21.Наведені положення встановлені, в тому числі, з метою захисту осіб, уповноважених на виконання функцій держави, до яких належав і обвинувачений як суддя на час вчинення злочину, від провокації підкупу та унеможливлення реалізації такого. Натомість, обвинувачений не скористався таким механізмом. Навпаки, коли ОСОБА_16 26 серпня 2018 року повідомив, що не приніс гроші, обвинувачений висловив незадоволення та запитав: «Надіємся, що завтра в тебе буде воно до вечора?».

6.22.Таким чином, обвинувачений не тільки не вчинив жодних дій, визначених ст.24 Закону № 1700-VII, але й одержав неправомірну вигоду.

6.23.Посилання сторони захисту на те, що мало місце втручання правоохоронних органів з огляду на те, що справа № 712/6435/18 була призначена на 31 серпня 2018 року не ґрунтуються на жодних об`єктивних даних. Судові засідання призначаються суддями. Під час допиту в суді в якості свідка ОСОБА_17, в провадженні якого перебувала зазначена справа, останній дав показання, що ніхто до нього у цій справі не звертався.

6.24.Спростовуються доказами у справі і посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_16 не знайомився з матеріалами справи, а тому не міг бути обізнаним щодо дат призначених засідань. Так, згідно з розпискою ОСОБА_16 /а.с. 92 т. 4/, останній повідомлявся в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкас про судове засідання у справі № 712/6436/18, призначене на 29 серпня 2018 року, а щодо судового засідання, призначеного на 31 серпня 2018 року по справі №712/6435/18 отримав судову повістку, що зафіксовано під час його розмови з ОСОБА_8 26 серпня 2018 року за результатами проведення НС(Р)Д /а.с.20-24 т. 5/.

6.25.Щодо обставин провадження по відповідних справах про адміністративні правопорушення після отримання обвинуваченим неправомірної вигоди, на які посилалась сторона захисту на підтвердження наявності провокації, то вони не мають жодного значення для обставин даного провадженні, зокрема, і не можуть свідчити про провокацію злочину, який вже відбувся.

6.26.Посилання захисту на те, що ОСОБА_19 повідомляв обвинуваченому, що з 13 серпня по 27 серпня 2018 року буде відсутній у м. Черкаси нічим не підтверджуються.

6.27.Не породжують у суду жодних обґрунтованих сумнівів посилання сторони захисту на провокацію злочину свідком ОСОБА_19, адже останній не є заявником у даному кримінальному провадженні і не приймав участі у передачі-отриманні неправомірної вигоди.

6.28.Судом встановлено, що 13 серпня 2018 року ОСОБА_19 познайомив ОСОБА_16 з ОСОБА_8 для отримання юридичної поради щодо правомірності притягнення ОСОБА_16 до адміністративної відповідальності, після чого залишив їх наодинці та, відповідно, участі в розмові не брав. Прохання надати неправомірну вигоду було висловлене ОСОБА_8 ОСОБА_16 у відсутність ОСОБА_19 . У подальшому ініціатива щодо передачі неправомірної вигоди також виходила від самого ОСОБА_8 у процесі спілкування обвинуваченого з ОСОБА_16 . ОСОБА_19 у вказаному жодної участі не приймав.

6.29.А тому посилання на те, що у ОСОБА_19 були неприязні відносини з ОСОБА_8, навіть при наявності таких, не може вказувати на наявність ознак провокації підкупу.

6.30.Щодо посилань сторони захисту на те, що ОСОБА_19 дав показання суду про намір попередити ОСОБА_8 про небезпеку, то з цього приводу свідок одразу пояснив, що мав на увазі, як би йому були відомі такі обставини.

6.31.Покликання сторони захисту на можливий вплив ОСОБА_19 на ОСОБА_16 задля провокування ОСОБА_8 на вчинення злочину є власними припущеннями та не ґрунтуються на доказах у справі, а тому не породжують жодних обґрунтованих сумнівів з цього приводу. До того ж, доказами у даному провадженні не встановлено наявність провокації підкупу у діях ОСОБА_16 .

6.32.До того ж, відмовившись давати показання щодо всіх подій інкримінованого йому правопорушення та відповідати на питання з цього приводу, обвинувачений не представив суду жодної версії подій пред`явленого обвинувачення, яку б суд міг перевірити.

6.33.З огляду на викладене, судом не встановлено ознак провокації підкупу.

VII. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання

7.1.Судом обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8, не встановлено.

7.2.Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

7.3.Суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 65 КК України).

7.4.На підставі викладеного, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, який згідно зі ст. 12 КК України (в редакції, чинній на час його вчинення) є злочином середньої тяжкості, обставини його вчинення, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, позитивно характеризувався за місцем роботи, його вік та стан здоров`я, а згідно з даними досудової доповіді його виправлення можливе і без позбавлення волі /а.с.48-51 т. 2; а.с. 33-36, 51, 52 т. 5/.

7.5.У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №182/9765/14-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720808) зазначено, що призначаючи покарання, суд має вивчити та врахувати, зокрема, посткримінальну поведінку винної особи, з метою додержання принципу справедливості при призначенні покарання та відповідного мотивування обраної міри покарання у вироку суду.

7.6.Отже, обираючи між двома альтернативними видами покарання, передбаченими санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, суд бере до уваги також те, що обвинувачений не жалкує про вчинене, не оцінює негативно свої дії та не демонструє готовності понести покарання за них. Що на переконання суду свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства.

7.7.До того ж кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинив перебуваючи на посаді судді апеляційної інстанції, а неправомірну вигоду отримав за вплив на суддів першої інстанції. Таким чином, суспільна небезпека кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим є значною, адже врешті решт підриває авторитет судової гілки влади.

7.8.Окрім того суд враховує те, що ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у виді штрафу, розмір якого на час вчинення кримінального правопорушення становив від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є значно меншим від розміру щомісячного довічного грошового утримання обвинуваченого як судді у відставці. Тому, застосування до обвинуваченого такого виду покарання буде несправедливим, і неспівмірним та не забезпечуватиме його мету.

7.9.З оглядуна це,з метою виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що йому необхідно призначити основне покарання на рівні нижньої межі санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді позбавлення волі.

7.10.З підстав, наведених вище суд не погоджується із висновками досудової доповіді про можливість виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі.

VIII. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

8.1.Цивільний позов не пред`являвся.

8.2.Спеціальна конфіскація не застосовується.

8.3.Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

8.4.Речові докази. Заходи забезпечення кримінального провадження.

8.5.Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

8.6.У даному провадженні не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застововано спеціальної конфіскації, а тому наявні підстави для скасування арешту майна.

8.7.Накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba (500GB), s/nX6FTP3NKSX13, з інформацією, який згідно з постановою детектива НАБУ від 28 серпня 2018року визнано речовим доказом /а.с. 123-125 т. 3/, та на який ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2018року /а.с. 136-137 т. 3/ накладено арешт, на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України слід повернути правонаступнику законного володільця - Черкаському апеляційному суду, у якого його було вилучено, а арешт у відповідній частині скасувати.

8.8.Блокнот-діловий щоденник «POLIGRAFSERVICE», який згідно з постановою детектива НАБУ від 28 серпня 2018року визнано речовим доказом /а.с. 123-125 т. 3/, та на який ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2018року /а.с. 136-137 т. 3/ накладено арешт, а також джинсові шорти синього кольору, в які був одягнений ОСОБА_8 в момент затримання, що згідно з постановою детектива НАБУ від 28 серпня 2018 року визнано речовим доказом /а.с. 151-158 т. 3/ та на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 06вересня 2018 року накладено арешт /а.с. 178-184 т. 3/, згідно з п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України слід знищити, як майно, яке немає ніякої цінності та не може бути використане, а арешт у відповідній частині скасувати.

8.9.Три аркуші паперу з власноручними нотатками із заголовками: «28.08.18», «без руху», « ОСОБА_46 », Аркуш А4 з рукописними написами стосовно ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, які згідно з постановою детектива НАБУ від 28 серпня 2018 року визнано речовими доказами /а.с. 123-125 т. 3/, та на які ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2018року накладено арешт /а.с. 136-137 т. 3/ на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання, а арешт у відповідній частині скасувати.

8.10.Також ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 06вересня 2018 року накладено арешт /а.с. 178-184 т. 3/ на наступні речові докази.

8.11.Мобільний телефон Lenovo білого кольору IMEI1: НОМЕР_10, IMEI2: НОМЕР_11 з sim-картою абонентського номера оператора мобільного зв`язку «Київстар»: НОМЕР_5 та з sim-картою абонентського номера оператора мобільного зв`язку «Лайфселл» НОМЕР_4, які згідно з постановою детектива НАБУ від 28 серпня 2018 року визнано речовими доказами /а.с. 151-158 т. 3/, на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України слід конфіскувати як засіб вчинення кримінального правопорушення, а арешт у відповідній частині скасувати. Адже за його допомогою обвинувачений зв`язувався із ОСОБА_16, ОСОБА_20 з метою створення умов для вчинення злочину.

8.12.Грошові кошти, що згідно з постановою детектива НАБУ від 28 серпня 2018року визнано речовими доказами /а.с. 159-166 т. 3/, а саме, 30000 гривень купюрами номіналом по двісті гривень у трьох пачках по 53 купюри, 48 купюр та 49 купюр, які 27серпня 2018року вилучені під час затримання ОСОБА_8 /а.с. 159-166 т. 3/, на підставі п. 5 ч.9 ст. 100 КПК України повернути УСБ України в Черкаській області, а арешт скасувати.

8.13. Інші речі, які не мають відношення до провадження.

8.14.Водночас, відповідно до засади диспозитивності, відповідно до якої суд вирішує лише ті питання, які винесені сторонами на його розгляд та віднесені до його компетенції, не вправі вирішувати питання щодо печаток служби громадянства і міграції фізичних осіб Управління МВС України в Черкаській області в кількості 6 штук та паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_62 для виїзду за кордон серії НОМЕР_12, що вилучені під час обшуку помешкання обвинуваченого. Оскільки сторони не зсилались на них як докази, вони не визнавались речовими доказами у кримінальному провадженні та жодна особа не заявила про їх належність, а тому такі не є доказами у даному провадженні.

8.15.Процесуальні витрати.

8.16.Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

8.17.На підставі вищенаведених положень суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 28 902 грн, у тому числі: на проведення судової експертизи (дослідження) відео-, звукозапису №114/4 від 25 січня 2019 року у розмірі 20 608 (двадцять тисяч шістсот вісім) грн /а.с. 178 т. 4/, на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №176/5 від 08 листопада 2018 року у розмірі 4576 грн /а.с. 215 т. 4/ та на проведення судово-технічної експертизи №359/1 від 12 листопада 2018 року у розмірі 3718грн /а.с. 224 т.4/.

8.18.Запобіжний захід.

8.19.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30червня 2020 року, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 21020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн.

8.20.Для забезпечення виконання вироку у частині призначеного обвинуваченому покарання, яке слід відбувати в місцях позбавлення волі та з врахуванням процесуальної поведінки обвинуваченого під час здійснення судового провадження, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, пов`язаних з виконанням вироку, суд вважає за необхідне залишити обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили.

8.21.Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 21 020 грн необхідно повернути ОСОБА_8 .

8.22.Повідомлення про ухвалення вироку.

8.23.Відповідно до вимог ст.483КПК України суд вважає за необхідне повідомити про ухвалення вироку стосовно судді Апеляційного суду Черкаської області у відставці ОСОБА_8 . Президента України та Вищу раду правосуддя.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Початок строку відбування покарання після набрання вироком законної сили.

Речові докази:

-накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba (500GB), s/nX6FTP3NKSX13, з інформацією, повернути Черкаському апеляційному суду;

-блокнот-діловий щоденник «POLIGRAFSERVICE» знищити;

-джинсові шорти синього кольору знищити;

-три аркуші паперу з власноручними нотатками із заголовками: «28.08.18», «без руху», « ОСОБА_46 », Аркуш А4 з рукописними написами стосовно ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

-мобільний телефон Lenovo білого кольору IMEI1: НОМЕР_10, IMEI2: НОМЕР_11 з sim-картою абонентського номеру оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_5 та з sim-картою абонентського номеру оператора мобільного зв`язку «Лайфселл» НОМЕР_4, конфіскувати;

-грошові кошти номіналом по 200 грн загалом у сумі 30000 (тридцять тисяч) грн., що згідно з постановою детектива НАБУ від 28 серпня 2018 року визнано речовими доказами- повернути УСБ України в Черкаській області, а арешт, накладений на всі вищезазначені речові докази скасувати.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 28 902 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дві) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень, залишити без змін до набрання вироком законної сили, після набрання законної сили скасувати, а заставу повернути ОСОБА_8 .

Повідомити про ухвалення вироку Президента України та Вищу раду правосуддя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1

Search

Document No. 94992373

ВИРОК

УХВАЛИВ: