Document No. 95013617

Справа № 760/9481/17

Провадження №1-кп/4910/34/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

16 лютого 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Київ, що проживає в АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.388, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в с. Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області, що проживає в АДРЕСА_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився м. Київ, що проживає в АДРЕСА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в м.Київ, що проживає в АДРЕСА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився в м. Корюківка Чернігівської області, українця, громадянина України, що проживає в АДРЕСА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який народився в м. Чита Російської Федерації, що проживає в АДРЕСА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилась в м. Донецьк, що проживає в АДРЕСА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який народився в с. Новоборовиці Свердловського району Луганської області, що проживає в АДРЕСА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Перова А.В., Симківа Р.Я., Скибенко О.І., Семака І.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників - адвокатів Іщенко О.Б., Сініченко І.С., Шалиги Є.С., Іщенко Ю.А., Надіч Н.Д., Антонова К.О., Володимирської О.М., Степанова І.В., Левковця А.Ю., Федорова Д.С., Федорова О.С.,

учасника судового провадження - представників цивільного позивача Зубар О.В., Хлопузян Р.Д. ,

УСТАНОВИВ:

1. 17 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 15 лютого 2017 року за №52017000000000106, щодо: ОСОБА_1 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.1 ст.388 КК України; ОСОБА_2 , якій відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1,ч.4 ст.28, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_3 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_4 , якому відповідно обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_5 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_6 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_7 , якій відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_8 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України.

Вказане кримінальне провадження надійшло на підставі ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 09 вересня 2019 року, якою вирішено передати вказане кримінальне провадження до Вищого антикорупційного суду, з посиланням на те, що з дня початку роботи цього суду йому підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці до ст. 45 КК України, ст.ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, розслідування у яких здійснювалось детективами НАБ України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2019 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

2. Вирішення питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд не встановив підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, з огляду на таке.

2.1. Прокурор вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог статті 291 КПК України, кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, підстав для закриття кримінального провадження немає, тому можливо призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

2.2. До суду не надходили угоди та учасники кримінального провадження не повідомили суд про їх укладення. Під час підготовчого провадження не встановлено підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження.

2.3. Відповідно ухвали Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року, було закрито в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.27, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині обвинувачення за ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з набранням чинності Законом України від 18 вересня 2019 року № 101-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес».

2.4. Також, ухвалою від 09 січня 2020 року було відмовлено в задоволені клопотання захисника Левковця А.Ю. про закриття на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України кримінального провадження №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року щодо ОСОБА_4 ; та відмовлено в задоволені клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 про закриття на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України кримінального провадження №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України.

2.5. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотань: захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката Надіч Н.Д. про повернення обвинувального акта; захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката Іщенко Ю.А. про повернення обвинувального акта прокурору; обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору; захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. про повернення обвинувального акта прокурору; захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Шалиги Є.С. про повернення обвинувального акта; захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Іщенка О.Б. про повернення обвинувального акта; захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката Степанова І.В. про повернення обвинувального акта; захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката Антонова К.О. про повернення обвинувального акта; захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката Федорова О.С. про повернення обвинувального акта.

2.6. В грудні 2020 року адвокатом Федоровим О.С. в інтересах обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подано два клопотання про часткове закриття кримінального провадження, в яких просить закрити на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України провадження в частині обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за ч.1 ст.255 КК України за дії - «участь у злочинах, вчинюваних такою організацією», у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, а обвинувачення, що полягало у формі участі у злочинах, вчинюваних такою організацією та зазначені в обвинувальному акті вважати декриміналізованими та враховувати таку обставину в судовому провадженні. Зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» 671-ІХ від 04 червня 2020 року, який набрав законної сили 27 червня 2020 року, статтю 255 КК України було викладено в новій редакції. Із аналізу диспозиції ст.255 КК України в новій редакції, вбачається, що законодавець декриміналізував ст.255 КК України, виключивши із диспозиції ст.255 КК України в редакції станом на дату складання обвинувального акту, таку ознаку, як участь у злочинах, вчинюваних такою організацією. Таким чином, обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за дії передбачені в диспозиції ч.1 ст.255 КК України, як «участь у вчиненні злочинною організацією злочинів», були декриміналізовані, а тому кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

За змістом обвинувального акта ОСОБА_2 та ОСОБА_5 висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255 КК України, а саме в участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та в участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, в період 2013-2016 років.

На період 2013-2016 років кримінальна відповідальність за ч.1 ст.255 КК України наставала за створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об`єднань злочинних організацій або організованих груп.

На час розгляду клопотання положення ст.255 КК України зазнали змін та діють в редакції Закону № 671-IX від 04 червня 2020 року.

Після внесення змін до статті 255 КК України її норми набули такого змісту: створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами (ч.1); участь у злочинній організації (ч.2); дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища (ч.3); створення злочинної спільноти, тобто об`єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою (ч.4); дії, передбачені частинами першою, другою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі"(ч.5).

Частиною другою статті четвертої КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. А частиною третьою цієї статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

У п.1 правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07 грудня 2020 року у справі №562/1629/17 зазначено, що вирішуючи питання про застосування положень ст.5 КК, висновок про те, чи скасовує закон про кримінальну відповідальність злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, чи навпаки - встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, можна робити лише в контексті конкретних обставин справи, щодо конкретного діяння та конкретної особи.

Зміна диспозиції ч.1 ст.255 КК України у зв`язку з набранням чинності Законом № 671-IX від 04 червня 2020 року не свідчить про декриміналізацію окремих дій, перевірити чи зменшився обсяг обвинувачення у зв`язку з ухваленими змінами або чи було іншим чином поліпшено становище осіб, що матиме наслідком застосування зворотної дії в часі, можливо тільки за наслідками дослідження обставин справи.

2.7. Відповідно ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Шалиги Є.С., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про передачу кримінального провадження №52017000000000106 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

2.8. Кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки згідно з ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, зокрема, передбачених ст.191, ст.364-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, визначених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, в даному випадку застосовний п.2 - розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення, якщо воно вчинене службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, про що зазначено в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2019 року.

2.9. Підстав для доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь також не встановлено, так як ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення у вчиненні, серед іншого, особливо тяжкого злочину.

Оскільки, не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, суд провів підготовку до судового розгляду.

3. Вирішення питань, визначених у ч. 2 ст. 315 КПК України

3.1. Клопотання про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні

Прокурор Симків Р.Я. вважав, що обвинувальний акт має бути призначений до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Інші учасники кримінального провадження зі сторони захисту вважають, що здійснення судового розгляду має відбуватись частково в закритому судовому засіданні, оскільки, в кримінальному провадженні міститься багато матеріалів негласних слідчих дій, і повідомлення такої інформації публічно може призвести до розголошення відомостей про особисте та сімейне життя осіб, які зафіксовані в таких матеріалах.

Вирішуючи питання у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд, суд приходить до таких висновків.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод в пункті 1 статті 6 проголошує про те, що кожен має право на публічний розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. В рішенні «Шагін проти України» (Заява N 20437/05) зазначено, що забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції. Такий публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, гласність, таким чином, сприяє реалізації мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, забезпечення якого є одним з основоположних принципів демократичного суспільства у значенні Конвенції(п.56).

За змістом ч.2 ст.27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі: якщо обвинуваченим є неповнолітній; розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Отже, відкритість судового засідання гарантує в першу чергу саме для обвинувачених втілення мети статті 6 Конвенції - справедливий судовий розгляд, який є одним із принципів демократичного суспільства.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні, за винятком дослідження доказів, яке може призвести до розголошення відомостей про особисте та сімейне життя учасників провадження чи третіх осіб, якщо про такі обставини буде заявлено учасниками під час судового розгляду.

3.2. Клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту

Захисником Надіч Н.Д., яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_6 , подано клопотання про виклик як свідків осіб за переліком, котрим відомі обставини, які мають значення для цього кримінального провадження.

Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з того, що за змістом ч.1 ст.134 КПК України суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника здійснити судовий виклик певної особи, якщо суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов`язковою.

З огляду на викладене суд вважає, що клопотання про виклик до суду для допиту свідків необхідно вирішувати під час судового розгляду після з`ясування обставин, які відомі або можуть бути відомі конкретному свідку і які мають значення для кримінального провадження.

3.4. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого(детектива) або прокурора

Під час підготовчого провадження до суду від сторони захисту надійшли скарги:

- обвинуваченого ОСОБА_4 на дії детективів ОСОБА_35, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;

- обвинуваченого ОСОБА_4 на рішення заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_37 щодо вручення підозр;

- обвинуваченого ОСОБА_4 на бездіяльність детективів щодо проведення дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи;

- обвинуваченого ОСОБА_4 на дії прокурора щодо здійснення процесуальних дій на території іншої держави;

- обвинуваченого ОСОБА_4 на дії детектива щодо вручення підозр;

- захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Сінченка І.С. на дії детектива НАБУ ОСОБА_14 при проведенні тимчасового доступу та вилучення речей і документів;

- захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. на дії детективів;

- захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. на дії детективів;

- захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. на дії детективів та дії Генерального прокурора ОСОБА_36;

- захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. на дії детективів НАБУ;

- захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката Антонова К.О. на дії органу досудового розслідування;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Шалиги Є.С. на рішення детектива про часткову відмову в задоволенні клопотання;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Шалиги Є.С. на дії та рішення детектива НАБУ ОСОБА_14 .

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо поданих скарг, дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України, на яке посилається сторона захисту у своїх скаргах, визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ніж ті, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України (зокрема, на це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).

Підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, отриманого судом. При цьому судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам кримінального провадження та законності проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень.

Частина третя статті 314 КПК України визначає перелік рішень, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні, серед яких і рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Стаття 315 КПК встановлює які питання має вирішити суд з метою підготовки до судового розгляду, серед яких: п.4 ч.2 - розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей і документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; п.5 ч.2 - вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду.

При цьому необхідно зауважити, що ні ч.2 ст.303, ні статті 314-316 КПК не передбачають, що суд в підготовчому судовому засіданні має право ухвалити за результатом розгляду таких скарг одне з рішень, які передбачені ч.2 ст.307 КПК України під час досудового розслідування, а саме скасовувати рішення слідчого чи прокурора, зобов`язувати припинити дію чи, навпаки, вчинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги.

Суд вважає, що під час підготовчого судового засідання стороною захисту, потерпілим, іншими учасниками кримінального провадження можуть бути подані скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, однак, суд може розглядати тільки ті скарги, рішення за результатом розгляду яких мають значення для підготовки до судового розгляду.

Скарги на дії детективів НАБУ під час проведення обшуку, на рішення та дії прокурорів чи детективів щодо вручення підозр, на дії прокурора щодо здійснення процесуальних дій на території іншої держави, на дії детективів щодо обмеження доступу до матеріалів кримінального провадження та ін., рішення детективів про відмову в задоволенні клопотань сторони захисту та ін., не стосуються питань підготовки до судового розгляду, а доводи, які в них викладені, матимуть значення під час оцінки допустимості та належності доказів під час дослідження матеріалів кримінального провадження та їх оцінки судом.

У зв`язку із цим, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту, наведених у перелічених вище скаргах можливий лише на стадії судового розгляду, під час якої суд, за участю сторін, на підставі дослідження наданих доказів, здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення, а тому суд вважає, що такі клопотання не можуть розглядатись під час підготовчого провадження, оскільки суд не має повноважень вчиняти дії та приймати рішення під час підготовчого судового засідання, які не передбачені статтями 314-316 КПК України. При цьому вирішення по суті окремих клопотань захисту може мати вплив на хід досудового розслідування, яке вже закінчилось з дня звернення до суду з обвинувальним актом.

3.5 Заперечення на ухвали слідчих суддів, які не підлягають оскарженню під час досудового розслідування

В ході підготовчого судового засідання від сторони захисту надійшли:

- заперечення проти ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І. від 15 травня 2017 року, які подані: адвокатом Сініченко І.С. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 , адвокатом Федоровим О.С. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 , адвокатом Антоновим К.О. в інтересах ОСОБА_7 , адвокатом Шалигою Є.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , захисником Іщенко О.Б. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- заперечення, подані обвинуваченим ОСОБА_4 проти ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Курової О.І. від 18 лютого 2016 року та ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року.

За змістом ч.3 ст.309 КПК України такі заперечення проти ухвали слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді. Оскільки, Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено порядку розгляду таких заперечень та не регламентовано порядку ухвалення рішень за наслідками їх розгляду, суд, з огляду на те, що право на подання таких заперечень учасники судового провадження мають, враховуючи принципи верховенства права та диспозитивності, вважає за необхідне долучити їх до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку висловленим доводам у запереченнях під час судового розгляду кримінального провадження.

3.6. Розгляд поданих учасниками судового провадження клопотань, що стосуються цивільного позову

3.6.1 Заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про залишення позову без розгляду в частині.

У своїй заяві, яка надійшла на адресу суду 12 травня 2020 року, підписаній представником Кобець О.А., яка діє за довіреністю №2-625-д від 22 січня 2020 року, цивільний позивач просить залишити без розгляду цивільний позов АТ «Укргазвидобування» у справі №760/9481/17(кримінальне провадження №52017000000000106) в частині вимоги про солідарне стягнення грошових коштів з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, а в іншій частині поданий позов підтримує та просить задовольнити. Свою заяву обґрунтовує тим, що обставини вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , внаслідок яких була завдана майнова шкода позивачеві, є предметом іншого кримінального провадження за №42015110000000121, в якому до цих осіб пред`являється позов про солідарне стягнення грошових коштів.

3.6.2 Заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про залишення позову без розгляду в частині.

14 січня 2021 року на адресу суду надійшла заява АТ «Укргазвидобування», підписана представником Собко О.В., яка діє на підставі довіреності №2-554д від 28 грудня 2020 року, в якій цивільний позивач просить залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України цивільний позов у справі №760/9481/17(кримінальне провадження №52017000000000106) в частині вимоги про солідарне стягнення грошових коштів з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , оскільки вказані особи не є обвинуваченими у кримінальному провадженні №52017000000000106.

3.6.3 Клопотання адвоката Федорова О.С., яке подане в інтересах обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , про повернення позовної заяви ПАТ «Укргазвидобування».

09 липня 2020 року адвокатом Федоровим О.С. подано клопотання про повернення позовної заяви (цивільного позову у кримінальному провадженні №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року), в якому зазначено, що 17 березня 2017 року представником за довіреністю ПАТ «Укргазвидобування» - Кобець О.А., в порядку ст.128 КПК України пред`явлено цивільний позов про стягнення солідарно з цивільних відповідачів на користь ПАТ «Укргазвидобування» збитків у сумі 1 030 217 692,30 грн. до вісімнадцяти осіб, серед яких також ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який необхідно повернути позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, оскільки у ПАТ «Укргазвидобування» відсутні повноваження на подання цивільного позову у кримінальному провадженні №52017000000000106, так як цивільний позов в інтересах держави має пред`являтися прокурором, а отже, позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати. Зазначив, що на такий висновок наштовхує те, що безпосередньо у цивільному позові зазначено, що НАБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року щодо, зокрема, вчинення кримінальних правопорушень, якими спричинено велику матеріальну шкоду державі. Також, у цивільному позові йдеться про усвідомлення можливості настання шкоди (матеріальних збитків), яка буде завдана внаслідок цього державним інтересам. Аналогічне обґрунтування завдання шкоди державним інтересам викладено і у обвинувальному акті.

Далі адвокат зазначив, що згідно ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Тому, адвокат Федоров О.С. вважає, що у випадку якщо суд долучить цивільний позов до кримінального провадження до початку судового розгляду, то заздалегідь визнає, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 скоїли кримінальне правопорушення, чим порушить засаду презумпції невинуватості. Адвокат Федоров О.С. також звернув увагу на те, що цивільний позов про стягнення солідарно збитків пред`явлено до вісімнадцяти осіб, але не усі з перелічених осіб є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, тобто є неналежними відповідачами, а тому розгляд такого цивільного позову порушить їх права і суперечитиме завданням кримінального провадження.

Вирішуючи подані заяви та клопотання, суд приходить до таких висновків.

За змістом ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З наведеного висновується, що у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретних осіб з моменту появи у кримінальному провадженні осіб у статусі підозрюваних чи обвинувачених, отже у кримінальному провадженні цивільний позов може бути пред`явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваних чи обвинувачених в даному конкретному випадку.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (частина 4 статті 128 КПК). Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина 5 статті 128 КПК).

13 березня 2017 року ПАТ «Укргазвидобування» пред`явило цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 1 030 217 692,30 грн. в кримінальному провадженні №52017000000000106. Цивільний позов було подано до Національного антикорупційного бюро України, яке здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні(а.с.31 т.3). З цього моменту відповідно до ч.2 ст.61 КПК України у ПАТ «Укргазвидобування» виникли права та обов`язки цивільного позивача.

В тексті позовної заяви відповідачами вказано вісімнадцять осіб, десятеро з яких( ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ) на час пред`явлення позову не були підозрюваними у кримінальному провадженні №52017000000000106. Тому, на думку суду, у кримінальному провадженні №52017000000000106 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 не можуть бути цивільними відповідачами, оскільки не були ані підозрюваними у провадженні, ані особами, які за законом несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Необхідно зауважити, що ні детективи, ні прокурори у кримінальному провадженні під час досудового розслідування не наділені повноваженнями повертати особі, яка пред`явила цивільний позов, позовну заяву чи вимагати усунути недоліки такого позову, якщо його форма та зміст не відповідають вимогам, встановленим для позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Отже, ПАТ «Укргазвидобування» на момент пред`явлення позову у цьому кримінальному провадженні не набуло права пред`являти цивільний позов до осіб, які не мали статусу підозрюваних, відповідно, ці особи не набули статусу цивільних відповідачів у цьому провадженні, а тому і не являються учасниками судового провадження у цій справі, оскільки цивільний позов подано до них не в порядку, встановленому КПК України, а відтак суд не наділений повноваженнями вирішувати питання цивільної відповідальності ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 за цивільним позовом, який подано в кримінальному провадженні №52017000000000106. На думку суду, якщо ж продовжити розглядати вимоги цивільного позову до таких осіб, то будуть порушені засади законності та диспозитивності, що потягне за собою несправедливий розгляд справи в частині цивільного позову для цих осіб, які не є обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні.

29 травня 2017 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Симківим Р.Я. було затверджено обвинувальний акт, яким висунуте обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.1 т.1). 30 травня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52017000000000106 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надійшов до Солом`янського районного суду міста Києва(а.с.1 т.4).

Відповідно ч.1 ст.62 КПК України(в редакції, яка діяла на час звернення з цивільним позовом) цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду, що передбачено ч.2 ст.62 КПК України. Отже, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права та обов`язки цивільних відповідачів виникли з 13 березня 2017 року. Зазначеним особам копії цивільного позову було вручено одночасно із врученням копії обвинувального акта в травні 2017 року, що підтверджується відповідними розписками, які знаходяться в третьому томі справи.

Кримінальним процесуальним законом передбачені підстави для залишення цивільного позову без розгляду, а саме: у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення(ч.3 ст.129 КПК), у випадку нез`явлення у судове засідання цивільного позивача, його представника чи законного представника, крім випадків, коли від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності(ст.326 КПК).

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а тому за наявності відповідної регламентації в ч.3 ст.129 КПК України підстав для залишення позову без розгляду, серед яких відсутня підстава, передбачена п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні двох заяв АТ «Укргазвидобування» про залишення позову без розгляду в частині.

Щодо повернення позовної заяви, про що заявляє у своєму клопотанні адвокат Федоров О.С., то суд вважає з врахуванням вищевикладеного, що КПК України не наділяє суд такими повноваженнями, тому таке клопотання задоволенню не підлягає.

4. Вирішення питань, визначених у ч. 3 ст. 315 КПК України

4.1 Клопотання про скасування арешту майна

4.1.2 Адвокат Глоба К.В. в інтересах ОСОБА_4 подав чотири клопотання про скасування арештів: 1) накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року в межах кримінального провадження № 52015000000000002 від 04 грудня 2015 року на банківські рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у ПАТ «ПРИВАТБАНК», що належать ОСОБА_4 ; 2) накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року в межах кримінального провадження № 52015000000000002 від 04 грудня 2015року на тимчасово вилучене майно ОСОБА_4 , а саме на: банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_3 ; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_4 ; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_5 ; пластикову картку з металевим об`єктом жовтого кольору, з наступним маркуванням «АRGOR HERAEUS SA» «10g.», «Fine Gold 999.9», «Weight-10g.», «No-029200»; срібну пам`ятну монету серії «знаки зодіаку» - «Риби», 2007 року випуску у коробці фіолетового кольору та сертифікатом В № 0004247, згідно якого вага вказаної монети становить 15,55 г.; дев`ять купюр доларів США номіналом по сто доларів з наступними серійними номерами КL 27238913 С, КL 09529607 А, КВ 88964990 J, НЕ 2107423 В, КВ 73828963 D, FF 73813640 А, НА 41168671 А, КF 63497252 В, НС 55627224 А; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 щодо автомобіля MITSUBISHI ASX, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі (кузова) НОМЕР_8 ; п`ять металевих ключів; 3) накладеного ухвалою колегії суддів Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року в межах кримінального провадження №52015000000000002 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822585001:01:002:0052, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , та на земельну ділянку з кадастровим номером 1822585001:01:002:0053, площею 0,331 га, розташовану за адресою: Коростишівський район, село Садове, які на праві власності належать ОСОБА_4 ; 4) накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року в межах кримінального провадження № 52015000000000002 від 04 грудня 2015 року на автомобіль марки MITSUBISHI ASX, державний номер НОМЕР_7 , 2011 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_4 .. Вказує, що відповідно до постанови прокурора САП ГП України Перова А.В. про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 15 лютого 2017 року було об`єднано матеріали досудового розслідування № 52015000000000002 від 04 грудня 2015 року та №32015100000000149 від 19 червня 2015 року та присвоєно реєстраційний номер №32015100000000149; постановою прокурора Перова А.В. від 15 лютого2017 року об`єднано матеріали досудового розслідування №32015100000000149 та № 42015110000000121 від 19 березня 2015року з реєстраційним номером № 42015110000000121; відповідно до постанови від 15 лютого 2017 року з матеріалів досудового розслідування №42015110000000121 від виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000106 від 15 лютого 2017 року. Зазначив, що підставою для накладення арештів слугувало забезпечення конфіскації майна, як можливого виду покарання (п.3 ч.2 ст. 170 КПК України), при цьому, з урахуванням положень ст.ст. 132, 173 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема арешту майна, з підстав передбачених п.п.3,4 ч.2 ст. 170 КПК України, допускається лише у разі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Однак, на думку захисника, ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. ОСОБА_4 , починаючи з 21 червня 2007 року і по теперішній час здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2990 від 21 червня 2007 року, видане Київською міською КДКА. Положеннями п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. Аналогічні гарантії адвокатської діяльності передбачені п.1 ч.1 ст. 481 КПК України. Тобто, виконання комплексу процесуальних дій щодо повідомлення адвокату про підозру належить до виключних повноважень Генерального прокурора або його заступника. Оскільки, повідомлення про підозру ОСОБА_4 16 червня 2016 року було здійснено детективом НАБУ ОСОБА_12 за дорученням прокурора ОСОБА_37, а не Генеральним прокурором чи його заступником, тобто не уповноваженою на те особою, що свідчить про те, що ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного, а тому відповідно не може вважатися і таким, що набув статусу обвинуваченого. Також, частина тексту підозри під назвою «Права підозрюваного в рамках кримінального провадження» була підписана, вручена та роз`яснена детективом ОСОБА_12 , що додатково вказує на те, що частина підозри підписана не уповноваженою на те особою. Оскільки, зазначені обставини вказують на відсутність у ОСОБА_4 процесуального статусу підозрюваного, тому накладені арешти є безпідставними та мають бути скасованими. Крім того, таке обмеження права власності не співмірне завданням кримінального провадження, враховуючи що ОСОБА_4 відвідує кожне судове засідання, хоча дія покладених на нього обов`язків вже припинилась.

В січні 2020 року адвокат Глоба К.В. подав додаткові пояснення до поданих раніше клопотань про скасування арештів майна, в яких зазначив, що 27 вересня 2017 року письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 не вручалось і не могло бути вручено, оскільки заступник Генерального прокурора ОСОБА_25 перебував в складі української делегації в ході візиту до м.Гаага Королівства Нідерландів 27-28 вересня 2016 року, де й було складено повідомлення про підозру. При цьому будь-яких запитів про міжнародну правову допомогу щодо проведення процесуальних дій до компетентних органів Королівства Нідерландів не направлялось.

Крім того, 26 січня 2021 року ОСОБА_4 подав ще три клопотання про скасування арешту щодо вищезазначеного майна, в яких зазначив, що з моменту накладення арешту на вказане майно минуло кілька років, і подальше застосування такого заходу забезпечення порушуватиме принцип розумності строків у даному провадженні. Також, у зв`язку з даним кримінальним провадженням він втратив роботу, в сім`ї немає жодних матеріальних надходжень, а зазначене вище арештоване майно є грошовими коштами та цінністю, які можуть бути використані як засіб для існування. Водночас, арештоване майно є спільною сумісною власністю його та дружини, набуте ними у шлюбі. Право володіння даним майном мають як він так і його дружина в рівних частинах. Вважає, що подальший арешт вказаних вище матеріальних цінностей, за відсутністю передбачених для цього підстав є порушенням права власності, втручанням в право на мирне володіння майном, порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прав, практики Європейського суду з прав людини та більше того призводить до позбавлення засобів до існування.

4.1.3 Адвокат Сініченко І.С., який представляє обвинувачену ОСОБА_2 , подав клопотання про скасування арештів, які було накладено ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, а саме:

- ухвалою від 09 серпня 2016 року накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_9 та № НОМЕР_10 в ПАТ «Укрсоцбанк», що належить ОСОБА_2 ;

- ухвалою від 18 липня 2016 року накладено арешт на банківські рахунки, зокрема на рахунок: № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 в ПАТ «Діамантбанк» ,на якому відповідно до Договору строкового банківського вкладу № 16-02-19-003176 від 19 лютого 2016 року знаходяться грошові кошти ОСОБА_2 в сумі 150 000 грн.;

- ухвалою від 29 червня 2016 року накладено арешт на автомобіль марки ВМW 3201, державний номерний знак НОМЕР_13 , 2013 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_2 ..

В клопотанні зазначено, що виходячи з тексту ухвал слідчого судді, єдиним обґрунтуванням для накладення арешту на майно ОСОБА_2 стало пред`явлення (вручення) останній повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція статей яких містить один з видів покарання «конфіскацію майна», але жодних обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна в ухвалах суду не зазначено. На даний час у ОСОБА_2 лікарями-онкологами діагностовано плоскоклітинну карциному шкіри лівої носо-губної складки cT1N0M0G1 та рекомендовано, в тому числі операцію по Mohs, що передбачає лікування за кордоном та хірургічне втручання на обличчі пацієнта. Рекомендована ОСОБА_2 операція по Mohs передбачає хірургічне втручання на обличчі пацієнта, а тому остання змушена звернутись за допомогою до іноземних фахівців (Німеччини, Ізраїлю), які гарантують якісне проведення такої операції без залишення слідів (хірургічних швів) на обличчі. Кошти, які знаходяться під арештом необхідні ОСОБА_2 для отримання кваліфікованої медичної допомоги з огляду на встановлений діагноз. На переконання сторони захисту, жодні з ймовірно можливих інтересів кримінального провадження, які не наведені та недоведені стороною обвинувачення, не виправдовують існуючий ризик для життя та здоров`я ОСОБА_2 .. Крім того, вважає, що заборона користуванням банківськими рахунками у вигляді арешту цих рахунків, є незаконною, та такою, що суперечить нормам КПК України.

В лютому 2021 року захисник обвинуваченої ОСОБА_2 адвокат Федоров Д.С. подав клопотання про скасування арешту, який було накладено за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року на банківські рахунки № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 в ПАТ «ДІАМАНТБАНК», які належать ОСОБА_2 .. Зазначив, що на підставі рішення Правління НБУ від 24 квітня 2017 року № 264-рш БТ «Про віднесення ПАТ «ДІАМАНТБАНК» до категорії неплатоспроможних» розпочато процедуру виведення його з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Водночас, відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Згідно офіційного повідомлення на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнято рішення про продовження строків здійснення процедури ліквідації товариства до 23 червня 2021 року. У зв`язку з тим, що строк здійснення процедури ліквідації товариства встановлено до вказаної вище дати, мета з якою було накладено арешт на рахунки, а саме забезпечення можливості спеціальної конфіскації відпала, оскільки після 23 червня 2021 року, виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами буде припинено, відтак завдання заходу забезпечення кримінального провадження досягнуто не буде. Більш того, у випадку винесення судом виправдувального вироку, ОСОБА_2 буде позбавлена можливості отримати виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, що порушить її конституційне право власності. Враховуючи перелічені обставини, захисник вважає, що такий захід забезпечення кримінального провадження (арешт банківських рахунків) не зможе забезпечити виконання завдання, викладеного у клопотанні детектива НАБ України, а тому підлягає скасуванню.

4.1.4 Адвокат Антонов К.О. в інтересах ОСОБА_7 подав клопотання про скасування арешту, в якому просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року на банківські рахунки № НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 в Публічному акціонерному товаристві «Артем-Банк», що належать ОСОБА_7 , в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять. Зазначає, що на момент накладення арешту ОСОБА_7 взагалі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (повідомлення про підозру здійснено лише 24 січня 2017 року, тобто більше ніж через 5 місяців після накладення арешту), вона не підпадає під ознаки третьої особи, на майно якої може бути накладено арешт, і, як наслідок, у провадженні відсутні правові підстави для накладення арешту на банківські рахунки № НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 в ПАТ «Артем-Банк», що належать ОСОБА_7 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна чи конфіскації майна як виду покарання. Відсутні в матеріалах провадження і докази того, що грошові кошти, які знаходяться на зазначених банківських рахунках, одержані ОСОБА_7 внаслідок вчинення злочину. Також, відповідно до довідок доходи ОСОБА_7 за 2009-2015 роки становлять 2737077,30 грн.. Під час накладення арешту не було оцінено розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. В порушення ч. 10 ст. 170 КПК України слідчим суддею накладено арешт не на гроші, як того вимагає закон, а на банківські рахунки в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять. Додатково зазначено, що на утриманні ОСОБА_7 знаходяться мати та чоловік. Крім того, Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» було визнано неплатоспроможним, введено тимчасову адміністрацію, розпочато процедуру виведення даного банку з ринку та ліквідаційну процедуру. Через накладений арешт ОСОБА_7 позбавлена змоги отримати гарантовану ФГВФО суму коштів.

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали, що додані до поданих клопотань, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотань про скасування арешту майна, про які йде мова в пунктах 4.1.2-4.1.4 ухвали, з огляду на таке.

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, учасники судового провадження, які подали такі клопотання, мають довести, що в подальшому застосуванні арештів відпала потреба або, що арешти на майно накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 29 червня 2016 року накладено арешт на автомобіль марки MITSUBISHI ASX, державний номер НОМЕР_7 , 2011 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_4 .. В тексті ухвали зазначено, що 16 червня 2016 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.4 ст.205 КК України. Вказаний арешт було накладено з посиланням на те, що детективом доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та майно може підлягати конфіскації як виду покарання.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1822585001:01:002:0052, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , та на земельну ділянку з кадастровим номером 1822585001:01:002:0053, площею 0,331 га, розташовану за адресою: Коростишівський район, село Садове, які на праві власності належать ОСОБА_4 .. Вказаний арешт було накладено з посиланням на те, що детективом доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та майно може підлягати конфіскації як виду покарання.

Також, з метою можливої конфіскації майна ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 09 серпня 2016 року було накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у ПАТ «ПРИВАТБАНК», які належать ОСОБА_4 ..

При цьому необхідно зауважити, що ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду від 24 червня 2016 року, якою було накладено арешт на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_4 , та який ОСОБА_4 просить скасувати у своєму клопотанні від 26 січня 2021 року, було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року.

Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п.3 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження. При цьому необхідно зауважити, що закон не вимагає, щоб арешт накладався виключно на майно, право власності на яке зазначених осіб має бути підтверджено на момент накладення арешту. Таке майно може перебувати в чиємусь володінні, розпорядженні чи користуванні.

Тому, арешти, які були накладені за ухвалами від 29 червня 2016 року, 09 серпня 2016 року та 13 липня 2016 року, є такими, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_4 на той час був підозрюваним, так як йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України, а санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року було накладено арешт на тимчасово вилучене майно підозрюваного ОСОБА_4 (банківські картки, срібну монету, п`ять металевих ключів та ін.). Вказану ухвалу залишено без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2016 року.

Оскільки, заявниками поданих клопотань про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 22 червня 2016 року, до клопотань не додано повних текстів такої ухвали, то суд позбавлений можливості з`ясувати з якою метою було накладено такий арешт.

Щодо посилань адвоката Глоби К.В. та обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що повідомлення про підозру 16 вересня 2016 року було здійснено детективом НАБУ Клименко О.В. за дорученням прокурора ОСОБА_37, то на підтвердження таких обставин заявниками нічого не надано. При цьому необхідно зауважити, що на час розгляду клопотань про скасування арештів досудове розслідування вже закінчене, обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді, де проводиться підготовче судове провадження, тому суд не перевіряє наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення як того вимагається під час вирішення питання про арешт майна. Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України заявники мають довести, що в подальшому арешті відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Також, до матеріалів клопотань додано тільки копії першої та останньої сторінок повідомлення про підозру від 27 вересня 2016 року. Однак, таке повідомлення про підозру відбулось за часом пізніше розгляду клопотань про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , тому не може враховуватись судом під час розгляду клопотань про скасування арешту.

Отже, стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_4 не доведено, що арешти на майно були накладені необґрунтовано, тому підстави для скасування арештів відсутні. Також, не доведено, що відпала потреба в подальшому застосуванні арештів, оскільки дане кримінальне провадження на даний час не завершено, а арешти було накладено для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, рішення про яку згідно з ч.4 ст.374 КПК України приймається під час ухвалення вироку.

Вирішуючи клопотання адвоката Сініченка І.С., поданого в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 , про скасування арешту, суд, крім вище викладеного, враховує таке.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_9 та № НОМЕР_10 в ПАТ «Укрсоцбанк», що належать ОСОБА_2 , в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять. Вказаний арешт було накладено з посиланням на те, що детективом доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та майно може підлягати конфіскації як виду покарання.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_17 та № НОМЕР_18 в АТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та № НОМЕР_9 і № НОМЕР_19 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», та № НОМЕР_11 і № НОМЕР_12 в ПАТ «ДІАМАНТБАНК». В ухвалі зазначено, що 01 червня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру, вона була активним виконавцем викладених в підозрі дій, наявні у неї гроші, цінності та інше майно могло бути одержано внаслідок вчинення злочину та/або можуть бути доходами такого майна, оскільки існують ризики відчуження чи передачі коштів на користь третіх осіб з метою приховування злочинної організації та неможливості застосування положень ст.96-1 КК України в подальшому, на вказані рахунки було накладено арешт в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять.

За ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року було накладено арешт на автомобіль марки ВМW 3201, державний номерний знак НОМЕР_13 , 2013 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_2 .. В ухвалі зазначено, що арешт накладено з метою можливої конфіскації майна як виду покарання.

Вирішуючи клопотання адвоката Сініченка І.С., крім вище викладеного в цій ухвалі, суд враховує таке.

Про обґрунтованість накладеного арешту на майно підозрюваного чи обвинуваченого за п.2 ч.2 ст.170 КПК України, який накладається за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України, буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що до таких грошей, цінностей та іншого майна може бути застосована спеціальна конфіскація у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів, які додані до клопотання, на час розгляду клопотання про арешт майна ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, в т.ч. і передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме у привласненні грошових коштів ПАТ «Укргазвидобування» в сумі 1 613 224 251 грн., яке вчинялось, за версією сторони обвинувачення, злочинною організацією протягом тривалого періоду, починаючи з січня 2015 року і до січня 2016 року, тому суд вважає, що слідчий суддя мав достатні підстави вважати, що майно, на яке накладається арешт, може підлягати спеціальній конфіскації. При цьому необхідно зауважити, що без дослідження матеріалів кримінального провадження суд не може з`ясувати чи злочин з матеріальним складом в даному конкретному випадку був закінченим, або навпаки, не закінченим до часу набуття чинності положень кримінального закону про спеціальну конфіскацію, якими регулювалось застосування спеціальної конфіскації у разі вчинення злочину, передбаченого ст.191 КК України.

Також, арешти, які були накладені за ухвалами від 09 серпня 2016 року та 29 червня 2016 року, є такими, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_2 на той час була підозрюваною, так як їй було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України, а санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Щодо посилання адвоката на необхідність хірургічного втручання та потреби оплатити таке лікування за рахунок вартості арештованого майна, суд зауважує таке. Судом не ставиться під сумнів, що 27 червня 2017 року ОСОБА_2 в медичному закладі було встановлено діагноз: плоскоклітинна карцинома шкіри лівої носогубної складки та визнано пріоритетною операцію по Mohs, що підтверджується копіями поданих до клопотання документів.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За змістом ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05 березня 2019 року (Заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.

Оскільки, стороною захисту ОСОБА_2 не надано відповідних документів щодо строку призначення оперативного втручання або про вже проведену операцію у зв`язку із встановленим діагнозом чи щодо вартості лікування, яке вона проходить чи в майбутньому має проходити, чи щодо витрат які обвинувачена несе на підтримання свого стану здоров`я у зв`язку із встановленим діагнозом, а долучені документи були актуальними станом на 2017 рік та початок 2018 року, тому суд не знаходить підстав для скасування арешту.

На підстави викладеного суд приходить до висновку, що стороною захисту обвинуваченої ОСОБА_2 не доведено, що арешти на майно були накладені необґрунтовано, тому підстави для скасування арештів відсутні. Також, не доведено, що відпала потреба в подальшому застосуванні арештів, оскільки дане кримінальне провадження на даний час не завершено, а арешти було накладено для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та для забезпечення можливої спеціальної конфіскації, рішення про які згідно з ч.4 ст.374 КПК України приймається під час ухвалення вироку.

Також, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року було накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 в Публічному акціонерному товаристві «Артем-Банк», які належать ОСОБА_7 , в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять. В ухвалі зазначено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням про арешт майна., оскільки наявні у неї гроші, цінності та інше майно могло бути одержано внаслідок вчинення злочинів та/або бути доходами від такого майна.

Суд і в цьому випадку зауважує, що на час розгляду клопотання адвоката Антонова К.О. про скасування арешту досудове розслідування вже закінчене, обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді, де проводиться підготовче судове провадження, тому суд не перевіряє наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення як того вимагається під час вирішення питання про арешт майна. Доводи, які викладені в клопотання, мають значення для апеляційного перегляду ухвали слідчого судді і можуть стати підставою для її скасування. Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України заявник має довести, що в подальшому арешті відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. В даному випадку суд вважає з огляду на викладене в цій ухвалі, що заявником не доведено, що арешт було накладено не обґрунтовано або в ньому відпала потреба.

Щодо занепокоєння обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_7 можливістю втратити грошові кошти, що перебувають під арештом в банках, які визнані неплатоспроможними, суд звертає увагу, що відповідно положень ч.8 ст.173 КПК України майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому, перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт; при цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Тому, для з`ясування питання передачі коштів відповідній банківській установі зацікавлені особи мають звернутись до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4.2 Клопотання щодо запобіжних заходів

4.2.1 Обвинувачений ОСОБА_3 подав до суду клопотання, в якому просив зменшити встановлений йому ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року розмір застави, визначивши його в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (168 160 грн.), повернути заставодавцям ОСОБА_26 316 717 грн. та ОСОБА_27 - 1 999 840 грн.. Зазначив, що 24 травня 2017 року ОСОБА_3 було востаннє продовжено строк тримання під вартою з визначенням розміру застави у сумі 3 368 000 грн. з покладенням на нього обов`язків у разі її внесення. Кошти для внесення застави було зібрано спільними зусиллями родини обвинуваченого. З 09 червня 2017 року триває судовий розгляд, з того моменту обвинувачений сумлінно виконує свої процесуальні обов`язки (навіть після закінчення їх дії), не вчиняючи ніяких дій, які б могли бути розцінені стороною обвинувачення, як спроба ухилитися від суду, переховуватися або зникнути. 24 травня 2019 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва було зменшено розмір застави та визначено її в розмірі 877 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 684 717 грн., заставодавцеві (матері обвинуваченого) ОСОБА_26 повернуто 1 683 283 грн. Обвинувачений вважає, що його бездоганна процесуальна поведінка свідчить про істотне зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Він не ухиляється від суду, не має наміру та не вчиняв спроб знищити, сховати або спотворити речі та документи, незаконно не впливав на учасників кримінального провадження, більш того має постійне місце проживання у м. Києві та є єдиним годувальником родини. Окремою підставою, яку просить врахувати при вирішенні цього питання, є тяжкі хронічні захворювання його батьків, дружини, на лікування яких постійно потрібні значні кошти. Крім того, відновного лікування потребує його малолітній син. Усі ці доводи, на думку обвинуваченого, свідчать про наявність підстав для зменшення застави та визначення її в розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України - 80 прожиткових мінімумів (168 160 грн), який в повній мірі здатен запобігти ризикам, які з плином часу істотно зменшилися.

4.2.2 Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Іщенком О.Б. подано клопотання, в якому просить запобіжний захід у вигляді застави у сумі 5 000 363 грн. 00 коп., встановлений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року змінити та визначити ОСОБА_1 інший розмір застави, встановивши його у розмірі 809 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 700 363 грн.; повернути заставодавцеві ОСОБА_28 грошові кошти у сумі 3 300 000 грн.. Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений сумлінно виконував свої процесуальні обов`язки (навіть після закінчення дії обов`язків), не вчиняючи ніяких дій, які б могли бути розцінені стороною обвинувачення, як спроба ухилитися від суду, переховуватися або зникнути. 13 лютого 2019 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва обвинуваченому визначено заставу в розмірі 5 000 363 грн.. Бездоганна процесуальна поведінка обвинуваченого свідчить про істотне зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_1 не ухиляється від суду, не має наміру та не вчиняв спроб знищити, сховати або спотворити речі та документи, незаконно не впливав на учасників кримінального провадження, більш того, має постійне місце проживання у м. Києві, має на утриманні неповнолітнього сина та непрацездатну матір. З моменту зменшення застави минуло майже 2 роки, що є значним спливом часу. Через те, що на майно ОСОБА_1 накладено арешт, це унеможливлює будь-яке розпорядження цим майном, у зв`язку з чим основна частина застави була внесена сторонніми особами. На тлі постійної інфляції, грошові кошти внесені в якості застави постійно знецінюються, що у свою чергу наносить шкоду заставодавцям. Зазначив, що позиція щодо зменшення розміру застави підтверджується усталеною судовою практикою. Описані вище обставини, на думку сторони захисту, свідчать про наявність підстав для зменшення застави та визначення її в розмірі 1 700 363 грн., який в повній мірі здатен запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

4.2.3 Обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду клопотання, в якому просить скасувати запобіжний захід у вигляді застави та повернути заставодавцям грошові кошти в розмірі 1 600 193 грн. 00 коп., внесені згідно ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року, а саме заставодавцеві ОСОБА_29 у розмірі 544 193 грн. та ОСОБА_30 у розмірі 1 056 000 грн.. Вважає, що вказаний запобіжний захід підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки не було дотримано порядку здійснення письмового повідомлення про підозру адвокату (зокрема, повідомлення не здійснено Генеральним прокурором України або його заступником, з дотриманням вимог КПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), внаслідок чого він не набув статусу підозрюваного. Окрім того, всупереч встановленій процедурі про факт затримання ОСОБА_4 не було повідомлено Раду адвокатів м. Києва. Також, відсутні ризики, визначені ст.177 КПК України, як однієї з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу. Відсутність намірів у ОСОБА_4 вчинити хоч одну з зазначених у статті дій підтверджується тим, що він систематично з`являється на судові засідання, має постійне місце проживання, родину (стійкі соціальні зв`язки), декілька разів перетинав кордон України та повертався назад. Більш того, необхідність скасування запобіжного заходу полягає й в тому, що строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 закінчився, тому і застава втратила свою правову сутність, що вказує на відсутність правових підстав для її можливого звернення.

4.2.4 Адвокат Володимирська О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_8 , подала клопотання, в якому просить змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави, яка відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року становить 5 000 363 грн., на особисте зобов`язання, а суму застави повернути заставодавцю ОСОБА_31 на його рахунок. Зазначила, що заставу за ОСОБА_8 внесено ОСОБА_31 , який сплатив заставу, позичивши йому необхідну суму, що підтверджується договором позики від 22 лютого 2017 року, умови якого продовжувались додатковими угодами. У додатковій угоді №3 зазначено, що ОСОБА_32 не має наміру пролонгувати термін дії договору позики. Адвокатом також вказано, що у 2014 році до ОСОБА_8 у іншому кримінальному провадженні був застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 365000 грн., який був повністю ним дотриманий та потім повернутий заставодавцеві у повному обсязі. Крім того ОСОБА_8 несудимий, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має чотирьох дітей. Вважає, що його бездоганна процесуальна поведінка свідчить про істотне зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотань, дослідивши матеріали, що надані до клопотань, суд дійшов таких висновків.

Відповідно ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 24 травня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_4 визначено інший розмір застави та встановлено його в розмірі 833 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 1 600 193 грн., для обвинуваченого ОСОБА_3 визначено інший розмір застави в розмірі 1 684 717 грн., що становить 877 прожиткових мінімуми для працездатних осіб.

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 13 лютого 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 визначено інший розмір застави та встановлено його в розмірі 5 000363 грн., що становить 2 603 прожиткових мінімуми доходів громадян, для обвинуваченого ОСОБА_33 також встановлено розмір застави - 5 000 363 грн..

Станом на час розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу обов`язків, передбачених ч.5 с.194 КПК України, на обвинувачених не покладено.

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, ч.1 ст.194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, ст.201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Суд вже висловлювався під час розгляду подібних клопотань в інших кримінальних провадженнях про те, що, на його думку, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Суд повторює, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду від 13 лютого та 24 травня 2019 року, як і в раніше постановлених судових рішеннях, не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Відповідно ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Суд враховує те, що на час розгляду клопотань щодо запобіжних заходів обвинувальний акт, яким висунуто обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , передано на розгляд суду ще 30 травня 2017 року; ризики не зменшилися, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом часу розгляду справи, тривалість дії запобіжного заходу, стосовно обвинуваченого ОСОБА_34 необхідно встановити інший, більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді застави меншого розміру, з урахуванням обставин, про які йде мова вище, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні, оскільки це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.

Наявність ризиків стосовно обвинувачених(ризик переховування від правосуддя та ризик незаконно впливати на свідків), дій до яких вони можуть вдатись, висунення обвинувачення у особливо тяжких злочинах та тяжкість покарання, що їм загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання чи особиста порука.

Суд враховує, що протягом усього часу з моменту набуття статусу обвинувачених на них покладено обов`язки, визначені ст. 42 КПК України, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді (ч. 7 ст. 42 КПК України). Таким чином, ці обов`язки забезпечуються заставою.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

З огляду на вищевикладене клопотання адвоката Володимирської О.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , не підлягає задоволенню, оскільки, на думку суду, в даному конкретному випадку такий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам та не забезпечить достатньою мірою виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

З урахуванням обставин, які викладені в клопотаннях сторони захисту, суд вважає, що залишення поточного розміру застав буде непропорційним тягарем для обвинувачених. Суд вважає, що застава у меншому розмірі(для ОСОБА_1 - 4 017 900 грн., для ОСОБА_3 - 1 339 300 грн., для ОСОБА_4 -1 280 280 грн., для ОСОБА_8 - 4 017 900 грн.) грн. з тією ж вірогідністю зможе забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш пропорційними заходами на теперішній час, які збалансовують інтереси суспільства і держави та інтереси обвинувачених.

Разом з тим, доцільно повернути кошти заставодацям в сумах, на які зменшено розмір застави: ОСОБА_28 - 982 463 грн., ОСОБА_31 - 982 463 грн., ОСОБА_27 та ОСОБА_26 - по 172 708,5 грн. кожній, ОСОБА_29 та ОСОБА_30 - по 159 941,5 грн. кожній.

Щодо підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді застави, на яку вказує обвинувачений ОСОБА_4 , а саме те, що він не був підозрюваним у кримінальному провадженні через невручення йому у визначеному законодавством порядку повідомлення про підозру, а, відтак не може вважатись і обвинуваченим, то суд ще раз повторює, що обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді і питання обґрунтованості підозри чи перевірку дотримання стороною обвинувачення порядку при її врученні під час підготовчого судового провадження суд не наділений повноваженнями. Ці обставини будуть досліджуватись під час судового розгляду та їх оцінку буде надано судом на відповідній стадії провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 33-1, 27, 174, 182, 201, 314, 315, 369, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року щодо: ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.388, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209КК України; ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України,

на 09-у годину 30 хвилин 17 лютого 2021 року у приміщенні Вищого антикорупційного суду (м. Київ, проспект Перемоги, 41, зал судових засідань №5), колегіально судом у складі трьох суддів.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні за винятком дослідження доказів, яке може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом, за участі прокурора, представника потерпілого та цивільного позивача, захисників, обвинувачених/цивільних відповідачів.

Клопотання захисника Надіч Н.Д. про виклик для допиту свідків долучити до матеріалів справи. Питання про виклик конкретного свідка вирішувати під час судового розгляду та після з`ясування обставин, які відомі або можуть бути відомі даному свідку і які мають значення для кримінального провадження.

Заперечення проти ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І. від 15 травня 2017 року, які подані: адвокатом Сініченко І.С. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 , адвокатом Федоровим О.С. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 , адвокатом Антоновим К.О. в інтересах ОСОБА_7 , адвокатом Шалигою Є.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , захисником Іщенко О.Б. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 ; та заперечення, подані обвинуваченим ОСОБА_4 , проти ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Курової О.І. від 18 лютого 2016 року та ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року, - долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку висловленим доводам у запереченнях під час судового розгляду кримінального провадження.

Залишити без розгляду подані в порядку ч.2 ст. 303 КПК України скарги: обвинуваченого ОСОБА_4 на дії детективів ОСОБА_35, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13, ОСОБА_14 ; обвинуваченого ОСОБА_4 на рішення заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_37 щодо вручення підозр; обвинуваченого ОСОБА_4 на бездіяльність детективів щодо проведення дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи; обвинуваченого ОСОБА_4 на дії прокурора щодо здійснення процесуальних дій на території іншої держави; обвинуваченого ОСОБА_4 на дії детектива щодо вручення підозр; захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Сінченка І.С. на дії детектива НАБУ ОСОБА_14 при проведенні тимчасового доступу та вилучення речей і документів; захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. на дії детективів; захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. на дії детективів; захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. на дії детективів та дії Генерального прокурора ОСОБА_36; захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Федорова О.С. на дії детективів НАБУ; захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката Антонова К.О. на дії органу досудового розслідування; захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Шалиги Є.С. на рішення детектива про часткову відмову в задоволенні клопотання; захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Шалиги Є.С. на дії та рішення детектива НАБУ ОСОБА_14. Долучити до матеріалів кримінального провадження подані скарги з додатками та надати оцінку висловленим доводам у скаргах під час судового розгляду кримінального провадження.

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Федорова О.С., поданого в інтересах обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , про повернення позовної заяви.

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Федорова О.С., поданого в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 , про часткове закриття кримінального провадження.

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Федорова О.С., поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про часткове закриття кримінального провадження.

Відмовити в задоволенні двох заяв Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про залишення позову без розгляду в частині.

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Глоби К.В., поданого в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року.

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Глоби К.В., поданого в інтересах ОСОБА_4 , та клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 червня 2016 року.

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Глоби К.В., поданого в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року.

Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту землі, який був накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року.

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Глоби К.В., поданого в інтересах ОСОБА_4 , та клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Сініченка І.С. про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчих суддів Солом`янського районного суду м.Києва від 09 серпня 2016 року від 18 липня 2016 року, від 29 червня 2016 року.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 захисника Федорова Д.С. про скасування арешту на майно, який був накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 18 липня 2016 року.

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Антонова К.О. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 09 серпня 2016 року.

Частково задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зменшення розміру застави. Запобіжний захід у виді застави у розмірі 1 684 717 грн. (877 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_3 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 1 339 300 грн. (590 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Суму застави в розмірі 172 708,5 грн(сто сімдесят дві тисячі сімсот вісім гривень, 50 коп.) повернути заставодавцю ОСОБА_27 , РНКОПП НОМЕР_20 .

Суму застави в розмірі 172 708,5 грн(сто сімдесят дві тисячі сімсот вісім гривень, 50 коп.) повернути заставодавцю ОСОБА_26 , РНКОПП НОМЕР_21 .

Частково задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Іщенка О.Б. про зменшення розміру застави. Запобіжний захід у виді застави у розмірі 5 000 363 грн. (2 603 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 4 017 900 грн. (1 770 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Суму застави в розмірі 982 463 грн. (дев`ятсот вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят три гривні) повернути заставодавцю - ОСОБА_28 , РНКОПП НОМЕР_22 .

Частково задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката Володимирської О.М. про зміну запобіжного заходу. Запобіжний захід у виді застави у розмірі 5 000 363 грн. (2 603 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_8 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 4 017 900 грн. (1 770 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Суму застави в розмірі 982 463 грн. (дев`ятсот вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят три гривні) повернути заставодавцю - ОСОБА_31 , РНКОПП НОМЕР_23 .

Частково задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про cкасування запобіжного заходу. Запобіжний захід у виді застави у розмірі 1 600 193 грн. (833 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 1 280 280 грн. (564 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Суму застави в розмірі 159 941,5 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня, 50 коп.) повернути заставодавцю - ОСОБА_29 ..

Суму застави в розмірі 159 941,5 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня, 50 коп.) повернути заставодавцю - ОСОБА_30 ..

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуюча: Л.І. Задорожна

Судді: Я.В. Шкодін

О.В. Федоров